Що об’єднує справу Медведчука і відсторонення Супрун

Відкриття ГПУ провадження проти Медведчука за держзраду та підтримку сепаратизму і рішення адмінсуду про відсторонення Ульяни Супрун від виконання обов’язків глави МОЗ… Вам не здається, що ці дві події мають щось спільне?

Здивувалися? Я вам поясню.

Вигідне “прозріння”

Медведчук з 2014 року не приховував своєї позиції щодо війни з Росією. Громадські активісти зафіксували сотні його заяв та дій, що містили ознаки злочину. Прокуратура і СБУ давно мали б зацікавитися його діяльністю і, як мінімум, відкрити кримінальне провадження.

Натомість Медведчук досі є офіційним переговірником від України в Тристоронній контактній групі у Мінську. Він веде успішний бізнес, вільно заходить Банкову, його літак навіть має «зелений коридор» на Москву, коли повітряне сполучення України з РФ припинене.

Невже ГПУ не мала з 2014 по 2019 рр підстав відкрити провадження? Чому дочекалися коли Медведчук повернувся у публічну політику?

Ви справді вірите, що Медведчук буде затриманий до президентських виборів? Чи навіть після них?

Хто б не переміг на виборах – 2019, Медведчука він/вона не чіпатиме. Кум Путіна однаково потрібен і Порошенко, і Тимошенко.

Чому ж ГПУ відкрила кримінальне провадження, якщо ніякого продовження не передбачається? Тому, що на цьому можна добре попіаритися.

Влада покаже, що «береться» з московським режимом та його посіпаками в Україні. А ці “посіпаки Кремля”, у свою чергу, будуть розповідати на каналах Медведчука ж про те, як їх “переслідує хунта за політичні переконання”, у перервах прямих трансляцій заходів тіє ж хунти.

Коли сторони вичерпають “тему”, кримінальне провадження покладуть у шухляду. Де тут правосуддя, справедливість та покарання?

Страсті за Супрун

Як зазначають експерти VoxUkraine, Уляну Супрун призначили на посаду виконувача обов’язків міністра розпорядженням Кабміну без зазначення терміну призначення на посаду без указання будь-яких законодавчих підстав для цього.

Єдиним нормативно-правовим актом, який зачіпає тему призначення на посаду виконувача обов’язків в Україні, є роз’яснення Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.12.1965 (!!!) р. №30/39 «Про порядок оплати тимчасового замісництва». Там є п. 2, який передбачає, що договір про тимчасове виконання обов’язків може тривати не більше 2 місяців.

Відповідно до ст.39(1) Кодексу законів про працю, якщо після закінчення строку договору трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, дія договору вважається продовженою на невизначений строк. Отже, відповідно до цих нормативних актів, через 2 місяці після призначення в.о. Уляна Супрун повинна була стати повноцінним міністром.

Однак це суперечить Закону про Кабінет міністрів України, який передбачає затвердження міністра Верховною Радою (ця  історія описана тут).

Кабінет міністрів не порушив прямо норми законодавства, однак створив правову колізію, виходом з якої може бути або призначення міністра охорони здоров’я через Верховну Раду, або законодавче врегулювання призначення та строку перебування на посаді виконувача обов’язків міністра. Третій варіант – відсторонення від виконання обов’язків. Що і зробив суд 5 лютого Окружний адмінсуд Києва.

Нагадаю, що Супрун була в.о. глави МОЗ з 1 серпня 2016-го. В Кабміні та в АП добре знали про існування цієї правової колізії і не поспішали з її законодавчим вирішенням.

А навіщо? Супрун в ролі в.о. не мала жодних політичних перспектив, вона “вигрібала” увесь негатив, а у випадку відвертого провалу її завжди можна відправити у відставку бюрократичним рішенням. Дуже зручно.

Окрім того, сама Супрун та її команда створила ситуацію “блискучої ізоляції” МОЗу. Неефективна комунікація міністерства з парламентом призвела до унеможливлення проходження кандидатури в.о. міністра через ВР.

Супрун швидко демонізувалася в очах медичної професійної спільноти. Сьогодні пані Ульяна має найвищий антирейтинг серед усіх “посадовців-реформаторів”. Її фанклуб складає невеликий прошарок професійних “грантоїдів” та громадських активістів-антикорупціонерів. У неї майже не має справжніх політичних союзників.

Так, сьогодні навіть депутати від БПП та Нарфронту постять аватарки з гаслом “підтримати Супрун”. Ймовірно вже завтра Петро Порошенко зробить заяву і запропонує Кабміну поновити Супрун на посаді. Якщо це буде політично доцільним, звичайно.

Але чому б АП чи Кабміну не врегулювати питання термнів призначення в.о. міністра, або фракціям “картельної партії” не проголосувати в єдиному пориві за п. Ульяну в якості повноцінного міністра?

В ситуації з Медведчуком та кримінальним провадженням, так як і з відстороненням Супрун та її можливим поверненням на посаду, мова йде не про правові рішення, не про справедливість та правосуддя. Це звичайна брудна політична гра і правом там і не пахне.