Які перспективи американського Республіканізму в Україні?

“Мы считаем за очевидные истины, что все люди сотворены равными, что им даны их Творцом некоторые неотъемлемые  права, в числе которых находятся — жизнь, свобода и право на счастье, что для обеспечения этих прав людьми учреждены правительства, пользующиеся своей властью с согласия управляемых, — что если какое-либо правительство препятствует достижению этих целей, то народ имеет право изменить или уничтожить его и учредить новое правительство на таких основаниях и началах, организуя его власть в таких формах, которые лучше всего должны обеспечить его безопасность и счастье… ” – уривок із Декларації Незалежності США.

Сьогодні події в Україні дуже нагадують аналогічні часи боротьби за свою Незалежність США. Що би там не говорили скептики, але історія України та Штатів дуже тісно переплітається, а менталітет обох народів також є дуже схожим. Американці та українці щиро люблять свободу та демократію і неодноразово власними прикладами доводили готовність жертвувати найдорожчим заради цих цінностей. Жодному авторитарному режимові в Україні так і не вдалося втриматися при владі. Прямою відповіддю на зухвальства влади стали народні протести, Майдани та інші акції спротиву.

Часто автора запитують: чому саме американці приділяють стільки уваги Україні, невже це настільки цінний для них регіон, що заради нього вони готові йти на відкриту конфронтацію із потужним ворогом РФ, який до того ж володіє найбільшими запасами ядерної зброї в світі ? Адже за останніх два роки Україну відвідало більше офіційних делегацій США ніж будь-яку іншу країну світу. Відповідь є дуже простою. Цінності американців на підсвідомості відображаються у сьогоднішніх реаліях України в її боротьбі за свободу. Саме цінності змушують американців та європейців тримати РФ на гачку санкцій, навіть якщо цей “гачок” болісно відображається на ряді країн в середовищі Західних партнерів. Саме цінності тримають разом НАТО, ЄС та інші міжнародні Альянси. Саме завдяки демонстрації власної жаги до свободи, Україна та її громадяни залишаються у списку топ пріоритетів для американців та всього Західного світу. Сьогодні в Україні може або початися новий етап розквіту демократичних цінностей, або ж відбутися занепад ідеології ліберальної демократії не тільки в регіоні, але й у всьому світі.

Разом із тим, сьогодні більшість українців лише проходять власний шлях самоусвідомлення як нації, яка тільки но почала здобувати власну Незалежність. Те ж саме стосується і політичних процесів та партій, які тільки стають на шлях розвитку та поступово починають обростати ідеологічною складовою. Паралельно події на Майдані та подальша війна на Сході підштовхують українське суспільство до пошуків в першу чергу ідеологічних сил, які здатні захистити права та інтереси своїх громадян. Втім, на сьогоднішній день ніша ідеологічних сил продовжує бути незайнятою та вакантною для молодих і амбітних, які хочуть спробувати себе в політиці.

Як правило, в більшості розвинених демократій завжди спостерігається боротьба між двома ключовими ідеологіями “лівих” та “правих” сил. Час від часу в боротьбу також включаються “центристи”, втім політичний ландшафт в Західних демократіях залишається незмінним протягом останніх кількох століть.

Протягом майже останніх ста років в Україні домінували саме ідеї соціалізму та комунізму, які було штучно насаджено шляхом терору та іншими тоталітарними методами. Саме існування України навіть як автономії ставило під загрозу весь режим СРСР, тому для керівництва КПРС настільки важливим було вирішення саме “українського питання”. В результаті, свобода та прагнення до демократії були придушені в самому зародку українського суспільства.

З часів Незалежності реально в Україні було створено лише декілька політичних партій, які базувалися на певній ідеологічній платформі та керувалися цінностями. В основному, це була боротьба між табором соціалістів (тоді ще діюча КПУ, Соціалістична партія, Блок лівих сил) та націоналістів (“Свобода”, “УНА-УНСО”, “Тризуб ім. Степана Бандери”) та інші партії. У своїй більшості партії та політики прислужувалися інтересам вузького кола олігархів та бізнесменів, які здобули свій перший капітал в період перерозподілу активів у 1990-х – на початку 2000-х років та тим самим отримали фінансові важелі впливу на українську політику.

