Україна у світі 2030

Якими будуть світ і Україна у 2030 році? На ці питання спробували відповісти експерти проекту «Україна у Світі 2030», які розробили глобальні сценарії в які вписані сценарні сюжети відносно України.

Мета та завдання проекту

Описати можливі сценарії розвитку світу та України в горизонті до 2030 року.

В описаних сценаріях виявити та сформулювати можливості та загрози розвитку «спільноти Україна» у контексті світових трансформаційних процесів.

Формат проекту

Організація проекту відбулася силами та коштами учасників роботи за ініціативою дослідницького центру ReputationLab та форуму «Репутація: для тих, хто керує майбутнім».

Інтелектуальна власність на матеріали проекту належить усім учасникам роботи.

Проект реалізовувався в серпні-жовтні 2017 року та складався з очних зустрічей (оффлайн) та дистанційного спілкування (онлайн) експертів.

В серпні були створені первинні сценарії: учасники роботи працювали в двох незалежних експертних групах, які працювали за однією методикою.

У вересні об’єднана експертна група провела обробку результатів незалежної роботи груп та сформулювала спільне бачення сценаріїв.

У жовтні було проведено підготовку фінальної публічної версії сценаріїв.

Учасники роботи

Олексій Жмеренецький , Руслан Земляний, Віталій Максимов, Євген Килимник, Костянтин Колесніков, Світлана Кушнір, Павло Мартиненко, Володимир Ночвай, Олена Педай, Денис Токарев, Сергій Тринчук.

Модератор роботи – Андрій Кашпур.

Методика

Робота проводиться за прогностично-проектною методикою Тріадного Ретроспективного Сценарювання (ТРеСт), розробленою дослідницьким центром ReputationLab у 2010 році в рамках власних дослідницьких проектів.

Методика дозволяє сформулювати спільне бачення можливих сценаріїв змін у великих системах та визначити ймовірні проектні можливості по впливу на траєкторію руху елементів системи.

Робота проводилась незалежно в двох експертних групах. Результати роботи груп були об’єднані у спільних підсумках проектної роботи.

Експерти в кожній групі підбираються таким чином, щоб принаймні один з них мав відповідні компетенції по кожному з ключових типів діяльності, а всі вони були актуально інтегрованими у світовий інформаційний простір.

Методика передбачає наступну механіку її реалізації:

• В кожній з експертних груп експерти сформулюють своє персональне суб’єктивне бачення масштабних процесів та факторів впливу на них, та викладають це бачення в єдиній для всіх експертів системі координат.
• На наступному кроці експерти, на основі масиву зафіксованих суб’єктивних бачень, формують спільне (для всієї експертної групи) бачення. Завершення циклу.
• Повторення циклу: на основі спільного бачення кожен експерт висловлює більш деталізоване суб’єктивне бачення, які знову збираються в масив на основі якого формується оновлене спільне бачення. Це дозволяє мінімізувати суб’єктивність бачень експертів, але зберегти унікальність їх думок, зокрема в просторі їх експертної компетенції.
• Повторення циклу: поєднання результатів роботи незалежних груп у спільний проектний звіт.

Сенсова архітектура методики: учасники роботи рухаються від ймовірних майбутніх образів до сьогодення, визначаючи ключові події та вагомі фактори впливу на зміни у єдиній двомірній системі: час та тип діяльності (соціум, політика, культура, економіка тощо).

Більш докладно про методику за цим посиланням

Дана методика дозволяє створити п’ять сценаріїв:

1. позитивний-позитивний (глобальний та локальний);
2. позитивний-негативний (глобальний та локальний);
3. найбільш ймовірний (глобальний та локальний);
4. негативний-позитивний (глобальний та локальний);
5. негативний-негативний (глобальний та локальний).

Учасники даної роботи визначили за необхідне оприлюднити два сценарії: позитивний-позитивний та негативний-негативний.

Та зауважити, що:

• Найбільш ймовірний сценарій схиляється до негативного-негативного.
• Сценарій локального позитивного розвитку в негативному глобальному контексті – малоймовірний.
• Сценарій негативного локального розвитку в позитивному глобальному контексті фактично відповідає опублікованому негативному-негативному.

Попередня сценарна сесія за цією темою та за цією методикою відбулася у 2012 році. Учасники роботи (в алфавітному порядку): Сергій Баранець, Андрій Кашпур, Світлана Кушнір, Ігор Степанов, Денис Токарев, Владимир Чеповий та інші. В роботі 2012 року були описані три сценарії розвитку Світу та України: інноваційний, тенденційний та консервативний. А також визначені ключові вузли та можливі шляхи переходу між сценаріями. Стислі версії двох сценаріїв (позитивний та ймовірний) доступні за цим посиланням https://goo.gl/dsZpZA.

