Сергій Дацюк: Чи буде ефективним силовий переворот в Україні?

В останній час в Україні все частіше обговорюється тема можливості силового перевороту. Про це говорили депутати Лещенко і Рабінович, про це написав депутат Луценко. Тобто мова йде не про третій Майдан, а про використання частиною нової влади майданних технологій з застосуванням частини контингенту силових державних органів.

Як писав Маршак «Мятеж не может кончиться удачей, – В противном случае его зовут иначе». Інакше кажучи, питання, що саме нібито готується в країні, дуже важливе – переворот чи заколот, тобто готується дійсна зміна влади чи готується спроба зміни влади, яка дозволить виявити всіх радикально налаштованих протестантів і жорстоко розправитися з ними.

Спроба нібито перевороту в Туреччині актуалізувала силовий сценарій для обговорення в Україні.

Водночас існують здогадки, що в Туреччині було здійснено саме такий сценарій. Тобто турецька влада провокативним чином готувала заколот, щоб виявити найбільш радикально налаштованих противників влади, щоб потім жорстоко придушити цей заколот, водночас розправляючись з усіма явними та прихованими заколотниками. Жорстоке придушення владою заколотників ми саме зараз спостерігаємо.

Але чи буде взагалі такий сценарій ефективний для розвитку України? Чи дійсно сьогодні ті, хто виступає проти влади, тобто опозиція, прихильники опозиції та ті громадяни, хто взагалі проти влади та опозиції, спроможні змінити ситуацію?

Тут направду потрібно розбиратися з рівнем стратегій таких переворотів.

В чому полягала можлива стратегія нібито перевороту в Туреччині?

Кемаль Ататюрк створив Туреччину як світську національну державу. Для закріплення своєї політики він переніс столицю Туреччини з ісламістського Стамбулу в світську Анкару і створив світську армію, на яку поклав зобов’язання служити гарантом світськості держави.

Якщо прийняти на віру сценарій про керований заколот, тоді ми бачимо розгортання наступної схеми дій турецької влади. 1. Ердоган хоче реалізувати політичний іслам в Туреччині, обмежуючи ліберальну державу і водночас обмежуючи радикальний ісламізм. 2. Для компенсації цивілізаційної функції турецької армії, заданої Ататюрком, він значно посилює поліцію, яка здатна протистояти радикальній частині армії і зменшує вплив армії. 3. Він зіштовхує кемалістським чином налаштовану Анкару з ісламістськи налаштованим Стамбулом. 4. Маючи підтримку поліції та конфлікт між Стамбулом та Анкарою, він здійснює провокацію – закриває очі чи навіть стимулює підготовку фейкового перевороту, який зрештою дає йому змогу жорстко розправитися зі світським ліберальним рухом в Туреччині.

Чи спрацює в Україні подібна схема? І що буде результатом здійснення такої схеми?

Найбільш ефективними сьогодні можуть бути гасла – проти всевладдя олігархів та проти корумпованої олігархами влади.

Чи потрібен для цього силовий переворот? Чи є доволі потужні антиолігархічні сили в Україні, які здатні очолити цей переворот?

Переворот може бути ефективним лише в тому випадку, коли за популярними гаслами (проти олігархів та проти корупції) стоїть щось значно більше і потужніше – наприклад, стратегія самостійного розвитку України (без швидкої європейської інтеграції) з опорою на власну армію, на патріотичний неолігархічний бізнес, на широкі громадські рухи. Тобто ті сили, які будуть здійснювати переворот, повинні дивитися глибше, ніж найбільш популярні гасла.

Чи є такі сили? Де їх стратегії? Де обговорення цих стратегій? Може воно таємне?

Якщо такі потужні антиолігархічні сили в Україні є, то навіщо їм переворот? Їм потрібно йти в політику і абсолютно легітимно поступово вичавлювати і корупцію з влади, і олігархів з політики.

Інша справа, коли антиолігархічні сили не дуже потужні. Ось в цей момент і з’являється можливість сценарію владної провокації громадського чи військового заколоту. Переворот значно посилює ігровий момент, дію випадковості. Але ситуація війни являє собою безпосередню загрозу, яка піднімає рівень ставок у цій грі – це гра з цілісністю України на кону.

Тобто в ситуації війни гру в фейкові перевороти може собі дозволити тільки безвідповідальна влада і олігархи. Досвід незалежної України свідчить лише про відповідальну сукупну українську громаду і часто безвідповідальну владу та повністю безвідповідальних олігархів.

Путінський режим при цьому не варто включати як фактор у внутрішньополітичні провокації, тому що у путінського режиму є своя стратегія. Заручником провокативних ігор українських влади та олігархів і путінського режиму все одно буде громада.

Так само і антиолігархічний чи антикорупційний Майдан не є ефективним. Олігархічні монополії і владна корупція це організації нелегальні. З ними можна боротися лише через самоорганізацію громади в легальному полі.

Змагатися з корумпованою владою та олігархами на полі нелегальності громада в принципі не може. Неможливо перемогти нелегальність нелегальним чином. Сила громади у легітимності домагань та у легальності дій.

Якщо легальна цивілізаційна стратегія України буде продумана, обговорена і розгорнута, ефективний силовий переворот стане можливим. Але мова саме про стратегію цивілізаційного рівня, а не про політичні програми, до яких зазвичай в Україні все і зводиться.

Силовий переворот можливий, коли силове зміщення корумпованої влади та знищення олігархії пов’язано з потужним стратегуванням цивілізаційного рівня. Але коли б такий рівень стратегування був, тоді і перевороти були б не потрібні.

А тепер за великим рахунком. За що пожертвували життям турецькі військові, які відважилися на переворот і викликали таку криваву розправу влади над собою, що аж США змушені були погрожувати викинути Туреччину з НАТО? Вони пожертвували життям за цивілізаційне бачення Туреччини Кемалем Ататюрком. Тобто їх дії може і не мали повної громадської легітимності, зате мали цивілізаційну легітимність.

А за які ідеї можуть піти на силовий переворот українські військові? Адже ці ідеї повинні мати легітимність не тільки в Україні, але і у світі, і зокрема в Росії. Причому моральне право на такий переворот у українських військових-учасників АТО всередині України є, тобто у них є внутріукраїнська громадська легітимність, чого не скажеш про світову легітимність, бо чисто військових яскравих перемог в АТО було замало. А от стратегічних ідей і відповідно цивілізаційної легітимності у них нема.

Перше ж протистояння українських військових в нелегальних обставинах перевороту поставить для них проблемне питання – з ким вони: з олігархами та корумпованими політиками-торгашами чи з громадою. Тобто відсутність цивілізаційних ідей і слабка легітимність джерела його організації (навряд чи у збіднілої української громади знайдуться кошти на такий переворот) одразу ж роблять успіх такого перевороту малоймовірним.

У українських козаків була цивілізаційна функція, у радянських військових була цивілізаційна функція (хоч вона сьогодні нам може і не подобатись). А яка функція українських військових сьогодні? Судячи з того, що вони не підняли громаду на національно-визвольну війну, їх функція поки що – захист інтересів олігархів та корумпованих політиків-торгашів, які цивілізаційної перспективи не мають. З такої позиції успішні перевороти не виникають. А заколот завжди придушують, бо інакше б він так не називався.

Джерело: Українська правда