5 «примарних драконів». Основні можливості інакшого в 2017-го році

Для кризового світу в 2017-му році уявлень про «чорних» чи навіть «сірих» «лебедів» недостатньо. На той випадок, коли в світі будуть не тільки кризові явища, але і діятимуть проривні суб’єкти, потрібні інші уявлення.

«Лебеді» та «дракони»: «чорні» та «сірі», «нереальні» та «примарні»

Концепція «чорних лебедів» набула популярності завдяки книзі Нассіма Талеба «Чорний лебідь: вплив надто неймовірного». Сформульована в цій книжці теорія говорить про особливі в історії-футурології людства події, які: 1) є несподіваними (для експертів); 2) продукують значні наслідки; 3) після настання, в ретроспективі, мають раціоналістичне пояснення, як нібито очікувані.

В процесі критичного аналізу концепції Талеба в червні 2016-го року мною було зроблене розрізнення уявлень про «чорних лебедів» і «нереальних драконів». «Нереальні дракони» це події, які: 1) не тільки несподівані, але і незрозумілі (для експертів); 2) є масштабними і охоплюють весь світ; 3) непояснювані в реальності виникнення, бо формують принципово нову реальність.

В контексті спрощених уявлень Талеба про «чорних лебедів» аналітики фінансової компанії Nomura виділили так званих «сірих лебедів», яких на їх думку на відміну від «чорних лебедів», передбачити можливо. Скорочений виклад їх передбачень можна було прочитати в «Українські правді» («Економічна правда»). Більш широкий виклад є англійською — «Nomura: Beware these grey swan risks for 2017». Водночас можна побачити, що в українському переклад геть змінено черговість важливості «сірих лебедів» з точки зору України — світ бачить пріоритети геть інакше, ніж українці.

В контексті зробленого мною розрізнення «чорних лебедів» та «нереальних драконів» я так само спробував виділити уявлення про «примарних драконів» як конструктивно модельовані сценарні інакшості, що виникають завдяки проривним (інтелектуальним, рефлексивним, талановитим, винахідливим, енергійним) суб’єктам.

«Примарні дракони» не є власне елементами прогнозу для експертів, це елементи суб’єктивних можливостей для тих, хто приймає рішення, а ними можуть бути не тільки наявні представники світових еліт чи правлячих класів світу, але і представники контреліт чи майбутніх правлячих класів світу.

Отже «примарні дракони» це суб’єктивована структура іншування. Інакше кажучи, через «примарних драконів» іншування отримує аналітичні можливості для конструктивного моделювання несподіваних і незрозумілих масштабних змін.

Щоб потім не було непорозуміння, скажу ще раз — «примарні дракони» це не прогноз, це ті моделі, через які талановиті та енергійні люди можуть змінювати світ.

Уявлення про «примарних драконів» пов’язане з уявленням про «сірих лебедів», але цей зв’язок не змістовний, а позиційний і тунельний. Тобто найбільша можливість для «примарних драконів» з’явитися знаходиться саме там, де виникають «сірі лебеді».

Кризознавство виходить з того, що «чорні лебеді» з’являються в ситуації кризи — усвідомлюваної чи навіть неусвідомлюваної. Тобто проблеми це нові можливості, бо там, де є проблеми і з’являються саме точки росту. Для вирішення проблем здебільшого вистачає суспільного розуму, в тому числі розуму експертів, політиків, бізнесменів, які пропонують суспільству ті чи інші рішення.

Але прориви під час криз стаються лише тоді, коли створюються масштабні інновації. Такі інновації спроможний створити особливий проривний суб’єкт — інтелектуальний, рефлексивний, талановитий, винахідливий, енергійний. Такі суб’єкти з’являються не завжди і не всюди, бо це потребує не тільки власних зусиль цих суб’єктів, але і системної громадської підтримки їх зусиль.

Якщо проривний суб’єкт не втручається в ситуацію, то криза буває вирішується за рахунок «чорних лебедів». Коли ж проривний суб’єкт втручається в ситуацію, то з’являється «нереальний дракон», який швидко з’їдає усіх «чорних лебедів» і творить свою нову реальність.