Стислі результати роботи 2017 року

Обидві групи продемонстрували дуже подібні результати бачення майбутнього: однакові ключові фактори та події, схожі бачення причин та часу виникнення подій. Різниця між результатами роботи груп полягала виключно в якісних оцінках самих подій та певній незначній розбіжності у часі, коли вони мають відбутися.

Зауваження від модератора: результати роботи 2017 року демонструють НЕвирішеність (перш за все в Україні) тих проблем/викликів, які були окреслені в аналогічній роботі 2012 року. А події які відбулися в Україні та світі під час обробки матеріалів сценарних сесій (кінець вересня – жовтень 2017 року) демонструють, що вікно можливостей переходу на позитивний сценарій стрімко звужується, перш за все для українців.

За результатами роботи на думку модератора та учасників роботи можна визначити такі розвилки між позитивним та негативним сценаріями:

У світі:

• усвідомлення глобальності поняття «людство» АБО продовження існування в форматі «кожен для себе»;
• усвідомлення втрати людством монополії на розумність та прагнення спільного партнерства зі штучним Інтелектом АБО намагання його використовування у власних цілях та конкуренція з ним;
• свідоме ставлення до багатоваріантного майбутнього АБО продовження життя короткотерміновим плануванням;
• глобальна інформаційна відкритість АБО тотальний інформаційний контроль;
• збереження «людської різності» АБО універсалізація та «оцифрування» людства.

В Україні:

• створення системи довіри та співпраці АБО продовження життя у форматі недовіри та конкуренції;
• свідома та активна інтеграція у Великий світ АБО намагання відстояти своє право на відокремленість та «самостійне» життя;
• формування власного образу майбутнього в контексті Великого світу АБО намагання «вирулити» в контексті призначеного ззовні майбутнього;
• завдання на створення нової соціальної угоди та відповідних сучасних механізмів її реалізації АБО намагання зберегти поточний стан державних інституцій;
• формування довгострокових цілей та залучення/пошук ресурсів для їх реалізації АБО продовження життя в форматі «сьогодні реагуємо на вчорашні події».

ПОЗИТИВНИЙ СЦЕНАРІЙ

НЕГАТИВНИЙ СЦЕНАРІЙ

КЛЮЧОВІ ПОДІЇ та АТРАКТОР (attractor)

ГЛОБАЛЬНІ

• Технології: перехід від поточного технологічного стрибка до наступного (від інформаційних технологій початку двотисячних до біотехнологічних) в контексті втрати людством «монополії» на розумність та «однотипність» виду.
• Екологія: зафіксовано пріоритет на розвиток Землі (космічна експансія розвивається, але як бічна гілка цивілізації).
• Політика: перехід від країн-держав до країн-спільнот; активно відбувається розвиток планетарної (міждержавної) мережі міст; створюється нові принципи геополітики на основі глобальної співпраці.
• Соціум: новий принцип «різниці людства»: замість сегрегації за місцем проживання, сексуальної орієнтації, кольору шкіри тощо – розшарування людства за швидкістю: відповідність або НЕвідповідність динаміці світу та швидкості змін.
• Економіка: втрата державами монополії на гроші; перехід від короткої «економіки споживання» до довгострокової економіки «розумного використання»; формування балансу між державами-спільнотами та спільнотами-корпораціями.

ЛОКАЛЬНІ

• Українська економіка: завершення демонтажу індустріальних потужностей СРСР та світова трансформація «попиту на професії» сформували передумови для створення Україною унікального неіндустріального експортного продукту, актуального в світовому контексті: соціокультурні продукти та технології соціальних взаємодій, унікальні людські кадри (актуальні у світі професіонали).

• Український соціум: осмислення спільності «українці» та поява актуальної мети спільного проживання як відповіді на зовнішні та внутрішні загрози; спроможність будувати довіру між українцями та між українцями й іншими спільнотами.
• Культура та наука: сформульовано спільну мрію (бачення майбутнього); наука та освіта сфокусовані на майбутньому; культура будується на синтезі нового з різного (мультикультурний синтез); модернізація інституту шлюбу.
• Україна-Росія: економічна та політична неефективність РФ на тлі глобальних трансформаційних процесів привела до втрати Росією геополітичної суб’єктності; Україна, навпаки, нарощує свою економічну та соціальну цінність для світу та починає формувати власну геополітичну суб’єктність із заявкою на регіональне лідерство.

