Ілля Ємець – новий міністр: перспективи системи охорони здоров’я

Для економіки країни заміна Гончарука на Шмигаля великою мірою не означає нічого. Натомість заміна Зоряни Скалецької на Іллю Ємця для охорони здоров’я означає все. Не тільки тому, що у 2020 році Ємець для МОЗ виглядає як Тигипко для Кабміну.

Почнемо по порядку. Очікувано громадянам ніхто так і не повідомив про результати роботи тимчасової робочої групи з питань реформування системи охорони здоров’я, які мали бути оголошені другого березня. Нагадаю, що Указом Президента країни 21 лютого був затверджений склад тимчасової робочої групи з питань реформування системи охорони здоров’я. До групи увійшли 13 осіб відомих лікарів, які мали доповісти Зеленському до першого березня про ситуацію з реформуванням у медичній сфері. Серед цих тринадцяти був й Ілля Ємець.

Але з’ясовувати, хто і що доповідав другого березня на сьогодні немає ніякого сенсу, оскільки про все сказав президент у середу 4 березня в залі Верховної Ради: другий етап реформи охорони здоров’я «несеться у стіну».

Переконаний, що ніхто не зрозумів, що означає ця метафора, у тому числі сам Зеленський. Це не його слова, це порівняння йому внесли у голову група відомих лікарів. Тому хочу пояснити. Другий етап реформ – це бетонна стіна. Це не світле майбутнє, не місто-сад, не царство небесне. Це стіна об яку має в друзки розбитися спотворена пострадянська модель Семашка.

Скалецька підрядилися бути головною провідницею цього поїзда, розносячи пасажирам чай, вкриваючи ноги ковдрою і роблячи вигляд, що все нормально. Мабуть, розраховуючи, що середні вагони при ударі постраждають найменше. З машиністами (дол@ойо@ами) у нашій країні ніколи проблем не було. Радуцький керував процесом з диспетчерської, малюючи у голові схеми нових пасажирських перевезень після «залізничної катастрофи».

Однак наміри другого етапу реформ нарешті розгадали медики і заворушилися: акції протесту, невдоволення у соцмережах, публікації в пресі, сюжети на телебаченні. Ситуацією вирішили скористатися представники медичної еліти – пасажири вагонів бізнес-класу, і добилися зупинки поїзду.

Призначення міністром Ємця – це дозвіл зупинити потяг і дійти останні метри до бетонної стіни пішки, зберігши життя. Медична еліта помилково розраховує, що на бетонній стіні вона кров’ю пацієнтів напише тарифи, за які лікарі погодяться якісно працювати. Значну частину цих тарифів має оплатити сам пацієнт. Розрахунок на сприйняття населенням такої пропозиції як гуманної та модерної.

Вся проблема полягає у тому, що медична еліта, не розуміє, що біля стіни вона нічого не писатиме. Її просто переріжуть та скальпують. І цими скальпами будуть прикрашені посольства іноземних країн та навчальні аудиторії Києво-Могилянки. Це відбудеться тому, що у ХХІ столітті не може бути співоплати при нагальній ургенції – стані, якій загрожує життю людини. Це сприймається як несправедливість, антигуманність та мародерство. Безперечно, все це метафорично. Ніхто нікого різати не буде. Населення просто підтримає політичні сили, які, застосовуючи право на насильство, будуть примушувати медиків працювати за копійки. Середня ланка лікарів просто розійдеться, а елітний дивізіон ескулапів потрапить в рабство до медичних бізнесменів та аферистів – власників медичних клінік.

Чому зірвали «стоп-кран»

Ідея трансформації закладів охорони здоров’я у комунальні некомерційні підприємства народжена в надрах лікарів і є наслідком неетичного вибору – експлуатувати нагальну ургенцію, тобто безвихідь пацієнта. Ескулапи розраховували, на чотири речі:

підприємство дасть можливість легально і багато заробляти на пацієнтах;

держава проконтролює справедливий розподіл грошей;

держава дозволить медикам вилучені гроші класти собі до кишені;

держава збереже попередній рівень бюджетного фінансування.

Супрун і її молода команда чітко дала зрозуміти, що:

заробленими грошима розпоряджатиметься держава;

держава не гарантує справедливого розподілу грошей;

попереднє бюджетне фінансування зникає для багатьох установ високоспеціалізованої допомоги, а також зменшується для лікарень другого рівня.

Цю політику продовжила команда Радуцького, але у більш агресивній формі, яка окреслила чіткий курс на банкрутство непотрібних лікарень, а головне – чіткий курс на передачу перспективних лікарень у концесію.

