Мене дуже дивують колеги-експерти, які говорять про те, що всі стомилися від війни, і тому її потрібно завершувати.
Думаєте люди вже не були стомленими війною в 1942-му? В 1943-му? В 1944-му?
Війни не закінчуються тоді, коли від неї стомлюються. Війни закінчуються лише тоді, коли виникає новий світ, який має позитивні перспективи для більшості учасників війни.
Закінчення війни на Сході України
Чому досі за великим рахунком не працюють «мінські угоди»? Бо вони описують лише формальні умови припинення війни. Мінські угоди не описують варіанти перспектив на період після війни – для України, для ДНР і ЛНР і для Росії.
Головна передумова сьогоднішньої призупинки війни – закриття проекту «Новоросія» у його повному вигляді через потужний опір України. Але частина цього проекту – ДНР і ЛНР – існує як умова можливого відновлення цього проекту в найближчому майбутньому. Ця небезпека тепер існуватиме для України постійно.
Війна на Сході України може припинитися лише тоді, коли будуть публічно і експертним чином пропрацьовані різні основні сценарії існування ДНР та ЛНР. Інакше кажучи, хочете миру – детально опишіть його варіанти.
Допоки сценарії існування ДНР і ЛНР не пропрацьовані і публічно не заявлені Президентом України, доти мир настати не може.
Цих основних сценаріїв два: 1) Автономізація ДНР і ЛНР у складі України; 2) Визнання Україною окупації ДНР і ЛНР з боку Росії та повна їх ізоляція.
Автономізація ДНР і ЛНР за сценарієм самих ДНР і ЛНР описується принципом – «Україна за все платить в ДНР і ЛНР, які лише формально є у її складі, а самі ДНР і ЛНР роблять, що хочуть».
Окупація Росією ДНР і ЛНР за сценарієм України описується принципом – «Росія за все платить в ДНР і ЛНР, а Україна здійснює їх жорстку ізоляцію».
Проблема вибору між цими сценаріями пов’язана з тим, що тут не може бути жодного компромісу.
Якщо українська влада думає, що вона зможе погодитися на «Автономізацію ЛНР і ДНР» за будь-яким сценарієм, розробленим в Росії, то вона помиляється. Зрештою цього не дасть зробити українська громада. Якщо навіть якісь аспекти будуть українською владою протягнуті в мирні угоди таємно, рано чи пізно це стане відомо українській громаді, і тоді українська влада дуже пошкодує про це.
Субсидии по-новому: кому надо поторопиться с оформлением до 30 ноября
До 1700 гривен штрафа: что теперь следует знать водителям об обслуживании авто
Не 2300 гривен: украинцам показали новые минимальные пенсии на 2024 год
Новые правила расчета за газ: изменения с 1 октября
Автономізація це по суті є так чи інакше дійсне відділення ДНР і ЛНР від України. Тобто ДНР і ЛНР лише формально будуть належати Україні, а в дійсності вся їх промисловість, весь їх інформаційний простір буде російським. Оскільки холодна війна України продовжуватиметься з Росією ще доволі довго, ми тримаємо ситуацію, коли з Автономією ДНР і ЛНР нібито всередині України у самої України буде холодна війна. Автономія, з якою в державі холодна війна, нежиттєздатна на тривалу перспективу.
Отже головні умови «Автономізації ДНР і ЛНР»: 1) їх повна демілітаризація, за якої вся російська військова техніка є трофеями України; 2) Росія сплачує репарації за відновлення ДНР і ЛНР і повертає все вкрадене обладнання з їх території; 3) всі російські громадяни повертаються на територію Росії; 4) жодних амністій в ДНР і ЛНР не може бути тим, хто здійснював обстріли, арешти, крадіжки, розбої і т.д. щодо мирного населення під камерами російських ЗМІ (архів сюжетів російських ЗМІ про ДНР і ЛНР це набір карних справ); 5) автономія ДНР і ЛНР не поширюється на інформаційний простір, контроль державного кордону, закони щодо армії, поліції, служби безпеки; 6) ДНР і ЛНР виконують всі закони України стратегічного характеру – призупинення військово-технічного співробітництва з Росією, економічні санкції щодо Росії тощо; 7) ДНР і ЛНР платять всі податки в держбюджет так само, як і будь-яких інший регіон України; 8) жодних «вільних економічних зон», жодних особливих умов для ведення бізнесу на території ДНР і ЛНР впродовж наступних 20 років; 9) будь-які сепаратні прояви в ДНР і ЛНР жорстко придушуються; 10) автономія ДНР і ЛНР є винятково культурною і не поширюється на аспекти державної політики стратегічного характеру; 11) держава Україна залишає за собою право на публічну цензуру російськомовних продуктів, що потраплятимуть на територію ДНР і ЛНР.
