Вотум недовіри та нестійка більшість: що відбувається в парламенті Румунії?

Після перемоги на виборах в 2016 році правляча коаліція Соціал-демократичної партії (СДП) і Альянсу лібералів та демократів (АЛДЕ) сформувала свій уряд. Проте за трохи більше ніж два роки ця коаліція змінила два своїх кабінети. І ось вже третій кабінет на чолі з прем’єр-міністром Віорікою Денчіле вдруге за ініціативою опозиції опинився під загрозою відставки.

Зробимо короткий огляд політичної ситуації за останні роки

Уряд Віоріки Денчіле був сформований 29 січня 2018 після того, як СДП голосуванням відправила у відставку власний уряд на чолі з прем’єр-міністром Міхаєм Тудосе на фоні конфлікту між Тудосе та лідером СДП Лівіу Драгня, що призвело до втрати партійної підтримки прем’єр-міністра. Уряд Тудосе, який зайняв посаду 29 червня 2017 року, пробув при владі всього шість з половиною місяців. До нього був уряд Соріна Гріндеану, сформований в січні 2017 в результаті парламентських виборів 2016 року та відправлений у відставку за півроку через «недостатню ефективність» першим в історії Румунії вотумом недовіри, що був ініційований правлячою партією проти власного уряду.

Так що ж сталося?

В листопаді румунські опозиційні партії, а саме Національна ліберальна партія (НЛП), Союз порятунку Румунії (СПР) та Партія народного руху (ПНР) анонсували подання вотуму недовіри проти уряду правлячої коаліції СДП – АЛДЕ та прем’єр-міністра Віоріки Денчіле. У своїй заяві член опозиційної НЛП (друга за кількістю місць у парламенті партія) висловив сподівання опозиції, що вотум пройде та буде успішно проголосований у парламенті, оскільки, за його словами, вони бачать, що коаліція не хоче самостійно робити перестановки у власному уряді. Загалом, опозиція звинувачує уряд в його корумпованості, некомпетентності, просуванні суперечних законів і повному підпорядкуванні інтересам Лівіу Драгні, лідера правлячої Соціал-демократичної партії.

В чому опозиція звинувачує уряд? Розберемо детальніше

По-перше, в його корумпованості. Діючий лідер СДП та голова Палати депутатів Лівіу Драгня в 2016 році був засуджений на 2 роки умовного терміну за шахрайство на референдумі і отримав 3 з половиною роки ув’язнення в червні 2018 за відмивання грошей. Але через те, що захист подав апеляцію, він залишається на волі та обіймає свою посаду. Суд ще не виніс остаточного рішення щодо апеляції. Також за відмивання коштів були засуджені член СДП та радник прем’єр-міністра. Але, як і Драгня, через подання апеляцій вони й надалі обіймають свої посади.

По-друге, у повному підкоренні уряду інтересам лідера СДП Лівіу Драгні та загрозі незалежності судів через поправки до кримінальних кодексів, проведені правлячою в червні-липні. У жовтні поправки були засуджені Венеційською комісією, у листопаді – Європейським парламентом. Не дивлячись на це, уряд та парламент постійно намагаються провести ці поправки. В грудні Віоріка Денчіле заявила, що уряд видасть надзвичайну постанову для прийняття змін кримінальних кодексів.

По-третє, у некомпетентності та відтермінуванні всіх зобов’язань за урядовою програмою. Тобто, за невиконані обіцянки. Але тут можна звинуватити опозицію в прибільшенні та брехні. Так, уряд відтермінував підвищення мінімальної заробітної плати, але всього на один місяць. Заробітна плата підвищиться з січня з 1900 румунських лей (12 928 грн) до 2080 (14 151 грн). Зробили також підвищення зарплати для робітників з вищою освітою до 2350 лей (15 988 грн). Проте не зробили обіцяне підвищення для працівників зі стажем більше 15 років. Відтермінували також (попередньо на 2020 рік) зниження НДС з 19% до 18%. Але на цьому і закінчуються всі «відтермінування» уряду. Загалом, за уряду Віоріки Денчіле економіка Румунії зростає непоганими темпами, зарплати підвищуються, рівень безробіття порівняно з 2015 роком знизився на 1,2%, видатки на соціальну сферу збільшаться.

