Не зрадь Майдан!

Південно-Африканська Республіка (ПАР). Передмістя Йоганнесбургу. Інститут технологій Да Вінчі. Близько десятої години ночі конференц-зал інституту пронизав дзвінок мобільного телефону. Швидко ідентифікувавши номер телефонуючого, найстарший із п’яти присутніх в залі, із помітною тривогою взяв слухавку. Прослухавши коротке повідомлення, розчулений 76-ти річний мужчина опустився в крісло. Це був доктор Дон Бек – американський політичний і бізнес консультант, член Американської Асоціації Психологів, Товариства «Світ Майбутнього», Почесний член Інституту Джорджа Геллапа.

63 поїздки в ПАР зробили цю країну фактично його другою домівкою після рідного Техасу. Ще починаючи з 1981 року Доктор відвідував Південну Африку, з метою здійснення впливу на політичних керівників, промисловців і релігійних лідерів, а також населення для вирішення проблем соціальної дезінтеграції, військового протистояння і апартеїду, при цьому тісно співпрацюючи з Нельсоном Манделою. Результатом їх спільних зусиль стало формування ідентичності «південного африканця» серед різних груп населення з різними цінностями (парадигмами мислення) і, як наслідок, досягнення перемир’я всередині країни.

Пізній дзвінок сповістив про смерть Нельсона Мандели. Це був четвер, 5 грудня 2013 року. Звісно не могло бути великою несподіванкою, коли помирає людина в поважному 95-річному віці. Але втрата друга і соратника – це завжди боляче. Спершу повідомивши новину, а потів вибачившись перед присутніми, Дон Бек вийшов з конференц-залу і пішов в напрямку свого кабінету – невеличкої кімнатки, люб’язно наданої американському гостеві керівництвом Інституту Да Вінчі.

Щоб дещо відволіктись від почутого, містер Бек заварив каву і всівшись на диван, включив телевізор. Напівавтоматичний сьорфінг по телеканалам зупинився на ANN7 (African News Network 7). Це один із південноафриканських інформаційних каналів. Там в вечірньому праймі якраз починалась програма з промовистою назвою: «Київ. Майдан. Погляд зсередини».

Телесюжет майорів фотографіями і відео з «Маршу Мільйонів», що відбувся декілька днів тому – 1 грудня 2013 року в центрі Києва. Диктор супроводжував картинки інформацією, що Майдан – це не просто протест проти корумпованої влади, не просто спроба державного перевороту; а він, як суспільно-політичне явище, має всі ознаки, щоб перетворитись на подію світового масштабу.

Наголошувалось, що всі людські процеси традиційно розвиваються в трьох площинах: (1) держава, (2) економіка, (3) суспільство, відповідно їхніми об’єктами є (1) влада, (2) власність і (3) свобода. І всі ці три площини охоплює Майдан. Він по суті є тривимірною революцією:

• в державно-політичному вимірі: (а) демократичною, щодо форми держави; та (б) національно-визвольною чи антиколоніальною революцією проти російського геополітичного впливу, щодо змісту держави (одна із важливих ознак країни – її суверенітет);
• в економічному вимірі: щось на кшталт буржуазної революції, революції середнього класу проти законсервованої середньовічної системи, яка є уособленням пануючої олігархії, з її закритими соціальними ліфтами та патрон-клієнтською моделлю співіснування.
• в соціальному вимірі – революція гідності, тобто революція свідомості: нові цінності проти старих, нове мислення проти старого.

За словами авторів сюжету, саме в соціальному вимірі криється незвичайність Майдану. Він здатен продукувати нові сенси і можливо вже зараз транслює Майбутнє.

Саме остання фраза неабияк зацікавила Дона Бека. Він відомий в вузьких колах як талановитий футуролог, який здатний передбачати суспільно-політичні події і явища як в світовому і в регіональному масштабі, так і в масштабі окремої країни чи організації. В основі моделі, яка допомагає в прогнозуванні – лежить його власна теорія спіральної динаміки. Розвиваючи ідеї, іншого американського світила – професора психології Клера Грейвза, Доктор Дон Бек розробив дану теорію – системну модель розвитку еволюційної трансформації людських цінностей і культур.