ГЛОБАЛЬНІ

• Технології: інформаційний контроль (людям привласнюють «рейтинг соціальної корисності»); штучний інтелект (ШІ) домінує над людьми; технології на 100% контролюються корпораціями.
• Екологія: драматично зростають прояви змін клімату; людство продовжує посилювати експлуатацію планети у відчайдушній спробі компенсувати погіршення екології. З’являються нові хвороби.
• Політика: розпад ООН та створення нового принципу геополітики («новий феодалізм»): Домінатори + Сателіти + Васали («сіра зона» = ресурсні постачальники). Триває де-локалізована третя світова війна за ресурси.
• Соціум: «Інформаційний фашизм» – тотальний інформаційний контроль. Створена та активно впроваджується «шаблонна мораль» (оцифрована, стандартизована).
• Економіка: кінець «смітівської моделі» економіки: посилення ролі корпорацій, які активно та відкрито беруть участь в ресурсних війнах та контролюють більшість ресурсів та суспільного життя.

ЛОКАЛЬНІ

• Українська економіка: українська економіка остаточно стає сировинним придатком розвинених країн та на 100% перебуває під зовнішнім контролем: видів діяльності, технологій, інфраструктури.
• Український соціум: прихована диктатура та відсутність оновлення еліт: кастовість, закритість соціальних ліфтів тощо; зниження соціальної активності людей, атомізація суспільства, криза довіри; перманентні локальні конфлікти, які ініціюються та придушуються «регіональними лідерами»; драматично зростає розшарування України: за статком, за територією, за мовою…
• Культура та наука: кінець науки в Україні та української науки; освіта, медицина – стають кастовими; в культурі панує «шароварщина» та сімулякри.
• Україна-Росія: активна ідеологічна та фізична експансія РФ та остаточна втрата Україною міжнародної суб’єктності – створення «Київської української автономної області».

КЛЮЧОВІ ПОДІЇ 2018-2025 рр.

У світі в 2018-2020 роках з’являються цільові програми розвитку економік майбутнього та наукові дослідження в цьому напрямі. IТ-індустрія продовжує демонструвати високі темпи розвитку. Разом з тим суттєво прискорюється динаміка розвитку біотехнологій, зокрема в медицині та галузі різних модифікацій людини. Група провідних компаній оголошує про інвестування частини своїх доходів в проект надання безплатного доступу до Інтернету по всьому світу.

Приймається перший пакет міжнародних законів (правил) щодо обмеження сфер застосування штучного інтелекту. У тестовому режимі запускається перший «віртуальний світ» та виробляються правила взаємодії V&R світів. Британська бібліотека запускає власного чат-бота «Шекспір» – програма, яка відповідає рядками поета на питання людей.

Розроблено міжнародний проект відродження лісів і збереження чорноземів.

У світі актуалізується питання нових принципів міждержавної взаємодії та ставиться питання про модернізацію наявних глобальних інституцій, зокрема ООН.

В українському суспільстві настрій протесту проти всієї «влади минулого» у 2018-2019 роках переходить в активне та свідоме обговорення нових підстав та принципів формування виборчих прав. Стартує кілька масштабних освітньо-практичних проектів «свідомий громадянин», які фінансуються сотнями українських молодих бізнесменів та фахівців з досвідом роботи за кордоном. В цих проектах з’являються десятки нових публічних осіб (перш за все в регіонах), які об’єднуються в абсолютно новий суспільно-політичний рух. Цей рух визнається західними політиками як суб’єкт політичного життя України.

З боку проросійських сил активізується заклик до дострокових та багаторазових парламентських виборів. Але вибори виходять в термін і на них перемагає зовсім нова політична сила – рух «об’єднаної пропозиції» з програмою свідомого майбутнього України та планом його втілення.

Сформовано перший технократичний, а не політичний уряд України. На вимогу суспільства сформована та починає впроваджуватися система реальних механізмів контролю за виконанням обіцянок політиків, створені параметри ефективності роботи чиновників (KPI). Починає впроваджуватися модель е-демократії на державному та місцевих рівнях, зокрема розробляється нова (публічна) система контролю та збору податків: перехід до часткового розподілу податків самими громадянами.

Український бізнес починає усвідомлювати необхідність відповідності міжнародним стандартам. Відбуваються масові банкрутства неефективних підприємств «олігархічного минулого».

Затверджується нова концепція співіснування та спільної дії. На її базі розроблена програма інноваційного розвитку України до 2099 року.

Починається підготовка до створення фонду розвитку України: публічний аудит природних ресурсів, підготовка і проведення земельної реформи за принципом не продажу, а конкурсу інвестиційних проектів. Україна надає преференції венчурним компаніям.

Створено концепцію та розпочато реформу системи освіти та науки за принципом «відповідність майбутнім викликам в світовому контексті».

До України починають повертатися люди, які виїхали на роботу та навчання в 2010 — 2020 роках. Ці люди стають ключовим ресурсом другого етапу розвитку України.

Східні тимчасово окуповані території ще перебувають на карантині, але вже починається процес їх ресоціалізації. Корпораціями спільно з державами започатковано концепцію про «свободу штучного інтелекту». У США у державній зраді звинувачують Цукрберга. Корпорації посилюють контроль над виробництвом технологій та «інноваційними просторами».

Світ увійшов у стадію очікування великої війни. На Балканах починається низка терактів. Головні учасники заворушень – нові мігранти, зокрема радикальні ісламісти та радикальні християни.

РФ, Китай та США спільно виходять з ініціативою реформи ООН – з узгодженим планом, який розроблено на 10 років.

Починається та швидко закінчується повномасштабна війна на території України та Грузії. Грузія повністю окупована, в Україні РФ фактично контролює територію «коридору в Крим» . ЄС та США не стали втручатися у відкриту фазу війни РФ проти України. В Білорусії пройшов контрольованій референдум про возз’єднання з РФ.

У 2025 року кількість локальних конфліктів в світі стає загрозливо великою.

Запропоновано нову стратегію боротьби з тероризмом та екстремізмом на основі тотального стеження та «превентивного визначення» неблагонадійних.

ООН остаточно втрачає свій вплив, зокрема через неможливість вплинути на конфлікти всередині Європи (Балкани, Україна, Білорусія). Уряди країн-учасниць ООН припиняють сплату внесків. Міжнародні організації входять в фазу глибокої кризи та розвалу.

В Україні пройшли президентські та парламентські вибори: владу отримали ще більші популісти та реваншисти. Реваншисти використовують погіршення ситуації в економіці та домагаються зростання кількості прихильників ідеї «поганий мир з РФ – краще за безнадійну війну». Законодавчо фіксується відмова від претензій України на Крим, починаються переговори по Донбасу на умовах РФ.

США та ЄС поступово згортають програму підтримки реформ в Україні та знімають з РФ санкції в обмін на припинення активної фази війни проти України. Міграція українців в ЄС різко зростає, ЄС розглядає можливість відміни «безвізу».

У 2020 році економіка України на грані краху. Україна оголошує технічний дефолт: починається «інвентаризація майна» та процес санації боргу держави перед зовнішніми донорами. Як засіб погашення боргів розглядаються права на видобуток корисних копалин та землі сільськогосподарського призначення.

Починається поступове, але швидке припинення участі України в асоціації з ЄС та інших міжнародних інституціях. Без згоди України розпочато введення на територію України міжнародного контингенту військ. Привід – охорона українських АЕС від терористів.

З політичних міркувань в Україні вводиться надзвичайний стан. У відповідь на введення надзвичайного стану останні ліберали України пробують зібрати Майдан №3. Більшість очільників якого – заарештовані.

У 2022 році остаточно затверджено новий напрям розвитку української економіки: сільське господарство (переважно ГМО) та видобуток корисних копалин на експорт.

Триває деградація науки та освіти. В інформаційному просторі домінує західний і/або російській «культурний» продукт.

Зростає авторитет та вплив церков та сект. Християнська церква розгортає масову пропаганду єднання слов’янських народів.

КЛЮЧОВІ ПОДІЇ 2025-2030 РР.

Лідери світової ІТ-спільноті виступили з відкритим маніфестом стосовно генної інженерії людей.

Вчені заявили, що до 2040 року будуть готові телепортувати не тільки вантажі, а й органічні елементи. Відбувається гуманітарна революція у зв’язку з появою нового мислячого суб’єкта –штучного Інтелекту. Світові міста-мережі генерують нові технології. Проводяться міжнародні конкурси інноваційних проектів. Активне відновлення екології стає важливою частиною стратегій провідних країн світу та України.

Світові процеси трансформації держав в співтовариства входять в активну фазу – переходу до нової парадигми спільності: не держава, а спільнота.

Зростає розрив між «швидкими» та «повільними» країнами. В деяких «повільних» країнах (таких як Росія) це призводить до внутрішніх конфліктів, в тому числі й силових. «Повільні країни» намагаються загальмувати великий світ, але у них вже не вистачає на це ресурсів.

В країнах світу проходять вибори делегатів до парламенту ООН.

Посилення зовнішньополітичних позицій України, яка стає одним з ініціаторів створення нового економічно-політичного союзу «від холодного до теплого моря».

В Україні закінчується демонтаж традиційної політичної моделі та починається перехід до використання інструментів «прямої демократії».

Діє новий соціальний договір, який прийшов на зміну формальній Конституції.

В українському суспільстві активно йде обговорення ідеї «базового доходу» як компенсація за відмову від виборчого права.

Другий термін технократичного уряду та президента.

Українське суспільство вчиться новим принципам єдності. Відбувається модернізація інституту шлюбу. Формується новий принцип взаємовідносин між українцями: довіра та спільна дія.

Спеціальність «політика» – перестала існувати в Україні, але ще залишилася в світі.

