22 травня 2019 р., готуючись піти в небуття, Уряд Володимира Гройсмана гамузом і без обговорення прийняв кілька десятків постанов і розпоряджень, назви яких зачитав Прем’єр-міністр. Зокрема, громадян «ощасливили» й свіженьким зводом мовних законів (постанова «Питання українського правопису» № 437).

Наголошено на меті — «забезпеченні конституційних положень про державний статус української мови та уніфікації вживання правописних норм». Однак це щонайменше видається дивним, оскільки державний статус мови від правопису не залежить, а вираз «уніфікація вживання правописних норм» викликає сміх, адже норм не вживають, а дотримуються.

Крім того, сам спосіб ухвалення рішень свідчив: щось там нечисто. Після вивчення питання можна стверджувати: ідеться про перевищення повноважень.

Справді, у ч. 2 ст. 19 Конституції стверджується: «Органи державної влади… їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України», а в ч. 1 ст. 117 говориться про постанови й розпорядження Уряду «в межах своєї компетенції». Основні ж повноваження верхівки виконавчої влади визначено в ст. 20 закону «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 № 794-VII. Там у п. 2 ч. 1 сказано про забезпечення «всебічного розвитку і функціонування державної мови в усіх сферах суспільного життя», але ніде не згадано про причетність до правил письма.

Хто ж наділений правом благословляти їх у світ? Відповідь дає закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25.04.2019 № 2704-VIII — Національна комісія зі стандартів державної мови. Відповідно до пп.  «а» п. 1 ч. 1 його ст. 44 саме ця установа має затверджувати «правопис української мови та зміни до нього». Утім, набрання чинності цим законом відбудеться тільки 16.07.2019.

Тож належало почекати, створити до того часу саму комісію, визначитися з її складом. Натомість хтось дуже квапився. Як наслідок, правомірність рішення поставлено під сумнів.

Тим часом на сайтах Міністерства освіти і науки та Національної академії наук оновлені правила вже оприлюднено. Постановою № 437 Кабмін зобов’язав усі підрозділи виконавчої влади «сприяти використанню в новій редакції Українського правопису в діловодстві, освіті, видавничій справі, сфері телебачення і радіомовлення, інших сферах суспільного життя». Про підтримку мови шляхом сприяння її застосуванню «відповідно до вимог українського правопису та інших стандартів» написано й у пп. «в» п. 6 ст. 3 закону № 2704-VIII.

У МОН також заявили про опрацювання засад уведення свіжих настанов у дію. Хочуть, зосібна, передбачити строки для запровадження змін у навчальних закладах. Раніше повідомлялося, що на це буде відведено 3 роки.

Разом з тим примусу поки що не проглядається. Так, уповноважений із захисту державної мови матиме право «здійснювати контроль за застосуванням державної мови» та боронити її від «публічного приниження чи зневажання», «навмисного спотворення в офіційних документах і текстах, зокрема навмисного застосування її з порушенням стандартів». (статті 53, 55, 56 закону № 2704-VIII, який, нагадаю, ще не набрав чинності). Установлено стягнення «за порушення щодо застосування державної мови у сфері обслуговування споживачів» (ст. 57). Однак покарань за недотримання вимог правопису наразі не передбачено. Тобто все, як і донині, покладається на свідомість громадян.

Проте нехтувати новими вимогами до поєднання букв, якщо проти законності урядової постанови № 437 ніхто не заперечуватиме (ніхто її не оскаржуватиме) й вона ввійде в правове поле, таки не варто, адже для будь-якої освіченої людини писати з помилками має вважатися соромом. Це тим більше стосується всіх причетних до галузі права, позаяк вони повинні бути прикладом законослухняності для інших.

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook