Який жаль! Який жах! Працівники Національної комісії зі стандартів державної мови разом зі своїм керівником Орисею Демською знову сіли в калюжу. Черкнули бідолахи знічев’я кілька рядочків — і спіткала їх невдача...
Ідеться про «декілька тез» голови комісії. На сторінці цієї установи у «Фейсбуку» вони були викладені таким чином (дослівно): «Щоби відбутися у модерному часі нового післяковідного світу, щоби на рівних розмовляти з цим світом, нам критично важливо бути державою, яка практикує мову як м’яку силу, я б зробила крок далі, і говорила про мову як інструмент розумної сили (“smart power”).
Сьогодні настав час зробити вивчення української як іноземної у світі принципом нашої зовнішньої культурної політики, але таке вивчення має відповідати Загальноєвропейським Рекомендаціям з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання (CEFR).
Стандартування української як іноземної є одним із пріоритетних завдань Національної комісії зі стандартів державної мови.
Це завдання ми виконуємо комплексно: по-перше, працюємо над змістом вивчення, викладання, оцінювання української як іноземної і вже затвердили Класифікацію рівнів володіння української мови як іноземної;
а, по-друге, ставимо собі амбітну мету — вступ до Асоціації укладачів мовних тестів (ALTE), і це відкриє шлях до визнання українських мовних сертифікатів у Європейському Союзі та в усьому світі...»
Далі — розбір польотів розкутих до неможливості думок і писанини, що рясніє помилками.
1. «Щоби відбутися у модерному часі нового післяковідного світу...» Модерним, тобто сучасним, таким, який відповідає останнім вимогам і віянням, час не може бути за визначенням. Очевидно, ішлося про майбутній чи новітній час. А модерними бувають: будинок, вірш, людина, меблі, мистецтво, музика, наука, одяг, ресторан, стиль, судно, танець, твір, театр, техніка, фасон...
Якби хтось сказав чи написав «сучасний час», то сміялися б і школярі, адже навіть для них було б очевидним недоладне поєднання однокореневих слів. Але ж, якщо розібратися, «модерний час» — така сама нісенітниця.
2. «Післяковідний». Це якою мовою? Це справді по-українськи?
3. Отой кострубатий прикметник «післяковідний» має всі ознаки уточнення (доповнення). Тому його слід було відокремити комами: «нового, післяковідного, світу».
4. «...я б зробила крок далі, і говорила про мову як інструмент розумної сили». Кома тут не потрібна, оскільки дієслова «зробила» та «говорила» стосуються одного й того самого підмета.
5. «Я б зробила... і говорила». Дивним чином (явно хибно) поєднано умовний та дійсний способи дієслова. Якщо «зробила б», то й «говорила б».
Ліквідовано офіцерів, генерал РФ і сотні солдатів КНДР: наслідки удару Storm Shadow по Курській області
В Україні вслід за яйцями подорожчав ще один базовий продукт
Ціни на пальне знову злетять: названо причини та терміни подорожчання
Водіям нагадали важливе правило руху на авто: їхати без цього не можна
6. Згідно з якими правилами написано «Загальноєвропейські Рекомендації»? Чи не забагато великих букв? Чи доречні вони?
7. Знову в дописі комісії надибуємо незграбне словечко «стандартування». Жоден поважний словник не містить такої мовної одиниці, водночас немає відомих письменників, які б її вживали. Звичайно ж, ужито це дивакувате новоутворення замість усталеного іменника «стандартизація». Якщо припустити, що пара «стандартувати — стандартування» має право на життя, то невдовзі слід очікувати появи нових покручів:
а) «автоматувати — автоматування» (на противагу знаним «автоматизувати — автоматизація»);
б) «бюрократувати — бюрократування (наперекір парі «бюрократизувати — бюрократизація»);
в) «демократувати — демократування» (на відміну від наявних у словниках «демократизувати — демократизація»);
г) «естетувати — естетування» (усупереч «естетизувати — естетизація»);
ґ) «паспортувати — паспортування» (і хай горять пекельним вогнем «паспортизувати — паспортизація»);
д) «поетувати — поетування» (чхати вони хотіли на «поетизувати — поетизація»)...
8. Далі — ну просто ду-у-же цікаве міркування: «Стандартування української як іноземної є одним із пріоритетних завдань Національної комісії зі стандартів державної мови». Невже для української мови — одні стандарти, а для неї ж як іноземної — зовсім інші?
Та хай би члени комісії спершу навчилися дотримуватися вимог офіційно-ділового та наукового стилів. Кульгають же ті люди на обидві ноги! І, як бачимо, голова поважної (за задумом) установи тут аж ніяк не виняток.
9. «...працюємо над змістом вивчення, викладання, оцінювання української як іноземної». Ну, викладання ще може мати якийсь зміст. А який зміст може бути у вивчення й оцінювання? Нісенітниця, та й годі! І до того ж висновок поганий напрошується: людина просто позбавлена чуття мови.
Тож не завадить підказати неборакам, що бувають: мета, метод, можливість, необхідність, об’єкт, основа, особливості, предмет, проблема, програма, процес, результат, центр... вивчення чогось, але аж ніяк не зміст.
Для оцінювання ж існують: критерії, метод, методика, показники, процедура, система, схема... Говорять і про об’єктивність, процес, сертифікат... оцінювання.
10. «...оцінювання української як іноземної». Це просто набір слів. Оцінювати можна рівень володіння українською мовою, те, наскільки добре людина (у нашому випадку — очевидно, іноземець) її знає. А мові хіба хто-небуть коли-небуть ставив оцінки?
11. «...затвердили Класифікацію рівнів володіння української мови як іноземної». Усе правильно написано? А може, потрібно було так: «...затвердили Класифікацію рівнів володіння (чим?) українською мово як іноземною»?
12. «...а, по-друге, ставимо собі амбітну мету». Поки що вони ставлять лише зайву кому після «а».
13. «...ставимо собі амбітну мету». Усталені вирази: «ставити собі метою (за мету)»; «ставити перед собою мету».
14. «а, по-друге, ставимо собі амбітну мету — вступ до Асоціації укладачів мовних тестів (ALTE), і це відкриє шлях до визнання українських мовних сертифікатів у Європейському Союзі та в усьому світі». Очевидно: усе те, що викладено після «(ALTE)», жодним чином не стосується прислівника «по-друге». Тому після «(ALTE)» слід було поставити крапку й розкривати думку за допомогою нового речення.
Після цього всього — запитання на засипку: яких стандартів державної мови можна чекати від людей, котрі не засвоїли навіть правопису та граматики, у котрих суцільні негаразди як зі словотвором, так і зі слововживанням, котрі не читали праць відомих вітчизняних мовознавців і позбавлені чуття української мови?
Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook, страницу «Хвилі» в Instagram.
