Блоки політичних партій. Новий шанс

З середини травня почався новий електоральний сезон. Проте, ми всі добре розуміємо, що за чинним “переношеним” Виборчим Кодексом, навіть зі змінами, практично не можливо організувати нормальний виборчий процес. Якість сучасної вітчизняної партійної системи та останні результати соціологічних досліджень не пророкують нам нічого доброго. За час після президентських та парламентських перегонів 2019 року не з’явилося навіть натяку на альтернативу. І не з’явиться поки не буде змінено правила гри. Сьогодні є одне “вікно можливостей” для таки змін – повернути блоки партій та розпочати договірну консолідацію політсил в неолігархічному сегменті. В іншому випадку – Україна приречена на болісні революційні перетворення.

Дефініції, моделі та типологія

Для початку варто усвідомити, що у нашому випадку мова йде не про повернення до “іменних” блоків та закритих списків. Ми це вже проходили.

Сьогодні є іноваційні типи консолідації політсил, які варто було б застосувати в українському партбуді. Зокрема, звернутися до таких форм як коаліція партій з участю громадських ініціатив.

В політичній науці виборчий блок - це учасник виборчого процесу, що є об'єднанням двох або більше виборчих об'єднань (політичних партій, а також інших форм, що допускаються відповідним законом про вибори), що створюється для консолідації кадрових, організаційних, фінансових, інтелектуальних, інформаційних, іміджевих та інших ресурсів близьких по ідеології політичних парті й (і / або інших учасників виборчого процесу - громадських організацій, політичних рухів і т.д., в залежності від законодавчої регламентації в поточний історичний період) з метою забезпечення більш широкої соціальної підтримки, «підсумовування» електорату, лояльного кожному з учасників блоку, і, відповідно, отримання на виборах більшого числа голосів виборців.

Натомість поняття коаліція партій визначається як союз, об'єднання, що створюється на добровільних засадах для досягнення загальних цілей, вирішення спільних задач. Мова йде про будь-яке об'єднання, що веде до спільної мети, в тому числі і про об'єднання списків кандидатів від партій (наприклад, коаліції в розумінні, що має місце у Німеччині), в той час як виборчий блок є більш формалізованим союзом виборчих об'єднань, які після його утворення не беруть участі у відповідних виборах в якості самостійних суб'єктів.

З цієї точки зору поняття коаліції є більш ширшим, ніж поняття виборчого блоку, оскільки включає як блоки, так і інші відомі варіанти об'єднання політичних сил на виборах.

Блоки / коаліції партій створюються для:

- подолання регіоналізації і необхідності “зшивання” територій. Учасники блоку взаємопідсилюють один одного в окремих регіонах, де партії мають вплив. Так відбувається в Індії, Аргентині та Німеччині.

Блок ХДС-ХСС в Німеччині – який є еталонним взірцем стійкого партблоку, - це не електоральний блок. В ФРН блоки не беруть участь в виборах. Проте може існувати поствиборчий (пост-електоральний) блок.

Партії є спорідненими за цілями, ідеологією і програмою. Різниця між ними лише в тому, що ХСС діє тільки на теренах Баварії, а ХДС у решті Німеччини.

Коаліція ХДС/ХСС діє як єдина парламентська фракція в німецькому Бундестагу. На виборах ці дві партії також виставляють своїх кандидатів роздільно — у федеральній землі Баварія висуваються кандидати ХСС і, навпаки, ХСС не виставляє своїх кандидатів поза Баварією, де висуваються кандидати від ХДС.

По-друге, посилення ЛОМами (ЛСД). Об’єднання яскравих особистостей, які мають свої партійні проекти. Такі блоки, як правило, живуть не довго і швидко розвалюються після виборів. Приклади – Ізраїль, Італія, Аргентина, Індія тощо.

По-третє, «складання» рейтингів партій. Це не арифметика, але працює певна синергія взаємних зусиль.

По-четверте, утримання влади в парламенті та на місцях. Довготривалі коаліції – блоки з угодами на час електоральних циклів.

