Зачем Коломойскому импорт электроэнергии из России

Украина начала импорт электроэнергии из России. Эту идею протолкнул Игорь Коломойский. Зачем он это делает и какими это последствиями чревато для электрогенерации Украины мы обсуждали с аналитиком Украинского института будущего Адрианом Прокипом.

Друзья, всем привет. Привет мои дорогие, любимые, ненаглядные сёрферы, телерадиослушатели, бездельники. Вы опять у меня на канале. И у нас Адриан Прокип, мой коллега по Украинскому институт будущего.

Начнём с нашумевшего, наболевшего. Вчера Олег Ляшко чистил морду Андрею Герусу, все с упоением за этим смотрят. Но мы с тобой, как профессионалы, понимаем, что чистит морду не Ляшко Герусу, а Ахметов переходит в контрнаступление против Коломойского. И за вот таким экзальтированным эпатажем в духе Ляшко на самом деле стоит ключевое противоречие между ключевыми украинскими олигархами, связанное, в том числе, с переделом на рынке электроэнергии.

И вот обрисуй нам, что сейчас происходит? Потому что там происходят очень драматические события, связанные с тем, что появилась вроде российская электроэнергия, мы начинаем закупать?

Так. Вчора був  рекорд імпорту. Вчора, о п’ятій ранку, була 1.2 гігавата потужність імпорту, т. це більше, ніж атомний блок. І навіть вже голова Енергоатому Недашковський, вчора заявив, що через цей імпорт витіснили Енергоатом з ринку «на добу наперед».

А это как? АЭС же постоянно работают.

Так. АЕС працюють. Коротше кажучи, ситуація яка. Є така штука, як покладення спеціальних обов’язків, ПСО, коли деякі компанії продають дешеву електроенергію населенню. Тобто, у нас це Енергоатом, 90% електроенергії продає задешево населенню для покриття втрат, і так само Укргідроенерго, державно компанія, 35 % які продають, щоб фактично покривати населення і, окрім того усього, дотують «зеленку».

Давай зафиксируем. АЭС вырабатывает где-то 52-54% электроэнергии, из которых 90%, она очень дешёвая, она идёт населению в основном. Значит, ГЭС вырабатывает 7%, и она 35 % из неё тоже идёт населению.

Населенню на компенсацію втрат в мережах і частково схема, коли ще там фінансуються «зелені».

Соответственно, предприятия получают более дорогую энергию, которая генерируется у Ахметова (тепловые электростанции) и у государства.

Так. І оцей залишок, 10% Енергоатому, залишок Укргідроенерго. І тут виходить парадокс такий, коли ми з ринку  викидаємо дешеву енергію, то зрозуміло, що ціна на ринку буде стояти вищою, ніж вона могла би. Тому що ці компанії, котрі почали імпортувати цю дешеву російську енергію, вони могли би купувати в Енергоатому. Але з мотивів таких політичних, що населенню неможна підвищувати ціну, ми в такий клінч загнані.

Представники влади говорять дуже часто, що типу ось Ахметов має велику частку ринку. Але фактично зменшили ринок, т. відкинули 90% Енергоатому, 65% у Укргідроенерго, сам ринок вільний зменшився, і відповідно, частка Ахметова там стала ще більшою. Ось тут фактично «тут мы боремся», боремось таким шляхом, що виходить все навпаки.

Смотри, ещё один парадокс. Ведь на самом деле мы вырабатываем достаточно электроэнергии, даже избыток в какой-то степени у нас есть. Зачем тогда импорт? Если мы достаточно вырабатываем, то зачем нам ещё брать откуда-то?

Так. Я зараз поясню з тим імпортом. Там є два нюанси. Імпорту буває є два види. Перший – це на ринок «на добу наперед», коли фактично кожен день контрактуються і торгуються на біржі енергія із України і сусідніх країн, її можна закуповувати, і по прямих договорах, коли одна компанія в Україні купує, наприклад, в якійсь компанії закордоном.

І як було до 17 вересня, коли прийняли цю правку по комерційному імпорту з Росії? Було так, що ми з країн ЄС можемо купувати по будь-яких договорах, бо вони є членами Енергетичного співтовариства, а з Росії ми могли імпортувати тільки на ринку «на добу наперед». По двосторонніх контрактах електроенергія переважно дешевша, бо там довгостроковий контракт, дуже часто рівний графік, це енергія ЄС, і дозволили, значить, імпортувати електроенергію з Росії. Як наслідок, там говорили про 2 центи, т. це трохи дешевше ніж фактично, плюс акциз, плюс витрати на передачу. Але це не дорожче ніж нашого Енергоатому.

