Спікер Палати представників США, один з найвпливовіших у Вашингтоні республіканців 48-річний Пол Раян нещодавно оголосив, що йде з політики після виборів до Конгресу США у листопаді цього року. Новина буквально підірвала американські медіа. Експертно-журналістське середовище наперебій намагалося з`ясувати, що ж означає ця подія: тріумф Дональда Трампа у його плані консолідації влади в руках найближчого оточення, або ж навпаки – удар по позиціях Республіканської партії, яким можуть скористатися демократи? Після 19 років політичної кар`єри, Пол Раян залишає Капітолій у кризові часи як для парламенту, так і для його партії. Раян вважається одним з наймогутніших республіканських політиків, підтримка якого свого часу була ключовою для самого президента Трампа. Політична вага спікера Палати представників перебуває на одному рівні з ветераном-політиком, головою республіканської більшості у Сенаті Мітчем Макконеллом. Його відхід від активної політики призведе до переформатування позицій республіканців усередині партії, призведе до внутрішньополітичної боротьби за місце спікера, а також порушить баланс сил у Палаті представників, особливо напередодні виборів у Конгрес.
Пол Раян отримав своє місце у Конгресі США за результатами виборів у 1-му окрузі штату Вісконсін, у якому він перемагав з 1999 року і ніколи не отримував менше 55% голосів. Спікером Палати представників США він став у 2015 році, коли замінив на цій посаді Джона Боенера. Відповідно, із виходом Раяна на політичну пенсію, утвориться вакуум, який необхідно буде заповнити. Тут і починається найцікавіше, адже і республіканці, і демократи почнуть палку боротьбу за крісло спікера, а у рідному для Раяна штаті Вісконсін спалахне боротьба за місце спікера у Конгресі. Це вже важкий удар по позиціях республіканців, оскільки тепер, замість того, щоб консолідуватися і мобілізувати свій електорат перед виборами в листопаді, вони почнуть боротися між собою за вплив та владу, щоб зайняти «священне місце» Пола Раяна на Капітолійському пагорбі.
Фаворитами республіканців на посаду нового спікера Палати представників є двоє впливових лідерів республіканської більшості у Палаті – Кевін МакКарті та Стівен Скеліз. Вони намагатимуться зібрати якомога більше грошей для партії, щоб отримати підтримку колег у боротьбі за крісло спікера. Свого часу Раян зібрав цілих 11 мільйонів доларів для фінансування передвиборчої кампанії Республіканської партії. МакКарті вже зібрав понад 8 мільйонів у першому кварталі 2018 року, з яких віддав партії лише 2,5 мільйони. Скеліз поки що не розкриває своїх даних по зібраних коштах. Загострення внутрішньопартійної боротьби серед республіканців відволіче їх від передвиборчої кампанії у листопаді, яку вони мають всі шанси програти.
Хоча самі представники партії не вважають, що відставка Раяна – це удар по їхніх позиціях. У публічному просторі вони подають її як заздалегідь прогнозовану подію, яка кардинально ситуацію не змінить, адже у республіканців є свої не менш сильні кандидати. Крім того, чимало республіканців відмовилися йти на заміну Раяну, щоб, мовляв, не підсилювати конкуренцію всередині партії на шкоду її політичним позиціям. Але разом із тим, знайшлися політики-республіканці, які все-одно заявили про свої амбіції. Окрім двох кандидатів вище, на посаду спікера претендує ще один харизматичний республіканець з команди Раяна – Браян Стайл.
Але окрім нього, існує ще кандидат-трампіст з найближчого оточення президента – право-радикальний республіканець Пол Нелен, який є давнім суперником Пола Раяна. Нелен – дуже суперечлива політична фігура у Вашингтоні. Нещодавно його акаунт у «Twitter» забанили через расистські дописи на адресу Меган Маркл – майбутньої дружини британського принца Гаррі. Сам Нелен завжди підкреслював, що він – «білий політик» і має тісні зв’язки з Трампом. У 2016 році він був ставлеником Дональда Трампа на посаду спікера Палати представників. Однак під тиском керівництва партії, Трамп тоді пішов на поступки та публічно підтримав Пола Раяна, який був менш токсичним політиком для республіканців. Власне, вже тоді всередині Республіканської партії розпочалася боротьба між традиціоналістами та трампістами, тобто тими, хто був пов’язаний з президентом і поділяв його погляди на політику та світ. Хоча ані Стайл, ані Нелен поки що не оголосили про свій намір балотуватися замість Раяна, очікується, що вони це зроблять найближчим часом.
Для республіканців це погані новини. Адже чим більше таких кандидатів, тим гостріше стоїть питання заміни Раяна всередині Республіканської партії і тим більше її членів теж задаються питанням: а чому б і мені не поборотися за «золоту посаду»?
Оголошення про відставку Раяна дозволила підняти голову політикам й по інший бік барикад. Демократи активно готуються до того, щоб зайняти місце Пола Раяна у його виборчому окрузі у штаті Вісконсін. Враховуючи нещодавні несподівані для багатьох перемоги демократів на спеціальних виборах у штаті Пенсильванія – традиційному оплоті Республіканської партії – вони сподіваються перемогти своїх опонентів і у Вісконсіні та забрати місце спікера для себе. Але демократи обрали іншу тактику. Вони висунули на вибори та претендентами на посаду спікера менш досвідчених, але більш енергійних політиків, які раніше не буди широко відомі американській публіці. Ренді Брайс – їхня найбільша «перлина». Ветеран армії США, простий робітник з металургійного заводу, який зумів пережити важке ракове захворювання, має всі шанси перемогти на виборах у штаті Вісконсін у листопаді цього року. Його позиція і загальний електоральний імідж «відновлених демократів» підсилюється ефектом від нещодавніх перемог Демократичної партії на спеціальних виборах у Сенат у січні та на виборах до Верховного суду США по штату Вісконсін на початку квітня. Поразка республіканців навіть змусила губернатора штату – республіканця Скотта Уокера резюмувати, що «скоро нас чекають блакитні цунамі в усьому штаті» (блакитний колір асоціюється з Демократичною партією – авт.). Попри успіхи, Брайсу ще треба буде побороти своїх конкурентів усередині партії – Кеті Маєрс і Пітера Барку. Республіканці вважають, що така кількість претендентів-демократів лише зашкодить їхнім позиціям, в той час як самі демократи зазначають, що така конкуренція демонструє, наскільки жвавою є їхня передвиборча кампанія порівняно з млявою, відносно пасивною і поки що жодним чином не артикульованою гонкою з боку республіканців. Але зрештою, американська політика – це яскраве шоу з феєрверками, а Дональд Трамп – майстер політичних спец-ефектів, який готовий піти на усе заради збереження позицій у Вашингтоні. Його електорат все ще легше мобілізувати, а його рейтинг тримається на непоганому рівні. Для самого президента його особистий ресурс може стати предметом торгівлі з керівництвом Республіканської партії.
Для частини республіканців оголошення Пола Раяна стало тріумфом трампізму всередині партії. Колишній губернатор штату Нью-Джерсі Кріс Крісті нещодавно зазначив, що відставка Раяна – це індикатор того, що республіканці програють вибори у листопаді. Для деяких однопартійців спікера, його раптова заява про вихід на пенсію – явне прагнення зійти з корабля, який стрімко йде під воду. Хоча сам Раян такі твердження відкидає, але насправді все виглядає саме так. Не без допомоги демократів, цей дискурс активно розкручують у медіа, адже, мовляв, один з найвпливовіших республіканців у США не може просто так взяти та піти з посади і політики прямо напередодні виборів. Але разом із деморалізацією електорату республіканців, відставка Раяна стала тріумфом трампізму над республіканським консерватизмом – двома течіями, які з 2016 року борються між собою за вплив у партії.
Ні для кого не секрет, що відносини між Полом Раяном і президентом Дональдом Трампом були далеко не безхмарними. Свого часу в 2016 році Трамп публічно критикував Раяна, називав його «неефективним лідером». Правда, пізніше, під тиском власної партії, він все-таки погодився на те, щоб той став спікером. Пол Раян у цих відносинах – частина системи, уособлення істеблішменту, завдання якого – тримати позасистемного і хаотичного Дональда Трампа у межах традиційної налагодженої політичної системи США. І ось цей надзвичайно важливий гвинтик у системі випадає з механізму. Для Дональда Трампа це символічна перемога над традиційним укладом республіканського консерватизму. На тлі постійних кадрових змін в адміністрації Білого Дому, гучних скандалів і відставок у команді Трампа, відхід від активної політики Пола Раяна парадоксальним чином став як ударом по позиціях Республіканської партії, так і стимулом для Дональда Трампа та його зовнішнього іміджу.
Відставка Пола Раяна розкрила ще одну проблему, з якою тепер зіткнуться республіканці. Йдеться про домовленості від березня цього року між республіканцями у Конгресі щодо планування бюджету на наступні півроку. Республіканці домовилися між собою про те, що уріжуть 60 млрд. доларів витрат на необоронні галузі економіки та направлять ці кошти додатково на витрати, пов’язані з національною безпекою і обороною. Гарантом цих угод після виснажливих переговорів виступив сам Пол Раян як спікер Палати представників. Тепер же, після оголошення про його відставку, угода опиниться під загрозою. Нові претенденти на посаду спікера Кевін МакКарті та Стівен Скеліз мають визначитися з позицією щодо угод. Але внутрішньопартійна боротьба може також зірвати виконання домовленостей, а це у свою чергу знову поверне «темні часи» для Конгресу 2017 року, який пройшов в атмосфері постійних бюджетних дебатів. Якщо це станеться, то Конгрес США знову порине у нескінченні дебати щодо бюджетного планування аж до виборів у листопаді. Це саме те, чого намагаються добитися демократи, провокуючи дискусії стосовно витрат на оборону в Палаті представників.
Заява Пола Раяна про те, що він піде з політики після виборів до Конгресу в листопаді несе в собі багато сигналів. По-перше, це сигнал фінансистам Республіканської партії, що Палату представників вони вже втратили і вибори програють, а отже – необхідно зосередитися на фінансуванні кандидатів у Сенат. По-друге, це потужний деморалізуючий удар по республіканцях напередодні виборів. По-третє, це нова тріщина у традиційній політичній системі США та їхньому звичайному укладу – результат розхитування системи Дональдом Трампом. По-четверте, це свідчення перемоги соратників Трампа та їхнього світогляду над класичним консерватизмом Республіканської партії. Отож, відповідаючи на питання, винесене у заголовок, завершення політичної кар`єри Пола Раяна – це одночасно й тріумф для Дональда Трампа та його команди з позасистемних гравців і практично смертельний удар по позиціях республіканців напередодні виборів у Конгрес.
Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, страницу «Хвилі» в Facebook, на страницу Илии Кусы в Facebook. Страница Украинского института будущего в Facebook, в Telegram, на Youtube
