Конфлікти навколо нових законопроектів, безперечно, випливає із їх суперечливої суті: з одного боку, намагання покласти на Росію вину за конфлікт і визнати території окупованими, з іншого боку, легітимізувати Мінські домовленості, які передбачають особливий статус управління ОРДЛО. Ці речі навіть з точки зору логіки слабо пов’язуються між собою, і, я не маю сумнівів, що в АП теж чудово це розуміють.
Очевидно, що Порошенко переслідує дві цілі. Визнання територій окупованими, покладає на Росію відповідальність за їх утримання. Так званий «ефективний контроль». І, водночас, Росія звинувачується в агресії. Таким чином, законопроект створює серйозні передумови для міжнародної судової тяганини на користь України, і знімає з влади відповідальність за неконтрольовані території. Зрозуміло, що такі норми порушують Мінські домовленості, в яких Росія не є учасником конфлікту, а відповідальність за неконтрольовані території повністю лежить на Україні, яка виконує комплекс кроків по створенню там особливих умов.
З іншого боку, оскільки західні санкції прив’язані до Мінська, Порошенко вирішив легітимізувати ці домовленості, незважаючи на те, що це суперечить першому пункту. І я не сумніваюсь, що саме цей пункт цікавить західних дипломатів. Єдина можлива стратегія в рамках такого театру абсурда — це приймати все підряд і виконувати тільки те, що хочеться. Але якщо в АП вирішили піти таким гібридним шляхом, то не розуміють, на яку небезпеку наражаються. Прийнявши все підряд ми в першу чергу створюємо поле для вільних трактувань з боку Росії. Тут від визнання Л\ДНР сторонами конфлікту до взагалі виходу з мінського процесу.
Гібридизація домовленостей не найкращий вихід. Найкращий — це поховати Мінськ. Зрозуміло, що це тупік, і Захід має переглянути санкції у зв’язку з агресією Росії, а не у зв’язку з порушенням Мінських домовленостей. Ситуація серйозно змінилась. Якщо 2 роки назад на Заході були не готові навіть до елементарних санкцій, то тепер конфлікт з Путіним — цілком прийнятний сценарій. Сьогодні гра в умиротворення російського царя більше не є правильною стратегією ні в США, ні в ЄС. Вони починають грати жорсткіше, а отже виграний час дав їм можливість підготуватись. Це ж стосується і нас. Мінськ приймався в умовах повного війського розгрому, але за 2 роки ми серйозно відновили бойову готовність, а росіяни втратили запал. Більш жорстка позиція України і Заходу має на меті змусити РФ погодитись на сценарій з миротворцями. І очевидно, що жорсткість тут ключовий аргумент.
Час забути про Мінськ і запустити новий процес.
