Час революціонерам очолити бунт на Донбасі

Зараз багато пишуть про ситуацію на Донбасі як загрозу майбутньому України. Але можна подивитись на неї з іншого боку.

За словами Парубія, на Донбасі активно діють три сили:

— (про)російські диверсанти: діють в інтересах РФ, тобто, в інтересах ворожої держави. Їх мета — розпалювання будь-яких конфліктів на території України, за принципом «розділяй і володарюй»;

— криміналітет: грабіжники, люмпени, «романтики з великої дороги»;

— бунтарі: ті, кого просто все дістало. Вони і хочуть щось змінити, але не знають що і як. Кидаються з однієї крайності в іншу.

Відповідно, працювати з кожною з груп потрібно по-різному.

Проблема в тому, що відрізнити одних від інших, особливо з боку, практично неможливо (як і на Майдані:) Одна і та ж людина може тусуватися в різних групах, або одночасно представляти всі їх разом.

Найпростіше працювати проти російських диверсантів. Їх мета зрозуміла і незмінна — валити всіх навколо для підтримки будь-яких конфліктів.

Це вже зрозуміли всі на Донбасі. Тому наростає протистояння між диверсантами і місцевими бунтівниками. Чим далі, тим більш очевидно, хто на яких позиціях стоїть.

Складніше працювати проти бунтарів і криміналітету. (А чи потрібно?)

Ці дві сили все більше, методом «тику», наближаються до єдиноможливої ідеології, яка б виправдовувала їх дії. До ідеології революційних більшовиків: «Заводи — робітникам», «Грабуй награбоване», «Геть олігархів-гнобителів»… Донбас — ідеальний грунт для таких зерен.

Відповідно, бунт на Донбасі все більше перетворюється на міжкласовий конфлікт.

Так як влада в Києві залишилася проолігархічною, то вона є природним і об’єктивним (класовим) ворогом для цих бунтівників. І антитерористична операція (АТО) для них дійсно виглядає як каральна операція олігархів-гнобителів проти повсталого народу.

(АТО повинна працювати виключно проти російських диверсантів, а бунтівників навіть можна підключати для спільної ліквідації диверсантів).

З «батальйонами Ляшка» на Донбасі теж потрібно зав’язувати.

Для боротьби з диверсантами вони не дотягують.

А воюючи з місцевими бунтівниками дійсно розв’язують громадянську війну. Ще й зачищають для донецького олігархату простір від буйних класових опонентів.

Для Української Революції одним з ворогів є олігархічний клас.

Виходить, що бунтівники Донбасу є природними союзниками революціонерів. «Ворог мого ворога — мій друг».

Відокремлювати Донбас, підтримувати АТО проти бунту, голосувати за олігархів — це працювати проти Революції шляхом відсікання свого ж союзника.

Донбас – ідеальне місце для початку нової хвилі революції: і контрреволюція там має найміцніші позиції, і населення максимально радикалізоване.

Революціонерам потрібно не боротися проти бунтівників Донбасу, а очолити їх (як мінімум, ідеологічно) і спільно боротися проти ворогів Революції.