Типи партійних блоків / коаліцій

• Електоральні. Існують лише на час виборів і виключно для проходження в парламент.
• Електорально-політичні. Для утримання влади. Зберігають єдність списку (не довго). Рідко доживають до кінця каденції.
• Формальні політико-електоральні блоки. Насправді існує системоутворююча політична сила, яка виступає у вигляді блоку з партіями сателітами. Мотивація до об’єднання – наявність виражениого суспільного запиту на єдність політсил.
• Ідеологічні блоки. Сформовані на основі єдиної програми для здійснення революційних змін, утримання влади тощо.
• Політичні блоки (пост-електоральні). Формуються переважно не як електоральні, а пост-електоральні. Є стабільними утвореннями, мають програму, кооридинацію, розподіл сфер впливу, механізми вирішення конфліктів, внутрішньопартійну демократію тощо.
• Виборчо-політичні Коаліції/рухи. Об’єднання партій, громадських організацій, профспілок тощо в одному списку та збереження його після виборів, участь у владі (квотне чи конкурсно-компетенційне). Вони наближаються до партій-коаліцій, але де-юре – це коаліція партій.

У світовій практиці є три основні моделі функціонування виборчих блоків, блоків партій та коаліцій.

Модель 1. Виборчі блоки (коаліції) беруть участь у виборах, при цьому електорально-правової статус політичних партій та виборчих блоків (коаліцій) суттєво не відрізняється.

Модель 2. Виборчі блоки (коаліції) беруть участь у виборах, при цьому є деякі відмінності в електорально-правовому статусі політичних партій та блоків..

Найбільш частим є встановлення різного прохідного бар'єру для партій та блоків/коаліцій. В такому випадку виборчі коаліції, щоб отримати місця в парламенті, повинні набрати вищий відсоток голосів, ніж самостійні політичні партії. Така норма має на меті залагодити ту перевагу виборчих блоків перед політичними партіями, яку вони отримують, об'єднуючи свій електорат, і стимулювати самостійну участь політичних партій у виборах.

Закон Угорщини 2011 року «Про вибори членів парламенту» встановлював поріг для політичних партій в 5%, для коаліції в складі двох політичних партій - 10%, для коаліції в складі більш ніж двох політичних партій - 15%.

Румунія - для коаліцій встановлено підвищений виборчий поріг - 10% проти 5% для політичних партій.

У Словаччині для політичних партій прохідний бар'єр становить 5%, для партійних коаліцій, що складаються з двох або трьох політичних партій, - 7%, а для партійних коаліцій, що складаються не менше ніж з чотирьох політичних партій, - 10%.

При цьому, якщо Центральна виборча комісія встановить, що жодна з партій чи партійних коаліцій не подолала бар'єр, то в такому випадку він підлягає зниженню наступним чином: для політичних партій - з 5% до 4%; для партійних коаліцій у складі двох або трьох політичних партій - з 7% до 6%; для партійних коаліцій в складі не менше чотирьох політичних партій - з 10% до 9%. Необхідно, щоб до розподілу мандатів в новому парламенті було допущено не менше двох політичних партій або двох партійних коаліцій або однієї політичної партії і однієї партійної коаліції (ст. 42 Закону про вибори до Національної ради).

Модель 3. Виборчі блоки (коаліції) не беруть участі у виборах. Така модель застосовується в 65 країнах, у тому числі і в Україні.

Але тут є кілька підвидів цієї моделі. Зокрема, в ряді країн існують так звані пост-електоральні блоки / коаліції, які утворюються вже в паралемнті.

Деякі країни, наприклад Франція, Німеччина, Естонія, віднесені до цієї моделі умовно, оскільки в них формально не закріплюється інститут виборчих блоків в його традиційному розумінні, однак там існують або пост-електоральні блоки / коаліції або інші форми об’єднання. Наприклад – “виборчі списки громадян” чи “тимчасові електоральні утворення” як в Молдові, Македонії.

Як правило, правове регулювання виборчих блоків (коаліцій) на виборах не впливає на правове регулювання коаліцій в парламенті, вони є самостійними державно-правовими інститутами.

Перший відноситься до виборчого процесу та процедури організації та проведення виборів, а другий - до організації законодавчої діяльності вже обраних депутатів. Наприклад, в ряді країн встановлено заборону на формування виборчих блоків політичними партіями на виборах, проте така заборона не поширюється на формування коаліцій політичними партіями після обрання в парламент, в рамках організації законодавчої діяльності. Але є і навпаки.

Так, особливістю грецької виборчої системи є заборона створення післявиборних парламентських коаліцій з метою формування уряду.

У Португалії, згідно зі статтею 21 Закону 1979 року № 14/79 «Про вибори в Асамблею Республіки», заявки на участь у виборах приймалися від політичних партій окремо або в складі коаліцій. Стаття 22 цього Закону регламентувала правовий статус «коаліцій для передвиборчих цілей». Зокрема, встановлювалося, що така коаліція перестає існувати після оголошення остаточних результатів виборів, однак може бути трансформована в коаліцію політичних партій для інших цілей і завдань, передбачених законодавством.