«Сірі лебеді» годуються недоліками та проблемами, а «примарні дракони» годуються великими протиріччями та «чорними лебедями», що починають виникати на тлі цих протиріч.

Відтак «примарних драконів» можна назвати можливостями проривного суб’єкта в кризових ситуаціях, які для широкого загалу і навіть для більшості експертів (політичних чи економічних) виглядають неможливими.

Отже, виходячи з такого уявлення, я трохи скористаюся аналітичним доробком експертів фінансової компанії Nomura і побудую свої власні конструктивні моделі як уявлення про «примарних драконів» для 2017-го року. Причому якщо згадувані експерти зосереджувалися на економічних несподіванках, то я зосереджуся на можливих соціальних інноваціях, які запускають процес іншування на рівні реальності для всього світу.

10 «примарних драконів» я не знайшов, бо проривні суб’єкти надто дорога в цивілізаційному плані річ, щоб їх було так багато. Відтак я виділив 5 потенційних місць світу, де може відбутися той чи інший світовий прорив.

5 «примарних драконів» 2017-го року

Перше питання — яка країна принесе світові найбільш радикальне інакше: США чи Росія, тобто що поставити на перше місце: «примарних драконів» США чи «примарних драконів» Росії.

Я би зробив ставку на Росію. І зовсім не тому, що її вплив на світ в останні роки був набагато більший, ніж вплив США. А, перш за все, тому, що протиріччя в Росії просто гігантські, на порядки більші, ніж в США. Такі протиріччя можуть бути вирішені через дуже радикальні інновації.

Отже.

1-ий «примарний дракон» — Росія обиратиме тип війни для світу.

Вибір типу війни зараз відбувається повсюдно. Вибір між Клінтон та Трампом це був вибір між світовою війною та внутрішньою громадянською війною для США. Так само як вибір між Росією та Україною для Європи досі не зроблений, бо це теж вибір між громадянськими війнами в європейських країнах (вибір на користь Росії) та війною світовою, в яку потрапляє Європа (вибір на користь України).

І хоча американські та європейські еліти поступово схиляються до вибору на користь громадянських війн — США обрали Трампа, а Європа змушена буде обрати Росію — справжній вибір робитиме Росія.

Символізм 2017-го року для Росії дуже значимий (100 років від революції 1917-го), як був значимий символізм 2014-го року (рік вступу Росії у світову гібридну війну через сто років після початку Першої світової війни в 1914-му).

Саме тому вибір Росії між світовою війною і внутрішньою громадянською війною це надзвичайно важливий вибір для всього світу.

Є велика імовірність, що Росія та США зроблять цей вибір разом, тобто є велика імовірність що американський та російський президенти домовляться про те що вони вибирають: світову війну чи внутрішні громадянські війни всередині своїх країн.

Але вибір Росії тут буде принциповим. Бо якщо США впевнено зробили вибір на користь власної внутрішньої громадянської війни, то Росія все ще не зробила цей вибір. І вибір Росії буде також значимим і для США, бо якщо Росія обере світову війну, то США змушені будуть воювати, відтак суспільство об’єднається і надовго забуде про внутрішні протиріччя.

2-ий «примарний дракон» — США започатковуватимуть нову технологічну реальність для світу.

Останні роки США готувалися до технологічного прориву (космічні технології, нові джерела енергії, штучний інтелект та робототехніка, 3d-принтинг, біотехнології (включаючи генні), нанотехнології та інформаційно-комунікаційні технології і т.д.).

Проблемою є — чи встигнуть США здійснити цей технологічний прорив, допоки не розпочнеться війна, яка відстрочить технологічний прорив.

Технологічний прорив США однозначно переводить їх лідерство на інший рівень і нівелює безпосередню світову загрозу Росії.

Тобто 2-й «примарний дракон» це світове змагання масштабних інновацій з війною, змагання інтелектуалів та творчих людей з політиками та військовими.

Саме соціальна слабкість інтелектуальних та технологічних трендів в порівнянні з політикою та війною не дозволяє поставити це іншування на перше місце.

Водночас дуже хочеться сподіватися, що 2-й «примарний дракон» вийде на перше місце в 2017-му році.

