Українці – аутсайдерний етнос назавжди?

Саме тому подвійно прикро, що Всесвітній форум українців не перетворюється в національну подію. Жодної яскравої особистості, жодної свіжої ідеї, жодного яскравого вчинку – рутинний, самозадовільний захід. Ну чисто комсомольські збори в первинній організації: сон-тренаж духу.

{advert=1}

Перелякане українське панство, полохливе діаспорянство, звертається до вас простий, пересічний українець, якому вже набридло терпеливо чекати, з запитанням: коли вже наша національна еліта розпочне власне національну справу? З року в рік, з покоління в покоління, з епохи в епоху у нас повторюється дурацький український водевіль, тупе ремигання на місці з мелодією «і не туди і не сюди».

Мені одне незрозуміло: невже оцій розцяцькованій, розвишиванкованій публіці оце так не соромно збиратись, з’їзджатись з цілого світу, щоб напустити цілу балію соплів, сліз та роз’їхатись з почуттям виконаного обов’язку ? Діаспора, невже ви не можете виказати своє категоричне «фе» нашій розманіженій, архаїчній українській еліті, українській інтелігенції? До чого вони довели незалежну Україну, до нової окупації! Де ще в світі таке бачено, щоб нація, маючи 80% долю в складі виборців, на демократичних виборах віддала владу іншому, ворожому до себе етносу? Ви ж живете в різних цивілізованих країнах, бачите, як потрібно дбати за свій народ, невже не можна привести до тями нашу затуркану вітчизняну українську еліту? Невже українці усюди в світі такі мляві і толерастичні?

Як запанував багато століть назад культ ірраціоналізму в українській національній свідомості, так він і панує досі, не дозволяючи хоч на сантиметр переступити традиційні наші страхи, заборони,інші «фігури замовчування».

Чесно кажучи, в мене була ще надія на діаспору, що люди поживуть в сучасних раціональних цивілізаціях та й здеруть зі своєї свідомості, зі своїх життєвих переконань традиційну українську полуду ірраціоналізму та неадекватності. На жаль, живого , бойового духу від діаспори я не відчув. Залишається надіятись, що на ці рутинні зібрання приїзджає лише певний контингент діаспорян, любителів традиційної української натури. Мене цікавить конкретне, прагматичне питання: скільки поколінь потрібно, щоб традиційні українські дефекти: полохливість, ірраціоналізм, інфантилізм, соціальна апатія, безвольність — були подолані в переважній своїй масі ?

Чому мене так засмутила безпринципна, непатріотична поведінка української діаспори? Не тому, що я очікував від неї якоїсь реальної допомоги, ні. Просто, за останні два роки я дуже розчарувався в українській нації, коли почав доскіпливо за нею спостерігати, вивчати її, а тут ще й діаспора додає поганих аналізів. Поведінка діаспори доказує, що рабські, інфантильні, ірраціональні архетипи в українській душі мають дуже сильну та глибоку домінанту, яка не руйнується новим цивілізаційним досвідом тривалий час. Цікаво було б поспостерігати за українцями-діаспорянами в другому-третьому поколінні, як у них справи з вольовими якостями, з раціоналізмом у світогляді, наскільки сильні залишкові явища їх української ментальної спадщини? Це потрібно знати для того, щоб правильно розраховувати, як будуть вести себе українці в інших, нових умовах? В цьому випадку ми маємо змогу як би заглянути в своє майбутнє, як будуть виглядати українці після переходу країни з примітивної суспільної системи до сучасної, раціональної цивілізації? Якщо українська нація, як цілісність, цього досягне, звичайно.