Разом із тим, обидва Майдани, численні акції народного спротиву та інші протести довели, що українське суспільство не готове миритися із подібним олігархічним устроєм в політиці та економіці, а громадяни України дійсно прагнуть до свободи та демократії. Чим більше загострюється ситуація в країні, тим більше зростає запит на демократизацію, справедливість та захист прав людини. На цьому фоні проекти олігархів та партії “під вибори” поступово відживають свій час, натомість їм на зміну приходять партії горизонтального типу із ідеологією та цінностями. На сьогоднішній день серед таких політичних сил домінують “Демократичний Альянс” та “Сила Людей”. Паралельно в політичне поле поступово пробиваються й інші рухи, як наприклад “Рух за очищення” Михаїла Саакашвілі, першочерговим завданням якого є боротьба с корупцією у всіх владних ешелонах. Але давайте мислити більш глобально …

У 1854 році в містечку Ріпон, Штату Вісконсін активістами, які виступали проти рабства та за лібералізацію економіки, було створено Республіканську партію або як ще її називають G.O.P. (“Grand Old Party” – в перекладі Велика Стара партія). Тоді представники Республіканців майже не мали присутності на Півдні США, оскільки більшість тих Штатів виступали за продовження рабства в країні, не дивлячись на права і свободи людини, про які зазначено в Декларації Незалежності США. Багато в чому, такий стан речей продукувався саме економічною доцільністю, адже рабовласники розглядали чорношкірих як власний товар, який приносив їм прибуток. Таким чином, мешканці Півдня ні за яких умов не розглядали відміну рабства, адже це напряму відображалося на їх економічних інтересах.

Саме питання відміни рабства, яке містилося в 13 поправці Конституції США призвело до перших збройних сутичок, які в результаті вилилися в найбільш кровопролитну за історію США Громадянську війну, що коштувала близько 600 000 вбитими та більше мільйона пораненими з обох сторін.

За рік до початку війни у 1860 році Авраама Лінкольна було обрано першим Президентом США від Республіканської партії. Після перемоги у громадянській війні та нищівної поразки Конфедератам, 31 січня 1865 року 2/3 членів Палати Представників відмінили рабство, проголосувавши за 13 поправку Конституції США. Доволі цікавим є той факт, що приблизно в той же період у 1861 році було відмінено кріпосне право в Російській імперії. Звісно, що аналогії тут доволі умовні, але все ж таки певна тенденція між Україною та США прослідковуються.

Після перемога в Громадянській війні Республіканська партія фактично домінувала в американській політиці протягом наступних 50 років. Після Другої світової війни обраним Президентом від G.O.P. став американський генерал Дуайт Ейзенхауер, який приніс Західній коаліції перемогу над нацизмом в Європі. Ця перемога стала справжнім тріумфом для Республіканців, адже майже весь час ядро партії складала саме американська військова еліта.

Під час довготривалої “Холодної війни” саме члени Республіканської партії виступали за збільшення воєнного бюджету у зв’язку із зовнішніми викликами для країни. Крім того, члени GOP виступали за нульову терпимість до комуністичних та марксистських ідей всередині США. На думку Республіканців такі “ліві” рухи підривали зсередини самі демократичні цінності країни.

Ця ж тенденція на сьогодні зберігається і серед сучасних Республіканців, зокрема їз крила ветеранів “Холодної війни” (“Cold Warriors”). Саме політика Рональда Рейгана, якого спочатку було обрано Президентом США у 1980, а згодом переобрано у 1984 роках, дозволила остаточно повалити “Берлінську стіну”, а вже за два роки демонтувати весь СРСР. Саме за часів Рональда Рейгана США переживали етап свого розквіту, адже після розпаду Союзу світ фактично став однополярним із повним домінуванням Штатів по всьому світові. Адміністрація Рейгана вкотре довела переваги Республіканської ідеології, цінностей свободи та демократії, які сьогодні сповідують переважна більшість країн Західної цивілізації, в тому числі, Україна.

Розуміючи реальні загрози із боку Кремлівського та інших режимів по всьому світові, саме група “Республіканських яструбів” виступає за збільшення видатків на оборону, а також негайне надання військової підтримки Заходу для України. Сьогодні серед Сенаторів найбільшими прихильниками та лобістами США є Джон МакКейн, Роб Портман, Дейм Інхофф, Ліндсі Грем, Тед Круз, Джон Баррозо та інші впливові члени Республіканської партії. Саме Республіканці склали основу U.S.-Ukraine Caucus в Сенаті та Палаті Представників, де активно проводиться робота щодо просування інтересів України та її захисту від зовнішньої агресії.

В одному із інтерв’ю для телеканалу FoxNews Сенатор Джон МакКейн особисто назвав “ганьбою для себе та для всіх США ненадання військової підтримки для України”, звивувавши такою заявою навіть телеведучих програми на Fox. Тому, питання України для «американських яструбів” стало справою честі та захисту здобутків часів “Холодної війни”.

Разом із тим, на сьогоднішній день GOP переживає дуже глибоку кризу. Серед чисельних кандидатів від партії, які претендували бути номінованими на праймеріз для участі в президентських перегонах, швидше за все, перемогу здобуде мільярдер із Нью-Йорку Дональд Трамп, який насьогодні вже має більшість своїх делегатів.

