Як нам організувати самоорганізацію

В умовах війни, з погляду українського суспільства в цілому, чітко позначився провал системи державного управління в економічній та соціальній сферах. Власне, у цьому немає нічого дивного, якщо зважити на ті управлінські структури та методи, які були складені за останні 30 років. Здатність українського суспільства до виживання виявилася у двох аспектах: воєнній організації та соціальній самоорганізації. Навіть ВП показує свою ефективність лише як частину військової машини, але не як драйвер економічних та соціальних перетворень у суспільстві.

Людські угруповання аналогічні живим організмам. Щоб суспільство було живим, воно як всякий організм потребує енергії. Джерелами соціальної енергії в країні сьогодні є сили самооборони України, зовнішня допомога та самоорганізація людей.

Самоорганізований - значить суб'єкт

У цій статті розглянемо, що з себе є феноменом самоорганізації людей, які у самоорганізації властивості і як раціонально використовувати “енергію мас”, що є єдиним джерелом суб'єктної та суверенної енергії суспільства. Немає призначених суб'єктів, призначеними може лише об'єкти управління. Суверенний суб'єкт самоорганізований, самопризначений, самоврядний, самолегітимний. Суб'єкти можуть між собою домовлятися, але, по суті, не мають змоги щось наказати. Можлива боротьба суб'єктів зниження статусу суверенітету в конкурента, але це війна між суверенами. Такі війни можуть здійснюватися і обставлятися за допомогою об'єктів, які представляють громадськість у медійному просторі та суспільній свідомості як “незалежні суб'єкти”.

Одночасно зафіксуємо, що з суспільства як організму загалом й у системи управління, відбиває інтереси національних та міжнародних олігархічних груп і кланів, цілком різні цілі та етика. Виходячи з цього, в контексті дослідження природи самоорганізації в цій статті різні "самоорганізовані" фонди або псевдоволонтерські організації, створені як "подачі для бідних" або як "відмивальні" контори, ми не розглядатимемо.

Самоорганізація та цінності

Самоорганізація людей (далі для простоти "самоорганізація") - це спосіб групи людей добровільно консолідувати ресурси для вирішення того чи іншого завдання зі створенням механізму досягнення та контролю цілей.

Самоорганізація ніколи не буває безцільною та безпредметною, тому що ніхто не хоче витрачати свої час і сили просто так. Важливе завдання самоорганізації – захист цінностей спільноти.

Цінності я розумію не як абстрактні поняття і гасла, але як набір найбільш узагальнених правил і визначень, дотримання яких дозволяє спільноті, що їх проповідує, забезпечувати своїм учасникам комфортне існування і сталий розвиток. Цінності різних угруповань не обов'язково збігаються.

Цінності по відношенню до спільноти можуть бути істинними, чужими і хибними. Хибні цінності призводять будь-яке співтовариство до деградації та саморуйнування. Впровадження у співтовариство чужих цінностей ззовні є частиною програмованого зміни стану такої спільноти із боку зовнішніх суб'єктів. Імплантація хибних цінностей спрямована на повну руйнацію такої спільноти.

Два полюси самоорганізації: соціальна та економічна

У межі самоорганізація може мати два полюси: економічний та соціальний. У звичайному житті, як правило, ці аспекти поєднуються в тій чи іншій пропорції. У різних ситуаціях по-різному: фанклуби, фонди, кримінал, кооперативи, стартапи тощо.

Основним мотивом соціальної самоорганізації є відчуття (часто емоційне) недостатності, неправильності, несправедливості, біди. Нестача чогось для нормального функціонування певного соціуму створює "різницю потенціалів" для руху ресурсів з бік закриття такої нестачі. Прикладів тому безліч - від висадки мешканцями багатоповерхівки дерев на прибудинковій території до забезпечення збройних сил країни необхідною амуніцією та озброєнням.

Такий тип самоорганізації характеризується високим рівнем ентузіазму, відчуттям причетності, емоцією співчуття та емпатії. У той самий час подібна самоорганізація має дуже зрозумілу конкретну мету, передбачає прості дії, короткочасна за тривалістю й у ресурсах.

Економічна самоорганізація передбачає не стільки об'єктне рішення, скільки організацію процесу досягнення економічних результатів. Відповідно, економічна самоорганізація має більш довготривалий характер, ніж соціальна, тому що вимагає навіть у короткостроковому режимі проектного підходу. Економічна самоорганізація є суть першооснови організації більшості бізнес стартапів.