Крім того, варто враховувати, що є різні підходи до самих політичних партій. Наприклад у італії політичні партії не реєструються як юридичні особи. Вони реєструються МВС виключно при проведенні виборів і лише як учасники виборів.

Навіщо це потрібно в Україні?

З кулуарів парламенту та Офісу президента лунають заяви про необхідність “партизації місцевого самоврядування”, “укрупнення партій”, “посилення репрезентативності” та “запровадження законодавчого регулювання статутної діяльності партій” тощо. Ключові парламентські партії намагаються герметизувати політикум, закріпити status quo та остаточно усунути позапарламентську альтернативу. Це те, що сербський політолог Вучин Васович назвав «надмірною парламентаризацією» чи «надпартизацією».

Залишається невелике “вікно можливості”. Попереду місцеві вибори. Вже зрозуміло, що всіх кандидатів в парламентські партії загнати не вдасться, як і всіх потужних мерів в “слуги”. Щоб недопустити фомування містечкової фронди та консолідації інетерсів тутешніх баронів, Зеленський може зробити хід на випередження, увівши в гру дрібних гравців. За логікою Великого Мао: “Нехай розквіте тисяча квітів, а букети ми зробимо потім”.

Ряд позапарламентських партій та громадських організацій висунула ідею повернення в виборче законодавство та в закон про політичні партії блоки / коаліції політичних партій.

В істоії України ми вже мали досвід виборчих блоків при закритих виборчих списках і за відсутності імперативного мандату. Це призвело до політичної корупції, диспропорцій представництва територій, відсутності відповідальності тощо. Тому в 2011 році було ухвалено Закон України “Про вибори народних депутатів України”. Його основними нововведеннями стали повернення до змішаної виборчої системи, підвищення виборчого бар’єра до 5%, заборона участі у виборах виборчих блоків, а також відновлення інституту самовисування. За оцінками експертів, ці та інші нововведення зменшували роль партій у формуванні Парламенту, а також мали на меті забезпечити провладним політичним силам і кандидатам більш сприятливі умови для перемоги на виборах.

У виборах до Верховної Ради України, що відбулися 28 жовтня 2012р., за партійними списками взяли участь 21 політична партія. Як зазначали експерти Центру Розумкова. фактично, їх кількість була більшою, оскільки через заборону створення виборчих блоків представники деяких партій балотувалися за списками інших сил як позапартійні (зокрема, представники “Фронту змін”, НРУ, ПРП, “Громадянської позиції”, “За Україну!”, “Народної самооборони” балотувалися за списком партії ВО “Батьківщина”, представники “Народної партії” – за списком Партії регіонів). Загалом у якості суб’єктів виборчого процесу виступили 87 партій.

Попри певні очікування нашої “прогресивної громадськості”, у виборчій кампанії 2012р. не з’явилася політична сила, яка могла б претендувати на рівномірну підтримку виборців у всіх регіонах України, стала б загальнонаціональною партією. Не з’явилася така партія і під час подальших виборів без блоків. Певним виключенням стала партія “Слуга народу” в 2019 році. Але чи вдасться цій силі повторити свій успіх ще хоча б раз? На сьогодні “слуги” вже відверто розпродають франшизи.

За таких умов блоки / коаліції політичних партій могли б частково покрити дефіцит консолідації політичних сил та вироблення неолігархічного порядку денного в нашому політикумі.

По-перше, мова не йде виключно про виборчі блоки (хоча про них також), а про законодавче закріплення право партій утворювати блоки і коаліції як на час виборів, так і пост-електоральний період.

По-друге, участь у коаліціях та блоках навчать наші партії договороздатності, якої не вистачає українському політикуму, тим більше, якщо на законодавчому рівні висунути до таких утворень певні рамкові умови до внутрішньої організації.

По-третє, ми маємо відкриті партійні списки та можливість проведення праймеріз не в одній партії (попередні досвіди свідчать, що це були імітацією), а між партіями, які об’єднані спільними ідеологічними рамками чи програмою дій.

Власне можна говорити навіть не про класичні виборчі блоки, а про стійкі політичні коаліції партій та громадських об’єднань, які в таких утворення зберігатимуть власну організаційну автономію, будуватимуть архітектуру договірних відносин, третейських інституцій, довготривалих угод.

Автор - директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства

Подписывайтесь страницу Виталия Кулика в Facebook, на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook, на страницу Хвилі в Instagram