Відсунувши недопиту філіжанку кави, містер Бек навантажив поверхню журнального столика важелезним портфелем. З нього він дістав роздруківку на двадцять-тридцять сторінок, повністю покреслену зеленим та червоним маркером. Документ був дуже добре опрацьований, на це вказувало велика кількість різнокольорових канцелярських індексів, які виднілись з правого боку документу. На зворотній стороні роздруківки власноручно Доктором була написана наступна інформація:

Етапи життя людини згідно з теорією розвитку особистості Еріка Еріксона:

1) Новонароджений (бежевий);

2) Немовля (фіолетовий);

3) Дошкільний (червоний);

4) Підлітковий, юність (синій);

5) Молодість (помаранчевий);

6) Зрілість (зелений);

7) Похилий вік (жовтий);

8) Старечий (бірюзовий);

—

Кольорові маркери, вказані в дужках, відповідають етапам, запропонованих теорією спіральної динаміки. Ці кольорові етапи поступово змінюють один одного, кожен раз ускладнюючи наші способи мислення і сприйняття навколишнього світу. Тобто змінюються парадигми мислення. Парадигми мислення є способами перетворення наших цінностей в наші вчинки.

В модель спіральної динаміки (яка описує модель поступового розвитку людських цінностей) була покладена проста модель людського життя. Суть зводиться до того, що в ідеальному варіанті при зміні життєвих етапів змінюється і цінності, і сприйняття навколишнього світу, а відповідно і парадигми мислення. Але це лише в ідеальному (теоретичному) варіанті.

Далеко не всі люди у своїх цінностях, переконаннях і вчинках можуть відповідати своєму біологічному віку. Більш того, певну стелю у розвитку задає сам соціум, в оточенні якого людина живе. Цікаво, що соціум теж можна розглядати як певний цілісний живий організм, тому і на соціум (організація, країна, навіть людство в цілому) розповсюджуються закони спіральної динаміки.

Фігурально можна вважати, що авангардна частина людства (Західні країни), починаючи з кінця двохтисячних, вступили в останній етап своєї молодості. В термінології багатьох гуманітарних і соціальних дисциплін це називається Метамодерном, передував йому Постмодерн (з 1950-их), перед цим був Ранній Модерн або просто Модерн (з 1860-их), разом ці три періоди називаються Індустріальною епохою або епохою Модерну.

Відповідно країни, що розвиваються (англ. Developing countries), які тільки ступили на шлях модернізації, знаходяться в зеніті своєї молодості, а країни Третього світу взагалі не вибрались із підліткового віку. Саме тому в розвинутих країнах велика кількість людей з помаранчевою парадигмою мислення, а в країнах Третього світу – з переважаючою синьою парадигмою, якщо користуватись термінологією спіральної динаміки.

Чому сміливо поєднуються економічні і соціальні категорії? Справа в тому, що технологічний розвиток (економіка), соціальний (суспільство) і політичний – це три лінії розвитку людської цивілізації. Вони взаємозалежні, але повністю не збігаються. Кожна з ліній розвитку може відставати або забігати наперед, але в кінці кінців вони перебувають у відносному балансі, скорочуючи невідповідність між собою «різницею потенціалів».

Так перехід в епоху Модерну супроводжувався двома індустріальними революціями (технологічний розвиток), великими суспільними змінами (поява Протестантизму, Ренесанс, великі філософські теорії), що призвели до трансформації політичного устрою (спочатку Вестфальська система, потім Великі Французька і Американська революції, поява США і т.д.).

—

Доктор Бек не дуже був знайомий з Україною і її реаліями, хоча його базові знання про цю східноєвропейську країну були набагато вищими ніж у пересічного американця. Але в цілому така недоскональна обізнаність не дуже то і бентежила Дона. Для розуміння внутрішніх процесів йому потрібен був лише ціннісний зріз українського суспільства. Або як він часто вживав термін: «розтин суспільства».

На основі Європейського Соціального Дослідження (яке проводиться кожні два роки) спеціальний підрозділ компанії SDi (Spiral Dynamics Integral), яка належить Доктору Дону Беку, готує аналітичний звіт по кожній країні. Відкривши ноутбук і знайшовши потрібний файл, Доктор побачив на екрані графік, який показував, ЩО Ж З СЕБЕ ПРЕДСТАВЛЯЄ УКРАЇНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО з точки зору Спіральної Динаміки, зокрема в політичній і соціальній сферах.

Найбільша група – це представники СИНЬОЇ парадигми мислення –55%. Переважають цінності «порядок, стабільність, правила, справедливість, свій проти чужого, добро проти зла».

На другому місці більш високий рівень розвитку – ПОМАРАНЧЕВІ (16%). Переважають цінності «розвиток, кар’єра, багатство, можливості».

Далі ЧЕРВОНІ (15%) – «влада, сила, контроль».

Переважають цінності «безпека, сховатися і перечекати, щоб хтось захистив» у 10% населення України – ФІОЛЕТОВИЙ рівень мислення.

