Енергетичний Томос, або 50 відтінків енергоефективного

Сьогодні наша країна нагадує бігуна, який вийшов на дистанцію із купою важких пакунків, що заважають не тільки бігти, але ж і просто рухатися.

 Наша економіка з ВВП в USD109,3 млрд (2017) намагається годувати пенсіонерів, забезпечувати соціальні пільги та сплачувати субсидії знедоленим громадянам, у той час як понад 30% від цієї чималої суми проходить проміж пальців завдяки не ефективному, не професійному управлінню. Ми звикли до деструктивних витрат, тому імпорт енергоносіїв та обслуговування гарантованого зовнішнього боргу на суму понад USD 12 млрд. (понад 11% ВВП) нас не дуже бентежить.

Ми також звикли сплачувати із свої кишені неефективність державного апарату, який лише у 2017 році не зміг забезпечити Україні додатковий дохід у обсязі 10,7 % ВВП через контрабанду – USD 5,931 млрд (2017), корупційний cash-back при закупівлях —  USD 2,84 млрд (2017) та не ефективне використання державних активів – понад USD 3 млрд (2017).

Нас не дивує той факт, що завдяки мутним та непрозорим рішенням у сфері визначення тарифів,  державна електрогенерація (атомні та гідроелектростанції) субсидує генерацію приватну (ТЕС та ТЕЦ). Як кажуть,  «Роттердам+» їм всім тут у допомогу. Держава тут ніби ні до чого, але ж з пересічних українців, тобто нас з вами, на цій схемі зістригають 1 млрд.грн на місяць.

Локальна перемога над зрадою далася взнаки і відтепер, після над зусиль депутатів-патріотів,  76% імпортованого вугілля ми ввозимо в Україну з РФ через блокування поставок енергетичного вугілля в Україну з Донбасу.  Тему якості завезеного вугілля та вмісту в ньому сірки у цій статті розкривати не будемо.

Уявимо собі будь-яку велику компанію, що веде прибуткову діяльність та акумулює нерозподілений прибуток у обсязі понад 30% від валового доходу. Такий ресурс міг би стати основою для її бурхливого розвитку, але — чи варто казати про те, що наша «велика компанія» не зростає, бо дуже багато втрачає?

Ну, а доки велика частина перевірених часом бійців, що прямо або опосередковано відповідають за такий стан речей, готується до президентських перегонів —  підсумуємо: перелічені деструктивні витрати України в 2017 році склали близько  USD 33 млрд.

При цьому, за оцінкою колег з Українського інституту майбутнього, повна енергетична незалежність України може бути досягнута прямими інвестиціями в енергетику на суму близько USD 25 млрд.

Ви спитаєте: до чого тут енергоефективність?

Відповім. Левова частина щорічних втрат з’являється через енергетичну неефективність та велику енергоємність нашої економіки. У грошах — це USD 9,2 млрд на рік. Це наша недосконала і витратна енергетика, не зовсім комфортна логістика, ненаситне житлово-комунальне господарство та застаріла промисловість.

І відтепер це стосується кожного, бо економіка держави, що обкладена надвеликими тягарями, більше не в змозі брати такі витрати на свій рахунок.

Енергоефективність та світ

Енергоефективність – це не просто зайві гроші, що можуть з’явитися в наших карманах. Це один з найдешевших способів зменшити викиди парникових газів, бо наші зайві витрати збільшують викиди CO² та псують атмосферу всієї земної кулі.  І це вже не тільки наша справа.

За прогнозами ООН до 2040 року споживання енергії зросте принаймні на 30% за рахунок країн, що розвиваються, при цьому центром впровадження енергоефективності буде Європа.

Асоціація України з ЄС поставила нас в один ряд з іншими учасниками Енергетичного співтовариства, що передбачає впровадження спільних стандартів та зобов’язань у сфері енергоефективності. Для України —  це скорочення на 9% обсягів споживання енергії в період до 2020 року у порівнянні з базовою лінією 2005-2009 років.

