Вчора з’явилася чергова резонансна новина, яка стосується оновленого формату мирних переговорів між Україною та Росією, які, згідно з озвученою інформацією, можуть продовжитись у двосторонньому форматі на рівні президентів двох країн – Володимира Зеленського та Володимира Путіна.  Функції посередника готовий виконати особисто Нурсултан Назарбаєв, багаторічний лідер Казахстану та, навіть після відставки, найбільш впливова фігура в середині країни. Пропонуємо розібратися у тому, які ризики для України матиме подібного роду ініціатива та в чому суть миротворчого інтересу Назарбаєва.

Внутрішньополітичні ігри або операція «Шапрашти»

 Назарбаєв подав у відставку ще у березні цього року, але зберіг за собою повний контроль за політичними процесами в середовищі казахського політикуму. Єлбаси (лідер нації) залишається головою реформованої Ради Безпеки, яка перетворилася з консультаційного органу в конституційний і, багато в чому, розширює сферу впливу через узурпацію/підпорядкування значної частини повноважень чинного президента. Крім того, Назарбаєв продовжує контролювати правлячу партію «Нур Отан» та безпосередньо впливає на формування уряду.

Однак, незважаючи на це, в середині правлячої системи викристалізувалися нові виклики, які пов’язані з боротьбою декількох ключових політико-економічних кланів за перерозподіл сфер впливу. Головне питання полягає у тому, хто зможе нав’язати боротьбу новообраному президенту К. Токаєву в перспективі наступних президентських виборів.  На роль ключового конкурента у боротьбі за президентське крісло виходить Дарига Назарбаєва, дочка Нурсултана Назарбаєва, яка очолює Сенат РК (верхня палата парламенту). Нагадаємо, що на цій посаді вона замінила чинного президента Токаєва, який, згідно конституційних норм, став виконуючим обов’язки президента одразу після відставки Н. Назарбаєва.  Потрібно відзначити, що в експертних колах Казахстану артикулюється меседж про підготовку до так званої операції «Шапрашти», суть якої полягає у зміцненні позицій Дариги Назарбаєвої в якості основного кандидата на президентське крісло. Символізм назви полягає у тому, що, на думку окремих казахських політиків, керувати державою може тільки представник клану «Шапрашти», до якого відносять сімейство Назарбаєвих та членів їхньої родини.

Більше того, один з можливих сценаріїв може полягати у тому, щоб зіграти під дострокові президентські вибори в перспективі наступних 1-2 років. На цьому фоні прослідковуються певні зіткнення на рівні офісу президента Касим-Жомарат Токаєва та очільника Сенату Дариги Назарбаєвої.

Помітну роль у вирішенні цього протистояння почав виконувати безпосередньо Нурсултан Назарбаєв, який, після ряду резонансних кадрових чисток у виконанні Токаєва, «натиснув» на чинного президента і змусив його підписати указ про розширення сфери повноважень голови Ради Безпеки. Згідно з новими положеннями, Нурсултан Назарбаєв матиме вплив на більшість кадрових призначень на найвищому державному рівні. В компетенції Токаєва залишаться наступні квоти: очільника МВС, міністра оборони та міністра закордонних справ. Всі інші позиції можуть бути проголосовані виключно за персональної згоди Нурсултана Назарбаєва. Кадрові повноваження Н. Назарбаєва будуть стосуватися також керівників окремих органів місцевої влади. Назарбаєв прагне зіграти функцію арбітра та стабілізувати ситуацію, щоб конфлікт не переріс у затяжну політичну кризу.

Однак це не відкидає того, що Дарига Назарбаєва буде активно грати на зміщення Токаєва, в тому числі і на міжнародному рівні. Саме у цьому контексті пропонуємо Вам проаналізувати нову «мирну ініціативу» для України.

Підігравання в обмін на політичну та бізнесову підтримку

 Декілька тижнів тому (22 жовтня) Дарига Назарбаєва відвідала Москву з робочим візитом, де провела зустрічі з головою Ради Федерації РФ Валентиною Матвієнко та прем’єром Дмитром Медведєвим. Більше того, Дарига Назарбаєва намагалася домовитись про пресональну зустріч з В. Путіним в період перебування в Росії, але подібну ініціативу російська сторона відхилила. Натомість, практично синхронно з вояжем Дариги Назарбаєвої у Москву відбулась зустріч між Нурсултаном Назарбаєвим та Володимиром Зеленським у Японії. Саме під час японської зустрічі, згідно з інформацією озвученою Назарбавим, Зеленський дав попередню згоду на проведення двосторонніх перемовин з російським президентом за посередництва Казахстану.

