У липні 2014 року в Румунії угорський прем’єр-міністр Віктор Орбан виступив із визначною промовою про «неліберальну демократію». В ній він висвітлив ключові фактори, які відрізняють цілком демократичну «західну» систему, засновану на ліберальних цінностях, від того, що він називає «східним» підходом, який спирається на сильну державу та слабку опозицію. Його модель, яку він описав як «неліберальна демократія».
Що таке неліберальна демократія?
Цей термін уперше був вжитий 1997 року відомим американським публіцистом та політиком Фарідом Закарією у статті журналу «Foreign Affairs». Автор описує політичні режими, при яких окремі групи, прийшовши до влади демократичним шляхом, починають поступово обмежувати конституційні права громадян, свободу слова, народних зібрань, порушують традиційний розподіл гілок влади, зменшують роль народовладдя, і роблять усе можливе, щоб зберігатися на посаді якомога довше.
При цьому, політики пояснюють свої дії «особливостями національної культури та ідентичності», мовляв, так завжди було у цій чи іншій країні. Така система має формальні ознаки демократії, наприклад вибори. Однак у той же час, громадянські права та свободи обмежуються через внесення змін до Конституції або просто ігнорування відповідних положень Основного Закону. Тому ця система так і називається «неліберальна демократія», іншими словами: демократична система, однак з авторитарним обличчям і без опори на ліберальні цінності. Саме так і працює ця модель в Угорщині.
Офіційний Будапешт відкрито підтверджує, що цінності Угорщини відрізняються від цінностей, сповідуваних у ЄС. На думку прем`єр-міністра Віктора Орбана, західні цінності, засновані на правах людини, повазі до меншин, верховенства права та вільної торгівлі, застаріли. Тому у веденні внутрішньої та зовнішньої політики він орієнтується радше на РФ, Туреччину та Китай, аніж на Німеччину, Францію та Іспанію. Для того, щоб краще розібратись, що ж представляє собою «неліберальна демократія» проголошена Віктором Орбаном, варто розглянути окремо її ключові елементи.
РІВЕНЬ ДЕМОКРАТІЇ
Щороку консультаційна група у Британії під назвою «Economist Intelligence Unit» публікує звіт 167 країн світу за рівнем демократії. При складанні класифікації враховуються 60 різних показників, згрупованих у 5 категоріях: вибори і плюралізм, громадянські свободи, діяльність уряду, політична ангажованість населення і політична культура. У 2018 році Угорщина посіла 56 місце, що відносить її до списку «недосконалих демократій».
Існує ще один рейтинг. За результатами Індексу свободи людини (The Human Freedom Index — HFI), який проводить оцінку 159 країн світу, беручи до уваги 79 показників, що стосуються особистої та громадської свободи в сферах верховенства права, безпеки, свободи віросповідання, можливостей розвитку, свободи слова, розвитку громадянського суспільства, правової системи та права власності, доступу до грошей, можливості вільної торгівлі з іншими державами тощо, Угорщина посіла 44 місце у 2018 році.
Іншими словами, демократичність угорської політичної системи перебуває під питанням. З формального погляду, Угорщина – демократична країна, адже уряд обирається через прямі, незалежні та прозорі вибори кожні 4 роки, а всі права та свободи громадян гарантуються Конституцією. З іншого боку, чимало атрибутів демократії де-факто не працюють в Угорщині, а права людини не завжди гарантуються на локальному рівні або при фактичних проблемних ситуаціях. Угорська влада часто ігнорує Конституцію і приймає різноманітні антидемократичні рішення, прикриваючись самою демократією. У цьому й парадокс «неліберальної демократії».
СВОБОДА СЛОВА ТА ЗМІ
Свобода слова в Угорщині також доволі складне питання. Візьмемо до прикладу дану їй оцінку міжнародною недержавною організацією «Репортери без кордонів»(Reporters Without Borders) у щорічному дослідженні «Індекс свободи преси». У 2018 році Угорщина зайняла аж 73 місце з 179 країн. Схожа міжнародна неурядова організація «Freedom House» проводить регулярний аналіз свободи преси в світі. У 2017 році Угорщину розмістили на 86 місці зі 199.
Власне, це не дивно. Ще у 2011 році угорський уряд ухвалив закон про ЗМІ, який дуже не сподобався значній частині населення і Євросоюзу. Закон посилював контроль держави над медіа. Тоді Єврокомісія виступила з протестом проти цього і засудила закон, заявивши, що він порушує основні цінності ЄС. У той же час, частина угорських медіа також оголосили протест уряду, зокрема газета «Magyar Nemzet» та провідна опозиційна газета «Népszabadság», які зрештою були закриті угорським урядом.
Путін визнав застосування нової балістичної ракети проти України
СтратКом ЗСУ підтвердив перше у світі застосування міжконтинентальної ракети проти України
В ISW зафіксували високий рівень дезертирства окупантів
Українцям оприлюднили тариф на газ з 1 грудня: скільки коштуватиме один кубометр
У відповідь на таку політику обмеження свободи, 12 вересня 2018 року Європарламент схвалив резолюцію проти Угорщини за порушення цінностей ЄС та закликав блок посилити тиск на уряд прем’єр-міністра Віктора Орбана, вимагаючи зміни або скасування скандального закону. Утім, сам Орбан на таку критику відповідав просто: це все внутрішні справи Угорщини, а ЄС, мовляв, не розбирається у ситуації, культивуючи ліберальні ідеї, які не завжди притаманні угорцям.
Тому не дивно, що у ході парламентських виборів 2018 року одним з найулюбленіших передвиборчих лозунгів Орбана були звинувачення на адресу Центральноєвропейського університету в Будапешті (CEU) у тому, що він поширює «ліберальні, непатріотичні» ідеї. Тобто угорський уряд провів конкретну аналогію: якщо ліберал, значить не патріот. Історія з Центральноєвропейським університетом не випадкова.
У квітні 2017 року угорський парламент ухвалив закон, згідно з яким приватні університети, які фінансуються з-за кордону, підлягають прямому державному нагляду. Під цю категорію потрапляв і Центральноєвропейський університет, який протестував проти таких правил, розцінюючи їх як тиск і цензуру. Зрештою, університет був закритий і переїхав до Австрії.
Як бачимо, свобода слова в неліберальній Угорщині – питання неоднозначне. З одного боку, у країні чимало ЗМІ, а деякі і досі обережно критикують уряд у допустимих межах. З іншого боку, найбільш затяті опозиційні медіа були закриті, а нові закони різко обмежили діяльність журналістів, що вже не відповідає демократичному ліберальному характеру країни.
ПАРТІЙНА СИСТЕМА УГОРЩИНИ ТА ОПОЗИЦІЯ
З 2010 року керівною партією в Угорщині лишається «Фідес» на чолі з Віктором Орбаном. 8 квітня цього року вона вчетверте перемогла на виборах, отримавши 134 зі 199 місць у парламенті. За неї проголосувало 48,5% (на 4% більше, аніж на попередніх виборах). Таким чином, прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан утретє поспіль очолив уряд країни.
Що ж не так з цією схемою? Власне, номінально, вибори та плюралізм в Угорщині наявні. Існує і правляча партія, і опозиція до неї у вигляді лібералів і праворадикалів з партії «Йоббік». Однак на практиці Віктор Орбан і його команда зберігають повний контроль над парламентом і урядом вже восьмий рік поспіль, що не відповідає традиційному принципу змінюваності влади. У цьому й полягає оманливість «неліберальної демократії»: збереження видимого плюралізму при багаторічному домінуванні однієї партії.