То що робити країні, де інвестиційні потреби в енергоефективність оцінюються на рівні від USD 60 млрд., інвестиційний клімат є найпоганішим у Європі, а обсяг залучених у 2017 році прямих іноземних інвестицій трохи перебільшує USD 1,5 млрд?

Для відповіді на це питання потрібно зрозуміти логіку процесу, що був запущений та реалізується в рамках 3-го та вже скоро —  4-го енергетичних пакетів ЄС.

Цей процес має декілька сенсів, першим з них є — демонополізація енергетичного ринку. Демонополізація передбачає реформування вертикально-інтегрованих компаній для відділення конкурентних сфер діяльності (виробництво – продаж) від природньо-монопольного транспортування.

Одним з дієвих механізмів усунення монополії на енергоринку в ЄС стало стимулювання генерації з ВДЕ та залучення в цей процес тисяч пересічних європейців, що інвестують власні накопичення у створення енергетичної інфраструктури на мікро-рівні.

Чим більше джерел генерації – тим більш стійкою є вся енергосистема. Чим більше інвесторів залучені в процес, тим менше можливостей комусь одному диктувати власні правила. Чим більше постачальників є на ринку, ти кращі умови отримує кінцевий споживач.

За такої системи — людина має можливість обирати між сторонніми постачальниками енергії або зробити власні інвестиції в свою мікро-енергосистему. При цьому, у останньому випадку, локальний банк під низький відсоток профінансує вашу енергонезалежність, а держава поверне частину вкладених коштів.

Чи буде споживання у цьому випадку енергоефективним? Питання є риторичним.

У 4-му енергетичному пакеті ЄС має бажання просунутись ще далі: мова йде про свідомий перерозподіл ринку генерації ЄС з метою збільшення долі енергетичних кооперативів та роздрібних виробників. Саме з цим пов’язані плани довести до 2030 року долю генерації з ВДЕ до 50% від загального обсягу ринку.

Від цього виграють всі. Енергія стане більш доступною та більш чистою. Генерація і споживання стануть більш гнучкими та розумними, а відповідно – більш енергоефективними.

Крім того, за оцінками експертів, впровадження системних енергоефективних заходів 4-го пакету в ЄС дозволить не тільки залучати до €170 млрд на рік у розвиток енергетичної інфраструктури, але ж й створить умови для додаткового  щорічного зростання економіки ЄС на 1%.

Європейська система енергоменеджменту використовує весь арсенал організаційних, мотиваційних та запобіжних заходів підвищення енергоефективності.

Цей дуже цікавий досвід заслуговує на нашу прискіпливу увагу.

Так, в Хорватії, кожна місцева компанія (установа) для здійснення господарської діяльності має декларувати цілі з оптимізації власного енергоспоживання, а їх досягнення – підтверджувати через незалежний аудит. У разі недосягнення задекларованих цілей з енергоефективності, еквівалентна сума недоїмки сплачується компанією в Фонд енергоефективності.

У Данії компанії повинні щорічно самі звітувати та один раз на 2 роки проводити незалежний зовнішній аудит. В Австрії – за недосягнення поставленої мети буде сплачено €0,2 за кожен 1 кВт*год не реалізованої економії енергії. В Греції — ви не зможете продати нерухомість, якщо її енергоспоживання буде нижче класу С.

У Німеччині – 5 931 великих компаній, щоб уникнути постійних витрат на регулярні енерго аудити,  запровадили у себе системи енерго менеджменту (СЕМ) за міжнародним стандартом ISO 50001.

Підсумуємо: пріоритети ЕС в енергетиці — це демонополізація, децентралізація, зниження цінового порогу для входу в енергетичний бізнес і , як наслідок, посилення конкуренції на користь споживача. Плюс застосування м’якої сили до тих, хто не хоче бути енергоефективним, скорочувати шкідливі викиди та відповідати сучасним вимогам.