У житті часто плутають поняття самоорганізація та волонтерство. Ці поняття нееквівалентні, хоча часто взаємопов'язані. Волонтерство - це лише добровільна участь у якомусь проекті без очікування миттєвої грошової компенсації. Як правило, волонтерство засноване або на соціальному ентузіазмі, або на очікуванні наступної через деякий час вигоди від дій.

Мета самоорганізації – організація

Узагальнена мета будь-якої самоорганізації як процесу – це організація організації. Така тавтологія дозволяє образно зафіксувати суть цього процесу, яка підкреслює, що самоорганізація може бути тривалим процесом. Вирішення більшості завдань потребує системного проектного підходу, що викликає необхідність ресурсного забезпечення та тривалої взаємодії. Для цього люди мають домовлятися між собою. Система ж договорів і не що інше, як організація. Концентрованим виразом системи договорів можуть бути статути, оферти, договори спільної роботи і т.п.

Середовище як визначальний фактор самоорганізації

Люди самоорганізуються над вакуумі, а серед людських і виробничих відносин. Саме середовище може змушувати чи стимулювати людей до певних видів самоорганізації.

Але що таке середовище, як не набір правил і законів (у тому числі природних та фізичних), які найбільше визначають патерни поведінки та взаємодії елементів системи? Саме середовище є з погляду ієрархій управління системою управління вищого рівня, ніж елементи, що самоорганізуються. Середовище задає тренди.

Понятійно розділимо ще дві подібні категорії: самоорганізація і самоврядування. Самоорганізація – це процес ініціації організації. Самоврядування - одне із способів управління процесами у створенні.

Отже, середовище може змушувати, примушувати чи стимулювати людей самоорганізовуватись:

- У першому випадку йдеться про виправлення помилок у системі. - Примус - це усвідомлене кероване насильство над елементами системи, які намагаються уникнути перебування у системі чи її тиску. Часто примус із боку середовища призводить до негативного по відношенню до середовища самоорганізації елементів.

- Стимулювання – керований цілеспрямований мотив до розвитку системи у заданому напрямку.

У цьому випадку під системою я маю на увазі якусь людську спільноту з певним соціальним середовищем та економікою. Набір соціально-економічних норм, законів, традицій, понять та інститутів у такій системі визначає середовище, в рамках якого можливі ті чи інші види та форми самоорганізації. Причому ці форми самоорганізації не обов'язково будуть легітимні по відношенню до самого середовища.

Зі сказаного вище видно, що з одного боку середовище тяжіє над самоорганізацією. З іншого боку, той самий середовище немає “річ у собі”. Середовище не тільки формує, а й формується! Використання властивостей середовища є важливим фактором самоорганізації. Граничною метою самоорганізації можливо зміна властивостей самого середовища. Питання лише в міру та мірою можливих змін.

Системи, ієрархії управління та самоорганізація

У разі деградації багатьох глобальних інститутів стає очевидним роль систем нижчого рівня глобальності. Порушення світової зв'язності створює виклики для цілих держав і світових корпорацій, І не факт, що багато хто з них впорається з поточними проблемами і навіть переживе їх. Сьогодні людський світ увійшов до чергової фази переформатування світового порядку. Іноді такий стан називають смутою. Один із елементів смути - війна. Україна повною мірою його відчуває.

Якщо розглянути людську спільноту як систему, можна стверджувати, що у смутний час відбувається перекроювання всіх категорій системи. Будь-яка система може бути визначена та описана за допомогою п'яти категорій:

1. Елементи системи.
2. Цілі системи.
3. Взаємодія елементів системи.
4. Шкала цінностей системи (принципи, норми, закони тощо).
5. Кордони системи.

Немає абсолютних систем. Усюди є взаємопов'язаність і взаємопроникнення. Ніщо не вічне в підмісячному світі, навіть Місяць. Взаємодія категорій визначає та формує ті чи інші організаційні та фізичні структури у самій системі. Через структурність добре виявляються властивості самої системи.

