Історичний шанс Джозефа Байдена та самознищення Росії

Одним з найбільш небезпечних наративів для України в США є наратив про те, що геополітичне протистояння між Росією та США може відбуватися по правилах холодної війни без прямого військового конфлікту супердержав між собою. Фактично, 90% американських експертів вважають, що протистояння між Росією та США повинно відбуватися на території третіх країн, так само як і підчас холодної війни в Афганістані та В’єтнамі.

На жаль, американські експерти не розуміють, що сучасна нацистська Росія не має нічого спільного з Радянським Союзом. Радянські керівники пам’ятали, на відміну від нинішніх представників російської еліти, про жахіття Другої Світової війни і не бажали повторення цієї трагедії. Путін же впевнений в тому, що ядерна війна, або Третя Світова війна, не розпочнеться із – за військової агресії Росії проти Литви, Латвії та Естонії, які, з його хворобливої точки зору, не є справжніми країнами.

Не можна також забувати, що після смерті кривавого деспота Сталіна в Радянському Союзі не існувало режиму одноосібної диктатури, який зараз існує в Росії, бо влада генерального секретаря ЦК КПРС обмежувалась впливом політбюро. Путін в Росії має не обмежену ніким владу, тому ніхто в північній імперії зла не здатен зупинити нового Гітлера, якщо він забажає розпочати третю Світову війну.

Путін, Патрушев, Ковальчук прагнуть нанести військову поразку НАТО для здійснення геополітичного реваншу, тому нова холодна війна між Росією та США є неможливою. До того ж порівняння військових конфліктів у Афганістані та В’єтнамі з конфліктом на території нашої країни є зовсім не коректним, бо Україна має кордони з країнами, які є членами НАТО та ЄС. Отже, американськім інтелектуалам вже нарешті потрібно зрозуміти, що Росія не є копією Радянського Союзу, бо корпорація чекістів перетворила її на транснаціональну мафіозну корпорацію, якою керує не Хрущов, Брежнєв або Горбачов, а Путін, який по його діях скоріше нагадує колумбійського наркобарона Пабло Ескобара.

Дуже прикметно, що дотепер в західних засобах масової інформації домінують кремлівські наративи. Наприклад, для лівих західних інтелектуалів, які борються з “американським імперіалізмом”, існує кремлівський наратив про те, що військова агресія кривавої Росії проти України нічим не відрізняється від агресії США проти Сербії, Іраку та Лівії. Тож західним корисним ідіотам хотілось би нагадати, що українці, на відміну від сербів, не влаштовували масових етнічних чисток, які були здійснені фашистським режимом Слободана Мілошивеча на території Боснії і Герцеговини, Хорватії та Косова, а саме масові вбивства мирного населення, згвалтування та навмисне знищення майна.

Україна також не здійснила в своїй історії жодної агресії проти сусідніх країн, як наприклад Ірак, який влаштував військову агресію проти Кувейту. І українська влада ніколи не наказувала використовувати хімічну зброю проти своїх громадян, як це було здійснено в Іраку проти курдів по наказу кривавого тирана Саддама Хусейна.

Жоден український президент ніколи не співпрацював з терористами, які б підривали літаки. Тому, як можна порівнювати Україну з Лівією, де диктатор Муаммар Каддафі надавав підтримку терористам. Україна була і є найбільш демократичною країною пострадянського простору, до того ж США не анексовували території Іраку, Сербії та Лівії. Саме Росія була першою наддержавою після другої Світової війни яка здійснила незаконну анексію, намагаючись тим самим зруйнувати міжнародну ліберальну систему.

На прихильників же правої ідеології в США активно впливає кремлівський наратив про шкідливість для Америки від збільшення присутності її збройних сил в Європі. З точки зору прокремлівських американських експертів, посилення безпекової допомоги для європейських союзників Америки призведе до послаблення США в Азії, наслідком чого стане посилення Китаю. Насправді, саме посилення присутності США в Європі дозволяє Америці ефективно стримувати Китай. Перемога Росії над Україною та європейськими союзниками США лише б проявила для Китаю слабкість Америки, яка б виглядала ненадійним союзником по відношенню до азійських країн. Тож після цього навряд чи хтось би в Азії забажав приєднуватись до союзів направлених на стримування Китаю, яке напряму залежить від здатності США стримувати криваву Росію.

