Коли ми намагаємось мислити Україну категоріями типової європейської держави-нації, ми мимоволі робимо фатальну помилку. Бо бути українцем це не просто вірність своїм генам, своєму родоводу, своїй культурі, «Blut und Boden» — це насамперед моральний вибір і чин.
Бо бути українцем невигідно. В Речі Посполитій, у Російській імперії, в Радянському Союзі набагато вигідніше було перелицюватись на поляка, росіянина, єврея, німця, аніж зберігати вірність українству. Віковий досвід життя у чужих державах переконував, що Розумовським бути набагато вигідніше, аніж Калнишевським, що робити кар’єру в Пітері, Москві чи Варшаві перспективніше, аніж у провінційному Києві. Врешті-решт навіть у часи незалежної України Оксана Забужко ніколи не могла розраховувати на наклади Андрія Куркова, а серед ТОП-5 найбагатших українців немає жодного українського прізвища.
Українство — завжди було і досі залишається різновидом подвижництва. Навіть для більшості етнічних українців повернення до мови предків, національне самоусвідомлення, вичавлювання з себе по краплі малороса — це вчинок, а не спадок. Нерідко — це справжній моральний чин. Саме тому етнічні росіяни Антонов та Амосов, які 1965 року підписались під зверненням за звільнення з буцегарні КДБ Івана Світличного, були більшими українцями за «класика української радянської літератури» чистокровного українця Олександра Корнійчука. А символом «розстріляного відродження» — доби найвищого піднесення українського культурного генія — став етнічний росіянин Николай Фитилёв, набагато відоміший за своїм літературним псевдо Микола Хвильовий. Втім як і наймастабнішим мислителем доби визвольних змагань напевно був етнічний поляк Wacław Lipiński, якого ми знаємо як Вячеслава Липинського, автора «Листів до братів-хліборобів».
Після цього не дивно, що найкращий фільм про нашу теперішню війну проти Росії зняв кримський татарин Ахтем Сеітаблаєв. А захищають українську («нашу і вашу») свободу та незалежність не тільки етнічні українці, а й грузини, вірмени, чеченці, євреї, росіяни, білоруси тощо. Серед них чимало тих, хто навіть не має українського паспорта. Бо ця війна не тільки за українську ідентичність — вона також за універсальні цінності. І тому воювати по боці України — це не тільки геополітичний, але також етичний вибір і моральний чин.
Так само, як наприкінці 18 століття воювати за незалежність повсталих британських колоній означало воювати не так за колоністів, як за нові принципи життя. Це була війна за майбутнє. Саме тому серед героїв американської революції бачимо прізвища француза Марі Жозефа де Лафаєта, іменем якого названий сквер, що з півночі примикає до Білого дому, та поляка Анджея Тадеуша Костюшка, пам’ятник якому прикрашає військову академію США у Вест-Пойнті.
Аби виграти нашу війну проти Росії, аби нас не розміняли у великій угоді Заходу з Путіним, як щойно розміняли сирійських курдів, ми мусимо підняти на прапор більше за нашу національну ідентичність — ми маємо перетворити Україну на «землею свободи та можливостей» для всіх, хто готовий СТАТИ українцем. Так як стають американцем, канадійцем чи австралійцем. Так як став українцем етнічний молдован Petru Movilă, «чесько-жидівський мішанць» ОУН-івець Richard Jary, етнічні росіяни Николай Амосов та Александр Шалимов, поляк Wacław Lipiński, латвійський німець Mike Johansen і нарешті як став українцем Олег Сенцов.
Якщо ми втратимо свою етичну правду, якщо українство перетвориться на суто етнічно-культурний проект і припинить бути моральним чином, якщо минуле домінуватиме у нашій візії України над майбутнім, якщо ми зречемось мрії перетворити Україну на «землю свободи та можливостей» для всіх, хто тут хоче жити і творити, наші шанси на перемогу стрімко наблизяться до нуля. В кращому разі Україна залишиться донором для більш успішних націй. Бо якщо ми не знайдемо аргументів навертати на українство етнічних поляків, грузинів, євреїв, угорців, румунів, росіян, вірмен тощо, історія свідчить, що з українців виходять чудові росіяни, поляки, американці, канадійці, австралійці і навіть білоруси.
Подписывайтесь на страницу автора в Facebook, канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook
