Зараз в Україні часто можна почути, що це якби тут усі говорили українською, то це зупинило б агресію Росії. Це ще один примітивний штамп, що сидить у головах наших співвітчизників.
Причиною агресії є інтереси. СРСР вліз у Чехословаччину не тому, що там говорили російською. І в Афганістан він поліз не з тієї ж причини. Росія, а потім СРСР вторгалися до Фінляндії не тому, що там була загальна культура і співвітчизники. Взагалі важко знайти щось протилежне, ніж фінська та російська мови.
Той факт, що в США розмовляють англійською, ніяк не завадило втручанню Кремлю в президентські вибори в 2016 році. При цьому основний наголос росіяни робили не на російськомовне населення Брайтон -біч, а на англомовний канал Russia today, хакерські атаки, які використовувалися для створення потрібного інформаційного контексту та опрацювання різних груп еліти, яку намагалися зробити лояльною Кремлю, використовуючи ті чи інші мотивації.
Арабська не завадила Росії влізти до Сирії, Єгипту та Лівії. Незнання арабської взагалі не заважало проводити бомбардування Алеппо.
Суахілі ніяк не став на заваді в Мозамбіку та інших країнах Африки, куди ліз СРСР. Китайська мова ніяк не стала на заваді для того, щоб забрати у Китаю Приморський край у 19 столітті за Тяньзіньською умовою, а потім ще відхопити ще Маньчжурію і захопити Порт-Артур.
Відсутність російської в Польщі не завадила тричі її ділити у 18 столітті, а потім ще двічі у 20 столітті.
Якби вся Україна говорила китайською це ніяк би не допомогло її долі, бо інтерес до України визначається її географічним становищем та ресурсами, які вона має. Решта є приводом.
Крокодил їсть вас не тому що ви говорите крокодилячою мовою, він просто хоче їсти і їсти тих, хто не може дати здачі - суть його природи. Ця суть відтворюється в мільйонах крокодилів незалежно від ваших бажань, сили сонячного вітру чи врожаю картоплі на полях Оклахомщини. І коли ви кричите прокляття своєю мовою, поки він вас тягне під воду, це нічого не змінює для крокодила. Для нього ваші крики є звичайною прелюдією до обіду, так само як для вас музика в ресторані - приємне тло для поглинання шницеля.
Байки про те, що українська мова якимось чином посилює українську державність, можна було придумати лише забувши національну історію. Причому не якусь далеку історію славетних козацьких часів, а нашу сучасну історію. За 25 років незалежності ми бачили масу прекрасних і чесних україномовних патріотів у НАК «Нафтогазі», ГПУ, міністерствах та президентських кріслах, які крали мільярди доларів і продовжують це робити, розмовляючи чудовою українською мовою. При цьому вони роблять виразні «чесні безневинні очі» та розповідають вам «про незворотню силу реформ».
В рамках цих «незворотніх реформ» успішно модернізують Україну бурштинники на Поліссі, перетворюючи ліси на зони екологічної катастрофи, але чудово володіючи українською мовою. Не відстають від них україномовні лісоруби Буковини та Закарпаття, щодня відправляючи до Румунії та Угорщини ешелони з лісом. На кордоні їх вітають прекрасні україномовні митники, які за своєю суттю мало чим відрізняються від російськомовних митників Одесі чи Харкові, оскільки такса у них у всіх однакова. І ось ми бачимо скрізь один і той же тип людини-хижака, який незалежно від того, що він бурмоче українською чи російською, до всіх, чого торкається, перетворює на розруху і хаос. Хаос і розруха створюють для Росії можливості робити з Україною те, що вона робить.
Гібридна війна можлива там, де є слабкість та відсутня держава. Якщо ви не можете навести лад на своїй території, то ви ймовірний кандидат на те, що з'явиться сила, яка ваші проблеми оберне на свою користь. Неможливо балаканиною замінити державну політику. Верховна Рада може ухвалити 250 законів про 100% квоту українською мовою на телебаченні, але в прикордонних районах Херсонської області найпопулярніші телеканали — «Зірка» та «Росія 24». Інакше бути і не може, бо там немає українських вишок, які транслюють українські телеканали. На Донбасі 2,5 роки встановлювали вежу в Краматорську, скаржачись при цьому на засилля інформаційного продукту Росії. Але навіть коли ви поставите вишки, то ви нічого не можете зробити, якщо ви не вмієте створювати переконливу картинку перемог, а ця картинка не може спиратися виключно на вигадку та фантазії Мінстеця. І ось ми з вами підходимо до суті.
Бажаєте протистояти гібриду? Створіть державу, здатну нагодувати своїх людей, або хоч би не заважає їм це робити самостійно. Довіра громадян до держави з'являється там, де є справи, що підтверджують слова. Коли ж замість політики справ ми маємо політику безсоромної балаканини, то отримуємо -57% довіри до президента, -58% до уряду, і -66,6% у Верховної Ради. По-факту дурна гуманітарна політика поглиблює проблеми держави, нездатної нагодувати своїх громадян, але по ходу кохання, що вимагає від них, змушуючи їх говорити українською мовою примусом, а не переконанням. Або перейменовує розбиті вулиці, де проїхати можна тільки на танку.
Українська мова не зупинить російського крокодила, як його не зупинила польська, китайська, англійська чи арабська. Крокодила може зупинити лише соціальна організація українців яка здатна створити економіку, що виробляє танки, літаки, телевізійні вишки, сучасні знання, культуру, армію, коротше кажучи, набір інструментів, які генерують силу та процвітання. Без волі до змін у національному характері не з'явиться сила та ресурси, які можна буде спрямувати на виразні та бажані для більшої частини суспільства цілі. Причина нашої слабкості в нас самих, а не в Росії чи Путіні. У світовій історії рідко буває, щоб велика сильна держава захопила малу сильну державу, але повно історій, коли невелика, але організована сила знищила противника, що багаторазово перевершує. Жменька конкістадорів розтрощила багатомільйонні імперії ацтеків та інків. Невелика мобільна армія монголів розірвала на частини князівства Київської Русі, що погрязли у внутрішніх конфліктах.
Українським водіям загрожує штраф чи позбавлення прав за відсутність одного предмета в авто
Росіяни "закопуються" у 100 разів крутіше: командир роти ЗСУ про досвід, який треба переймати у супротивника
У Польщі показали невтішну статистику з українцями: мобілізація вплинула
Німеччина ухвалила доленосне для України рішення: приклад для інших країн
Україна й надалі тонутиме у дрібнотравчастих скандалах з приводу мов, вивісок та інших третьорядних проблем, скочуючи у стан Сомалі Східної Європи, з якого біжать активні люди, дорогами шастають озброєні банди, а мільйони голодних бюджетників вимагатимуть чергової подачки від злодіїв, що вичистили їхні кишені. Фінал такої держави визначено ходом нашої історії, яку ми так і не вивчили.
Українських дітей з дитинства вчать «тужити» з героїчних поразок та “визвольної боротьби” , але система освіти не може пояснити одну просту річ — як вийшло, що все, що змогла виставити УНР під Крутами, — це кілька сотень гімназистів проти кількох тисяч більшовиків Муравйова. Як вийшло, що країна із населенням у 40 млн осіб змогла знайти лише кілька сотень дітей для захисту своєї столиці? Як вийшло, що у грудні 1918 року до Києва увійшла 100 тисячна армія Директорії, а через півтора місяці вона випарувалася? Куди вона випарувалася?
Відповіді на ці запитання пояснять нам, яких помилок ми маємо уникнути, щоб не повторити долю УНР. Але ніхто в нинішній владі не хоче ставити це питання, тому що вони надто добре наводять на аналогії, що нинішня влада така ж недалека та бездарна. Простіше сказати, що « більшовики були погані, а наші козаки добрі », а потім підленько, прикриваючись «невідомими злодіями», відпиляти бронзову ногу у коня Щорса на бульварі Шевченка , щоб він не нагадував про те, як “погані більшовики” вщент розгромили "добрих унерівців ". Але кастрація власної пам'яті, не кажучи про відсутність осмВиявлення своїх поразок веде нас до нових поразок, нової хвилі страждань і до речового тріумфу різних крокодилів. Кастрація здорового глузду позбавляє нас усвідомлення, що успіх інших країн, на які ми хочемо бути схожими, безпосередньо пов'язаний з кропіткою та системною роботою над своїми помилками, що найпростіше та очевидне рішення не завжди є найправильнішим. Ця проклята кастрація викреслює з нашої свідомості одну просту думку — все поділяється на тих, кого їдять та тих, хто їсть. Щоб крокодил зник із нашого саду, ми, українці, маємо стати хижаками, збитими у згуртовану зграю. І якщо ви хочете зрозуміти, хто заважає Україні стати на правильний шлях, просто придивіться, хто заважає українцям збитися в цю хижу зграю.
