Ситуація в Білорусі змушує по-новому подивитися на можливі наслідки місцевих виборів в Україні. Будемо відвертими. Стосунки між Києвом і регіонами загострюються. Просто подарунок для зовнішніх сил.
2020 рік кардинально прискорив усвідомлення того, про що усі знали, але так боялися сказати: радянська інфраструктура і її терміни придатності вийшли на фінішну пряму своїх можливостей. Для олігархів це означає падіння ренти (фактично проїдання того, що дісталося у спадок), а для людей попростіше – падіння рівня доходів і наближення комунальної катастрофи: зношення житлового фонду та комунікацій.
Читати звіт «Прогнози 2020: виклики і можливості»
Місцеві вибори можуть стати точкою запуску негативного для України сценарію «розподіляй і володій». Такому ходу речей сприяють декілька факторів.
По-перше, деякі політичні проекти пішли шляхом найменшого спротиву: загострення релігійного та національного питання. Мова та віра – гарна ширма для того, щоб приховати корупційні інтереси. Ділити населення за етнічним фактором зручно. Проте режисери такого сценарію можуть готуватися до мобілізації виборців, а отримати свою версію Югославії. Як показує приклад тієї ж Білорусі, у наші часи для протестів уже і лідерів «во плоті» не потрібно. Створюй телеграм і «зажигай».
Читати: Генадій Друзенко. «Розрита могила, що не пускає Україну у майбутнє»
По-друге, адміністративно-територіальна реформа для місцевих еліт виглядає як «мрія паркетних генералів». Мені часто доводиться спілкуватися з людьми із областей, які в шоці як від закону про місцеві вибори, так і від реформування районів. Банку дьогтю в бочку меду відносини між центром і регіонами додає і ситуація з другою хвилею карантину. Мери будуть рішуче виступати проти таких заходів: їм жити не у віртуальній реальності держкомстату і табличок, а пояснювати щось реальним людям, які ставитимуть конкретні питання про те як вижити.
По-третє, з грудня 2019 року партія влади почала грати м’язами перед місцевими елітами. Згадайте демарш Олександра Ткаченка, який подавав документи на голову КМДА. Ідея розділити посади мера та голови КМДА не покидає ідеологів Банкової і викликає спротив. Навесні 2020 року тиск з Печерська посилився: з’явилася ідея «партизації» виборів і ідея про 5% по всій Україні для партій, які йдуть до місцевих рад. Логіка була простою: «Слуга народу» вивчала можливість перемогти на бренді та завести нових і залежних від центру людей.
Як наслідок ми бачимо такий контекст місцевих виборів. Головна емоція – недовіра регіонів до Києва і рішуча готовність бойкотувати другу хвилю карантину. Наслідок – створення регіональних проектів, як будуть просувати порядок денний малих міст і містечок на противагу центральній владі, яка буде робити помилки.
«Довіряй ділам», «Пропозиція», «За майбутнє!» - політичні сили, які працюють у дискурсі протистояння «професіоналів» «новачкам».
«Довіряй ділам!» - проект фактично двох: Кернеса та Труханова. «Пропозиція» - дітище Бориса Філатова. «За майбутнє!» - спроба об’єднати сильних гравців на кшталт Ігоря Палиці, Олександра Третьякова, мера Черкас Бондаренка, цим самим показуючи широку географію.
Усі перераховані вище проекти є майданчиком для регіональних еліт, які розуміють: у випадку кризи відповідальність лежить на них.
«Темною троянською конячкою» на цих виборах може стати партія Анатолія Шарія: її лідер знаходиться за кордоном і не збирається в Україну. І саме ця територіальна віддаленість створює йому зручний оперативний простір для розігрування карти вуличних протестів. Як показує приклад Білорусі, мобілізувати активну меншість можна і через телеграм-канали, і через ютуб. Проте плодами таких бунтів будуть користатися цілком реальні чоловічки в зелених мундирах.
Олександр Усик вдруге переміг Тайсона Ф'юрі: подробиці бою
Зеленський зустрівся з головою ЦРУ Бернсом: війна закінчиться
Українцям доведеться реєструвати домашніх тварин: що зміниться з нового року
Пенсіонери отримають доплати: кому автоматично нарахують надбавки
Читати: Юрий Романенко. Выборы в Беларуси 2020: Лукашенко на растяжке, роль России и их значение для Украины
Таким чином, основний посил: поглиблення етнічних суперечок може привести до «російської весни» на Сході і до «українського бунту» на Заході.
Саме від того як поведуть себе місцеві сили на місцевих виборах залежить як пройде волевиявлення.
Незадоволення результатами виборів – випрацюваний прийом ляльководів.
Лідери політичних сил мають чітко розуміти: грати на регіональній різниці неправильно. У результаті такого підходу втратять усі. Місцеві вибори потрібно осмислювати в категоріях державної політики з урахуванням кризи.
