Міністерство економіки приховує фінансові звіти виробників сірчаної кислоти та покриває корупційну схему, організовану завдяки введенню квот на імпорт ресурсу.
Про це заявив народний депутат України Муса Магомедов.
За словами депутата, майже 2 роки в Україні діє масштабна корупційна схема на ринку сірчаної кислоти, який через введення квот на імпорт цієї продукції повністю монополізований. При цьому попри зростання цін на ресурс на ринку, вітчизняні виробники кислоти демонструють фінансові збитки, а посередники – прибутки, що змушує підозрювати наявність корупції.
«На сьогодні схема видається досить простою. Є єдині в Україні виробники сірчаної кислоти - Сумихімпро, Східний ГЗК, які мали б збільшити дохід від її продажу при зростанні ціни вдвічі та показати хоча б мінімальне покращення фінансових показників. На жаль, підприємства, що мають публікувати свою звітність, приховують її саме цього року, коли промисловці почали задавати все більше питань щодо ефективності введених квот. Однак чистий збиток Східного ГЗК в 2019 році склав 680 млн. грн. (Замість 389 млн. грн. прибутку в 2018 році). Аналогічна ситуація у ДП «Сумихімпром» - в 2019 році збиток склав 11 млн грн.», - пояснив Магомедов.
В той же час, на його думку, компанії-посередники – ТОВ «Торгсервіс» та ТОВ «Хімвектор», а також імпортери сірчаної кислоти з Білорусі (ТОВ «Хімекс» та ТОВ «Захід») заробляють на цій афері.
Депутат повідомив, що направив запит до Міністра економіки Ігоря Петрашко з вимогою надати детальну інформацію про вплив введених квот на фінансові результати виробників сірчаної кислоти, розрахунки додаткових доходів, які отримали компанії-посередники, а також дані про собівартість виробництва.
Нагадаємо, з 1 вересня 2018 року Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі Мінекономрозвитку ввела квоти на поставки сірчаної кислоти. Офіційною причиною став нібито захист вітчизняного виробника. В результаті введення обмежень ціни на сірчану кислоту без об'єктивних передумов виросли майже в два рази, відбулася монополізація ринку. Це, в свою чергу, призвело до того, що підприємства-споживачі опинилися в заручниках у окремих посередників. Ті зривають поставки, диктують економічно необґрунтовані умови, однак вибору немає - купити сірчану кислоту через квоти на імпорт можна тільки у обмеженого кола постачальників, якими, як правило, є приватні компанії, а не державні підприємства, які цю сірчану кислоту виробляють.
Експерти та представники профільних асоціацій наполягають на необхідності негайного скасування обмежень на імпорт сірчаної кислоти і олеума для нівелювання ризиків недостатнього забезпечення підприємств-споживачів критично важливою для них сировиною, а також створення умов для руйнування корупційних схем, які на тлі введення квот були збудовані навколо державних підприємств-виробників сірчаної кислоти.