Рік назад я ще схилявся до думки, що українську націю потрібно доформовувати, структурувати самостійно, в максимальній «расовій» чистоті, а тепер, навпаки, схиляюсь до варіанту максимальної асиміляції українського народу( не плутати з перемішуванням з руськоязичною народністю). В «расовій» чистоті український етнос ну дуже ретроградний, архаїчний та ірраціональний, це етнос типу «тормоз-тормоз», самотужки зрушити з мертвої точки його комплекси меншовартості просто неймовірно! Асиміляцію українського народу я бачу в рамках бінарної національної політики, тобто це асиміляція тільки між тими , хто повноцінно вважає себе громадянами держави Україна. Хто сохне за «руським міром» — тим взагалі в другу сторону.

Українці на самоті, навіть зі своїми закордонними родичами, без євреїв та росіян та інших українських національних вкраплень – це вдвічі ущербна нація.

Для балансу додам, що до сучасної російської нації в мене пієтету ще менше, аніж до сучасної української нації, так що про відмовки на кшалт «агент Кремля» можете навіть не згадувати. Питання не в тому, хто більш гірший, росіяни чи українці, а в тому, як зробити тих аутсайдерних східних слов’ян більш раціональними та конкурентноздатними в сучасному світі? Людей ірраціональної традиції мислення в сучасному світі вже просто не сприймають серйозно, вони приречені на маргінез та аутсайдерність. В мене таке враження, що сучасні Україна та Росія – це найбільші в світі сучасні кольонії ірраціональних істот. Хоча, можливо, я дещо перебільшую: в Африці теж можна знайти ще багато такого цікавого.

Смішно, але у нас зі своїми сусідами-росіянами склались такі стосунки, буцімто ми щодня мусимо грати між собою фінальний матч на виліт з вищої футбольної ліги. І весь азарт життя в нас іде на те, щоб переконати один одного,чи хто більш гірший, чи хто більш кращий?

Полюбуйтесь, яку жалюгідну стрічку новин продукує цей форум: комусь не дали виступити, когось обізвали москалем, хтось викрав петицію до Пана… Здоровий глузд на цьому форумі і не валявся, про це можна заявити наперед. До цього букету новин не вистачає родзинки типу «один делегат поцупив у другого делегата мобільний телефон». І це треба збиратись з цілого світу, щоб вчергове продемонструвати ницість цієї нації в нинішньому ірраціональному, інфантильному стані? Ну дуже український форум по своїй нудоті та дрібничності!

Оце так комедія: українські «козаки» пишуть листа «донбаському султану». Просто купа натхненної роботи: то вони його складають, то підписують, то гублять, то знову пишуть і підписують. Ну просто боротьба не на життя а на смерть, аж смердить слухати! І хоч би в одній світлій головці промайнула думка: а хіба після повної та безумовної капітуляції до переможця звертаються з вимогами та проханнями? Та він навіть з вами не захотів зустрітись, хто ви йому, кучка прохачів? Чи вам байдуже, що ця петиція на підходах до адресата буде просто викинута на смітник? Дійсно, вам байдуже, втретеся від плюви і спокійно поставите галочку: «боротьба проведена», «робота виконана на всі сто!», можна пишатися собою.

Але все це марно, заклики до прояву здорового глузду: діаспорі досить того, щоб над Києвом майорів жовтоблакитний стяг, блистіли тризуби, їм досить зовнішньої атрибутики, все інше для них – фігура замовчування. А скільки апломбу: Всесвітній форум … української ганьби.

{advert=2}

Який помпезний захід – Всесвітній форум українців, а толку з нього, а змісту в ньому – нуль цілих, нуль десятих. Ну і що з того, що рік назад з ганьбою закінчилась епоха незалежності українців в Україні? Цей факт всесвітній форум українців навіть не посміє нагадати, не те, що обговорити.

Після одержання незалежності українська нація так і не зуміла увійти в сферу нормального, сміливого, самостійного життя. Українці не змогли звільнитись від своїх страхів, від своїх «фігур замовчування», від самоцензури, яка щохвилини продукує наші самозаборони: «не руш, не смій, припини!». Реальні пани щезли, але їх місце зайняли віртуальні пани, віртуальні хазяї нашого життя. То ж не дивно, що ці віртуальні пани повністю матеріалізувались знову через два десятиліття. Рабська душа народу успішно матеріалізувала нових рабовласників. Європейський вибір України – це все брехня, це пустий звук в сторону нових хазяїв. Насправді, вибір українського народу від одержаної незалежності аж ніяк не змінився, це вибір нових рабовласників, не більше.

Такого сорому, щоб титульна нація віддала всю владу у власній країні немає ніде на теренах СНД. Дивіться навіть на ту ж Естонію: там третина російськомовного населення, але за російську партію голосує лише 1% населення. У нас же влада запросто віддається чужому етносу по духу, по ідеології, по системі цінностей. Не нація, а наївні раби!

Крах епохи незалежної України закономірний, тому що українці в нинішньому стані – неповносправна нація. Тільки не подумайте, що мною керують зараз якісь гострі емоції, емоції вже давно пройшли, залишились тільки раціональні висновки.

У нас досі домінує традиція політиканського мислення: а кому ця інформація, ця думка, ця правда, ця істина більш вигідна, а кому менш вигідна? На кого кидає темну тінь, а кого освітлює своїм промінням? А відповідь тут універсальна: всяка важлива істина вигідна тим, хто збирається чесно, цілеспрямовано працювати, це додатковий ресурс діяча від помилок та прорахунків, все інше – це маніпуляції. Істина, правда – вона як промінь сонця: за цілий день всіх обійде, до всіх доторкнеться, на всіх в свій час кине тінь: така закономірність життя, що за повний цикл життя кожен одержить свій баланс світла та тіні. Наші ж розуми, не бажаючи навіть толком розібратись в хитросплетіннях нової правди, зразу ж кидаються рахувати свій єдиний прорахунок: на чий млин ллє воду ця правда?

А вся справа в тому, що ніхто ніколи серед нашого українства і не збирається серйозно працювати в царині суспільного, ні в кого ніколи немає реальних амбітних планів, ірраціональні душі завжди надіються на якесь диво, тому і правда і істина для них мають чисто ситуативне, прикладне значення, вони є лише «наркоманами правди».

Для цих одвічних демагогів правда, істина є лише предметом піару, підручним засобом в коллізіях вічного взаємопоборення, чий бунчук вище, чий стяг довший, чий тризуб блискучіший?

Головний аргумент в нашому національному середовищі завжди один: «А що на це скажуть люди, як вони на це подивляться?» -Та яка різниця, хто що скаже, нам своє робить! І вже в цій одній фразі видна вся наша традиційна тяга до несамостійності, до залежності від зовнішніх впливів, яка, виявляється, ніякими власними прапорами та гербами не лікується.

Резюме. І кому це збіговисько пихатих «патріотів» потрібно, крім самих отих «патріотів»? Отак і всі двадцять років: всі «щось» та «якось» робили, а коли кинулись до результатів, то немає навіть в руки що взяти і показати, один сором!

Українська діаспора забрала в мене ще 5% надії на українство. І коли вже я почну не втрачати, а набувати надії на сили українського народу, га?

З цього форуму вийшло традиційне збіговисько наших ірраціоналів, яке не здатне вирішити жодного реального питання українства за визначенням. Прибубніли свої традиційні мантри і розбіглись з почуттям власної почесної причетності до «історичної події»- одним словом, звичайне українське марнославство.

{advert=3}

Я дивлюсь на оце форумне збіговисько як на кулко невдах-сектантів . Не збирайтесь більше, не ганьбіть лишній раз образ та перспективу української нації, ви нічого корисного українській нації зробити не вдатні, ви лише консервуєте українську цивілізаційну відсталість. Це збіговисько аутсайдерів, яке не здатне навіть поставити самі актуальні питання сучасного українства, не кажучи вже про їх повноцінне обговорення та знаходження якихось раціональних рецептів вирішення нагальних проблем в таку тяжку годину українського життя.