“Не існує ні вічних друзів, ні вічних ворогів. Існують лише вічні інтереси”

Лорд Пальмерстон, прем’єр-міністр Британії та політик у 19-ому столітті [1]

Щойно наведена цитата яскраво демонструє реалії міждержавних відносин між Україною та Туреччиною. З огляду на комплексність розглянутої теми, було обрано таке розподілення вимірів для аналізу: політичний, військовий, економічний та гуманітарний. До того ж хронологічні рамки окреслено початком повномасштабного вторгнення РФ, себто з 24 лютого 2022 року та аналіз не передбачає розгляд турецько-російських відносин, які є, правду кажучи, на вельми високому рівні, особливо в економічному (товарообіг (порівняно з україно-турецьким), часткова енергетична залежність від РФ, побудова атомної електростанції Аккую), та зовнішньополітичному смислах (обопільне залучення до дій у регіоні Близького Сходу, на Кавказі та в Лівії) [7]. Безумовно варто зазначити той факт, що турецький підхід до зовнішньої політики надто відрізняється від нинішнього українського і це може породжувати певною мірою непорозуміння, а іноді, вороже ставлення до Туреччини, проте, на думку автора, потрібно наголосити, що ця країна є важливою у ролі партнера для України з багатьох причин, і нам, українцям, необхідно звертати увагу на перспективи розвитку відносин та максимізації вигод саме для нашої держави, дивлячись на приклад Туреччини. Але для цього слід розібратися в тому, що маємо зараз. Отже, почнімо розгляд.

Політичний вимір

Щодо політичної частини, першочергово зазначимо про непохитну підтримку Туреччиною територіальної цілісності з часів анексії Криму та роздмухування конфлікту на Донбасі РФ у 2014 році, а надто після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну [10][12]. Крім того, вагомим фактором є факт окупації саме Кримського півострову, адже Туреччина є країною зі значною діаспорою кримських татар [9], членом "Кримської Платформи” (брала участь у всіх засіданнях на цей момент) [11], ініціаторкою ухвалення концепції “Тюркського світу” та створення “Організації тюркських держав” [8] (у цьому зв’язку варто згадати про карту “Тюркського світу”, частиною якої є територія Криму та чимало територій РФ [14]). Вочевидь на доданок до цього факту можна додати, що Туреччина має ще один власний інтерес щодо підтримки територіальної цілісності України, а саме: питання курдської меншини та її прагнення до автономії або навіть незалежності [6], тому визнання псевдореферендумів та/або “незалежних” республік так званих ДНР та ЛНР створило б небезпечний прецедент для внутрішньої ситуації в країні. Також ще одним важливим аспектом відносин між Україною та Туреччиною є погодження останньої щодо членства в НАТО попередньої [4]. Останнім пропонується виокремити намагання Туреччини сприяти формуванню переговорного майданчика з власного боку в ролі посередника між РФ та Україною, що наразі відомо як Стамбульські перемовини у 2022 році, що не призвели до істотних результатів, але натомість, продемонстрували вагу Туреччини як спроможного посередника (що потім ще раз було засвідчено після укладення “Зернової угоди’), який залишає канали зв’язки комунікації між обома ворожими сторонами, на відміну від власних союзників з НАТО [17] [33].

Військовий вимір

Військовий вимір - один з найбільш перспективних для відносин між двома розглянутими країнами. Як зазначав Голова МЗС України Дмитро Кулеба: “Стародавніх традицій османської дипломатії ніхто не скасовував. Якщо коротко сказати про Туреччину, про її зовнішню політику зараз, - то це співпраця у військово-технічній сфері з Україною і співпраця в торговельно-економічній сфері з Росією. Тобто допомагаючи нам протистояти Росії на фронті - об'єктивно це Туреччина робить, - вони заробляють гроші на Росії" [7]. Військова кооперація між країнами виражається у декількох аспектах: безпосередній військовій допомозі Туреччини Україні з початку повномасштабного вторгнення та кооперацією між країнами у військово-промисловому комплексі. Щодо першого зазначеного аспекту, то до номенклатури переданої зброї входять БПЛА, бронежилети, каски, бронетранспортери, міномети, ракетні системи залпового вогню, засоби радіоелектронної боротьби та боєприпаси [2] [13]. Особливо виділяються БПЛА виробництва компанії Baykar, який переносить нас до наступного аспекту - співробітництва в військово-промисловому комплексі. Відомо, що українська компанія “Мотор Січ” - постачальник двигунів для турецької TAI (Turkish Aerospace Industries Inc) та для вже згаданої Baykar [20] [5]. Політична позиція засновників Baykar є схильною до України та це цілком виражено фактом початку будівництва заводу компанії в нашій державі [22].

