Нові способи цензури та антигромадської пропаганди

Чи ефективно надалі використовувати архаїчні уявлення про цензуру в сучасному інформаційному середовищі?

Роль ЗМІ у творенні та трансформації суспільної свідомості важко переоцінити. Щоправда монополія ЗМІ на ці процеси в останній час швидкими темпами руйнується.

Нова ситуація в світі – ЗМК (засоби масової комунікації, зокрема в Інтернет) поступово витісняють ЗМІ (засоби масової інформації, зокрема телебачення).

Темники та схемники

Україна спричинилися вже до двох звершень в процесі цензури та контрцензури – вона стала місцем відкриття темників як своєрідного цензуративу, який дозволяє контролювати зміст на рівні так званих «тем», тобто на рівні порядку денного, коли вибірково вказуються події та процеси, щодо яких зазначається та чи інша упередженість змісту.

Темники свого часу власне і сформували той стан українського суспільства, який породив Помаранчеву революцію.

Напередодні революції Гідності в Україні виникло гібридне телебачення, тобто телеканали винятково інформаційно-експертного мовлення, де є лише новини, розмови з експертами та так звані ток-шоу. Це 5 канал, 112 Україна, NewsOne, Еспресо, 24 канал, Прямий.

Гібридне телебачення запропонувало більш складну – так звану форматну цензуру, де цензура відбувається на багатьох рівнях нерівноважної комунікації: цензура учасників комунікації (кого запрошують в ефір), цензура порядку денного (про що комунікують), цензура контексту комунікації (де щодо кожного експерта з громадською позицією є переважання експертів з провладною та/чи олігархічною позицією).

Революція Гідності також породила так звані схемники – цензуративи суспільної чи громадської контрцензури, яка викриває брудні та цинічні схеми корупції, маніпуляції та брехні, що їх використовує влада та олігархи проти української громади.

Контрцензура в сучасній Україні постійно загрожена, в той час як форматна цензура на українських гібридних телеканалах досягла небаченого раніше рівня.

Ситуація війни, в якій знаходиться Україна, дозволила мотивувати створення форматної цензури необхідністю владної пропаганди та контрпропаганди проти ворога.

Але насправді цензура Росії та України мають спільну рису – це цензура російської влади проти своїх підданих та цензура української влади проти своїх громадян, які одна в одної вчяться, хоч і не визнають цього. Оскільки українська громада традиційно менш довіряє своїй владі, то українська цензура не така нахабна, більш витончена, але не менш агресивна та нудотна, ніж російська цензура.

Водночас і українська влада спричинилася до виведення цензури на новий рівень – рівень антигромадської пропаганди. Політичну програму цієї антигромадської пропаганди сформулював в 2015 році Герман Греф.

Квазі-агенди, медіа-інвенти, трольники, ігнорики, істерії, шельмування

Річ уже не в епізодичній цензурі, бо епізодична цензура це вчорашній день. Сучасні засоби масової інформації (друковані ЗМІ, радіо та телебачення), а також інтернет-видання у поєднанні з соцмережами дозволили вивести не лише інформацію, рекламу та маркетинг на новий рівень, але також і цензуру та антигромадську пропаганду – теж на новий небачений раніше рівень.

Мені відомо про наявність законопроектів в Парламенті, які мають на меті запровадження кримінальної відповідальності за недостовірну інформацію та за подання негативної оцінки офіційної інформації. Однак, наскільки я знаю, все це базується на геть нікчемних і застарілих концепціях. Я спробую розповісти, що і як має підлягати публічному переслідуванню.

Програма «Схеми» це позитивний приклад схемників. Водночас є негативні приклади схемників – так звані спецоперації прикриття безвідповідальної війни, корупції та торгівлі на крові української влади (спецоперація «Шатун», спецоперація «Бабич»), коли описується якась вигадана схема подій і під неї підлаштовуються антигромадська та антидемократична пропаганда.

Квазі-агенда (викривлений порядок денний) – це новий вид структурної цензури новин та експертної комунікації, коли лише упереджений набір персон, подій, явищ, тем потрапляють в зону уваги громадськості. Іноді під квазі-агенду навіть спеціально створюють особливі події (медіа-інвенти) для відволікання уваги громади від важливих проблем та небезпек.