Нагадаємо, що Трамп вступив до GOP буквально за декілька місяців тільки аби взяти участь в президентських перегонах. В істеблішменті Республіканців до Трампа відносяться доволі вороже, називаючи його заяви відверто “фашистськими” і такими, що суперечать самим американським цінностям. Зокрема показовою є публікація відомого американського дослідника, доктора політичних наук та старшого наукового співробітника Brookings Institute Роберта Кагана, де він відкрито застерігає американців від фашизму із приходом Дональда Трампа. Крім того, протягом довгого часу Трамп був прихильником Хілларі Клінтон та неодноразово схвалював політику Демократів в Адміністрації Барака Обами, що також викликає багато запитань у людей із Республіканськими переконаннями.

Можлива перемога Трампа на праймеріз в липні стане черговим тестом на єдність всередині Республіканців США. Адже на сьогоднішній день думка щодо неоднозначного кандидата в середині GOP суттєво відрізняється. Одні говорять про необхідність підтримки Хілларі, аби не допустити Трампа до влади. Інші притримуються думки, що краще все ж підтримати свого однопарійця та не допустити третього терміну при владі Демократів. Інша частина говорить про повний нейтралітет та взагалі відмову участі у голосуванні на президентських виборах США.

Таким чином, не виключено, що криза в середині G.O.P. може призвести до подальшого дроблення партії, в якій на сьогодні вже нараховується близько семи різних внутрішніх течій із цілком полярними поглядами. Іншим варіантом може стати відчутна радикалізація GOP за рахунок прибічників Трампа, яких мало хвилює реалістичність обіцянок свого партійного лідера. Адже Трамп грає саме на полі робітничого класу переважно серед білого населення, які суттєво постраждали через податкову політику Білого Дому, а також сумнозвісну програму обов’язкового медичного страхування “Medicare”, яка була однією із ключових обіцянок кандидата в президенти Барака Обами.

Республіканізм в Україні.

Доволі цікавим є той факт, що криза Республіканців США цілком може стати розквітом Республіканського руху в Україні. Адже ідеологія партії Лінкольна, Рейгана, обох Бушів цілком знаходить свого виборця в Україні, де протягом багатьох десятиліть методами репресій та терору українцям нав’язувавалися чужорідна ідеологія комунізму.

Серед цінностей Республіканців зокрема можна виділити право на легальне володіння зброєю, максимальне урізання видатків на державу (окрім тих статей, які стосуються національної оборони і безпеки), традиційні сімейні та релігійні цінності, право на власний розсуд розпоряджатися своєю землею, мінімальні податки для представників малого та середнього бізнесу, широке заохочення підприємництва та приватної ініціативи тощо. До всього, переважна більшість військово-політичної еліти США є членами GOP та військові особисто спираються на партію, оскільки Республіканці стоять на захисті національних інтересів та оборони США. Те ж саме стосується і тисяч американських ветеранів війн, для яких діють спеціальні державні програми.

На фоні майже відсутності ідеологічних партій горизонтального типу в Україні та кризу довіри до українських політиків із боку Заходу, місцеві Республіканці цілком могли розраховувати на підтримку своїх однопартійців за Океаном. Дана тема набирає ще більшої актуальності враховуючи російську агресія та можливої ескалації на Сході, що також ставить під загрозу національні інтереси США в регіоні. Таким чином, поле для співпраці між двома країнами значно розширюється.

Окрім того, в українського Республіканського руху також є своя визначна історія. У 1990 році в Україні була заснована Українська республіканська партія (УРП), на чолі котрої стояли такі відомі дисиденти як Левко Лук’яненко, Юрій Оробець, Богдан Горинь, Микола Горбаль та інші. Причини занепаду УРП та поразки на парламентських виборах будуть викладені автором в наступних матеріалах.

На сьогоднішній день, не дивлячись на формальне визначення в Конституції, по суті Україна не є республікою, де громадяни володіють всіма відповідними правами, а саме обирати та бути обраними до складу прокуратури, судів та брати участь в судах присяжних, обирати від власних шерифів та до керівників комунальних служб. Таким чином, якщо спиратися на термінологію античних філософів, Україна залишається класичною олігархічною державою із пострадянською моделлю управління, що опирається не на ресПУБЛІКУ, а на широкі кола натовпу охлосу, якими маніпулюють ті ж олігархи та їхні представники у владі, час від часу елементарно купуючи людей за гречку та використовуючи інші політичні технології.

Також не потрібно забувати, що саме в Україні була написана перша Конституція Пилипа Орлика у 1709 році на кілька десятиліть раніше Конституції США. І на сьогоднішній день в українців є шанс повернути історичну справедливість та побудувати справжню Республіку. Партнерам за Океаном така ідея буде більше ніж прийнятною, оскільки говорячи мовою цінностей, набагато легше добитися порозуміння.

Врешті решт, обидва Майдани, тисячі відданих життів патріотів на Донбасі вже є достатньою ціною для того, щоб українці стали справжніми громадянами та отримали свій власний Status civitus. Справжній Республіканізм, який би опирався на українські традиції та американський досвід, в цьому плані став би дуже вдалим інструментом для позитивних змін в суспільстві.

Автор — Director в Center for Eastern European Perspectives