Економічний вимір

Одним із найголовніших успіхів турецько-українських відносин за обраний період можна вважати укладення “Зернової угоди” у 2022 році, яка дозволила за час своєї дії відновити експорт аграрної продукції шляхом Чорного моря та досягти загальних значень вивезених товарів до орієнтовно 33 мільйонів метричних тонн, що надало вкрай необхідну провізію для багатьох країн (цікаво, що найбільшим покупцем української продукції під час дії угоди була КНР) [3], покращити стан платіжного балансу завдяки збільшенню значень з експорту, підтримати українських аграріїв, для РФ - домогтися зняття деяких санкцій та показати власну договороспроможність, а для Туреччини - стати вигодоотримувачем від транзиту зерна крізь Дарданелльську та Босфорську протоки, черговий раз виставити себе як ефективного та надійного посередника в дипломатичному полі [18]. Але після припинення дії цієї внаслідок рішення Росії та незмогою Туреччини й ООН віднайти рішення, прийнятного для її подовження РФ, ситуація довкола іміджу Туреччини як виняткового посередника, можливо, змінилася, хоча наміри того ж Ердогана щодо проведення мирних переговорів між Росією та Україною за допомогою Туреччини в ролі медіатора не змінилися і дотепер [16]. Інший фактор - це готовність Туреччини до залучення до післявоєнної відбудови України, також необхідно підкреслити, що Туреччина і до війни посідала провідну роль в інвестиціях до України [15]. Ба більше, значну роль в економічних відносинах між країнами безумовно відіграє сфера туризму [20], проте, з початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну обопільна співпраця у цьому плані є сильно обмеженою з об’єктивних причин [15]. Більш того, не можна забувати про угоду про вільну торгівлю між двома країнами, котру було підписано у 2022 році та зараз ведуться перемовини між сторонами щодо початку її функціонування [23]. Стосовно торговельних відносин, то зі статистичних даних за 2022 рік можна констатувати, що частка Туреччини в загальному експорті України (закуповуванні українських товарів) у доларовому еквіваленті становить 6,5 % з-поміж усіх країн, що є третім показником за спаданням; та частка Туреччини в загальному імпорті України (тобто покупка турецьких товарів Україною) становить 6,2 %, що є четвертим показником за спаданням відповідно [21]. Себто Туреччина є справді одним із важливих торговельних партнерів для України. Але ситуація не виглядає однаково зі сторони власне турецької. Якщо подивитися на аналогічну статистику за 2022 рік що експорту та імпорту, то Туреччина експортує у доларовому еквіваленті частку у 1,25 % до України, а імпорт з України становить лише 1,01 % частки від загального імпорту [19]. Треба зважати на ці цифри задля того, щоб зрозуміти, якій саме стороні більш вигідна та важлива торгівля та в як вона проявляється (більшість експортованих з України до Туреччини товарів - аграрна продукція та олія з насіння, а імпортованих Україною з Туреччини - текстиль, машини та нафтопродукти, що наштовхує на думку, що Туреччина виграє від постачання продуктів з більшою доданою вартістю) [19] [21].

Гуманітарний вимір

Щодо гуманітарного виміру, то країни проявили двосторонню взаємодію під час різних ситуацій.

По-перше, Туреччина надала гуманітарну допомогу Україні опісля початку повномасштабного вторгнення [24], внаслідок ракетних атак РФ на енергетичну інфраструктуру України [25] та після гуманітарної катастрофи внаслідок підриву Каховської ГЕС [26], а також прихистила певну кількість дітей-сиріт з України [29].

По-друге, з іншого боку, Туреччина не проваджує таких державних програм та соціальної допомоги для біженців з України, як країни ЄС [28].

Популярные статьи сейчас

Зеленский встретился с главой ЦРУ Бернсом: война закончится

ПФУ сделал заявление о выплатах за декабрь: успеют ли украинцы получить деньги до Нового года

Это самая глупая вещь: Трамп высказался о войне и поддержке Украины

"Киевстар" меняет тарифы для пенсионеров: что нужно знать в декабре
Показать еще

По-третє, і мабуть, есенційне на цей момент, це черговий прояв Туреччини як медіатора у питанні обміну військовополонених між Україною та Росією. За результатами домовленостей вдалося повернути чимало людей [30], особливо для України запам’яталося повернення командирів полку “Азов” на Батьківщину [31]; також вартий уваги факт стосовно готовності Туреччини допомагати Україні в розмінуванні Чорного моря [27]. Але, як було підкреслено з самого початку цього підрозділу, країни проявили двосторонню взаємодію. Україна була однією з перших держав, котрі надали гуманітарну допомогу Туреччині через нищівні наслідки землетрусу у 2023 році [32]

Висновок

Відносини України та Туреччини з-поміж проаналізованих вимірів перебувають на найвищому рівні саме у військовому і політичному аспектах, що пояснюється значною кількістю факторів: політичною кон’юнктурою, зовнішньополітичними інтересами країн, їхньою економічною структурою, участю в/взаємодією з міжнародними блоками (ЄС, НАТО та інші), їхніми внутрішніми нагальними проблемами, їхнім геостратегічним позиціюванням тощо. Україні слід робити висновки з поведінки Туреччини, а надто щодо стратегічної автономії у зовнішньополітичній сфері, економічної структури, а особливо її складністю та продовжувати співпрацю у всіх можливих напрямах, з фокусом у найближчій перспективі на військовій кооперації.

Джерела