Враховуючи, що Енергоатом закритий від ринку, компанії отримали цей дозвіл імпортувати з Росії і почали шукати варіанти, і почали імпортувати. Тобто, вони просто банально шукали дешевшу електроенергію, яка подорожчала після запуску ринку. Почали вони шукати, відповідно, відвалюється велика частина споживачів з ринку «на добу наперед», і ціна на ринку «на добу наперед» теж просідає, зараз ціна впала на 4% порівняно з тим, що було у вересні. Але ще один аргумент, який нам говорять, що цей імпорт зробив ціну нижчою. Так, він зробив, але для тих гравців, які почали імпортувати напряму, ця енергія стала ще дешевшою.

Загалом імпорт це нормальна штука, це нормальна справа, тому що це посилює конкуренцію. Але якщо цей імпорт стає дуже великим, то це, само собою, загроза для нашої генерації. Тому імпорт почав нарощуватися через те, що почали національні виробники шукати нижчу ціну. Але якби в нас не 90% Енергоатому були закриті під ПСО, а 50%, 40%, то ці ж гравці могли би купувати енергію в Енергоатому, не імпортувати.

Відповідно, програють всі, крім населення, яке платіжку отримує нижчу, але по факту отримує вищу ціну продукції, оці усі макро ефекти, тому що імпорт – це і заміна національного виробництва, тиск і на національну валюту, на платіжний баланс і все решта. Ось тут якби однією рукою намагаємося зробити добре,  а іншою даємо таку «оплеуху» всім.

Тобто, я правильно зрозумів, що треба робити підвищення для населення, шукати внутрішні ресурси. Якщо починаємо підвищувати для населення, урівнювати з промисловістю, тоді зникає ця ситуація, коли потрібно імпортувати. А наскільки потрібно підвищувати?

Фактично по всіх правилах ціни для населення і промисловості мають бути однаковими. А взагалі, навіть ще вищими, тому що промисловість це переважно гуртовий покупець. Той, хто купує більше, він завжди отримує якусь знижку. А населення з особливим графіком, т. з піками, воно має платити по всіх правилах вищу ціну. А ті вже, хто не можуть собі дозволити заплатити таку ціну, їм потрібно компенсувати якимось монетизованими субсидіями.

І ось це й же приклад Словаччини. Просто дуже часто говорять, що ми імпортуємо електроенергію зі Словаччини. Теж треба подивитися, наприклад, за тиждень, по годинах. Там є години, коли ціна нижча в Словаччині, і тоді є сенс, тоді вона купується, а є ціни, коли експортується. Наприклад, цієї ночі був чистий експорт в нас електроенергії. Але дуже великий обсяг, я такого не бачив. І тут яка проблема з тим імпортом.

Справа в тому, що коли ми балансуємо систему, тому що виробництво має відповідати споживанню, і має бути підтримана частота, тому що якщо ми починаємо, в нас іде в розхід виробництво, обсяг і споживання, падає частота і все – система починає вилітати поетапно, технічно так. Насправді ми зобов’язані викуповувати всю «зелену» енергію, і ми насправді повинні приймати імпорт. Тобто, виходить так, що ми повинні прийняти увесь цей імпорт, ми маємо викупити «зелену» енергію, а всіх традиційних виробників тоді, якщо їх забагато, їх треба виводити з ринку.

Трагізм ситуації в тому, що ми повинні надавати пріоритет імпорту, а не національним виробникам. Ось в цьому велика загроза великого імпорту.

І зі Словаччиною, повертаючись до ПСО, я порівнював ціни за тиждень погодинно. Є години, коли в нас ціни різняться в два рази, але як в одну сторону, так і в другу. Так от, ситуація в Словаччині, що в них теж більше 50% енергіє це атомка, 30% це вугілля, і решта це відновлювальні. Але паритет цін для населення і промисловості інший, і виходить так, що вони з дуже подібною структурою виробництва електроенергії дуже часто мають нижчу ціну.

