«Паливні протести» у Франції: що це таке та що відбувається?

Вже понад тиждень з перших шпальт провідних українських і західних ЗМІ не сходять новини з обложеного вогнем і димом палаючих шин Парижа, де натовпи людей у жовтих жилетах блокують дороги, громлять магазини та палять автомобілі, вимагаючи відставки французького уряду. Масштабні антиурядові виступи, відомі сьогодні як «паливні протести», розпочалися практично 2 тижні тому, і з того часу не стихали, а лише посилювалися.

Демонстрації «жовтих жилетів» змусили президента Франції Еммануеля Макрона заморозити скандальне рішення про підвищення податків на пальне, підвищити мінімальну заробітну плату та запровадити надзвичайні соціально-економічні заходи у відповідь на катастрофічні збитки, яких зазнав Париж у результаті протестів.

Але що це за демонстрації? Хто такі «жовті жилети», і чому саме їм вдалося змусити владу піти на поступки? Якою були причини антиурядових виступів? Спробуємо вам пояснити.

Що відбувається у Франції?

Уже третій тиждень поспіль Францію лихоманить від масштабних антиурядових протестів, які сконцентровані у центрі Парижа. Дуже часто демонстрації завершувалися зіткненнями з поліцією, погромами цілих кварталів і спалюванням автомобілів.

У результаті протистояння двоє учасників протестів загинули, близько 800 людей постраждали у сутичках з поліцією, ще понад 1 300 осіб затримані, а частина з них перебувають за гратами. Ці демонстрації стали одними з найбільших за останні роки у Франції.

Хто такі «жовті жилети»?

Так медіа назвали учасників антиурядових протестів у Франції. Така назва походить від їхнього зовнішнього вигляду. Усі учасники протестів одягають на себе жовтні жилети.

Відповідно до Дорожнього кодексу Франції (набір правил для водіїв) у кожній машині має бути світло-відбиваючий жилет. У випадку, якщо машина зламається, водій має з`явитися на дорозі у жилеті, щоб інші водії розуміли, що у нього аварійна ситуація. Тому, жовті жилети мають практично усі водії у Франції.

Учасники вирішили використати саму ці жилети як свою уніформу та одяг розпізнавання у натовпі. Тим самим вони також висловлюють протест саме проти рішень уряду, які найбільше б`ють по водіях.

Чому «жовті жилети» вийшли на акції протесту?

Приводом до протестів «жовтих жилетів» стало рішення французького уряду підвищити акцизи на пальне. Це одразу ж вдарило по водіям, які мають свої автомобілі, оскільки це рішення автоматично призводило до підвищення цін на бензин.

З січня 2019 року французький уряд запланував зростання цін на бензин на 2,9 євроцентів (~ 10 грн), а на дизель – на 6,5 євроцентів (~ 19 грн). Підвищення відбувається у результаті запровадження нового податку – так званого «зеленого» податку. Його запровадив уряд у відповідності із зобов`язаннями, які Франція взяла на себе у межах міжнародних Паризьких кліматичних угод зі зниження рівнів викидів парникових газів в атмосферу. Податок мав стати стимулом для людей не користуватися автомобілями з двигуном внутрішнього згоряння, а переходити на екологічно-чисті машини, а бо на громадський транспорт. За підрахунками французького уряду, це «зелене оподаткування» мало принести в бюджет близько € 3,9 млрд. протягом наступного року. Ці кошти мали використати переважно для того, щоб закрити дефіцит бюджету, а також для фінансування переходу країни на більш екологічну транспортну систему.

Рішення уряду про підвищення акцизів на пальне та новий податок і спровокувало масштабні антиурядові виступи населення. Більше за все, ці рішення вдарили по водіях автомобілів з провінцій, які щодня їздять на роботу до великих міст і не можуть пересісти на громадський транспорт через те, що він не дуже розвинений у сільських віддалених від адмінцентрів районах. Відповідно, тому більша частина учасників «жовтих жилетів» — це жителі провінцій і передмістя Парижа, які приїхали до столиці для організації акцій протесту.

Ціни на пальне зростуть лише на кілька центів. Невже саме це стало причиною такого масштабного протесту?

Звісно, ні. Підвищення акцизів на пальне стало просто останньою краплею у відносинах суспільства і влади, які загострювалися протягом багатьох десятиліть. Проблеми зростали і поглиблювалися з кожним роком і після кожних виборів. Основні з них наступні:

• Поглиблення розриву між багатими та бідними;
• Зростання податків і цін на продовольство та бензин;
• Економічна стагнація і повільні темпи росту, погіршення добробуту французів;
• Криза представницької демократії як концепції в умовах науково-технологічної революції;
• Застарілість ідей П`ятої французької республіки та попит на оновлення еліт і самої політичної системи;
• Відірваність французьких еліт від населення у ментальному, культурному та соціальному плані.

З моменту смерті багаторічного післявоєнного лідера Франції Шарля де Голля, у Франції неодноразово виникали дискусії щодо реформування політичної системи, яка мала свої недоліки. Частина людей виступала за зміни Конституції і проголошення Шостої республіки, наприклад запровадити парламентську республіку і скасувати посаду президента. Власне, тому не дивно, що під час протестів «жовтих жилетів» частина людей вимагала реформування системи та послаблення ролі президента з запровадженням елементів прямої демократії (референдумів, народних голосувань, механізмів відкликання депутатів тощо).