ЗМІНА КОНСТИТУЦІЇ
Внесення змін до Конституції з метою обмеження громадянських прав і свобод, а також взяття під контроль усіх гілок влади – це доволі часта характерна риса «неліберальної демократії». В Угорщині це сталося 11 березня 2013 року, коли парламент за ініціативи Віктора Орбана затвердив пакет конституційних правок. Ось зміни, які були внесені:
- судді призначаються однією особою, а не всепартійним комітетом (досвідчені судді були замінені соратниками Орбана).
- був обмежений мандат Конституційного Суду, який заборонив посилатися на свої власні рішення до 1 січня 2012 року, коли набрала чинності нова конституція, і позбавив його можливості переглядати зміст поправок до Конституції.
- сім’я визначалась вузько – шлюб між чоловіком і жінкою або як відносини між батьками та дитиною. Нові положення продовжують дискримінацію щодо незаміжніх та одностатевих сімей.
- обмежили й релігійну свободу, надаючи парламенту єдине право визначати, які релігійні організації вважаються «церквами». Це призвело до того, що більшість релігійних організацій в Угорщині втратили статус церков та були позбавлені державного фінансування.
- було надано конституційний статус існуючим широким повноваженням президента Національного судового управління, включаючи повноваження передавати справи від одного суду до іншого. Судові справи про корупцію були передані до судів у сільській місцевості, які мають значно менше досвіду у вирішенні таких справ та де менше перевірок засобів масової інформації.
- було обмежено свободу слова та ЗМІ.
- відбулось скорочення громадянських свобод: студенти, які отримали державні гранти на проживання та роботу в Угорщині, протягом певного періоду часу після закінчення навчання мали повернути його вартість державі.
20 червня 2018 року був прийнятий законодавчий пакет «Зупинити Сороса», який передбачає покарання за дії, спрямовані на підтримку нелегальної міграції. Парламент також змінив закон про біженців, згідно з яким заявки на отримання притулку, подані особами, які прибули з безпечних країн, повинні бути відхилені.
Прийняті поправки викликали занепокоєння щодо принципу верховенства права, законодавства ЄС та стандартів Ради Європи. Усі вони не відповідали основоположним принципам лібералізму, який домінує у Західній Європі.
ІМПЕРСЬКА НОСТАЛЬГІЯ — ПОЛІТИКА ПІДТРИМКИ УГОРЦІВ ЗА КОРДОНОМ
Ще одним елементом «неліберальної демократії» є порушення такою державою принципу рівності прав усіх громадян і відмови від територіальних претензій. В Угорщині навпаки: питання відновлення історичної справедливості, ксенофобія і расизм є дуже чутливими і розповсюджені серед населення, а уряд на чолі з Орбаном культивує їх.
Наприклад, Віктор Орбан часто наголошує на християнстві угорців, згадуючи те, як вони захищали кордони Європи від навали турків-османів у XV столітті біля брами Відня в Австрії. Релігійна ідентичність є для Орбана маркером для наголошення винятковості угорської нації відносно інших народів регіону.
Більше того, угорський уряд спирається у своїй регіональній політиці на захисті своїх меншин у сусідніх державах, посилюючи вплив на ці території, хоча вони не належать Угорщині. Це стосується України (Закарпатська область), Румунії (Трансільванія), Сербії (Воєводина), Словаччини (Нітранський край) тощо.
АНТИМІГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА
Міграційна політика – ще один маркер «неліберальної демократії», коли держава, формально сповідуючи принципи ЄС зі свободи пересування людей і товарів, фактично обмежує їх. Віктор Орбан закрив угорський кордон і побудував 100-кілометрову огорожу з колючого дроту, яку він потім електрифікував, щоб відгородитися від потоків біженців у 2014-2015 роках.
Уже 3 роки Угорщина використовує міграційну тему як одну з основних для передвиборчих кампаній. Офіційний Будапешт не підтримує жодні плани ЄС з розподілу біженців за «квотним принципом», а також вважає, що країни Союзу мають самостійно вирішувати питання міграції.