І найменша група – ЗЕЛЕНІ (3%). Найбільш зрілі з прекрасним рівнем рефлексії стосовно політичного і громадського життя країни. Цінності: «гармонія, спільне благо».

З цього аналізу видно, що середньостатистичний українець — це носій синьої парадигми з таким ледве помітним помаранчевим вектором. Звичайно, це середня температура по лікарні, але саме «середня температура» і є еквівалентом поняття «середньостатистичний». Нагадаємо, що цінності «синьої» парадигми мислення в ідеальному алгоритмі розвитку людини притаманні для підлітків (13-19 років). В Україні такими цінностями керуються більше половини дорослого населення.

Доктор Бек взяв чистий аркуш і олівець. Двома горизонтальними лініями він розділив аркуш на три частини. Кожну третину він позначив римською порядковою цифрою. Напроти перших двох написів він поставив знак оклику, напроти останнього – три жирні знаки запитання. Виглядало це так:

«Майдан – це:

І. Політичний аспект. Національно-визвольна антиімперська революція. «Синя» сутність революції: запит на справедливість, свої проти чужих, столітня боротьба за свою національну державу!

ІІ. Економічний аспект. Буржуазна революція. «Помаранчева» сутність: запит на зміну існуючих «середньовічних» правил ведення бізнесу. Основна сила – міський середній клас!

ІІІ. Соціальний аспект. Ментальна революція. «Зелена» сутність революції???»

А чи справді український Майдан несе в собі новітні «зелені» ідеї було ще не зрозуміло, адже це був лише початок Революції Гідності. Відтоді Доктор прискіпливо слідкував за українськими подіями і мав твердий намір інкогніто відвідати Київ, щоб без офіційного супроводу зануритись у революційну гущу подій.

Це викликало таку його велику зацікавленість, тому що такі «зелені» ідеї будуть притаманні наступній епосі після Модерну. Офіційної назви у неї ще немає, деякі дослідники вживають термін: Когнітивна епоха. За підрахунками Доктора вона повноцінно наступить через 25-30 років.

—

Суспільство розвивалося від архаїки, через традиційні форми до індустріальних, і сьогодні вступило в стадію нового фазового переходу, через кризу індустріального капіталізму. Наступний етап розвитку суспільства буде когнітивним (заснований на розумі і пізнанні), комфортним, але трансцендентним і неутилітарним. Наступна фаза розвитку людства буде пов’язана з перемогою вільного людського мислення над раціонально-утилітарною економічною доцільністю, як колись в минулому людський абстрактний розум зробив «людину розумну» сильніше інших тварин, які мали об’єктивно більш ефективні раціональні рефлекси.

Попереду людство чекає соціальна революція, яка буде покликана гуманізувати людину, яка все-таки є найвищою цінністю на сьогоднішньому рівні усвідомлення, і вже не може бути гвинтиком в ланцюжку виробничого поділу праці, що так характерно для Модерну. Людина це не раціонально організований механізм ефективного виробництва, а вища маніфестація Бога, або Всесвіту, еволюції, яка усвідомила сама себе. Саме це і є базовими характеристиками «зеленого» суспільства, де емоції, чутливість, гармонія і турбота перемагають холодну раціональність, що так яскраво проявилось на Майдані.

Кожен фазовий перехід між епохами не відбувається одномоментно і його перші ростки з’являються ще глибоко в попередній фазі. Спочатку на рівні особистостей, які випереджають час, потім на рівні структур, які часто кристалізуються навколо ідей таких неординарних особистостей.

Так, Мартін Лютер і його ідея Реформації стали першими передвісниками епохи Модерну. Хоча його сучасникам більше здавалось, що ці ідеї були передвісниками Апокаліпсису, адже утопили Європу в релігійних війнах на століття. Майбутнє перемагає Минуле тільки в жорсткій, а іноді жорстокій боротьбі. Це як зима, яка ніколи просто так не поступається весні, хоча її доля вже визначена.

Так чи могла Україна з її глибоко інфантильним суспільством народити такі зрілі ідеї Майбутнього? За наступними спостереженнями Дона Бека, Майдан став яскравим прикладом усвідомлення суспільством своєї власної суб’єктності. Він був магнітом, який притягнув найкращих. Дитям Майдану стала спільнота, яка була хрестоматійним прикладом громадянського суспільства, його майже чистим субстратом, якій навіть не заважали певні маргінальні групи, які теж були присутніми в периметрі Майдану.

Ця спільнота зуміла ідентифікувати себе на основі спільних цінностей: гідності, взаємодопомоги, готовності до самопожертви, чесності, відкритості, гармонії. В такому чистому вигляді громадянського суспільства немає ні в одній країні Західного світу, де людей об’єднують здебільшого спільні інтереси: пенсії, зарплати, достойні умови життя тощо. На противагу таким раціональним мотивам, люди на Майдані могли декілька тижнів мерзнули під загрозою бути «зачищеними» у будь-який момент заради досить абстрактних цінностей, не пов’язаних із «покращенням життя вже зараз».

—

Холодним сонячним лютневим ранком достатньо поважного віку мужчина стояв на балконі готелю «Козацький». Зліва від нього, немов зруйнований Колізей, стояв згорівший Будинок Профспілок, прямо виднілась почорнівша Стела Незалежності. В акурат між ними, незліченна кількість людей створювала подобу броунівського руху. Немов паломники, рухались вони у напрямку вулиці Інститутської. В повітрі відчувався запах сліз, крові і свободи. Активна стадія Майдану закінчилась подвигом Небесної Сотні.

На пішохідному мості, що нависав над Алеєю Небесної Сотні, виднівся портрет Тараса Шевченка. І його пророчі слова: «І мертвим, і живим, і ненародженим…», які є найкращою лаконічною характеристикою, яку можна дати Майдану. Тому що «мертвим» – це данина поваги пращурам, що боролись за українську національну державу (політична сутність Революції); «живим» – це боротьба за достойне життя нинішнього покоління (економічна сутність революції); «ненародженим» – це війна за майбутні сенси для наших дітей, це битва за суспільство Гармонії проти пануючого Модерну, ба більше: навіть проти Традиції. Адже Модерн де-факто Україна, на жаль, взагалі проґавила.

Сивочолий іноземець, споглядаючи цю картину, розумів, що українці тут і зараз народили Майбутнє. Хоча можливо і не для себе. Дуже рідко провідники Майбутнього стають вигодонабувачами своїх створених ідей. Так, для Всесвіту цього вже достатньо, щоб рух вгору по спіралі еволюції людства продовжився. Але йому дуже хотілося, щоб люди, які до цього причетні, були в авангарді цієї еволюції. Хоча ціннісна структура всього українського суспільства, на жаль, казала про інше. «Людей доброї волі», що були екзистенційною силою Майдану, нараховувалось не більше трьох відсотків від всього населення. І що сил та стійкості у цієї пасіонарної меншості може не вистачити у боротьбі з минулим. Усвідомлюючи, цю невтішну істину, йому хотілось побажати українцям брати приклад з його друга – Нельсона Мандели.

Мандела був людиною Майбутнього, Майдан був сукупністю людей Майбутнього, об’єднані навколо цінностей Майбутнього. І коли ми говоримо про Майдан, ми в першу чергу повинні пам’ятати саме це, а не задовольнятись простими поясненнями на кшталт: «деякі системні олігархи хотіли змінити баланс на свою користь, тому і організували революцію» або «зовнішні актори організували Майдан, щоб обмежити зону зовнішньополітичного впливу Росії». Дійсно, і внутрішні, і зовнішні актори зіграли свою організаційну і ресурсну роль, але всі ці меркантильні інтереси були далекі від глобальних сенсів, що продукував Майдан.

Українець, будь стійким і незламним як Нельсон! Лупай цю скалу! Не зрадь Майдан!

Facebook автора

=====================================================================

P.S. Список використаних джерел, що допомогли в написанні тексту:

3) Эрик Г. Эриксон. Детство и общество. СПб., 1996. С. 6-22 (Предисловие Д. Элкинда);

4) http://www.europeansocialsurvey.org/data/country.html?c=ukraine;

5) https://thequestion.ru/questions/71524/v-chyom-sut-epokhi-metamoderna-postpostmoderna-i-chto-budet-posle-neyo;

6) https://www.znak.com/2017-01-09/znamenityy_futurolog_nyne_zhivuchie_pogibnut_v_adskoy_voyne_lyudey_i_kiborgov;

7) http://www.metamodernism.org/;

8) http://eroskosmos.org/integral-perspective-on-maidan/;

9) http://www.ji-magazine.lviv.ua/dyskusija/2013/Govorun_Pro_Majdan.htm;

10) http://pekar.in.ua/ColouredWorlds.htm;

11) http://www.katerynayasko.com/?p=1301;

12) https://www.youtube.com/watch?v=sUsPxYERMjg&feature=share;

P.P.S. Дисклеймер. У цьому тексті автор подає інформацію, яка, на його думку, може бути цікава або корисна будь-кому ще, а також своє ОСОБИСТЕ трактування подій, зазначених в тексті, які, звичайно ж, є суб’єктивними і можуть не співпадати з думкою і трактуванням інших людей. Будь-який точний збіг в подіях і персонажах є випадковим.