З точки зору ієрархій управління одні системи можуть включати інші і при цьому самі бути включеними в інші системи. Виходять такі собі управлінські "матрьошки". Однак, такі "матрьошки" теж не абсолютні. За одними параметрами системи групуються одним чином, за іншими – інакше. Наш світ мінливий і відносний. Ставлення щодо нього має бути відповідним. Жорстко структуровані соціально-економічні системи (спільноти) приречені на невдачу в середньо- та довгостроковій перспективі.

Взаємодіючи між собою елементи системи формують внутрішнє середовище системи. Взаємодія між системами створює зовнішнє середовище, формуючи тим самим суперсистему. І далі все повторюється фрактально або, як то кажуть, за образом та подобою. Але з різницею в деталях.

Яка самоорганізація нам потрібна?

Тепер, після екскурсу світ систем, управлінських ієрархій та з розумінням суті та типів самоорганізації спробуємо розібратися, чим і яка самоорганізація може допомагати виходу соціуму з внутрішньої кризи та подолання зовнішніх (у тому числі військових) загроз та викликів.

Під час відзначу ще один важливий аспект: будь-яка успішна самоорганізація завжди формується навколо якоїсь точки кристалізації. Простим мовою це, що рухається, коли перебувають ентузіасти, готові “підняти і утримувати прапор” цього процесу. Навколо ініціативного ядра формується майбутня організація "самоорганізованих" та концентрується ресурсна база.

Для українського суспільства характерним є неприйняття примусу з боку середовища. Особливо з тієї частини, яка представлена ​​державними інститутами. Рано чи пізно такий тиск призводить до негативної середовища самоорганізації елементів. І це добре! Криве середовище треба виправляти.

Залишаються два інші мотиви до самоорганізації: вимушена та стимульована.

Вимушена нам усім добре відома та зрозуміла. Усі затики, недоробки чи саботаж з боку державних органів управління люди закривають через соціальну самоорганізацію та волонтерство. Взаємодопомога, захист, інформування, забезпечення армії. Не докладно зупинятимуся на розгляді вимушеної самоорганізації. Вона великою мірою на увазі, про неї багато інформації в ЗМІ, багато хто з нас бере участь у таких заходах.

Стимульована економічна самоорганізація

Розглянемо уважно стимульовану самоорганізацію як мотор розвитку суспільства та її важливий напрямок – економічний.

Організація в рамках спільноти такого середовища, що призводить до технологічних та економічних нововведень та впровадження їх у повсякденну практику, створює передумови для виходу такої спільноти в лідери цивілізаційних процесів з отриманням усіляких “смак” для учасників такої спільноти. Проблеми теж виникають, але це ж середовище стимулюватиме знаходження відповідних рішень.

Створення середовища розвитку процес не миттєвий і вимагає часом тонких налаштувань соціально-економічного простору. Силіконові долини з бухти-барахти не трапляються.

Для нас найбільш зрозумілим прикладом соціально-економічного середовища є держава за допомогою своїх інститутів, що формують організаційно-правові правила. На жаль, наша держава більше за своїх громадян до самоорганізації змушує, ніж стимулює. Хоча деякі наскільки боязкі, настільки незграбні кроки зі стимулювання намагається робити. Наприклад, стимулювання до створення мікробізнесів із організацією робочих місць за грантової допомоги на конкурсній основі на суму аж 200 000 грн. Не знаю, чи багато хто намагався запускати бізнес за $5000? За тих масштабів “розпила бабла” та корупції, які ми спостерігаємо, подібні подачки виглядають не більше, ніж глузування з здорового глузду.

При цьому податкові та дозвільні питання для бізнесу з боку держави лише посилюються. Особливо це стає помітним на тлі завдань, що виникають у воєнний час. Нагадаю, раніше ми зазначили, що будь-які закостенілі системи (а держава в особі своїх інститутів – це система) приречені на деградацію та саморуйнування. Зовнішні події можуть лише прискорювати чи уповільнювати цей процес.

З іншого боку, прикладом недержавного середовища зі стимулюванням самоорганізаційних процесів можуть бути численні сервісні платформи і всім відомі соціальні мережі. Як це відбувається?

Платформи сервісів як середовище цілеспрямованих самоорганізацій

Будь-яка сервісна платформа являє собою простір (у тому числі віртуальний), організований певним своїми творцями чином зі своїми правилами, принципами, етикою та інструментами. Системно платформа організована як середовище, в якому учасники (елементи системи) можуть взаємодіяти один з одним і середовищем заданими способами. Для цього на платформі створюються відповідні інструменти.