Крім того, частина французів вважає, що їхні політичні еліти занадто «відірвані» від народу. Наприклад, чимало з депутатів, міністрів і чиновників є багатіями і, на думку людей, не переймаються проблемами звичайних громадян. Багаті французи сплачують податки в офшорних зонах у сусідньому Люксембурзі, у той час як прості люди змушені платити зі своїх кишень без жодних пільг і бонусів. Таких прикладів чимало, і останнім часом вони розкололи французьке суспільство. Люди не знають, за кого голосувати. Вони шукають нових лідерів, які зможуть вирішити складні проблеми простим шляхом.

На останніх парламентських виборах у 2017 році за партію Еммануеля Макрона проголосувало 24%. У той же час за націонал-популістів Марін ле Пен – 21,30%, за ліво-радикалів Жана-Люка Меланшона – 19,58%, а за правих консерваторів з партії «Республіканці» 20%. При цьому не прийшли на вибори майже 25% громадян. Як ви можете побачити, за кожну з політичних сил проголосувало практично рівна кількість громадян. А чверть населення не прийшли на вибори. Ця картинка відображає, наскільки глибоким став розкол і невизначеність французів щодо політики.

Протягом останніх років французька громадськість піднімала й питання контролю за владою. З кожними виборами у Франції явка виборців на них стає все нижчою. Люди швидше розчаровуються своїми правителями і виходять на протести. Еммануель Макрон лише за рік втратив понад 20% свого рейтингу. Частина його виборців вважає, що він обманув їх, коли обіцяв посилювати соціальну справедливість у державі. А механізмів контролю за владою у французів не так багато. У 2017 році уряд ухвалив закон про таємницю ділової інформації, який суттєво ускладнив для журналістів проведення розслідувань, у тому числі сумнівних корупційних схем. Це ще більше розлютило людей, які почали втрачати віру в традиційні інструменти громадського контролю, такі як ЗМІ. У якийсь момент, населення у Франції (і у Європі загалом) раптом зрозуміло, що ані президент, ані уряд, ані депутати парламенту не представляють їхні інтереси. А вибори – це просто марнування часу. Не дивно, що «жовті жилети» дуже боялися призначити офіційних лідерів свого руху, які б вели переговори з владою. Вони вважали, що ті дуже швидко підуть на угоду з урядом і стануть політиками, тим самим кинувши своїх побратимів і ставши за статусом вище їх.

Тому протести у Франції – це більше, аніж просто про ціни на бензин. Це про багаторічне протистояння між суспільством і владою і спроба переосмислити основи функціонування Французької республіки.

Я постійно чую про якісь протести, забастовки і демонстрації у Франції. Що не так з цими французами?

Протести, демонстрації, забастовки – все це частина політичної культури Франції. Щойно з`являється якась проблема, французи виходять на вулиці, вважаючи, що це – найбільш надійний спосіб висловити свій протест і змусити владу піти на поступки. Протестна вулична культура закріпилася у Франції доволі міцно, ще з часів Великої Французької Революції кінця XVIII століття.

Ми чули, що за протестами у Франції стоїть Росія. Невже щупальця Путіна і туди дісталися?

Насправді, ні. Протести – це результат внутрішніх проблем країни, як вже описано вище. Думати, що це росіяни організували демонстрації – це доволі примітивний спосіб пояснити їх, а також переоцінка можливостей самої російської влади та Володимира Путіна.

Звісно, Росії вигідні подібні протести. Для Путіна Еммануель Макрон і його партія – це не найкращі партнери для співпраці, адже вони підтримують позицію України у конфлікті з РФ, а також антиросійські санкції. Для Москви було би непогано, якби замість Макрона до влади прийшли б інші політичні сили, наприклад ліво-популісти з «Лівої партії» Жана-Люка Меланшона і право-популісти з «Національного фронту» на чолі з Марін ле Пен. Обидва політики вигідні РФ, бо виступають за зближення з Росією і скасування санкцій.

Тому не дивно, що Росія роздмухує новини про протести через соціальні мережі та ЗМІ. Але це не означає, що саме Кремль стоїть за протестами.

Що буде у Франції тепер?

У відповідь на масштабні демонстрації, які завдали величезних збитків Парижу та економіці, президент Еммануель Макрон запровадив мораторій на підвищення податків на пальне на наступні півроку. Однак протести не припинилися, а частина демонстрантів почала висувати політичні вимоги, такі як відставка президента і зміна політичної системи.

Французький уряд розраховує на те, що демонстрації почнуть спадати, а кількість їхніх учасників зменшиться. Зрештою, протести дратують жителів самого Парижа. Далеко не всі підтримують демонстрантів, особливо коли починаються погроми і спалювання автомобілів і магазинів. Уряд Макрона не хоче йти у відставку і користуються тим, що «жовті жилети» поки що не мають політичного забарвлення.

Утім, загострення протистояння цілком імовірне у випадку будь-яких ексцесів і якщо уряд знову піде на запровадження непопулярних економічних реформ. У будь-якому разі, протести у Франції засвідчили кінець традиційного звичного для нас порядку.

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, страницу «Хвилі» в Facebook