Сьогоднішні події на Донбасі є останньою спробою кримінального місцевого естебллішнменту зберегти владу, використовуючи і поміч Росії. На жаль. на побудову правової та європейської України піти вони не можуть. Вчорашні рекетири мають надзвичайно маленький потенціал до адаптації.
Через це, в Україні складається патова ситуація, коли на фоні не бажання деяких позбутися явного беззаконня, громадяни заплатили значну ціну для реалізації змін і не можуть піти на новий «договорняк». І повірте, які б не були Турчинов та компанія, вони це прекрасно розуміють. Виходячи з цього, у нашої Батьківщини виходи два: або давити донецьку, заражену вірусом криміналітету, еліту, або відпускати Донбас у далеке вільне плавання. Будучи місцевим жителем і люблячи цей край, я бажав б реалізації першого варіанту, який і постараюся описати.
Сьогодні населення Донеччини далеко не однорідне. Його можна поділити на сепаратистку, федералістичну та патріотичну частини. Явними антоганістами виступають тут дві – патріотична (тобто свідома українська) та сепаратистська (совкова та кримінальна). Місцева еліта, для розкачки ситуації, ставить на сепаратистку частину. Використовуючи її, донецькі «вожді» поставили собі завдання: створити активний протестний рух за відділення регіону від України, котрий монополізує право на цю думку серед населення (в дусі їхньої суті – кримінальної монополізації ). За цим планом, більш лояльна до України частина Донбасу, що підтримує федералізм, має активно переходити на сепаратні колії. А патріоти, в цьому сценарії, залякуються, а при активному супротиві просто знищуються.
У Києва є реальний шанс втримати ситуацію. Справа в тому, що сепаратний та патріотичний рухи представляють приблизно однакові частини населення. Якщо брати соціологічні рейтинги з питань державного устрою, то відвертих сепаратистів в Донбасі трошки більше ніж прихильників унітарної системи. І перевага не критична. Але у патріотичної частини Донбасу є суттєва вада, у випадку виправлення якої, Київ міг би втримати ситуацію. Її суть у відсутності потужної організації. Виходячи з досвіду, правоохоронні органи, чиновники, депутати та великий бізнес підконтрольні людям, що грають на відділення. Тому сепаратисти маються явну перевагу.
Допомігши патріотичному елементу організаційно, Київ зможе перейти до роботи з досить лояльною частиною населення – федералістами. Актуальні і досить прийнятні для більшості людей ініціативи вже були висунені прем’єром Яценюком – децентралізація, регіональна мова та референдум з культурних та місцевих питань. Але через управлінську та інформаційну монополізацію криміналітетом, ці посили слабо доходять до місцевого населення. Якщо професійно розіграти ситуацію, то сепаратисти залишаться у меншості. Для цього можна запропонувати приклад Слов’янська. З надійних джерел знаю, що цілі вулиці готові захищати місто. Очистивши його від активного сепаратиського елементу, потрібно приступати до організаційної (для патріотів та небайдужих) та інформаційної (для індиферентної частини суспільства) роботи. Поки зверху, а далі піде саме (і не треба звинувачувати Донбас у відсутності самоорганізації, адже патерналізм регіону на фоні кривавих 90-х років ніхто не скасовував). Звичайний заклик до організації збере велику кількість слов’янчан, котрі будуть готові захищати місто. Останні випадки з розстрілом звичайних мешканців тільки підігрівають такі настрої та збільшують кількість ненависників сепаратистського шабашу. До того ж стало відомо, що терористи відверто грабують місцеві заправні станції та магазини, прикриваючись захистом ефемерної республіки. Разом з процесом набору місцевого ополчення, потрібно розібратися з активною управлінсько-сепаратною частиною: заарештувати мера міста Н. Штепу і її підручних. Організовувати альтернативні та патріотичні структури. І так в кожному населеному пункті області. Прийдеться багато зробити та заарештувати або усунути від процесу (звільнити до прикладу) велику кількість людей. І не тільки очільників міст, але і народних депутатів та крупних бізнесменів. До речі депутат від ПР Владислав Лук’янов був помічений громадськими активістами в організації штурмів у Макіївці.
І найголовніше, у випадку реалізації таких дій, можна не тільки утримати Донецьку та Луганську області в складі України, але і позбутися кримінального елементу, котрий привів та підтримував у владі В.Януковича. Тобто зробити перший крок до люстрації саме з того кодла, звідки все і почалось у нашій постпомаранчовій історії.
