Контрплагіат: Оксана Білозір

Усе, що стосується стратегії перевірки наукових робіт можновладців на наукову доброчесність, ви можете прочитати в установчій статті проекту “Контрплагіат”.

А цей матеріал присвячено безпосередньому розслідуванню плагіату, який ми знайшли у дисертації народного депутата України (чотирьох скликань), екс-міністра культури Оксани Білозір. Якщо вам ліньки читати, то пропонуємо відео.

Це лише перша ластівка. До парламентських виборів ми плануємо провести серію подібних розслідувань, щоб довести одну просту річ: перевірка академічної доброчесності — це не надто складний захід, який може допомогти партійним структурам та органам державної влади уникнути кадрових помилок.

Адже політиків, які вдаються до плагіату задля підвищення власного соціального та професійного статусу, набагато легше зупинити до того, як вони знову потраплять до парламенту, адміністрацій, міністерств тощо.

Отже, почнемо. Отримати легальний доступ до текстів дисертацій для перевірки можна кількома способами. Ми обрали звернення до УкрІНТЕІ. Ця установа погодилася надати комерційний доступ до обраних нами праць.

До речі, наразі в Україні немає електронної бібліотеки дисертацій, хоча вони є кваліфікаційними роботами. Якби я був науковцем і хотів ознайомитися з усіма дисертаціями за моєю темою, щоб не виконувати дослідження-репліку, мені б довелося їздити по бібліотеках і шукати роботи у безкоштовному доступі. В інформаційну епоху це не варіант.

Є й інші нюанси. Наприклад, в УкрІНТЕІ електронний доступ працює таким чином: після оплати рахунку за КСЕРОКОПІЮВАННЯ ви отримуєте ЕЛЕКТРОННИЙ файл у форматі doc або docx.

 

 

Отакої. Жорстока дійсність українських електронних наукових бібліотек. Усе ніби навмисно зроблено для того, щоб незалежна перевірка наукових робіт забирала стільки часу й коштів, що ніхто не зміг би нею зайнятися.

Відповіді на цей лист я так і не отримав. Сподіваюся, що з огляду на суспільну корисність нашого проекту УкрІНТЕІ погодиться надалі надавати тексти безкоштовно. Адже я заплатив повну вартість не за наукову роботу, а за плагіат, і є обґрунтована підозра, що це не поодинокий випадок.

Докази

Чому до першого випуску “Контрплагіату” потрапила саме Оксана Білозір? Бо складно повірити, що відома вокалістка та культурна діячка має наукові здобутки в юриспруденції. Тим паче — у міжнародній юриспруденції. Без жартів — між цими галузями малувато спільного.

Тема дисертації Оксани Білозір — “Міжнародно-правове регулювання трудової міграції у рамках Європейського союзу”. Праця була захищена у 2013 році — ще до революційних подій. У роботі є список статей та інформація щодо апробації. За цими даними авторка розпочала розробку дисертації в 2010 році. Отже, запозичення з публікацій, виданих раніше, автоматично не можуть бути самоплагіатом.

Тема дисертації Оксани Білозір була пов’язана з її позиціюванням у парламенті (комітет закордонних справ). Можливо, саме тривале перебування у складі Верховної Ради і підштовхнуло екс-міністра до незаконних дій.

На сторінці №14 легко впізнати фрагмент, який Оксана Білозір поцупила в російського науковця Романа Скорого, котрий захистив свою дисертацію в 2006 році. Уривок з роботи “Основные направления иммиграционной политики в рамках Европейского Союза” просто переклали на українську мову, змінивши кілька слів на початку речень. В оригіналі це сторінка №138 http://pravolib.pp.ua/politika-otnoshenii-tak-nazyivaemyih-trudovyih-15928.html

Скрін 3 у добрій якості дивіться по лінку тут

 

Вгорі ліворуч — скрін дисертації Білозір, праворуч — скрін наших робочих записів, а внизу — скрін першоджерела, які ви можете перевірити самостійно.

Звісно, Оксана Білозір посилається на сам договір, а не на текст російського дослідника, який вивчав документ.

Сторінка №20 — текст вкрадено, хоча за №135 у посиланнях вказане першоджерело (російський посібник з трудового та соціального права ЄС, виданий у 2005 році http://www.trudsud.ru/upload/iblock/137/1379c278f8d7b1574c22e7262fa0adaa.pdf). У лапки треба взяти всю сторінку, адже власного тексту на ній немає. Посилання у вкрадених абзацах зроблені таким чином, щоб читач подумав, ніби Оксана Білозір самостійно вивчила всі описані кейси. Проте справжня мета — збільшити кількість використаних джерел.