Медіа-інвент (від англійського «invent» – винахід, видумка, фабрикація) – це коли подія в дійсності створюється спеціально для того, щоб її подати в ЗМІ для формування певної громадської думки. Такі події мають цілком дійсні наслідки, але мета їх створення – саме медіа-кампанія щодо впливу на громадську думку. Про це власне фільм «Позивний Бандерас».

За останній час можна побачити такі медіа-інвенти від української влади – «Томос», «воєнний стан». Незалежно від того, що ці події мають сенс самі по собі, час і місце їх творення мали дуже велику медіа-складову. Вони планувалися під вибори і мали суттєво вплинути на вибори.

На противагу медіа-інвентам в структурі цензури важливе місце займають особливі кампанії ігнорування. Це так звані ігнорики – системно-процесні установки на ігнорування персон, подій, явищ, тем. Найбільш скандальною є ігнорика щодо Суспільного Договору – ось вже півроку на телебаченні відбувається ігнорування цієї теми, оскільки її не підтримує влада і, навпаки, підтримують опозиційні політичні лідери.

Водночас виник новий вид цензури в соціальних мережах. Вона існує через особливий системний вид тролінгу.

Трольник це когнітивна модель тролінгу, яка задається щодо тих чи інших небажаних осіб. Наприклад, таких-то осіб потрібно пов’язати з ворогом в такому-то контексті. Це не просто темник, це певна когнітивна модель, яка повторюється багатьма тролями і розганяється, тобто поширюється в соцмережах та в інтернет-виданнях, так званими ботами, які називаються за їх ангажованістю – кремлє-боти, порохоботи тощо.

Більше того трольники супроводжуються емоційним бото-контентом – певним експресивним змістом особливих коментаторів-ботів, який задається для емоційної підтримки трольників, на яку реагує безліч читачів та коментаторів.

Причому бото-контент може доходити до рівня бото-істерії чи бото-шельмування, в залежності від наміру цензора. Відтак боти це аватари спеціально найнятих персон, які складають бото-ферми – стійкі спільноти цензорів у соціальних мережах.

Квазі-агенда та ігнорики викорінити можливо лише шляхом зміни всього ринку ЗМІ

Для цього потрібно, перш за все, зробити так, щоб телебачення заробляло на глядачах, а не на олігархах та політиках, тобто телебачення має стати публічним бізнесом. По-друге, потрібно зобов’язати розробити та опублікувати всі телеканали редакційну політику, якої змушувати її надалі дотримуватися. По-третє, потрібно створити дійсне суспільне телебачення. Громадські лідери і навіть інтелектуали мають просувати нові ідеали та нові принципи суспільної комунікації з нормами контр-цензури.

Що підлягає кримінальному переслідуванню та має понести громадську відповідальність?

Кримінальному переслідування не мають піддаватися позитивні чи негативні статті, виступи чи висловлювання окремих знаних чи маловідомих журналістів.

Кримінальному переслідуванню мають підлягати організовані медіа-інвенти, бо це фактично злочин проти власного народу. Медіа-інвенти важко довести, але вже зараз відпрацьовуються технології їх фіксації, слідства та судового доведення.

Кримінальному переслідуванню мають підлягати кампанії масового тролінгу, бото-істерії та бото-шельмування. Викриттю підлягають бото-ферми – наявність неодноразово зафіксованого угрупування ботів, які продукують явно ангажований та упереджений бото-контент.

Я вважаю, що антигромадський тролінг має бути досліджений, як тільки влада в країні зміниться.

Тому потрібно спокійно і без публічного оголошення фіксувати кампанії масового тролінгу, бото-істерії та бото-шельмування в соцмережах.

Україна має взнати героїв-тролів і в обличчя, і по прізвищах.

Нешановні мною тролі, не потрібно хвилюватися. За навіть декілька поодиноких тролінгів чи бото-контентів ніхто нікого переслідувати не буде. Це і є свобода слова.

А от організовані тролінгові-кампанії, бото-істерії, бото-шельмування та факти організації та фінансування бото-ферм, які діють в соціальних мережах, мають бути зафіксовані для подальшого покарання.

Так само потрібно запроваджувати покарання для масових істерій та масового шельмування через телебачення.

Зверніть увагу на те, що саме потребує покарання: тролінові кампанії, бото-істерії та бото-шельмування в соцмережах; фінансування бото-ферм, які цим займаються; а також масові істерії та масові шельмування на телебаченні. Чому саме ці види цензури?

Тому що це організована цензура, яка, як правило, має корупційне фінансування. Це така цензура, яка спрямована не проти якоїсь особи чи партії, а власне проти довіри у суспільстві. Тобто це власне пропаганда проти громади.