Децентралізація влади та зростання ваги громадянського суспільства призводять до значного скорочення ролі центральних органів виконавчої та законодавчої влади.

Активну роль в процесах трансформації бере діаспора та репатріанти.

Активно розвиваються соціальні кооперації в усіх сферах життя.

Створено державну програму пошуку та підтримки талантів: в Україні та за кордоном.

Отримано перші результати державних інвестицій у культуру – перші творчі продукти, які були вироблені в Україні, отримують світовий успіх (зокрема фінансовий).

Прийнято оновлену програму та план довгострокового розвитку економіки України в контексті світового ринку.

Перші українські міста включено в світову систему розподіленої економіки: один з експортних продуктів – актуальні у світовому контексті фахівці. Активно розвиваються біоінжинірінг, навчання професіям та наукам майбутнього. Україна стає енергетично незалежною. У 2027 році завершується «пільговий період» для перших інвесторів і починається введення в Україні квот і критеріїв відбору нових зовнішніх інвесторів і проектів.

У 2025 році РФ під вантажем внутрішніх проблем (загострення на тлі успіху України) та під впливом світової спільноти знімає свій протекторат з Донбасу та АРК, які повертаються до складу України. Починається процес реінтеграції нових-старих територій, ведеться очищення та люстрація чиновників періоду анексії та окупації. Більшість країн приєдналися до конвенції про «Свободу штучного інтелекту».

В більшості країн прийнято законодавство на підтримку добровільного переходу людей в віртуальну реальність (VR).

Почався масовий випуск біороботизованих гаджетів для людей, легалізовано вимогу роботодавців на установку таких гаджетів при прийнятті на роботу.

В багатьох країнах введено «індекс соціальної корисності», який побудовано на принципі «інформаційної прозорості» людини перед державою.

Кліматичні зміни стають очевидними – з’являються перші техногенні пустелі.

Боротьба з новими вірусами входить в пріоритети державної політики ЄС та США.

Створено першу всесвітню базу даних потенційних терористів.

Наглядову раду ФБР на 90% сформовано з представників державного апарату США.

США, Китай та РФ саботують діяльність РБ ООН. Вони утворюють власне наддержавне об’єднання та починають формування «миротворчих» контингентів.

США та Китай погоджуються з рішенням ЄС та РФ про умовне розділення території України на 3 зони: зона інтересів «офіційного Києва» (центральні області); зона інтересів РФ (від Криму до Харкова); зона інтересів ЄС (до кордону СРСР 39-го року + центральні області, які «офіційна Київська влада» здає в оренду для розміщення підприємств, таборів мігрантів в обмін на фінансування соціальних виплат українцям).

В Україні, з огляду на остаточний економічний колапс, урядом прийнято Стратегію виживання: визначено мінімальний рівень харчування, медицини та освіти. За рахунок продажу надр та допуску на територію України наукових лабораторій міжнародних корпорацій з напівлегальними дослідженнями, українців, які лишилися, перевели на цей «своєрідний умовний дохід».

Прийнято «Концепцію нової освіти», де важливим аспектом став матеріальний стан батьків в плані реалізації можливостей прав дітей на освіту.

Академічної науки вже немає. Вищу освіту, навіть середньої якості, в Україні отримати ніде. Українські дипломи фактично не визнаються в інших країнах.

У країні тотальна корупція, негативна демографія, активна еміграція.

Основними функціями влади стають «поліцейська», та підтримка мінімального соціального рівня життя «тих, хто лишився» .

СВІТ та УКРАЇНА 2030 РОКУ

У світі 2030 року людство завершило поточний технологічний стрибок та почало входити в новий.

Постіндустріальний – інформаційний – світ переходить в світ біотрансгуманізму: діалог зі штучним Інтелектом, модернізація людського тіла, більш свідоме ставлення до майбутнього (індивідуального та спільного).

Генеральний тренд розвитку людства – відновлення Землі та свідоме ставлення до спільного майбутнього. Економічно-соціальну трансформацію світу було активізовано низкою локальних екологічних та техногенних катастроф 2015-2020 років, які сформували глобальний запит на свідоме використання природних ресурсів та стимулювали роботу по збереженню/відновленню родючої землі, лісів, річок і очищення океану.

Біогаджети та різні модифікатори тіла входять в моду та повсякденність.

Інтеграція штучного інтелекту (ШІ) в життя людства активізувалася після «укладення договору» зі ШІ на умовах людей (меморандум розмежування повноважень людей та ШІ).

Штучний інтелект «воскресив» великих мислителів людства на підґрунті їхніх праць.

Космічні польоти відбуваються, але вони не є пріоритетом для людства (НЕ «рятувальний човен», а дослідницький проект). Маск – на Марсі, але це не дуже важливо.

Проводяться перші експерименти з «телепортацією» матерії.

Проблему відходів частково вирішено за допомогою біотехнологій.

Доступність швидкісного інтернету – 99.9% території Землі. У світі на найвищому міждержавному рівні зафіксовано фундаментальне право людини на вільний доступ в Інтернет.

Почалися процеси трансформації державності та геополітики.

Відбулася реформа ООН – створено «парламент ООН»: громадяни держав-членів делегують до нього своїх представників.

З’явилися перші визнані «безтериторіальні держави» – держави-спільноти.

Формується принцип балансу між державами-спільнотами та спільнотами-корпораціями.

Обговорюються принципи створення нових альянсів та союзів держав для вирішення глобальних економічних, наукових, соціальних і екологічних проблем.

Розвиток технологій та наукові відкриття стали фундаментом для нової стратегії міжнародних відносин на принципах самоконтролю та відповідальності держави, як частини «спільноти людство».

Починається перехід від швидкісної (короткотермінової) «економіки споживання» до довгострокової економіки «свідомого використання».

Держави втратили свою монополію на гроші.

Зростання індивідуальної енергетичної та інформаційної оснащеності людей – драйвер трансформації економіки: персоніфіковані виробництва «продуктів щоденного користування», розвиток економіки «розподіленого користування» довгостроковими товарами та інструментами (від автомобілів до засобів виробництва товарів).

У світі альтернативна енергетика домінує над традиційними джерелами, які тепер стають «альтернативними». Енергетика активно розвивається в напрямі індивідуальних поновлюваних джерел енергії. Міжнародним консорціумом активно ведеться робота зі створення принципово нового джерела виробництва енергії: безпечне, кероване, мобільне.

Розвинене високотехнологічне аграрне виробництво та переробка забезпечує базовий рівень харчування всім 10 млрд. населення планети. Це дозволяє зняти соціальну напруженість між територіями та спільнотами з різним технологічним укладом.

Територіальна цілісність України – відновлена економічнім шляхом.

Росію світовою спільнотою визнано агресором, Україна отримує репарації від Росії. Військові та політичні злочинці подій в Україні відбувають покарання у за вироком міжнародного трибуналу в Гаазі.

Глобальні процеси трансформації економіки спричинили загострення системної соціально-економічної кризи в РФ. Низка локальних конфліктів в РФ, які були загострені економічною кризою, призвели до того, що до 2030 року Росія фактично втратила геополітичну суб’єктність.

Зростає роль України як регіонального лідера і посередника в питаннях відносин Схід-Захід.

Українські міста уклали договори про співпрацю з іншими містами світу, беручи участь у створенні міжнародних мереж – розподілених мегаполісів.

Зростання міжнародного авторитету України відбувається зокрема й завдяки тому, що Україна вже кілька років є центром передового військового досвіду та досвіду з реінтеграції «потерпілих» територій.

В Україні почався процес державної трансформації – народження держави-спільноти.

Головною цінністю нової держави-спільноти проголошено людину. А головним принципом – персональну дію кожного заради спільної мети.

Українське суспільство навчилося консолідуватися для досягнення суспільних цілей.

Діють нові підстави та принципи формування виборчих прав: вага голосу залежить від соціальної активності його власника.

Новий соціальний договір замінив формальну Конституцію.

Самоврядування вирішує основну частину питань співжиття, а стратегічні питання вирішуються компетентною центральною фабрикою думки.

Активно формується нові стратегі та менеджери країни: люди, які здатні брати на себе відповідальність за майбутнє. Розвиток країни ведуть прихильники «відповідального розвитку», а прибічники прагнення до «стабільності та рівності» стали маргиналами.

Державні органи України – сервісно-орієнтована організація з чіткими KPI виконавців. Впроваджені реальні механізми контролю за виконанням обіцянок політиків, параметри ефективності чиновників. Державна служба – така сама робота як й інші.

Технократичний уряд реалізує позиціонування та стратегію України у Великому світі, розраховану до 2099 року.

Економіка Україна швидко пройшла шлях трансформації та увійшла до 50 найрозвинутіших країн світу: позитивний фінансовий баланс України; збалансованість імпорту та експорту; енергетична незалежність.

Драйверами зростання української економіки стали «малий бізнес», ІТ, міжнародні інноваційні інфраструктурні та логістичні проекти, «інша» енергетика, органічне агровиробництво (високоякісні продукти харчування).

Основний кадровий ресурс змін – «робочі мігранти» та студенти, які масово виїжджали з країни в 2010-2020 роках та у 2025 почали повертатися до України.

Українським урядом спільно з бізнесом та суспільством розроблено та впроваджуються цільові програми розвитку економіки майбутнього. Активно розвиваються дослідницькі та виробничі кластери, які забезпечують динамічне зростання економіки України як частини глобальної економіки. Обсяги креативної економіки в Україні виходять на структурний рівень (10%).

Відроджуються малі міста: доля продукції малих міст та селищ складає 40% загального ВВП України.

Істотно зменшилось майнове розшарування суспільства.

Філософія українського Суспільства – рух вперед: інновації, майбутнє, дослідження.

Україна починає культурну, освітню та наукову (перш за все, гуманітарна та соціальна) експансію в найближчі країни (в тому числі РФ).

Україна – претендує стати одним з світових центрів форсайтів та розробки стратегій.

Культура стає різноманітною, а український соціум – по-справжньому полікультурним, при цьому не втрачаючи усвідомлення власної спільності – «ми українці».

Культурні проекти будуються на комерційних засадах. Державна підтримка культурних проектів «світового рівня» відбувається виключно у форматі інвестицій, а не дотацій.

У розумінні 2017 року, вищої освіти в Україні НЕмає. Замість класичної «вишки» активно впроваджується концепція «пожиттєвої» освіти: виховання, освіта, просвітництво.

Українська освіта – синхронізована зі стратегією розвитку суспільства та економіки.

Ідея освіти в Україні: вчитись мислити, вчитися та вирішувати проблеми, вчитися свідомому ставленню до майбутнього, вчитися розуміти один одного.

Небайдужість – одна з базових цінностей.

Українські науковці беруть участь у провідних наукових структурах та проектах по всьому світу. Це дозволяє розробляти найсучасніші технології для економіки, забезпечувати світовий рівень освіти в університетах.

Розпочато державну програму залучення в Україну талантів з інших країн.

Суспільна безпека базується на навичках людей до самозахисту та взаємодопомоги.

Відбувається реформація церков.

Модернізований інститут шлюбу, підвищується народжуваність.

Завершена медична реформа: домінування персоніфікованої превентивної медицини.

Масово розгорнуті програми активного життя для людей 65+.

Першого листопада – вихідний день: День повернення Криму та реінтеграції Донбасу.

Відбувається ре-соціалізації жителів депресивних регіонів і АТО.

Вимушені переселенці з Росії мирно інтегровані в українське суспільство.

Проблеми мови, національної ідентифікації, релігії та ін. втратили політичний сенс та стали виключно питаннями культури і традицій.

Молодь вільно та без гаджетів володіє англійською, як світовою, мовою. Технології на 100% під контролем корпорацій та держав, вони стали інструментом дискримінації та маніпуляцій.

Альтернативну енергетику взято під контроль традиційних корпорацій, які стримують її розвиток.

Найбільш активно розвивається технологія віртуальної реальності (VR) як спосіб заміщення реального життя.

Штучний інтелект почав конкурувати з людьми та активно відстоювати свої права.

У світі панує інформаційна цензура та тотальний інформаційний контроль: усім людям (крім купки обраних) призначають «рейтинг соціальної корисності».

Провідні країни легалізують народжуваність та правосуб’єктність 100% генно сконструйованих людей (тих, у кого НЕмає фізичних батьків).

Корпорації «кодифікували» ( «цифрували») суспільну мораль та активно впроваджують цю технологію у суспільне життя (людство втратило ще один ступінь свободи).

Екологія катастрофічно погіршується, проявлені зміни клімату.

У світі зросла кількість обробленої землі.

По всьому світові потужні техногенні катастрофи – нові Чорнобилі.

Маск на Марсі, але це мало кому цікаво.

Здобуто перемогу над ВІЛ, але з’явилися нові віруси: дозволено примусове позбавлення життя людей, хворих на ці віруси.

Легалізовані і активно використовуються імплантати, здатні перетворювати людей на роботів вузької спеціалізації.

В розвинутих державах практикується новий тип покарання – цифрова в`язниця (порушники відправляються в офлайн).

На зміну концепції «двополярного» світу прийшла концепція «три рівня»: домінатор + сателіти + васали ( «сіра зона» = ресурсні постачальники).

Замість ООН створено Форум регіональних міждержавних об’єднань, в якому Україна НЕ має свого права голосу. Україна стала буферною «сірою» зоною в цивілізаційному конфлікті.

Світова епідемія популізму призвела до появи корпорацій-держав та держав-корпорацій: держави стають корпораціями, а корпорації стають державами.

По всьому світові відбуваються локальні війни за ресурси, які фактично є децентралізованою третьою світової війною. Активна фаза цієї війни у Європі вже закінчилася: встановлено тимчасовий мир на балканському та українському театрах.

Основними інструментами міжнародних відносин стали «поліцейська» функція + «примус до миру».

G7 прийняло стратегію Нової економіки, виходячи з якої країни третього світу опинилися в жорстокій резервації; глобалізацію принципу поведінки з корінними американцями.