Скрін 4 у добрій якості дивіться тут

 

З другого підрозділу починається неякісний рерайт підручника “Право Європейського Союзу” Юрія Муравйова — це вже український науковець, доктор юридичних наук. Дисертація Оксани Білозір переповнена некоректними запозиченнями з його праці, опублікованої в 2011 році. Зверніть увагу на сторінки №31, №34, №61.

Скрін 5 у добрій якості дивіться тут

 

 

Цікаво, що подекуди запозичення супроводжуються посиланнями (бо тут навіть перекладу з російської мови немає). У списку літератури підручник Юрія Муравйова зазначений під №78. Але є цілі сторінки вкраденого тексту, які не було взято в лапки, аби дисертація мала вигляд наукової роботи, а не шкільного реферату щонайбільше дев’ятого класу. Крім того, через один абзац стоять посилання, поцуплені з першоджерела. Жодної з цих праць Оксана Білозір не вивчала.

Коли в роботі багато вкраденого, погано переробленого тексту, наймані горе-автори, до яких звертаються політики, додають кілька посилань у кінці невеликих абзаців, аби замилити очі читачеві. Але без лапок це не вважається цитатою — отже, ідеться про крадіжку. До того ж посилання стосуються окремих коротких абзаців, а роботу цупили великими шматками.

Проте не всім авторам, у яких були вкрадені тексти, хоча б ТАК пощастило з цитуванням.

Наступна крадіжка:

Скрін 6 у добрій якості дивіться тут

У переліку використаних джерел за №49 знаходимо таке: “Легальна трудова міграція до країн ЄС та попередження порушення трудових прав і трудової експлуатації. Посібник-довідник для трудових мігрантів // Міжнародна організація з міграції (МОМ). – 2007. – 31 с.”. Вказано, що у цьому посібнику 31 сторінка. Проте ми знайшли некоректне запозичення з розділу про Німеччину, який у першоджерелі починається зі сторінки №61.

Як таке могло трапитися? Та просто ніхто в очі не бачив цього довідника. Автор дисертації знайшов необхідний уривок в інтернеті. Шкода було часу на пошук бібліографічних даних першоджерела — тому кількість сторінок написали навмання.

Правило Гуттенберга

Тут було доведено, що дисертація Оксани Білозір містить плагіат. Він є систематичним: тексти, вкрадені в кількох авторів, зустрічаються в кількох розділах роботи. Ми не гаятимемо часу на перелік усіх запозичень. То вже робота для експертів з етики НАЗЯВО, які мають взятися за цей кейс, якщо Оксана Білозір почне заперечувати очевидне. Ми не вчені, тому не можемо робити висновки про наукову цінність такої “наукової роботи”, але нам вдалося виявити й довести факт ТЕКСТОВОГО плагіату.

У Німеччині політики, яких упіймали на академічному шахрайстві, завершували свої політичні кар’єри, дистанціювалися від вишів. Така вже європейська практика. Якщо Україна — це Європа, якщо Україна бачить своє майбутнє в ЄС, то Оксана Білозір повинна вчинити так само, як міністр оборони ФРН Карл Гуттенберг. Через плагіат він пішов з посади та припинив займатися політикою.

Та для початку пропонуємо Оксані Білозір відмовитися від наукового ступеня, а також публічно пояснити, як здійснювалася розробка дисертації: хто саме компілював текст, які науковці отримали хабарі за можливість захистити цю фейкову роботу.

Можливо, такі дослідження – списані з чужих праць, виконані на замовлення аспірантами, кандидатами наук, а то й звичайними студентами, яким платять по три копійки, – мають якусь цінність для української юридичної науки. Проте нам здається, що справжні вчені мають підтримати наш проект та засудити тих осіб, які пропустили академічний плагіат до захисту. Зокрема, науковці повинні поставити під сумнів доброчесність Інституту законодавства Верховної Ради України (установа, під грифом якої була опублікована ця компіляція) та наукового керівника Оксани Білозір — Олександра Копиленка (директора згаданого інституту).

Треба підкреслити, що наразі ми не висуваємо жодних звинувачень Олександрові Копиленку, але вважаємо, що з огляду на ситуацію він має прокоментувати свою участь у розробці дисертації Оксани Білозір (чи взагалі бачив цей текст, чи просто був призначений на роль наукового керівника заднім числом).

Підписуйтесь на сторінку автора в Facebook,  канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, сторінку «Хвилі» в Facebook