По-четверте, у жорстокому, неспівмірному щодо дій населення придушенні жандармерією мирних антиурядових протестів в Бухаресті 10 серпня, що також було засуджено Європарламентом. Сто тисяч протестувальників в той день вимагали відставки влади через її корумпованість та просування вже згаданих поправок до судового та кримінального законодавства.

Що відбувається в правлячій партії?

На початку грудня СДП втрачає чотирьох своїх депутатів, які приєднуються до партії Pro Romania  колишнього лідера СДП та прем’єр-міністра Румунії у 2015 році Віктора Понта. Однак, 17 грудня два з цих депутатів повернулися назад в СДП. Депутат, що не повернувся, написав у Facebook, що він хоче бути членом партії, яку цікавлять інтереси румун, а не власні. Тож, коаліція СДП-АЛДЕ спочатку втрачає, а потім повертає свою нестійку більшість у Палаті депутатів.

Склад Палати депутатів (станом на 20.12.18)

Як ми бачимо з таблиці, правляча коаліція має більшість з перевагою всього у 1 голос

Втрата Соціально-демократичною партією власних депутатів у грудні відбулася не вперше. Наприкінці травня п’ять депутатів СДП приєдналися до партії Pro Romania, що призвело до втрати коаліцією більшості на 1 голос. Проводячи паралелі з подіями грудня, можемо побачити, що була тенденція «міграції» депутатів з Соціал-демократичної партії до партії Pro Romania, проте вона не є масовою, а, скоріше, поодинокими випадками небагатьох розчарованих у партії. Тож, у самій партії та коаліції загалом немає ніякого розколу.

Вотум недовіри в червні

Вже наприкінці червня, зібравши 152 підписи членів парламенту, опозиція подала вотум недовіри. Вотум недовіри ініціюється не менш ніж третиною загальної кількості депутатів та сенаторів. Тобто, потрібна підтримка двох палат парламенту, верхньої та нижньої. На голосуванні він зібрав 166 з необхідних для його прийняття 233 голосів, спроба розпустити уряд провалилася.

Останній вотум недовіри в грудні

14 грудня опозиційні НЛП, СПР та ПНР ініціювали в парламенті вотум недовіри до уряду. Документ вони подали під таким заголовком: «Досить! Уряд Драгні – Денчіле, сором Румунії». Документ підписали вже 163 члени парламенту.

Тож, бачимо, що висунення вотуму недовіри – популярний в останні часи механізм впливу парламенту на уряд. Проте, поки він був дієвим тільки у тих випадках, якщо його висувала правляча партія, адже вона має найбільшу кількість місць (не дивлячись на нестійку більшість в нижній палаті, у верхній вона має значну перевагу) та підтримку менших партій. Вотум недовіри за ініціативою опозиції за цього уряду ще не був прийнятий жодного разу. Візьмемо, наприклад, невдалу спробу опозиції відправити у відставку уряд Соріна Гріндеану в лютому 2017 після його спроби внести зміни до кримінального кодексу, що декриміналізують деякі корупційні злочини.

Дебати та таємне голосування парламенту щодо вотуму відбулися в четвер, 20 грудня. Для його прийняття парламентарям потрібно було зібрати 50% + 1 голос, або 233 голоси.

Тож, чи проголосували за вотум?

Стан справ, який склався напередодні голосування 20 грудня, був схожий з тим, що був перед голосуванням в червні, за такими ознаками:

• Усередині коаліції не сталося розколу
• Коаліція мала підтримку менших партій
• Риторика опозиції щодо необхідності вотуму не змогла переконати достатню кількість членів парламенту, адже було зібрано всього 163 підписи за його подання. УДМР скептично віднеслись до вотуму та захотіли почути від опозиції, яку альтернативу діючому уряду вони пропонують, але відповіді від опозиціонерів не пролунало.

Дивлячись на схожість цих двох вотумів та на те, що правляча партія навіть повернула більшість в палаті депутатів, то можна зробити висновок, що вотум не отримав значної підтримки у парламенті та навіть не отримав підтримки серед населення, на відміну від минулого вотуму в червні, коли під час парламентських дебатів перед голосуванням щодо вотуму близько 4000 людей вийшли під стіни парламенту висловити невдоволення урядом.

За результатами голосування щодо вотуму 20 грудня опозиція не змогла зібрати достатню кількість голосів за вотум недовіри. За нього було віддано всього 161 голос з необхідних для прийняття 233. Навіть якщо теоретично опозиція переконала б всіх некоаліційних депутатів, то вона зібрала б всього 218 голосів з двох палат, оскільки коаліція має значну перевагу в Сенаті (69 представників СДП та 12 АЛДЕ з 136 сенаторів) та невелику більшість в Палаті депутатів. Також немає розколу серед правлячих партій та партій, що підтримують уряд, а отже, правляча коаліція контролює більшість парламенту. Тож, відставка уряду законним голосуванням не була можлива в будь-якому разі.

Навіщо тоді опозиція ініціювала вотум?

Опозиція просто користується своїм законним правом подати вотум недовіри проти уряду 1 раз за чергову парламентську сесію (перша річна парламентська сесія закінчується в червні, друга — в грудні – саме в ці місяці опозиція й висувала вотуми). З якою метою? Вона таким чином, по-перше, тисне на уряд, намагаючись примусити його не вносити суперечливі зміни до кримінальних кодексів; по-друге, тисне на правлячу партію, адже саме вона обирає, кого висувати на міністерські посади; по-третє, привертає увагу населення до проблем правлячої партії, знижуючи тим самим рівень її легітимності, електоральної підтримки та підвищує при цьому власну підтримку.

Висунення вотуму недовіри до уряду опозицією насправді направлено не стільки проти уряду, скільки проти СДП, адже саме її по більшій мірі звинувачують в корумпованості, неефективності та намаганні «просунути» закони, які дозволять уникнути кримінальної відповідальності її лідеру Лівіу Драгні.

Рейтинги СДП впали з 32,4% у грудні 2017 року до 24,9% станом на початок грудня 2018. Загалом, правляча партія за 2 роки свого перебування при владі зазнала зниження рейтингу на 20,6%, адже на парламентських виборах 2016 року вона отримала 45,5% голосів.

Такі рейтинги підтримки партії можуть суттєво вдарити по кандидатам від СДП на виборах в Європарламент, що відбудуться вже зовсім скоро — в травні 2019, та кандидату від СДП на президентських виборах в листопаді 2019 року. До того ж, згідно з останніми опитуваннями, діючий президент Клаус Йоганніс, обраний в 2014 році від Національної ліберальної партії, критик СДП та Віоріки Денчіле, отримав би результат у 39-40% підтримки у першому турі, якщо б вибори проводились в жовтні 2018. Порівняно з виборами 2014 року Клаус Йоганніс за свого президентства покращив свій рейтинг на 9%, що є гарним результатом.

Що буде далі?

Голова партії Демократичний союз угорців Румунії (ДСУР) Келемен Хунор на парламентських дебатах щодо вотуму недовіри до уряду запропонував опозиційним партіям спільно підготуватися до висловлення наступного вотуму недовіри на весняній парламентській сесії, розробити нову урядову програму і запропонувати кандидатуру нового прем’єр-міністра. При цьому він надав опозиції прерогативу координувати цей процес. Тож, можливо, в 2019 році ми ще побачимо відставку діючого уряду. Але, оскільки коаліційна більшість все ще залишається занадто великою для того, щоб відправити уряд у відставку без її відома, це відбудеться тільки за умови, якщо всередині самої правлячої коаліції відбудеться розкол.

Якщо Вам сподобалась стаття, можете висловити свою подяку автору гривнею на картку ПриватБанку 4149 4393 9375 7921.

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, канал Юрия Романенко в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook.