Сергій Дацюк: Чи загрожує Україні популізм?

Згідно зі зверненням Ініціативної групи «Першого грудня» найбільша загроза в Україні зараз – популізм. Вони буквально так і написали: «Популізм став реальною загрозою українській державності».

Чи так це насправді? Чи є сьогодні популізм реальною загрозою в Україні?

Згідно з енциклопедичним визначенням як англійської, так і української Вікіпедії популізм це політика або риторика, яка апелює до простих народних мас і ґрунтується на протиставленні інтересів цих народних мас та еліти.

Але більш точним було би розрізнення популізму на позитивний популізм (апелююча до народу політика солідаризації еліти з народними масами) і негативний популізм (апелююча до народу політика розмежування еліти на народних мас).

Більше того, серед негативного популізму варто розрізняти ще й конструктивний та неконструктивний. Конструктивний популізм оперує цифрами, фактами, аргументами. Конструктивний популізм виказує не персональні претензії, а докопується до суті проблем. Конструктивний популізм не тільки критикує, але і надає конкретні пропозиції, які навіть в свої зорієнтованій на популярність формі мають стратегічний характер.

Тема загрози негативного популізму виникає всякий раз, коли справи у влади дуже погані і стають дедалі гіршими. Якщо ж справи у влади добрі, тоді влада сама користується позитивним популізмом.

Тобто негативний популізм щонайбільше розвивається саме тоді, коли інтереси еліти та народних мас справді протиставляються, бо коли в суспільстві все гаразд, тоді солідаризація еліти та народу не дає жодних підстав для критики популізму.

Отже ми не будемо обговорювати ситуацію, коли справи в державі ідуть добре, а політична еліта вдається до позитивного популізму, щоб подовжити своє демократичне правління. В принципі це зрозуміло, і мало кого дратує – добре працюють, хай лишаються при владі.

Ми будемо обговорювати дві різні ситуації.

Перша ситуація – справи в державі ідуть проблемно, але у вірному напрямку, проте окремі політики використовують проблеми для популістичного способу приходу до влади.

Друга ситуація – справи в державі погіршуються, і відповідно популізм наростає як реакція на погіршення справ.

Яку ситуацію ми маємо сьогодні в Україні?

Давайте подивимося на соціологічні дослідження.

Програма USAID/РАДА спільно з Інтерньюз-Україна, офісом Ради Європи в Україні, офісом ООН в Україні, Фондом Демократичні ініціативи в кінці червня 2016-го року підготувала соціологічне дослідження: «Реформи в Україні: інформаційні лакуни». Це соціологічне дослідження за словами його організаторів свідчить про наступне: «Громадяни не хочуть терпіти матеріальних утискань через реформи. 22 відсотки громадян не бачать сенсу, бо не вірять в успіх реформ, а 39 відсотків вважають сьогоднішнє економічне становище в державі наднизьким».

Отже ми маємо скоріше другу, ніж першу ситуацію.

Давайте подивимося чи справді політичний популізм є тією загрозою, яку громадяни України вважають важливою. Дослідження КМІС в травні 2016-го року показує, що проблема «Політична ситуація» в Україні по ступеню занепокоєння знаходиться на п’ятому місці після проблем «Війни на Сході», «Рівень життя», «Економічна ситуація в Україні», «Безпека України».

Тобто, з точки зору соціології, з якою вочевидь наші моральні авторитети не знайомі, їм варто було б писати своє звернення геть про інші проблеми.

Український інститут майбутнього провів влітку 2016-го року своє дослідження перспектив соціального вибуху та диктатури в Україні. З його результатами та аналізом від Юрія Романенка та інших експертів ви можете ознайомитися в публікації на сайті інтернет-видання Хвиля. Це дослідження показує, що популізм не є причиною зростання протестних настроїв в Україні, бо існують геть інші більш важливі причини.

Отже всі ці дослідження свідчать про наступне – справи в державі ідуть в невірному напрямку, реформи гальмуються, проблеми наростають. При цьому влада намагається вдавати, що: 1) все йде правильно; 2) а якщо щось не так, то винуваті в цьому війна та популісти.

Чи справді наша політична парламентська опозиція діє популістично і неконструктивно?

Ви пам’ятаєте хоч один виступ лідера парламентської фракції партії «Батьківщина», який би був без фактів, без цифр, без чіткої аргументації, без вказування суті проблем, без конкретних пропозицій? Я точно не пам’ятаю. Точно так само я не бачу жодного неконструктиву у виступах представників фракції «Самопоміч». Іноді дійсно неконструктивними є виступи представників «Радикальної партії». Але я не пам’ятаю жодного разу, щоб навіть ці популістичні виступи призводили аж до якихось негативних наслідків.

Чи так вже сильно діють популістичні претензії новостворених партій в Україні на українську громаду, щоб через це перейматися як про головну проблему в державі? Я би не вважав вплив новостворених політичних партій таким вже суттєвим, що він складає аж загрозу державі.

Я скажу навіть більше – популізм в Україні не тільки найменш небезпечний з усіх інших її проблем, але навіть і бажаний.

Враховуючи те, що в Україні активна громада вже двічі (2004 та 2013-2016 роки) показала себе єдиним відповідальним та стратегічним суб’єктом, тобто більш відповідальнішим, ніж українська еліта, політичний популізм – єдиний спосіб викликати в країні активність справжнього суб’єкта.

Отже моральні лідери помиляються, коли вважають, що активізація в Україні через популізм саме народних мас загрожує державі. Навпаки, українській державі загрожує активність корумпованої і зволікаючої з реформами еліти та пасивність української громади.

Я щиро і відкрито говорю – моральні авторитети Ініціативної групи «Першого грудня» цим зверненням повели себе безвідповідально. Складається враження, що вони виконали політичне замовлення влади, яка продовжує корупцію і саботує реформи.

Члени ініціативної групи «Першого грудня» не підтримали наростаючу протестну позицію активної української громади, а засумнівалися в мудрості нашого народу, в його здатності розняти популізм та змістовні заклики до протесту проти подальшої корупції та зволікання з реформами з боку влади.

Джерело: блог Сергія  Дацюка на УП