На одному із ефірів мене запитали: чому румуни вийшли на протести проти корупції, а в Україні, де це проблема номер 1, ніхто не виходить? Я відповів, що румуни хочуть добре жити, і зрозуміли, що шлях до «доброго життя» складається з конкретних перешкод, як корупція, а українці просто хочуть «добре жити». Тобто у румун розвивається деталізація політичного інтересу від загального до конкретного. У нас же далі політичний інтерес зводиться до «принца на білому коні», який зробить «добре жити».
На днях я мав дискусію з експерткою міжнародної організації. Вона сказала, що планує об’їхати регіони і громади, щоб з’ясувати чим їм допомогти. Я відповів, що це повна дурниця, оскільки люди насправді не знають чим їм допомогти, і все що вона почує це: «дайте нам гроші», «відновіть нам школу», «дайте обладнання в лікарню».
Але всі ці рішення не мають нічого спільного з розвитком локальної економіки, створенням регіональних бізнес-шкіл, проектувальних бюро, іт-кластерів, креативних просторів тощо. Це ввело її в ступор.
Я намагаюсь пояснити, що у нас є криза інтересів. Люди ідентифікують свої потреби (їсти, пити, молитись), але вони абсолютно не ідентифікують свої політичні і економічні інтереси, які можуть забезпечити розвиток.
Це ще не все. Ми маємо проблему індивідуальних інтересів, і відсутність колективних. Взагалі, індивідуальні стратегії в Україні дуже успішні. Заробити на квартиру, машину, телефон – це абсолютно доступно і реально. Особливо якщо не обтяжувати себе моральними приписами і колективними інтересами. Натомість організувати ОСББ, громаду, місто – це просто непосильна і невдячна праця. Але майже завжди там, де люди починають розділяти колективні інтереси – вони показують вражаючі результаті. Наведу простий популярний приклад – церква. Будівництво церкви в селі – це дуже затратна і складна історія. На неї рідко дають грант, не виділяють кошти з бюджету. Але навіть у найвіддаленіших селах країни можна побачити церкви вартістю в мільйони доларів. Я бачив села, в яких практично не було доріг, постачання газу і води, але всеодно була дуже коштовна церква. Чому? Тому, що церква є колективним інтересом. Тут є довіра між людьми, і готовність працювати на результат. А отже люди, які можуть зібрати мільйон доларів на церкву (в умовах божевільних податків і корупції), можуть зібрати кошти і на дорогу, чим покращити логістику для потенційного інвестора, і на воду, і на газ тощо.
Про те, що українці розділяють себе і державу видно з останнього опитування IRI. Як бачите, на фото проблеми держави і особисті проблеми людей ніяк не пов’язані.
В першому випадку корупція на 1 місці, у другому на 6-му.
Тобто проблеми загального порядку не є особистими, а отже це не є особистим інтересом людини. Українці не розуміють простого зв’язку між Роттердам+ і зростанням цін на електроенергію. А тому «котлети окремо, мухи окремо», або у держави свої проблеми, у мене свої.
Вирішення цього розриву між державними і особистими проблемами є точкою формування колективних інтересів суспільства, нової мобілізації і боротьби. А вирішується він тільки одним – просвітництвом. Тому змість безкінечного шельмування політиків, правоохоронців і всіх підряд, потрібно довести пересічному українцю зв’язок корупції із зростанням цін. А не те, що й так йому відомо про наших політиків.
Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, страницу «Хвилі» в Facebook, Facebook автора