Цілком можливо, що Назарбаєв активізувався в цьому напрямку для того, щоб забезпечити підтримку Дариги Назарбаєвої зі сторони Кремля в перспективі наступних президентських виборів. Ще один важливий фактор «казахської зацікавленості» полягає у захисті власних бізнес-інтересів. Важливий аспект переговорів між Даригою Назарбаєвою і Дмитром Медведєвим стосувався транзиту казахського вугілля через територію України в інтересах компанії «ArcelorMittal Temirtau» (в якій, за неофіційною інформацією, близько 50% акцій належать сімейству Назарбаєвих).  Російський прем’єр доручив збільшити об’єм дозволеного транзиту до 140 тисяч тон в місяць, але це досі не відповідає інтересам казахської сторони. Нагадаємо, що у 2019 році Казахстан вже подавав заявку на транзит в розмірі 254 тисяч тон на місяць, але отримав дозвіл лише на 87 тисяч тон. Згадуючи про нові домовленості між Мінськом та Нур-Султаном про транзит казахської нафти стає зрозуміло, що Казахстан змушений буде виходити на  складні переговори з Москвою. Зрозуміло, що в такому випадку потрібно буде запропонувати щось в обмін на допомогу з боку Кремля. Чому питанням торгу не може стати Україна? Відповідь очевидна.

Казахстан готовий надати майданчик для проведення двосторонніх переговорів в обмін на економічні та політичні преференції зі сторони Москви. Крім того, Казахстан зможе використати це для підвищення власного геополітичного статусу. Для Нур-Султану ситуація фактично безпрограшна.

Що робити Україні?

 Зрозуміло, що організація двосторонньої зустрічі – це надзвичайно важливий і, більшою мірою, небезпечний крок. Очікувано, що головні інтересанти подібного формату переговорів знаходяться в Москві. В офісі президента повинні розуміти, що організація подібної зустрічі перед або замість переговорів в рамках «норманського» формату створює серйозні ризики щодо збереження формальної підтримки зі сторони Європи. Цілком можливо, що до подібного сценарію офіційний Київ будуть підштовхувати в Парижі та Берліні, зважаючи на певній втомі від українського питання, конфронтації з Вашингтоном на рівні НАТО та зближенні з Москвою. Але до подібних ініціатив потрібно відноситись обережно та зважено, адже будь який необдуманий крок призведе до послаблення наших позицій в довгостроковій перспективі.

Популярні новини зараз

Зміни у встановленні інвалідності: чий статус перевірятимуть

КМДА повідомила неочікувані дані щодо підключення опалення у столиці

В Україні знизилися ціни на рибу: свіжа вартість коропа, оселедця та скумбрії

Помер народний депутат України

Показати ще

Українському керівництву варто очікувати, що для організації двостороннього саміту російська сторона вимагатиме документального затвердження його результатів, де намагатиметься проштовхнути власні ініціативи з конституційного закріплення особливого статусу Донбасу та конкретизації дати місцевих виборів. За такого сценарію в Кремлі наполягатимуть на проведені зустрічі в Казахстані до «норманського» формату з розрахунком на те, що при особистій зустрічі В. Путіну вдасться нав`язати власний порядок денний та розробити вигідну дорожню карту, яку потім вдасться затвердити вже в рамках «нормандського» процесу.

Пряма комунікація дозволить В. Путіну підняти питання нового контракту на транзит російського газу та спробувати систематизувати важливі для  офіційної Москви кейси в одному переговорному пакеті.

Системні ініціативи В. Зеленського виштовхнули м’яч у врегулюванні донбаського питання на сторону Москви, ставлячи українського президента у виграшному положенні на дипломатичному рівні. Гіпотетична зустріч, попри численні ризики, може бути ним використана як подальший крок задля забезпечення миру або як вагомий аргумент відносно безперспективності мінського процесу. Меседж «я зроби все, що міг» може бути використаним В. Зеленським перед українським народом і західними партнерами у разі відсутності конструктиву зі сторони Кремля.

Водночас зустріч може стати новим етапом використання прямого каналу комунікації для  організації нового обміну полоненими. Також важливо у ході можливої зустрічі не просто визначити точки нового розведення, а включити в їх перелік Дебальцеве — стратегічно важливу розв’язку, яка у відповідності до Мінського меморандуму від 19 вересня 2014 року не має знаходитись під контролем окупаційних адміністрацій. Такий підхід дозволить посилити переговорні позиції та не виступати в ролі повноцінного суб’єкта  переговорів.

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook, на страницу Хвилі в Instagram