Є таке поняття у сфері хмарних технологій, як PaaS (Platform as a Service). Проблемна суть його в тому, що створювати складні інформаційно-обчислювальні рішення для забезпечення діяльності того чи іншого бізнесу потрібно, але це часто досить (а іноді й непереборно) затратно. Тому хтось створює потужну та дорогу платформу з набором якісних інструментів для вирішення комплексу завдань бізнесу. В результаті бізнес має можливість за розумну плату орендувати та конфігурувати необхідний інструментарій з запропонованих платформою. За такого підходу виграють усі: платформа, бізнеси, клієнти бізнесів.

В українському суспільстві сьогодні є величезний попит на позитивні зміни. Держава ж як система управління та інститутів, що обслуговують насамперед олігархічну камариллю, не в змозі (і не бажає) задовольнити цей попит з боку більшості своїх співгромадян і навіть з погляду самозбереження себе як цілого. Це вкотре підтверджує твердження, що хибні принципи приводять систему до деградації та саморуйнування. Фактично, держава включає у суспільстві негативну по відношенню до системи управління самоорганізацію.

Люди намагаються самостійно вирішувати проблеми, що виникають із вини державного управління. Але їм, як правило, не вистачає ресурсів у протиборстві з побудованою вертикаллю керуючих структур. Людей з ініціативою, робочими ідеями та проектами багато. Але, стикаючись поодинці в реалі з владною машиною, вони в кращому разі йдуть у тіньові рішення, у гіршому - зазнають збитків і всяких негараздів. Конкуренція навіть із кривою системою вимагає як ресурсів, так і системних рішень.

У чому бачиться таке рішення? Нині модно говорити про інновації. Висловлю одну “крамольну” думку: у нашому житті не існує інновацій у чистому вигляді. Існують лише компіляції, наступність та послідовні рухи. Перефразовуючи відому фразу: все вигадано до нас. Залишається лише пазли складати відповідним чином.

Соціальна сетецентричність та простір платформ

Ключовим принципом рішення має бути концентрація енергії не так на руйнуванні старого порядку, але у творенні позитивного майбутнього (найближчого і далекого). Проте, таке творення має передбачати як захист від токсичного впливу ретроградних структур, і здатність їх контрольованої заміни та утилізації. Інструменти та структури для таких дій створюються заздалегідь.

Ключовим елементом творення позитивного майбутнього є початкове цілепокладання та образ цього майбутнього. Для формування образу необхідно сформулювати основні соціально-економічні параметри системи, етичні принципи, основні стейкхолдери системи, місце у глобальному світі, часові рамки, точки контролю руху та KPI у цих точках. Цілісний образ суспільства, що вийшов, вкаже на пріоритетні напрямки концентрації зусиль і ресурсів. Саме для цих напрямів можна і потрібно вже зараз створювати механізми формування нового середовища. Середовища, що відповідає запиту здорової частини суспільства та стимулює самоорганізацію розвитку. В результаті феномену сетецентричної самоорганізації, що виявився в Україні, такими механізмами природним чином є платформні рішення.

В умовах звичного для українського соціуму недовіри до будь-якої влади спроби організувати суспільне життя лише рішеннями “згори” приречені на крах та ведуть саме суспільство до краху. Засмоктування всіх громадян у ту ж державну Дію з тієї ж опери. Тоталітаризм соціальний чи цифровий суті тоталітаризму не змінюють.

Цільові платформи як комплексні організаційно-правові механізми можуть надавати людям ефективні інструменти для успішної самоорганізації. Декілька таких платформ, що допомагають легко обходити “затики” державного управління, здатні вивільнити величезні ресурси для створення позитивного цивілізаційного майбутнього України вже в теперішньому.

PS: Як фінальний ремарк для цієї статті зазначу, що для успішного розвитку таких платформ в жодному разі не можна залучати державу або традиційних міжнародних грантодавців. Пам'ятаємо хто платить, той і замовляє музику. Плюс такі платформи категорично не можна створювати у вигляді простих юридичних осіб у локальних юрисдикціях. Такий підхід обов'язково призведе до збочення та дискредитації самої ідеї, можливого рейдерства тощо. Способи та форми організації платформ як сервісів формування середовища та надання людям інструментів для такого процесу - це окреме питання, яке не є темою цієї статті.