А ми за рахунок того, що ми дешеву генерацію виключили з ринку, не пускаємо її, відповідно, маємо вищу ціну.

Ну и тем самым убиваем ещё и атомку, потому что она не обновляется.  

Більш того, в Енергоатому був же ж цей план енергетичного мосту, Значить, ідея яка – побудувати окрему лінію, енергетичний міст в Польщу чи в Словаччину, і продавати з другого енергоблоку атомного Хмельницької АЕС, вивести його з нашої енергосистеми і продавати цю електроенергію. Зараз про цей проект багато говорять, але в чому фішка. Енергоатом планував за ці виручені гроші добудувати третій енергоблок.

Місяців два тому почалася дискусія, Енергоатом знов почав підіймати цю тему і влада сказала що ні, цього не буде. А не буде, тому що які аргументи. Їм же ж треба тримати великий обсяг тої дешевої енергії, яку вони будуть пиляти для населення, для «зеленки», для втрат, і вони бояться те, що якщо вони виведуть блок, їм почне не вистарчати.

Але в кінцевому рахунку, Енергоатому теж ніхто не дає гроші. І виходить, що Енергоатом взагалі в такій ситуації, коли він просто не розвивається. Це не стратегічний підхід.

То есть, тупо такой популизм, боязнь признать, что ситуация в отрасли такая, что не может такая модель поддерживаться, она завела в глухой угол.

Смотри, ещё такой вопрос. Я просто задаю как юзер простой, потому что я в этом плохо разбираюсь в отличии от тебя, также как и большинство наших зрителей. Но смотри. У нас же летом запустили с помпой, с Европой должен был заработать совместный энергорынок, когда мы должны были начать получать перетоки оттуда. Только я так понимаю, это не сразу должно было произойти, через какое-то время и т.д.

И фактически этот запуск импорта из России, он ставит крест, насколько я в этом…

Він ще не ставить хрест, але він може поставити під загрозу. Поясню чому. В Україні вся енергосистема розділена на дві частини: Бурштинський острів, який працює синхронно з Європою, і Об’єднана енергетична система.

Значить, в 2017 році підписали цю угоду про інтеграцію України з НСІ. Фактично це приєднання України до європейського електроенергетичного об’єднання. Тому що ринків в них є кілька, в них там є окремий Нордпул, об’єднує 15 країн, є оператор, який відповідає за Угорщину, Чехію, Словаччину теж окремо. Але всі вони об’єднані. Там фактично великий котел, де можна з будь-якої країни продавати в яку продавати електроенергію. Відповідно, там вища конкуренція.

І коли ми, само собою, приєднуємося, то ми можемо виграти від цієї конкуренції. Підписали, план такий, що в 2022 році ми маємо від’єднатися від Росії, рік пропрацювати автономно, показавши, що ми самодостатні .Через рік ми працюємо в паралельному режимі і з 2025 року в синхронному режимі, т. ми одна частина цього комплексу.

Чому це може поставити під загрозу? Тому що треба ще зробити багато капіталовкладень, але не тільки держава, але і ті компанії, які працюють на ринку. Відповідно, якщо зараз одні компанії затиснути якимось ПСО, інші компанії втрачають долю ринку, тому що їх заміщує імпорт, в них банально стає менше грошей і вони мають менше можливостей інвестувати в підготовку до інтеграції. Це перший нюанс.

А другий нюанс – це ось ці двосторонні договори, які укладені. Може бути ситуація, коли на момент від’єднання з Росією хтось, хто уклав цей довгостроковий договір, просто почне подавати в суди, бомбити судовими позовами, говорячи, що оце від’єднання від Росії  — це удар по їхньому бізнесу. І ці судові позови просто почнуть це все затримувати.

І третє – ми зараз почали міняти якісь такі принципові правила ринку, а коли ми інтегруємося, там правила одні для всіх. Якщо ми зараз починаємо запроваджувати нові правила, нові якісь системи регулювання, питання, чи європейці це приймуть і скажуть, що з таким ми готові вас прийняти. Ми же насправді повинні консультуватися з європейцями, вони повинні давати своє добро про наші законодавчі ініціативи енергетичні. Вчора, здається, Кулеба зустрічався з Шевчовичем, вони ніби погодили цей механізм як це буде.

Але до цього моменту ми там тихенько щось приймали, голосували, а Європа писала нам такі великі листи, що ми стурбовані.