З Європою все зрозуміло, а що робити нам?

Енергетичний Томос

Якими мають бути пріоритети держави, яка при ВВП у розмірі USD109,3 млрд (2017) має потенціал енергозбереження на рівні USD9,2 млрд на рік? Яким чином структурувати це величезне поле енергетичних втрат та перетворити Проблеми у Можливості?

Логіка підказує, що за таких умов потрібно вирішити декілька основних завдань:

1. встановити стандарти енергоефективності;
2. стимулювати впровадження енергоефективних заходів;
3. запобіжними заходами мотивувати ринок для дотримання режиму оптимального енергозбереження ;
4. забезпечити кадрове наповнення для енергоефективних проектів;
5. реалізовувати системну інформаційну політику у підтримку енергоефективності.

На цей час, основні зусилля державних регуляторів зосереджені на стимулюванні заходів з енергоефективності, що має свої причини.

Між тим, не можна залишати поза увагою не менш важливі речі.

Ми звикли до не втручання держави в процеси, якими потрібно керувати. Використання вугілля з підвищеним змістом сірки, неконтрольовані викиди небезпечних речовин в атмосферу та в річки, сіра вирубка лісу або незаконний видобуток бурштину – це не тільки ганьба і зрада. Це недотримання екологічних стандартів та пряме невиконання відповідальними особами своїх службових обов’язків.

Сфера енергоефективності для нашої держави відносно нова, тому пережитки радянських часів у неї відсутні. Чому б у такому випадку не впроваджувати одразу стандарти, що прийняті у цивілізованому світі?

Існує єдиний рецепт досягнення енергетичної ефективності для промисловості, транспорту, енергетики та муніципальних об’єктів.  Це міжнародний стандарт ISO 50001 «Система енергоменеджменту», який передбачає комплексний підхід для системного та постійного покращення показників енергоспоживання.

Чому цей енергетичний стандарт, який ще у 2015 році отримав статус ДСТУ і ніби є обов’язковим для впровадження за законодавством України, досі лишається на умовах добровільного впровадження? Чи розуміємо ми, що такий «лібералізм» ллє воду на млин наших північних сусідів, які кровно зацікавлені у нашій енергетичній неефективності?

Сьогоднішня неефективна система енергоменеджменту України забезпечує щорічні втрати у обсязі USD 9,2 млрд  і має змінитись за рахунок впровадження тисяч локальних систем енергоменеджменту (СЕМ) – у муніципалітетах, об’єднаних територіальних громадах (ОТГ), виробничих, логістичних та енергетичних компаніях.

Впровадження СЕМ забезпечить моніторинг реального стану споживання енергії із актуальними рецептами його покращення у вигляді проектів енергоефективності.

Але хто їх підготує та хто буде керувати їх впровадженням? Для цього потрібні кадри із новою спеціалізацією – «енергоменеджер». Це управлінці із знанням енергетичного законодавства, основ проектного менеджменту, інвестиційного процесу, методології розбудови системи енергоменеджменту (ISO 50001), розумінням технічних та технологічних процесів у сфері енергозбереження, що невід’ємно пов’язана з екологією та сталим розвитком.

Енергетика України також потребує демонополізації та децентралізації. Нам також не завадить посилення конкуренції на користь споживача. Напевно ми більше, ніж Європа, потребуємо застосування м’якої сили до тих, хто відкладає свою енергоефективність на завтра.  Нам також потрібні муніципальні енергетичні кооперативи та ефективні фінансові механізми інвестування в енергетику коштів пересічних українців. Нам дуже потрібні кваліфіковані кадри, що здатні працювати на цьому перспективному ринку.

Енергетичний Томос для України ніхто не випише. Ми зможемо його вибороти для України лише своїми розумними та усвідомленими діями, в основу яких ляже підготовка кваліфікованих кадрів та формування проектного поля енергоефективності через масове впровадження локальних та регіональних СЕМ.

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, страницу «Хвилі» в Facebook.