У Сирії спалахнула громадянська війна джихадистів

Початок 2019 року у Сирії був доволі кривавий. За один тиждень понад сотня людей загинула, ще більше були поранені, а на півночі країні сталася один з найбільших за останні 1,5 роки спалахів насилля. П`ята за рахунком «громадянська війна джихадистів» розпочалася 2 січня і триває донині. Що ж це таке і чому про це мало пишуть у ЗМІ? Український Інститут Майбутнього роз`яснює ситуацію.

Громадянська війна джихадистів? Що це в біса таке?

Це неофіційна назва збройних конфліктів між різними сирійськими антиурядовими угрупованнями на території Сирії, які тривають щонайменше з 2013 року. У нашому випадку мова йде про міжусобні зіткнення у лавах бойовиків на півночі та північному заході Сирії. Це провінції Ідліб, Алеппо та Хама, на частина яких контрольована незаконними збройними формуваннями, які часто конфліктують між собою.

У Сирії спалахнула така війна?

Так, 3 січня на півночі Сирії спалахнула вже п`ята за рахунком громадянська війна джихадистів. Вона розпочалася з несподіваної атаки терористів коаліції «Тахрір Аш-Шям» на території їхніх конкурентів з ісламського екстремістського угруповання «Нур Ед-Дін Аз-Зангі». Щоб ви остаточно не загубилися, пояснимо, що це за складні назви.

«Тахрір Аш-Шям» — це парасолькова структура, до складу якої входять понад 50 сирійських антиурядових збройних угруповань радикального ісламського екстремістського спрямування. Ядром цієї структури є сирійське відділення «Аль-Каїди», яке називається «Фронт Ан-Нусра». Його лідер – Абу Мухаммед Аль-Джулані – є головнокомандувачем і верховним лідером усієї структури. Коаліція «Тахрір Аш-Шям» була створена у січні 2017 року. Її штаб-квартира – це місто Ідліб на північному заході Сирії.

«Нур Ед-Дін Аз-Зангі» — ісламський екстремістський рух, утворений на території Сирії у 2011 році поблизу міста Алеппо на півночі. Названий цей рух на честь давнього правителя міста Алеппо XII століття, якого звали Нуреддін Зангі. Цей рух – один з найвідоміших у Сирії через свою жорстокість і вбивства цивільного населення, особливо представників релігійних меншин: християн, шиїтів, єзидів, вірмен тощо. У 2016 році цей рух став відомий на весь світ після того, як їхні бойовики відрізали голову маленькому палестинському хлопчику в передмісті Алеппо та виклали відео вбивства у соціальні мережі. Це змусило чимало західних країн, які раніше надавали підтримку руху, заморозити її. З 2017 року штаб-квартира руху – західна частина провінції Алеппо та північно-східна частина провінції Ідліб.

Отож. 3 січня терористи коаліції «Тахрір Аш-Шям» напали на позиції бойовиків «Нур Ед-Дін Аз-Зангі». За шість днів перші зуміли захопити десятки міста і селищ, а також завдати нищівної військової поразки ісламістам руху «Нур Ед-Дін Аз-Зангі». Увесь захід провінції Алеппо та північно-східна частина провінції Ідліб опинилися під контролем «Аль-Каїди». Рух «Нур Ед-Дін Аз-Зангі» був фактично розгромлений і припинив своє існування як цілісна структура, вперше з 2011 року. Рештки бойовиків були або схоплені в полон, або втекли на північ на окуповані Туреччиною землі.

У боях, за різними даними, загинула сотня людей, включаючи цивільних. Про-турецький альянс угруповань під назвою «Фронт національного визволення» здійснив спробу повернути втрачені території, однак їхній успіх був невеликий.

7-10 січня терористи коаліції «Тахрір Аш-Шям» остаточно розбили про-турецькі угруповання та взяли їх в облогу. 13-14 січня бойовики здалися та вирішили здати свої території терористам «Аль-Каїди» в обмін на «зелений коридор» і вільний вихід на підконтрольні Туреччині землі північніше. Так, практично уся провінція Ідліб опинилася під контролем екстремістів «Тахрір Аш-Шям».

А чому ця війна п`ята? Були й до цього?

Так. До нинішнього спалаху міжусобних боїв було ще чотири аналогічні епізоди протягом останніх 2 років. У більшості випадків, вони охоплювали провінції Ідліб та Алеппо. Ось список цих «громадянських війн джихадистів»:

1. Жовтень 2016 року. Ісламістський рух «Ахрар Аш-Шям» (з араб. «Вільні люди Леванту») намагалися захопити основні бази та міста своїх конкурентів з угруповання «Джунд Аль-Акса» (з араб. «Солдати Аль-Акса»). Їм не вдалося це зробити, а на бік останніх стали терористи «Аль-Каїди». Близько 170 бойовиків убиті з двох боків.
2. Січень-березень 2017 року. Терористи коаліції «Тахрір Аш-Шям» (з араб. «Організація визволення Леванту») завдали поразки угрупованню «Ліва Аль-Акса» та забрали усі їхні ресурси та рештки бійців собі. Пізніше, ще одне угруповання «Джунд Аль-Акса» зраджує терористів і зазнає поразки. Бойовики тікають з провінції Ідліб і вливаються до лав підпільних загонів «Ісламської держави». У результаті боїв, загинуло приблизно 400 бойовиків та двоє цивільних.
3. Липень 2017 року. Війна між двома блоками бойовиків. На одному боці – блок угруповань на чолі з про-турецьким рухом «Ахрар Аш-Шям». На іншому боці – блок угруповань на чолі з терористами «Аль-Каїди» у вигляді коаліції «Тахрір Аш-Шям». У результаті боїв, останні здобули контроль над 60% території провінції Ідліб.
4. Лютий—квітень 2018 року. Конфлікт між терористами коаліції «Тахрір Аш-Шям» і про-турецьким альянсом «Фронт визволення Сирії». Бої завершилися у нічию. Від 400 до 800 бойовиків загинули, а також 26 цивільних.

А у чому причини конфліктів?

Причин кілька. Перша, і найголовніша – територія і ресурси. Бойовики різноманітних антиурядових угруповань бажають домінувати на територіях, які контролюють. Боротьба за владу всередині цих угруповань та між ними триває протягом майже усієї війни в Сирії. Протягом 2011-2013 років бойовики різних антиурядових угруповань конфліктували між собою за те, хто яке місто контролюватиме, коли сирійська армія масово відступала. З 2014 року стався конфлікт між антиурядовими угрупованнями і терористами «Ісламської держави», які захотіли контролювати все самостійно. У 2016 році терористи «Аль-Каїди» остаточно захопили контроль над провінцією Ідліб і зробили її своєю штаб-квартирою після низки перемог над конкурентами.

Друга причина – контроль та вплив. Бойовики різних фракцій воюють за контроль над потоками контрабанди з та у Сирію (це прикордонні КПП), нафтогазовими родовищами, сільськогосподарськими землями, великим промисловими центрами. Свого часу терористи «Ісламської держави» заробляли мільйони доларів на торгівлі нафтою з захоплених східних сирійських земель.

Третя причина – релігійна. Тривають дискусії, наскільки серйозним є релігійний фактор у цих міжусобних війнах. Релігія часто використовується як офіційна причина конфліктів та інструмент пропаганди та мобілізації прихильників. Наприклад, терористи коаліції «Тахрір Аш-Шям», обґрунтовуючи свій конфлікт з «Ісламською державою», називають останніх «єретиками», мовляв, вони відійшли від істинного ісламу.

Четверта причина – політична. Ми маємо пам`ятати, що чимало угруповань, які воюють проти центральної влади у Сирії, мають своїх закордонних фінансових донорів, які підтримують їх грошима та зброєю. До прикладу, за альянсом «Фронт національного визволення», який нині контролює частину північної Сирії, стоїть турецька розвідка. А за терористами коаліції «Тахрір Аш-Шям» у різні часи стояли Катар, Саудівська Аравія, ОАЕ і та ж Туреччина. За коаліцією «Південний фронт», яка нині базується на американській базі на півдні Сирії, стоять США, Йорданія та Ізраїль.

Часто міжусобні війни між угрупованнями провокуються у межах більш широкого регіонального протистояння їхніх донорів. Наприклад, у 2017 році конфлікт між Катаром і Саудівською Аравією частково й спричинив масштабну громадянську війну джихадистів у липні 2017 року. А зближення Туреччини з Росією змусило Анкару піти війною на терористів «Тахрір Аш-Шям», які відмовляються підпорядковуватися Анкарі.

Як реагує на це світ? І чому про це ніхто не пише?

Світу байдуже на те, що відбувається у Сирії. ЗМІ, як правило, реагують на те, що може викликати соціальний резонанс. Громадянські війни між джихадистами не вважаються важливою темою, яку варто коментувати чи висвітлювати, хоча раніше чимало з цих угруповань у західних медіа називали «борцями за свободу» та «повстанцями», а нині фарбують як терористів, бойовиків, екстремістів. Відповідно, світ жодним чином не відреагував на нинішній спалах насилля у провінції Ідліб.

Невже це дійсно важлива подія?

Авжеж. Вона має потенціал змінити хід конфлікту в черговий раз. Дуже часто саме на локальному рівні відбуваються події, які змінюють увесь розклад у конфлікті в Сирії.

Наприклад, під час другої громадянської війни джихадистів у січні-березні 2017 року США вирішили заморозити свою підтримку бойовикам, що сильно послабило їхню міць і боєздатність. Це зіграло свою роль у подальшому, коли сирійські урядові війська здійснили успішну наступальну операцію проти цих самих ісламістів на сході провінції Ідліб, повернувши під контроль кілька військових баз та стратегічно важливий аеропорт «Абу Ад-Дугур».

Та ось ще один приклад. У квітні-травні 2017 року міжусобна боротьба у стані антиурядових угруповань у регіоні Східна Гута під Дамаском суттєво послабила їхню лінію оборони. Сирійська армія, скориставшись внутрішніми суперечками бойовиків, з легкістю розгромила їх у ході військової кампанії, яка тривала рік і завершилася ліквідацією анклаву бойовиків у Східній Гуті у 2018 році.

Зараз, сирійські військові спостерігають за перебігом подій у провінції Ідліб. Розгром ісламського екстремістського руху «Нур Ед-Дін Аз-Зангі» створив для них вікно можливостей для наступу на західну частину провінції Алеппо. До того ж, боротьба з терористами коаліції «Тахрір Аш-Шям» відволікає ресурси інших угруповань від лінії зіткнення з урядовими силами. А це означає, що останні можуть скористатися цим послабленням їхніх ліній оборони та вдарити по ним.

Така наступальна операція може змінити хід подій у Сирії та привести до поразки антиурядового руху у провінції Ідліб, яка лишається останнім в усій країні анклавом бойовиків. Повернення його під контроль офіційного Дамаска означатиме повний розгром усіх антиурядових сил, які воюють проти центральної влади з 2011 року.

Більше того, агресія терористів коаліції «Тахрір Аш-Шям» відвернула значні ресурси про-турецьких фракцій бойовиків від їхнього східного напрямку, де вони мали намір розпочати наступ на курдські землі східніше річки Євфрат. Тепер, схоже, Туреччина відклала операцію, у тому числі через громадянську війну джихадистів біля свого кордону з провінцією Ідліб.

Ця подія також важлива і для Росії, адже Москва може використати захоплення терористами «Аль-Каїди» західної частини провінції Алеппо як привід для наступу на них. Якщо там тепер всі угруповання – це терористи «Аль-Каїди», які не входять у жодні угоди про перемир`я, значить, їх можна атакувати, а території захоплювати. Тому не дивно, що 6 січня російська авіація завдала кілька авіаударів по позиціях бойовиків, уперше з початку 2019 року.

Зараз, коли про-турецький альянс втратив більшу частину територій у провінції Ідліб, Росія буде схиляти Туреччину до обміну. Москва погодиться на формування буферної зони Туреччини на північному сході Сирії біля курдського анклаву, а Анкара погодиться на військову операцію сирійських військ у провінції Ідліб з подальшою передачею цих територій під контроль офіційного Дамаска. Так локальні міжусобні війни бойовиків впливають на регіональні розклади в Сирії.