Призначення Ємця це публічне визнання представниками високоспеціалізованих закладів, що ринок для них є смерть і вони не зможуть функціонувати без нинішнього рівня бюджетного фінансування взагалі. Призначення Ємця також означає збереження бюджетного фінансування. Фактично це перемога над планами Радуцького передати Ємця, Тодурова, Лазоришинця, Соколова та інших в руки медичних бариг. До певної міри це маленька перемога звичайних громадян.

Саме ці загрози примусили об’єднатися представників медичної еліти і протидіяти планам уряду.

Перспективи, виклики, загрози, завдання

Авторитет медичної еліти та медиків взагалі – серйозно підірвано. Провина цілком та повністю лежить людях у «білих халатах». Лікарі не хочуть визнати, що вони давно порушили суспільний договір з владою в односторонньому порядку – навчилися шантажувати пацієнтів смертю в ургентних випадках, а також безкарно не надавати допомогу при відсутності оплати (мова іде не про витратні матеріали). Влада домовлялася з лікарями про дозвіл на чаєві, але не про мародерство.

В Україні сформований достатній пул незадоволених й водночас грамотних та активних людей, котрі через своїх представників у владі, громадських організаціях тощо роздавлять і доб’ють всіх, кого вони не добили. У це вкладаються гроші зацікавлених сторін.

Розправа – справа часу, якщо еліта не зробить належних висновків. Ядро медичного істеблішменту дивом вціліло, але загрози нікуди не поділися.

Медична еліта не лише має фінансувати медичну журналістику. Це їм уже не допоможе. Вона повинна фінансувати свій моральний розвиток і вкладати гроші у виховання молодшого покоління. Сьогодні старше покоління лікарів виховує покоління ущербних нікчем. Уже виховало. Процес здобуття професійних навичок чомусь у нашій країні супроводжується моральною деградацією та розкладанням людини. Для того, аби стати медичним спеціалістом потрібно спочатку стати моральним уродом, пристосуванцем і так далі. В результаті медичне середовище відривається від соціуму, а також розшаровується, атомізується, перетворюється на болото. Зрозуміло, що така спільнота не може ні працювати, ні захищатись. Атомізовані, марнославні, недалекі лікарі – це реальна проблема, а не поетичне перебільшення. Збоку це дуже видно.

Новий міністр

Ілля Ємець нічого не розуміє в охороні здоров’я. Перші його інтерв’ю дають підстави стверджувати, що людина зовсім не в темі. Але! Іллі Миколайовичу зовсім не потрібно розумітися на системі охорони здоров’я, він і так виживе. Новий міністр прийшов для того, щоб зберегти свій інститут та максимум високоспеціалізовану медицину. Це теж не так мало.

В охороні здоров’я зобов’язані розбиратися ті, хто без неї помре. Передусім це стосується  пацієнтів. Громадяни мають більш відповідально підходити до виборів та вимагати конкретики та грамотності від делегованих до влади представників. Якщо вони й надалі будуть обирати людей, котрі їм обіцяють страхову медицину і всіляку дурноту, то справи у них будуть дуже погані. Громадяни мають разом з медиками виходити на акції протесту. Ці акції відбуваються у тому числі і заради них.

Замість висновків

Трансформація лікарень в комунальні некомерційні підприємства – це хибний етичний вибір, який витікає з готовності вимагати гроші з людини, якій загрожує смерть. І поки нема підстав вважати, що медична еліта готова переглянути цей вибір.

Станом на сьогодні очевидно, що медична верхівка не зробила ніяких висновків з ситуації. Медична еліта не демонструє здатності ні визнавати своїх помилок, ні тим більше їх виправляти. Медична еліта не розуміє причин кризи, у якій вона опинилася і  взагалі демонструє повну неадекватність. Все це дає підстави зробити песимістичний прогноз щодо всієї медичної сфери. Перспектив створення національної системи охорони здоров’я поки немає. Призначення Іллі Ємця на посаду міністра, при всій повазі до нього як до великого хірурга- це ідейний та етичний тупик в охороні здоров’я.

Ніякого другого етапу реформ не існує. Другий етап – це смерть. І якщо хтось говорить, що потрібно підготуватися, то треба розуміти до чого нам пропонують підготуватися.

Ця реформа може закінчитися тільки руїною без будь-яких подальших перспектив. Ніякої нової системи на руїнах побудовано не буде. Буде хаос, анархія та мародерство.

Потрібні інші люди, потрібний етичний вибір. З нього починається система охорони здоров’я. Етичний вибір простий: нагальна ургенція не є бізнесом і не є інструментом оподаткування громадян. Звідси все починається: і система освіти, і клінічні протоколи, і ліцензування, і таке інше. Стрижнем системи є ургентна допомога, а не профілактика хвороб. Допомога, а не послуга. І так далі.

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook