В російській мові є прислів’я «простота хуже воровтсва». Іноді здається, що наші сусіди вигадали це прислів’я спеціально для українських патріотів.

Вчора я описав, як геній Вашингтон, замість кинути США у м’ясорубку війни проти вчорашніх ворогів-британців на боці революційної Франції, послав свого соратника Джона Джея до Лондона — укласти торгівельну угоду з Британською імперією. Що не завадило британцям 20 років потому окупувати Вашингтон і спалити Білий дім. Що своєю чергою не завадило державам залишатись найбільшими торгівельними партнерами впродовж щонайменше І половини ХІХ століття. Бо аби мати гроші на війну, потрібно торгувати. Війна, особливо війна за незалежність, — це завжди стаття витрат, а не прибутків. До речі, повсталі американські колонії завершили свою війну за незалежність з порожньою скарбницею і купою боргів. І це було однією з причин, чому вони прагнули розвивати торгівлю з Британською імперією.

Але щойно я спробував спроектувати поради Вашингтона на нашу реальність, в коментах залунало «зрада, зрада». Що не дивно для коментаторів, в головах яких парадигма війни сформована радянськими фільмами про «Велику Вітчизняну». Бо в контексті радянської пропаганди будь-яка торгівля з ворогом — це зрада і підстава для вищої міри покарання.

Але міряти нашу сучасну війну з Росією та її колаборантами мірками ІІ Світової наївно і глупо. Тотальна війна на знищення і війна, в якій кількість бойових втрат на фронті у 2018-му році (134 особи) в 25 разів менша за кількість жертв ДТП (3350 загиблих), — непорівнювані речі. До того ж навіть у широкомасштабних війнах логіка Меркурія часто перемагає чи радше мирно співіснує з логікою Марса.

Напевно найяскравіший приклад — континентальна блокада Британії в часи Наполеона. Підкоривши практично всю Європу, імператор Франції так і не зміг дати раду британській контрабанді. Не допоміг навіть Берлінський декрет 1806 року, згідно з яким всі товари, завезені на континент британськими судами чи судами з британських колоній підлягали конфіскації, а британські піддані, що опинились на території Французької імперії автоматично ставали військовополоненими. Доходило до абсурду: обмундирування французької армії поставлялось контрабандою з ворожої Британії, оскільки британський текстиль був дешевший і набагато якісніший за той, що виробляли в Європі.

Але якщо хтось думає, що це лише «дела давно минувших дней — преданья старины глубокой» глибоко помиляється. В сучасному світі напевно годі шукати таких затятих ворогів як Ізраїль та Палестина. Арабо-ізраїльський конфлікт триває більш як 70 років. За деякими оцінками, в період від 1948 до 2009 року сторони конфлікту втратили вбитими 14500 осіб. Досі час від часу араби з сектору Газа обстрілюють Ізраїль саморобними ракетами, а той відповідає операціями з промовистими назвами на кшталт «Гнів Божий»… А тепер вгадайте, хто основний торгівельний партнер Палестини? Ні, не одновірні Єгипет чи Йордан — ворожий Ізраїль!!! І не просто найбільший торгівельний партнер — Палестина поставляє до Ізраїлю 90%(!!!) свого офіційного і неофіційного експорту, а ізраїльські товари складають 65-70% палестинського імпорту!

Але є і інша логіка торгівлі з Росією, окрім історичних та географічних паралелей. Абсолютна більшість українців мріє про час, коли наша країна приєднається до ЄС. Так от цей самий ЄС, до якого ми так прагнемо і вступ до якого записаний як стратегічна мета в нашій Конституції, є (увага!!!) найбільшим торгівельним партнером Росії та головним інвестором в російську економіку. Більш як 50% російського експерту споживає економіка ЄС, і більш як 75% прямих іноземних інвестицій приходять в Росію з ЄС. І шість років санкцій не змінили цей тренд. Ба більше, Росія є четвертим (після Китаю, США та Швейцарії) торгівельним партнером Євросоюзу і третім за розміром експортером до ЄС. Ми все ще прагнемо до Євросоюзу ?

Ні, звичайно можна купувати російський газ у словаків, угорців та поляків, а російську нафту та продукти її переробки — у білорусів. Можна завозити контрабандою запчастини до нашої військової техніки, випущеної ще в СРСР, і вишукувати по колишнім країнам соцтабору рештки набоїв радянського калібру. Звичайно скрізь платячи за послуги посереднику. А можна торгувати з ворогом, якщо це для нас вигідно. Головне при цьому не торгувати вітчизною і не продавати батьківщину.

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook