Реальна сутність мобілізації Путіна. Логіка ескалації

Володимир Путін та каста чекістів опинилися перед загрозою втрати влади. Коли Путін розпочинав війну 24 лютого, то він виходив з того, що Китай, стара Європа і навіть США не будуть чинити опір поглинанню України. Домовленості з Сі Цзіньпін дозволили йому перекинути більшу частину боєздатних частин армії з Далекого Сходу. Це оголило фланги Росії, що було некритично у розумінні Путіна у разі успіху в Україні. Проте знищення кадрової армії Росії в Україні поставило Путіна перед екзистенційними викликами.

По-перше, багато хто всередині РФ почав розуміти, що Росія зазнає поразки у війні з Україною і це поставило питання легітимності режиму Путіна в недалекому майбутньому. Чекісти зрозуміли, що вони реально можуть втратити владу.

По-друге, ключові зовнішньополітичні партнери Путіна - Китай, Німеччина та ін, які приймали знищення України як необхідне зло за формування нового світового порядку, раптом опинилися перед фактом занадто високої ціни, яку вони не готові платити. Путін став надто токсичним для стратегічних партнерів, щоб далі йти у фарватері його кривавих експериментів. Саміт ШОС зафіксував геополітичну самотність Росії. Китай та Індія відкрито сказали, що з війною треба закінчувати. І Москва усвідомила, що оголені фланги стали проблемою. Путін розуміє, що якщо Захід зважиться на утилізацію Росії, якщо Китай стане частиною угоди із Заходом, то розгром буде швидким та тотальним.

Тому поспішна мобілізація стала єдиною можливою відповіддю для Путіна. Оскільки він не хоче зупиняти війну на умовах Заходу, то потрібна велика маса гарматного м'яса, щоб закрити весь величезний периметр Росії. Путін домовився із Сі Цзіньпіном, як Сталін із Гітлером, але це не гарантує, що удару в спину не буде. Ось чому Путін розпочав погано організовану мобілізацію.

Мобілізація Путіна – це інструмент збереження влади чекістами. Перетворення Росії на нову КНДР - модель збереження влади.

Чекісти розуміють, що стратегічно вони програли, тому хочуть гарантії - збереження влади. Така гарантія одна – автаркія. Тільки автаркія на кшталт КНДР дозволяє в їх розумінні зберегти владу.

У цьому плані мобілізація запускає машину утилізації незгодних. Мобілізація – це 1937 рік по-путінськи. І вона використовуватиметься саме у такому ключі. Чекісти хапають протестувальників і одразу відправляють на фронт. Наратив про те, що Росія веде війну із Заходом означає, що мобілізація триватиме нескінченно, доки не закінчиться такий конфлікт. Тобто кінець війни з Україною не закінчить мобілізацію у Росії. Вона триватиме доки чекісти не відчують, що загроза втрати влади зникла.

У цьому плані тактичні ядерні удари по Україні вирішують завдання просування Росії до статусу КНДР. Оскільки для внутрішнього користувача вони закриють усі можливі альтернативи. Росія закриється для світу за залізною завісою.

Для США цей варіант гірший, ніж зміна режиму влади в Росії, яка приведе до Кремля умовного Навального, який укласти антикитайський пакт із Заходом. Але якщо чекісти встоять, то варіант Росія - КНДР Євразії для США теж непоганий, тому що відріже Китай від ресурсів Росії та альтернативного доступу до Європи по суші. У цьому випадку США та Китаю доведеться домовлятися. І не виключено, що за рахунок Росії.

Резюме:

- Путін має можливість вийти з війни на умовах Заходу не пізніше за кінець листопада.

До того моменту Росія покине нову погано навчену армію, щоб утримати захоплені території та посилити переговорні позиції, якщо Путін піде на переговори у листопаді.

-Захльобування нової хвилі підвищить мотивацію застосувати тактичні ядерні удари. Тому до їхньої загрози треба ставитися реально. Застосування ЯО спричинить більш глибоке залучення США та союзників.

-Росію виключать із РБ ООН і повернення Росію в цивілізацію буде прив'язане до її денуклеаріазації, денацифікації та демілітаризації.

-Україна отримає статус Південної Кореї - держави-фронтиру у складі НАТО та ЄС.

--------------------------------------------------------------

Рекомендуємо подвитися огляд Юрія Романенка по темі мобілізації в Росії.