Продовжуючи думку щодо російського анклаву в Україні, є потреба розкрити політику використання Донбасу Росією для тиску на внутрішню та зовнішню політику нашої держави.
За часів незалежністі цей регіон ніколи не контролювався українською владою. Більш того, після успішного Придністровського сценарію Донбас став базовим для політичного втручання Росії у українські справи. Анексувати його та створювати у цьому регіоні наступну невизнану республіку не мало і не має жодного сенсу. Адже якщо Придністров’я для Молдови має надзвичайне значення, коли переважна більшість виробництва концентрувалась там, то Донбас не має ні впливових промислових, ні географічних масштабів, аби стати схожим до придністровського фактору.
Але тут реалізувався і буде намагатися реалізовуватися інший важіль впливу. Як і тоді, так і зараз, Росія спробує взяти іншу тактику – створення і посилення окремої проросійської групи. Такою і були донецькі в українській політиці. Досить згадати Миколу Азарова, котрий до Партії Регіонів намагався створити не один суто проросійський проект.
Також, для розуміння політики Росії тут, варто подивитися у минуле цього краю. Економічні активи Донбасу були спеціально віддані контрольованій проросійській групі. В цьому контексті досить реальною є сценарій знищення Євгена Щербаня та Ахата Брагіна, як людей, котрі почали набувати суб’єктності. Щербань взагалі далеко пішов, створивши ліберальну партію України, ціллю якої був економічний націоналізм. Замість них була поставлена досить контрольована людина. Ця теза підтверджується повною безсуб’єктністю Ахмєтова у цей складний для країни час. Сам механізм оброблення напівкримінальних груп російською ФСБ був добре проілюстрований у серіалі «Крот», коли в бандитському шабаші розставляються контрольовані люди.
Тому, завдання Росії після безуспішного розхитування іншої частини України, залишити тут центр власного впливу. Адже без нього проросійський елемент в інших регіонах Сходу та Півдня повністю розгубиться. Для цього Москва скоріш за все, після максимального розгойдування ситуації Донбасу, спробує нав’язати новостворену «еліту» як єдину, з котрою варто домовлятися і котра зможе заспокоїти ситуацію. Тобто, буде намагання легалізувати її в українській політичній площині. Таку тезу висловив Губарєв, а саме: створення партії «Новоросія», котра буде досягати своїх цілей політичним шляхом. Після можливої легалізації новоствореної проросійської еліти, росіяни почнуть працювати по випробуваній системі накачуючи її ресурсами різного плану: фінансовими, інформаційними, технологічно-консултативними і тд. І тут знов у нас з’являється потужний політичний агент впливу на внутрішню і зовнішню політику нашої держави. Україні в цьому випадку потрібно не втратити шанс нарешті отримати контроль над регіоном. Рівень української суб’єктності буде визначатися у ставленні до сепаратистської сторони з котрою не варто, або потрібно домовлятися. Якщо ми і далі почнемо боротися за український Донбас, то визнання їх не буде. Якщо ж дамо слабину, тоді Росія не тільки продовжить контролювати регіон, а і відновить потрібній їй політичний суб’єкт української політики.
Але як там не було, причини окуповувати Донбас Рося немає і справа, як ми бачимо, лежить далеко не в економічній ситуації в регіоні.