Антигромадська пропаганда це підтримка завідомо антигромадської позиції влади, корпорацій, тих чи інших політиків, експертів, журналістів.

Антигромадська пропаганда в Україні триває протягом останніх років. Ось її позиції – «лише клас, нація та держава суб’єкти, але не громада», «громада не має права всього знати, що робить влада», «громада не має права самостійно захищати вітчизну» і т.д.

Антидемократична пропаганда теж має місце в Україні. Ось її позиції – «корупція прийнятна чи виправдана», «права та свободи громадян можуть бути обмежені в стані імітованої війни», «демократичні процедури можна обходити, коли мова йде про воєнний стан» і тд.

До антигромадською та антидемократичної пропаганди можна віднести вибірковий пацифізм, пропаганду пасивності, замирення з ворогом та капітулянтства: «ми не воюємо, а лише обороняємось», «воєнний стан є, але воювати ніхто не буде», «ми виграємо війну дипломатичним шляхом», «допомога західних партнерів та санкції дозволять нам виграти війну», «ми маємо вести діалог з ворогом про мир», «ми маємо прийняти мир на умовах ворога» і т.д.

Відтак процеси антигромадської пропаганди та антидемократичної пропаганди мають привернути до себе увагу всього суспільства і їх організатори мають понести покарання – громадський осуд, позбавлення права займати публічні посади, а в окремих доведених в судовому порядку випадках – навіть кримінальну відповідальність.

Потрібне повернення до розслідування амбарних книг Партії регіонів, громадський осуд, обмеження публічності для всіх, хто брав корупційні гроші Партії регіонів в якості консультантів, експертів та журналістів.

Коротке викладення деяких нових уявлень про цензуру

В цьому сенсі, можете самі здригнутися від того жаху у визначенні цензури, яке дається у Вікіпедії, де говориться, що це лише державний контроль (найбільш архаїчне російське), владний контроль (більш прогресивне українське) або контроль уряду, приватної структури чи корпорації (ще більш прогресивне англо-американське).

Направду, цензуру потрібно розглядати більш широко, оскільки суб’єктів, які здатні контролювати (тобто цензорів) набагато більше, ніж уряд (держава) чи корпорації. Це також публічні політики, церква, інтелектуали, професіонали, громадські організації та громадська думка загалом.

Що контролюється у цензурі? Все те, що називається цензуренти – мова, зміст мовлення (вираження), порядок денний, дискурс (структура змісту мовлення (вираження) у сукупності з факторами її трансформації) і наратив (спосіб оповіді певного аспекту світу в залежності від позиції, як правило мотиваційно та емоційно забарвленої).

Способи цензурування (цензуративи) породжуються не лише комбінацією різних цензураторів щодо різних цензурентів, але і функціональною різноманітністю (функціональна цензура), смисловою різноманітністю (смислова цензура) та інтересантами (цензура за інтересами).

Традиційно виділяють такі функції ЗМІ: інформаційна, культурно-освітня, розважальна, маркетингово-рекламна, формування суспільної думки, мобілізаційно-управлінська, смислова. Весь політичний, економічний, культурний та соціальний зміст ЗМІ розподіляється по цих функціях.

Найбільш потужною є смислова функція, оскільки вона дозволяє розрізнити особливі режими ЗМІ: економізація/деекономізація, політизація/деполітизація, клерикалізм/секуляризм, моралізація/імморалізація, споживацтво/антиспоживацтво, локалізація/універсалізація, націоналізація/космополітизація і т.д.

Окрім того, за власністю та відстоюванням інтересів ЗМІ можуть бути державні, муніципальні, суспільні (громадські), олігархічні, індивідуальні (хоча такі існують переважно як Інтернет-ЗМІ).

Окрім того цензурі протистоїть контрцензура – процес викриття цензури шляхом повідомлення прихованих змістів, формування зрівноваженої структури інформації замість упередженої, формування суспільного порядку денного замість заангажованого, творення нових та зрівноважених дискурсів замість архаїчних чи заангажованих, викриття експресивно-агресивних збочених наративів і творення спокійних і врівноважених наративів.

В ситуації надмірної цензури важливе значення має трансформаційна контрцензура, тобто така, яка спрямована на руйнування основних причин ситуації, яка призвела до цензури.

Джерело: Українська правда

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, страницу «Хвилі» в Facebook.