А в чём выгода для нас? Если бы мы запустили это единый энергорынок с Европой, в чём бы для нас была выгода?

Вигода те, що у нас буде вища конкуренція. Значить, теоретично, впаде ціна. Тому що за рахунок різних часових зон, різних піків можна легше обмінюватися електроенергією. Це гарантія не зловживання гравцями на ринку. Балтійські країни, у них падіння було ціни на 30%, коли вони приєднувалися.

А по друге, ми теж стаємо частиною того ринку і теж можемо експортувати, якщо ми захочемо. Наші обсяги експорту можуть вирости в п’ять разів через 10 років, а можуть і більше, залежно від нашої політики. Це конкуренція.

Окрім того, це реальна інтеграція. Ми інтегруємося не на словах, не з піснями і гаслами, а коли ми стаємо реально одною частиною спільної єдиної економіки, вони залежать від нас, ми від них. Це реальна інтеграція.

И если сохранится вот та тенденция по возвращению российской электроэнергии на наш рынок, то сколько в год мы будем терять и отдавать россиянам? Сколько Россия на этом будет зарабатывать?

Важко зараз так сказати, тому що, ти ж розумієш, це, грубо кажучи, падіння ВВП, скорочення робочих місць, це виведення якихось потужностей на консервацію, а потім взагалі невідомо що з ними буде. Якось так одразу сказати, точну дати оцінку які це втрати, достатньо важко.

В деньгах сколько это? Импорт электроэнергии из России, какая для Украины это потеря? Вот гигаватт, который пришёл ночью?

Наприклад, вчора вночі той гігават, який прийшов, т. якщо це була година, там була 1,2 гігават година, то це порядком 25 тисяч доларів ми віддаємо з нашої економіки.

Это за час?

Так. Це в годину. Це був пік. Само собою, що окрім того всього, це загроза скорочення кількості робочих місць. Так, ми там імпортуємо паливо, але в кінцевому продукту вищий рівень доданої вартості. Тому по любому, краще тут виробляти з імпортного, ніж імпортувати кінцевий продукт.

Смотри, в голову ещё пришёл такой вопрос. На самом деле, в такой дешёвой электроэнергии заинтересованы те производители, у которых какое-то энергоёмкое производство, алюминий, ферросплавы, как у Коломойского.

На самом деле, то, что Герус, за которым стоит Коломойский, в такие игры играет, это как раз выгодно Коломойскому, прежде всего в своей собственной бизнес-логике. Он не хочет отдавать деньги Ахметову, с которым у него конфликт, и который занимает монопольное положение, что он контролирует большую часть.

И соответственно, он ищет где бы взять.

Так, ми можемо цілком припускати таке. Ми не знаємо факту. Але ж ти пам’ятаєш ту цікаву історію з Центренерго, коли вони спочатку купували в Центренерго по незрозумілій схемі, по нижчій ціні. І почався шум, що Центренерго не має права по такій схемі, по такій ціні продавати. Почалася хвиля, і після цього дуже швидко в ручному режимі приймають цю правку про імпорт електроенергії, в тому числі з 1 жовтня компанія, близька до Коломойського, починає купувати цю електроенергію. А Центренерго виходить на ринок «на добу».

Тобто, спочатку була спроба подоїти Центренерго, почався шум, ну от пішли таким шляхом.

Вот так вот у нас всё работает.

Ну і плюс ці ж вагони з вугіллям. які зайшли по кільцю, вони з Росії пішли до Польщі, обійшли, там через Білорусь до Польщі, зайшли тоді на західну Україну, їх там зупинили біля Червонограда. Там 150 вагонів. Спочатку частину відпустили на Центр. Тобто, це теж була проблема з Центром, він мало працював, мало виробляв. Ну от, перескочили на імпорт.

Интересно. Давай на этом закончим. Отдельно потом поговорим по Северному потоку, по газу, по всему остальному, потому что тема такая же глубокая, потребует столько времени. Но в любом случае спасибо, за то что объяснил нашим зрителям энергетические войны между нашими олигархами.

До нових зустрічей.

Да. Обнимаем. Целуем.

Пока.       

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook, канал Юрия Романенко на Youtube, канал Юрия Романенко в Telegram, страницу в Facebook, страницу Юрия Романенко в Instagram