На відміну від Луганська, Донецьк протягом останніх місяців був у напівоккупованому становищі. Кількість бойовиків була мізерною, а місто досить далеке від активних бойових дій. Чому ж Луганськ практично одразу став бастіоном терористів, а Донецьк ні?

Є певна специфіка у взаємовідносинах між Луганщиною і Донеччиною. Еліта першої, до сьогодні, була підпорядкована другій. Остаточно це відбулось після Сєверодонецького з’їзду в часи Помаранчевої революції. Тому є підозра, що в сценарії сепаратизму Луганськ, як обласний центр, не отримав захисту для себе через відсутність достатнього лоббі в порівнянні з Донецьком. Він швидко став оплотом бойовиків. Разом з цим, представники ПР з Донбасу мали дуже багато капіталу в Донецьку. Грубо кажучи, в Донецьку багато житлових і інфраструктурних об’єктів, зруйнування яких, було надто не бажаним для дійових осіб, що грали в один сценарій з Росією. Ахмєтов — найяскравіший цьому приклад. В місті є стадіон і його резиденція. А також, велика кількість інших об’єктів, що дорого коштують. Олігархом побудовані дорогі: готель «Донбасс Палас» та головний офіс корпорації СКМ. Я не буду стверджувати про прямий зв’язок Ахмєтова з сепаратизмом, але його вплив на дійових осіб сценарію безперечний. Прикладом є факт захисту його резиденції батальйоном «Восток» від протестуючих, котрі до неї йшли. До речі, саме в цьому моменті, аналогія донбаського майдану з київським була розбита. Київ зайшов у своє Межгір’я, донецькі сепаратисти у своє не зайшли.

Специфіка Донеччини до відходу терористів зі Слов’янська.

В Донецькій області центром збору найманців з різних країн «пострадянщини» та Балкан (за моїми даними не тільки серби, але і албанці заробляють гроші на війні з Україною) був Слов’янськ та Артемівський і Краснолиманський райони. Також, на Донеччині відносним центром терористів стала Горлівка, де царював сумнозвісний та міфілагізований бойовик за прізвиськом «Бєс». На відміну від Донецька, Горлівське МВС було захоплено одразу. А в столиці Донбасу воно довгий час перебувало під керівництвом назначеного з Києва обласного керівника Пожидаєва, хоча той і був пов’язаний з Ахмєтовим. З фасаду міськвідділу міліції було знято прапор України, але вивішений не ДНР, а Донецької області з жовто-блакитними та чорними фарбами.

Донецька міськрада також довгий час функціонувала у українському правовому і відносно у політичному полі. А мер міста, до недавнього часу, міг вести себе досить «незалежно» і сильно не «світитися» на зв’язках з терористами.

Разом з Горлівкою і Слов’янськом та зі збільшенням постачань зброї і найманців з Росії, на мапі Донеччини виник ще один бастіон терористів – Сніжне з селом Дмитрівка та стратегічною височиною Савур-Могила. До речі, програш за контроль останньої вже коштує багатьох життів наших солдат. А сепаратисти визнають, що цю стратегічну височину, на взятті якої радянські війська втратили цілу армію в часи війни проти нацизму, вони взяли дуже успішно для себе. І якби запізнилися на півгодини, то українські війська зайняла її першою. Височина дозволяє контролювати та обстрілювати велику територію навколо себе, котра є степовою. До прикладу, в ранішній ясний день з гори видно російське місто Таганрог. Додаючи фактор обстрілу наших наземних і повітряних сил військами РФ, то це сповільнення на півгодини стало дуже вбивчим для наших військ коло кордону. Сподіваюсь, інформація про зайняття ЗСУ цієї височини є достовірною. Сніжне ж, в плані терористів, грає роль перевалочного пункту і лише героїчна оборона наших військ у Маринівці, під обстрілом російської артилерії та терористів зі сторони Дмитрівки і Савур-Могили, зривала ці плани. До речі, коли колони з Росії пішли через Дмитрівку та Сніжне, деякі експерти хибно зазначали, що терористи створюють коридор для себе для відходу у РФ. Я цю думку одразу відкинув та зазначив її хибність і стверджував іншу, протилежну думку ескалації конфлікту та наступу терористів.

Отже, до недавнього часу на Донеччині існувало три основні бази бойовиків – Слов’янськ з наближеними районами, Горлівка та Сніжне. Але після уходу бойовиків з півночі регіону, ситуація для столиці Донбасу явно погіршилася.

Чому Донецьк не уникне війни.

Після відходу від Слов’янська, бойовики обрали Донецьк одним з центрів своєї боротьби. Автор отримав достатньо свідчень з різних джерел, аби стверджувати, що обласний центр буде захищатися достатньо сильно. Бойовики його просто так залишати не збираються. Причина у тому, що Донецьк є дуже символічним містом. Його здачу навіть відчайдушно-зомбованій людині не поясниш, як стратегічний відступ для подальшого контрнаступу, що призведе до більшої деморалізації серед лав сепаратистів.

План Росії і терористів, згідно якого, пожежа сепаратизму мала розповсюдитися на весь Південь та Схід України, провалився. Згідно цього сценарію, Донецьк знаходився у тилу бойовиків, а тому, його зберігання в досить мирному стані було легко лобіювати донецькій еліті. На сьогодні, місто стало кордоном АТО і ДНР. Це означає, що бойові дії будуть відбуватися з усіма атрибутами. Вже сьогодні установки “Град” часто обстрілюють райони Донецька, а в місті повно важкої техніки терористів. Через це, можливість авіа ударів при наступі ЗСУ буде надзвичайно високою, а це призведе до серйозних руйнувань.

Як бачимо, регіонали, що активно, або пасивно, підтримали тероризм з Росії, заплатять за це високу ціну. І не тільки втратою власного капіталу. Зруйнований Донецьк ще більше зменшить вплив його представників на всеукраїнську політику. І можливий перехід батальйону «Восток» або «Оплот» на сторону України ситуацію не покращить.

Звісно, українська влада постарається взяти Горлівку, Макіївку, Єнакієве та Донецьк з найменшими людськими (цивільними і військовими) і інфраструктурними втратами. Ці міста лише при владі ПР зменшили свою економічну ефективність та частково були загнанні у дотаційне поле. Причина ґрунтувалась у бажанні донецьких вивести свої активи в тінь. Але, при відновленні української влади, ці міста стануть достатньо міцною опорою нашої економіки. Тому, нищити ці промислові центри немає жодного сенсу. Операція з закриття каналів постачання зброї і живої сили з ЛНР та Сніжного, шляхом оточення основної території ДНР, є досить виправданою з вище перелічених причин. Але, як зазначав раніше, збереження інфраструктури та життів цивільних не є ціллю терористів. Все до навпаки.

З вище сказаного, хочу поставити Донецьким представникам бізнесу та місцевого самоврядування питання: чи потрібно було наражати на небезпеку себе та мешканців регіону, аби програти все?

Популярные статьи сейчас

ГУР раскрыло детали про новую баллистику, которой Россия ударила по Днепру

Водителям объяснили, что означает новая разметка в виде белых кругов

"Чистой воды афера": Попенко объяснил, кто и как пилит деньги на установке солнечных батарей

Успеть до декабря: ПриватБанк разослал важные уведомления

Показать еще