Конкуренція змінилася протекціонізмом: «смітова» модель економіки остаточно «зайшла в глухий кут», а напрямків створення нової актуальної моделі немає. Економіка спрощується до кількох ключових галузей, які поділені між корпораціями.

Блокчейн, криптоекономіка та інші нові технології породили низку соціальних та економічних катаклізмів.

Провідні держави світу вирішують питання «утилізації» зайвої робочої сили: заохочується масовий відхід людей в VR.

США «тихо» націоналізували Фейсбук та Гугл.

Територія Росії, де-юре та де-факто, збільшилась на територію Білорусії та Грузії.

РФ легалізувала території України, захоплені раніше в ході «тижневої війни»: Донецька, Луганська, Харківська, частина Запорізької і Херсонської областей стали де-факто територіями РФ. Йде мова та ведеться підготовка до створення «Київської української автономної області».

Західні області перебувають під фактичним впливом (протекторатом) інших сусідів.

Населення України менше 30 млн. з урахуванням мігрантів.

Для громадян України введено візовій режим з країнами ЄС та поновлено «безвіз» з РФ.

Йде активна фаза переселення народів в Україну: процес заселення «звільнених» територій України, зокрема масштабна еміграція «етнічних росіян» з території РФ.

Частина областей центральної України – ті що залишилися після захоплення територій РФ та іншими країнами – за Договором з ЄС передана для розміщення мігрантів з Африки та Близького Сходу. За користування цими територіями ЄС платить Україні гроші у вигляді грантів на соціальні програми для «корінних українців».

В Україні панує «щаслива» (неусвідомлена) бідність 90% населення. Пенсій немає, існує мінімальний рівень життя, який забезпечує держава за рахунок зовнішніх дотацій та продажу надр.

Політичний устрій України – прихована диктатура: політика будується на фасадній демократії та інертних й неосвічених масах.

Продовжується дроблення та «брунькування» політичних партій. Набувають розвитку «корпоративні» партії.

Перші «нові Чорноволи» – політичні в’язні – виходять з в’язниці, відбувши там свій термін. Продовжуються політичні репресії – обмеження громадянських свобод та виборчих прав.

Україна перетворюється на звалище відходів та суцільну зону екологічного лиха.

Світові корпорації розміщують в Україні екологічно брудні виробництва.

Розпочато будівництво дослідницьких зон на території України під повною юрисдикцією зовнішніх суб’єктів: «Гіга Андроїдний Коллайдер», ядерна енергетика, напівлегальні експерименти та дослідження з біології та генетики тощо. Охорона українських АЕС ведеться міжнародним контингентом військ.

Українська економіка: економіка бандитів та контрабандистів. Середній бізнес «зник», малий бізнес вирішує функцію «виживання». Роздута бюджетна сфера забезпечує «гарантований державою» мінімальний рівень виживання населення.

Надрами розпоряджається не Україна, а зовнішні донори, які в рахунок боргів отримали право контролю над природними багатствами.

Головна виробнича діяльність в Україні – сільське господарство (переважно ГМО та технічні культури) та видобуток корисних копалин – перебуває у власності закордонних компаній.

IT-галузь в занепаді та існує у вигляді нескладного аутсорсингу для міжнародних компаній: всі інтелектуальні роботи виведені в інші країни.

Велика частина населення заробляє або на сезонних роботах, або вступивши до приватних армій.

Постійне водопостачання та освітлення існує тільки у великих містах.

З’явилися «соціальні гетто»: райони і цілі міста, в яких багаті і бідні живуть ізольовано один від одного.

В культурі, науці, освіті панує «потреблятство».

Прийнята в Україні «Концепція освіти» закріпила приховану кастовість та окреслила поле «доступної» для більшості дітей освіти.

У школі вивчають Історію «Староруської держави».

Культура перетворилася в «маскульт», справжня культура – доля «сектантів» та частини старшого покоління.

З’являються перші пам’ятники Путіну в Україні.

Класичну науку з дослідженнями знищено (повне «обнуління» фундаментальної науки).

Талановиті люди виїхали з країни, а решта – обслуговують сировинне виробництво.

Наростає авторитет та вплив «офіційних церков» та старих/нових сект.

Разом з тим УПЦ КП – визнана екстремістською організацією.

Активно йде популяризація добровільної стерилізації чоловіків та жінок.

Ведеться переслідування осіб нетрадиційної орієнтації: в Україні є лікувальні заклади для них. Відмінено легалізацію одностатевих шлюбів.

Телебачення націоналізовано та поставлено на службу владі.

Занепад журналістики, телебачення у сукупності зі спробами маніпулювання у соцмережах призвело до ще більшої деградації критичного мислення українців та зростання фрагментарності сприйняття реальності.

Кібер-війська трансформувалися у внутрішній каральний загін.

Всі ЗМІ перебувають під контролем кураторів з міністерства пропаганди.