Якщо ДНР і ЛНР погодяться на такі умови, тоді для України сценарій «Автономізації» має сенс. Якщо ДНР і ЛНР хоча б в чому-небудь захочуть компромісу, тоді потрібно обирати сценарій «Російської окупації ДНР і ЛНР».
Зверніть увагу, що «Окупація Росією ДНР і ЛНР» проголошується Україною, а не Росією. Оскільки Росія досі грає в гру – «в Україні іде громадянська війна, а Росія тут ні при чому», потрібно Росії цю гру поламати.
Сценарій «Російської окупації ДНР і ЛНР» має бути жорстким: 1) повна економічна блокада і політична ізоляція ДНР і ЛНР від держави України; 2) припинення поставок електроенергії, води, продовольчих та промислових товарів з України в ДНР і ЛНР; 3) повна призупинка виплат пенсій і бюджетних зарплат Україною жителям території ДНР і ЛНР; 4) повний розрив зв’язків українського бізнесу з бізнесом ДНР і ЛНР, за порушення цієї умови українськими бізнесменами – арешт їх рахунків, анулювання ліцензій аж до повного закриття бізнесу і т.д.; 5) настільки жорсткі бар’єри перетину кордону між Україною та ДНР і ЛНР, щоб краще було їхати туди через Росію; 6) за корупцію і контрабанду на кордоні з боку українських військових та чиновників жорстка і невідворотна відповідальність – карати, як за зраду Батьківщині; 7) побудова декількох ешелонів оборони між Україною та ДНР і ЛНР; 8) дуже жорстка і надлишкова відповідь України на будь-які обстріли наших військових чи нашої території з боку ДНР і ЛНР – до появи нежилої смуги вздовж кордону між Україною та ДНР і ЛНР; 9) заклик до світу про вжиття санкцій щодо території ДНР і ЛНР симетричних санкціям щодо Криму.
Кожен з цих сценаріїв має проблеми, які походять з відсутності визнання принципу – «хто контролює територію, той її повністю і забезпечує». Усілякі спроби компромісу і відхилення від цього принципу будуть дуже проблемні для України.
Війна на Сході України в контексті світової війни
Водночас закінчення війни на Сході України не означатиме закінчення війни України з Росією, тому що це не війна двох країн, це війна двох різних бачень розвитку людства – архаїчного і інноваційного.
Архаїчне бачення світу пов’язане зі збереженням олігархічних держав, споживацьких суспільств, фундаменталізованих релігій, концентрації уваги на власній вищості, непогрішності і пихатості, з підданством замість громадянства і шельмуванням інакомислячих, з контрреволюційними війнами і масовим зомбуванням населення.
Інноваційне бачення світу пов’язане з революціями, зі знищенням олігархічних держав на користь неспоживацьких самодостатніх громад, появою рівноправних релігій, що здатні до реформування, концентрації уваги на толерантності, вільній комунікації, громадянській свободі і громадянській відповідальності перед суспільством.
Архаїка не терпить інновацій і намагається їх знищити. А інноваційність не здатна на компроміс з архаїчністю.
Війна між Україною і Росією це початок світової війни.
Війна це соціалізація нового світу, де люди – лише засіб.
Війна з точки зору окремої людини чи навіть цілої людської спільноти виглядає як інвектива – «почни жити в новому світі або помри».
Нові світи починаються завжди негуманно. Лише по мірі того, як вони обживаються людьми, світи гуманізуються.
Світова війна може закінчитися лише після появи уявлень про Новий Світ, які захоплять уяву значної частини цього світу
Поки що з’являються лише окремі елементи нового світу у вигляді нового змісту відносин між Україною та Росією.
Єдиною справжньою умовою припинення війни є поява бачення світу, який може бути після її завершення. Чим швидше такі уявлення появляться і будуть розповсюджені, тим швидше закінчиться війна.
Саме тому в інтелектуальному плані лише той, хто створює уявлення про Новий Світ, наближує закінчення війни.
Решта, на якому боці вони б не опинились, якщо вони тримаються за довоєнні уявлення, лише слугують продовженню війни.
Не можна закінчити війну, допоки нема бачення світу після війни.
Источник: блог Сергея Дацюка