3-ій «примарний дракон» — Китай може стати локомотивом індустріального світу і втягне його в постіндустріальний світ.

Останні десятиліття Китай все зробив для того, аби стати лідером в індустріальному світі. Біда для Китаю в тому, що за цей час світ уже змінився і лідерство в ньому перейшло до постіндустріальних країн.

Отже «примарний дракон» Китаю це здатність в індустріально розвиненому суспільстві відмовитися від авторитарного контролю, дати свободу інтелектуалам, підтримати їх інновації соціально, щоб перейти до постіндустріального суспільства.

Відтак Китай в 2017-ому році не просто драматично обиратиме своє місце в новому розмежуванні світу на індустріальні та постіндустріальні країни, він показуватиме приклад для решти індустріально орієнтованих країн — як використати (чи не використати) досягнення в індустріальній фазі розвитку для переходу в постіндустріальну фазу не тільки в технологічних аспектах, а, перш за все, в аспектах соціальних.

Проблема комуністичної ідеології Китаю та досі правлячої комуністичної партії навіть не в тоталітарному характері цієї ідеології, а в тому, що вся вона побудована на узагальненнях індустріальної фази розвитку людства.

Зміна ідеології для соціального розвитку Китаю абсолютно необхідна. Відтак це означатиме також і зміну політичної структури держави. А це в свою чергу неминуче веде до великих конфліктів, які можуть обернутися громадянською війною.

Китай опиниться в тій же ситуації, що і Україна, де частина суспільства з мислительними установками та мотиваційними настановами щодо індустріального тренду (Крим та Донбас) протистоятиме частині суспільства з новими постіндустріальними мислительними установками та мотиваційними настановами.

Відтак Китаю дуже потрібен буде досвід України в цьому плані — негативний, перш за все, хоча і з деякими досягненнями і невеликими успіхами.

Інакше в Китаї буде свій відокремлений Крим і свій сепаратистський Донбас.

4-ий «примарний дракон» — Європа може запропонувати нову філософію для світу.

Проблема Європи полягає в тому, що її мислителі вірно відчули і промислили тренд майбутнього в 60-70-ті роки ХХ століття. Європа вирішила об’єднатися, демонструючи світу модель майбутнього об’єднання всього людства.

Але це об’єднання лише на початкових етапах можна було будувати на чисто формальних філософських уявленнях про комунікативізм, толерантність і мультикультуралізм (множинність істини). Запропоновані Хабермасом цінності (секуляризація, примат держави над ринком, солідарність над виробничими досягненнями, скепсис по відношенню до техніки, усвідомлення парадоксів прогресу, відмова від права сили, збереження миру в контексті минулих втрат) зараз не просто гальмують розвиток Європи — вони руйнують Європу.

Сьогодні Європа все більше архаїзується та маргіналізується. Прокрастинація в Європі досягла руйнівних масштабів. Філософські традиції, завдяки яким Європа залишалась лідером впродовж століть, втрачаються.

Змістовна, смислова і перспективна вичерпаність філософії постмодернізму не дозволяє Європі усвідомлювати ані те, що відбувається з нею, ані те, що відбувається зі світом.

Сьогодні Європа опинилася перед необхідністю нового філософського осмислення світових перспектив. Або Європа це зробить, або вона перетвориться на маргінальний регіон світу, який порвуть на шматки США, Росія та ісламський світ.

5-ий «примарний дракон» — Україна може запропонувати соціальні інновації, які змінять світ, де домінують держави та корпорації.

Україна все ще може довести до успіху власну революцію, в якій самодостатні громади дозріють до громадянського перезаснування країни та до інноваційної Конституції.

Це дуже «примарний» з усіх решти «примарних драконів», бо українське суспільство знаходиться в стані зневіри, апатії та депресії, системна корупція торжествує і не дозволяє себе навіть критикувати, не те що боротися проти себе, а потенціал інтелектуальності, рефлексії, талановитості, винахідливості та енергійності залишається в українському суспільстві надто низьким.

Водночас розмір протиріч, відчуття несправедливості і приниження вкупі з традиційним для українців бажанням рівноваги настільки великі, що решта «примарних драконів» просто конають від заздрості до тих умов, в яких може народитися український «примарний дракон».