ВИСНОВОК
Усі вищенаведені елементи складають разом концепцію «неліберальної демократії», про яку писав Фарід Закарія у США, характеризуючи політику Угорщини. На прикладі Будапешта ми можемо побачити наочно, як виглядає подібна система та як вона будується.
Це ж дуже страшна система, невже це підтримують угорці?
Переважно, так. Про це свідчать результати уже третіх парламентських виборів, на яких більшість стабільно голосує за партію «Фідес» і Віктора Орбана. Для значної частини населення Орбан не є негативним персонажем, навіть навпаки: чимало людей вважають його «вождем», політичним лідером, який захищає їх від загроз, мігрантів і чиновників Євросоюзу. Для них образ сильного лідера важливіший, аніж прихильність ліберальним цінностям, які багато угорців не розділяють на ментальному та культурному рівнях. До того ж, економічна політика Орбана останніх 8 років є доволі успішною, а це дуже сильний аргумент на виборах.
Чи може ЄС щось з цим зробити?
Теоретично, так. Євросоюз може скоротити або взагалі припинити субсидії в Угорщину, які щороку виділяються з бюджету ЄС. Це близько $ 6 млрд. на рік. Угорщина є одними з найбільших донорів фінансової допомоги з бюджету ЄС, за яку платять переважно Німеччина, Франція та Британія. Якщо перекрити Будапешту доступ до цих грошей, Віктор Орбан може піти на поступки.
Інший варіант для ЄС – припинення права голосу Угорщини. Хоча Угорщина цим, здається, мало переймається. 12 вересня Європарламент проголосував за введення санкцій проти Угорщини, проте з того часу настрої та політика держави зовсім не змінилися. Однак якщо Брюссель змінить правила голосування, і голос кожної країни стане важливим для ухвалення ключових рішень, Угорщина проситиме повернути право голосу назад.
Найрадикальніший варіант, який ЄС теоретично може запустити – це виключення Угорщини зі складу Союзу. Однак це вимагає голосування усіх країн-членів, а процедура дуже довга і складна. Інші учасники ЄС не підуть на такий радикальний і ризикований крок, а деякі можуть проголосувати проти, наприклад друзі Угорщини: Польща, Словаччина, Сербія, Румунія.
Чи існують інші приклади «неліберальних демократій» у Європі?
Так. Подібні системи зараз намагаються вибудувати у Польщі, де з 2015 року при владі перебуває партія «Право і справедливість» Ярослава Качиньського. До речі, Єврокомісія також розглядає можливість запровадження санкцій проти Варшави за порушення ліберальних цінностей ЄС і його принципів через авторитарні тенденції поляків. Зокрема, це стосується їхньої скандальної судової реформи, а також спроб взяти під контроль опозиційні медіа.
А що від цього Україні?
«Неліберальна демократія» — це реальна концепція, яку просувають Угорщина та Польща як альтернативу ліберальним системам Західної Європи, що, на їхню думку, вже застаріли та не актуальні. Україні необхідно визначитися, як будувати стосунки з сусідами, які все більше віддаляються від Євросоюзу та його цінностей і норм, які Україна офіційно підтримує і прагне до них інтегруватися.
Поява нових альтернатив, які підривають ліберальний характер західних демократій – це пряма загроза цілісності Євросоюзу. Адже якщо кожний блок країн буде розтягувати ЄС у різні боки, а ліберальна система остаточно впаде, про єдину Європу можна буде забути, і повернуться часи, коли європейці були роз`єднані та діяли кожен сам по собі. Це небезпечна ситуація для України, оскільки нам вигідна єдина, сильна Європа, здатна протистояти агресії Росії. Чим слабша і розбита Європа, тим сильніша Росія, яка є головним ворогом України.
Тому, питання «неліберальної демократії» в Угорщині та дискусії, які точаться навколо цього концепту є актуальними і для України. Київ має доучитися до цих процесів, і не стояти осторонь, поки вирішується майбутнє Європи та ЄС як такого.
Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, страницу «Хвилі» в Facebook