В самій же Росії домінує наратив про “зрадників українців”, які зрадили історичному братерству між росіянами і українцями, котрі стали знаряддям Заходу направленим проти Російської Федерації. Абсурдність цього наративу полягає в тому, що саме Росія відштовхнула від себе Україну. Не можна забувати про те, що в 2013 році наша країна знаходилась під повним зовнішнім управлянням Росії і якби Путін, який прагнув спровокувати штучний внутрішній конфлікт в Україні, не заборонив погрожуючи військовим вторгненням Януковичу підписати Угоду про асоціацію України з ЄС, підписання якої підтримувала переважна більшість українців, Віктор Янукович був би переобраний на свій другий президентський термін.

Росіянам варто пам’ятати, що до російської військової агресії Україна мала позаблоковий статус, до того ж більшість українців були проти вступу нашої країни до НАТО і лише незаконна анексія українського Криму та окупація Росією окремих районів Донецької і Луганської областей переконала українських громадян, що для свого виживання та збереження незалежності Україні варто приєднатись до НАТО. Тож, насправді, зрадниками є росіяни, які в своїй переважній більшості підтримали жахливу військову агресію нацистської Росії проти України, закривши очі навіть на вбивства здійснені російськими окупантами їхніх родичів на території нашої країни.

Росіяни навіть виявились зрадниками по відношенню до своїх родичів, які воювали проти нацизму під час другої Світової війни, оскільки неодноразово російські топ – посадовці заявляли, що Росія повинна розвиватись під впливом ідей Івана Ільїна, який з симпатією ставився, як до нацизму, так до фашизму. Іван ільїн, який є улюбленим філософом Путіна, вважав нацизм виходом з демократичного глухого кута та необхідним запобіжником від більшовизації Німеччини. Тому багато західних аналітиків помилково вважають, що Путін прагне створити новий Радянський Союз, бо, насправді, він намагається відродити самодержавну Російську імперію.

Про яку прихильність Путіна до Радянського Союзу може йти мова, якщо в 2005 році відбулось перепоховання ворогів радянської влади Антона Денікіна та Івана Ільїна на кладовищі донського монастиря, на якому був присутній Путін. Коли ж Путін заявляє про те, що розпад радянської імперії зла був геополітичною катастрофою, то йому хотілось би задати запитання, а чому він в 1991 році зрадив присязі на вірність Радянському Союзу не захищаючи його зі зброєю в руках, як це зараз роблять героїчні українські військові борючись за незалежність своєї країни?

Україна має жіночу душу, а жінка, як відомо, полюбляє подарунки та компліменти, натомість нашій країні Росія запропонувала лише згвалтування, не розуміючи того що руйнуючи Україну вони руйнують Російську імперію, яку створили українці. Навіть криваві більшовики розуміли, що не можливо створити імперію де буде домінувати російський шовінізм, тому ідеологи “русского мира”, самі того не усвідомлюючи, запустили процес самознищення Росії.

Представники російської влади чомусь забули, що Росії двічі вдавалось модернізуватися саме за рахунок співпраці з Заходом. У російської влади була унікальна можливість за рахунок м’якої сили створити геополітичну вісь Москва – Берлін – Париж та витіснити США з Європи. Але ця можливість була бездарно втрачена Кремлем, який під впливом кремлівських ідеологів обрав для розвитку Росії абсолютно антиєвропейську ідеологію євразійства, яка орієнтована на історичний спадок Золотої Орди.

Прикметно, що ідеологи Кремля, особливо нацист Дугін, якому ідеологічно симпатизує друг кремлівського фюрера Ковальчук, впевнені в тому, що Росія обрана богом, тож за рахунок своєї духовної і моральної чистоти несе світу любов та справедливість всьому світу.

Фактично, Російська Федерація перетворена на дуже небезпечну релігійну секту. І саме від Джозефа Байдена зараз залежить, чи буде зупинена ця релігійна секта, або він ввійде в історію як політик, за президенства якого була остаточно знищена міжнародна ліберальна система, або він залишить про себе пам'ять як про державного діяча, який забезпечив перемогу демократії у світовому масштабі над автократією. До того ж перемога України над Росією стала б і його успіхом, який допоміг би йому на наступних президентських виборах.

Врешті – решт, незважаючи на всі тактичні військові успіхи, кривава Росія стратегічно приречена на поразку, бо Володимир Путін власними діями здійснює геополітичне пророцтво Збігнева Бжезінського: “Новий світовий порядок буде будуватись проти Росії, на руїнах Росії і за рахунок Росії”.

--------------------------------------------------------------

Рекомендуемо по темі бесіду Олексія Арестовича та філософа Сергія Дацюка