Російська Федерація вчиняє злочин геноциду і світове співтовариство зобов’язано цьому запобігти.

27 травня 2022 р. був опублікований звіт Інституту New Lines і Центру з прав людини Рауля Валленберга. Цей звіт став результатом дослідження, метою якого було дати відповідь на питання – чи є Російська Федерація державою, яка несе відповідальність за порушення Конвенції про запобігання злочину геноциду та яким має бути покарання за нього через вторгнення в Україну.

Інститут New Lines і Центр Рауля Валленберга мають значний досвід у вивченні питань, що піднімаються в звіті. Зокрема, ці організації провели велику роботу щодо дослідження геноциду Рохінджа і Уйгурів, включаючи підготовку першого звіту про геноцид у Сіньцзяні.

Автори звіту роблять висновок про те, що Росія несе відповідальність за пряме та публічне підбурювання до вчинення геноциду. З огляду на вчинені звірства в звіті робиться висновок про намір частково знищити українську національну групу.

В дослідженні також вказується на існування серйозної загрози геноциду в Україні, що викликає юридичні зобов'язання всіх держав щодо запобігання цьому.

Прочитавши цей 48-сторінковий звіт, вважаю за необхідне донести до широкої громадськості його основний зміст без зайвих юридичних подробиць, але достатньо детально. Отже, давайте проаналізуємо ключові висновки з цього дослідження.

Захищена група

Українська національна група визнана як всередині країни, так і на міжнародному рівні загалом, і Росією у офіційних міждержавних відносинах зокрема і, таким чином, захищена Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.

Підбурювання до геноциду

Відповідно до ст. III (c) Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, пряме і публічне підбурювання до геноциду є окремим злочином незалежно від того, буде здійснено геноцид чи ні.

Організоване Росією підбурювання до геноциду

а) Заперечення існування української ідентичності

Високопоставлені російські чиновники та коментатори державних ЗМІ неодноразово й публічно заперечували існування окремої української ідентичності, маючи на увазі, що ті, хто себе ідентифікує як українець, загрожують єдності Росії та є нацистами, і тому заслуговують на покарання. Заперечення існування захищених груп є специфічним індикатором геноциду відповідно до Керівництва ООН з оцінки ризику масових звірств.

б) Дзеркальні звинувачення

«Дзеркальні звинувачення» — потужна, історично повторювана форма підбурювання до геноциду. Злочинець звинувачує цільову групу в плануванні або вчиненні звірств, подібних до тих, які він сам збирається вчинити проти них. При цьому передбачувані жертви зображуються як екзистенційна загроза, через що насильство проти них є необхідним і має оборонний характер.

Президент Росії Володимир Путін і російські чиновники вчинили саме це, зробивши абсолютно неправдиве твердження, що Україна вчинила геноцид або знищила цивільне населення на підтримуваних Росією територіях, контрольованих сепаратистами, і використала це як привід для вторгнення в Україну.

в) «Денацифікація» і дегуманізація

Російські чиновники та державні ЗМІ неодноразово посилалися на «денацифікацію» як одну з головних цілей вторгнення і широко описували українців як недолюдей («зомбованих», «звірів» чи «підлеглих»), хворих чи брудних ("накип", "бруд", "безлад") або як екзистенційну загрозу та втілення зла («Нацизм», «Гітлерюгенд», «Третій рейх»). Ця риторика використовується для зображення істотного сегменту або цілого покоління українців як нацистів і смертельних ворогів, роблячи їх законними та необхідними цілями для знищення.

г) Зображення українців як екзистенційної загрози

У російському контексті підбурювальна кампанія, організована державою, відверто пов’язує нинішнє вторгнення з Радянським Союзом та екзистенційними битвами з нацистською Німеччиною у Другій світовій війні, посилюючи пропаганду та вплив на російське суспільство з метою вчинення або виправдання масових звірств.

5 квітня 2022 р. про це заявив нинішній заступник голови Ради безпеки Росії Дмитро Медведєв. «перетворившись у Третій рейх… Україну спіткає та сама доля… чого вона заслуговує! Ці завдання неможливо виконати миттєво. І вони будуть вирішуватися не лише на полі бою».

За день до широкого відзначення Дня Перемоги, на честь перемоги Радянського Союзу над нацистською Німеччиною президент Путін надіслав телеграму до підтримуваних Росією сепаратистів, стверджуючи, що росіяни борються «за звільнення своєї рідної землі від нацистської нечисті, поклявшись, що «перемога буде за нами, як у 1945 році».

Російська православна церква публічно підтвердила цю історичну паралель і благословила боротьбу Росії з нацистами.

д) Примушування російської аудиторії до вчинення або потурання звірствам

Влада Російської Федерації заперечує звірства, скоєні її силами, і винагороджує військовослужбовців, підозрюваних у масових вбивствах в Україні, що є прямою вказівкою військовим вчиняти, а російській громадськості – виправдовувати подальші звірства. Влада продовжує безпосередньо підбурювати громадськість, направляючи та посилюючи свою пропаганду через контрольовані ЗМІ. Підбурювачі та пропагандисти, як правило, дуже впливові політичні, релігійні та державні діячі чи представники ЗМІ, включаючи президента Путіна.

З’являється все більше доказів того, що російські солдати засвоїли та реагують на державну пропагандистську кампанію, повторюючи її зміст під час вчинення звірств. Заяви цих солдатів включають, зокрема, наступне: «кожна нацистська повія», «полювання на нацистів», «ми звільнимо вас від нацистів», «ми тут, щоб очистити вас від бруду» (після публічної страти).

Геноцидний намір

Що відрізняє геноцид від інших міжнародних злочинів, так це «намір знищити, повністю або частково, захищену групу як таку». Цей намір можна атрибутувати державі через докази загального плану (отримані з офіційних заяв, документів та аналізу політики) або можна зробити висновок із систематичної моделі звірств, спрямованих на захищену групу.

П'ятірка актів геноциду — вбивство, заподіяння серйозної шкоди, умисне створення небезпечних умов для життя, введення заходів запобігання народженню та примусове переведення дітей до іншої групи — також може вказувати на наміри геноциду, якщо розглядати їх у сукупності.

«Генеральний план» часткового знищення української національної групи може бути продемонстрований підбурюванням до геноциду, що викликало військове вторгнення, або через вражаючі випадки звірств, що свідчать про військову політику.

Геноцидна модель знищення українців

а) масові вбивства

Розслідування встановило, що російські війська заарештовували українських мирних жителів та вчиняли масові розстріли на окупованій території. Поширені ознаки цих вбивств — зв’язані руки, катування та постріли в голову з близької відстані.

Добре задокументована Бучанська різанина може свідчити про послідовну тактику, яку застосовують росіяни. Кількість братських могил на окупованій території швидко збільшується, про що свідчать супутникові знімки. Повний масштаб масових вбивств не буде відомий, поки не буде відновлено доступ до об’єктів, які контролюються російськими військами.

б) Умисні напади на укриття, шляхи евакуації та гуманітарні коридори

Російські війська систематично атакують укриття та шляхи евакуації, що вказує на військову політику, направлену на вбивство та захоплення мирних жителів.

в) невибіркове бомбардування житлових районів

Російські війська постійно використовують невибіркову за своєю природою зброю з широкомасштабним впливом або касетні боєприпаси, спрямовані на густонаселені райони щонайменше у восьми областях України.

г) російські військові облоги: навмисне та систематичне нанесення загрози життю

Бомбардуючи українців в оточених районах, російські війська свідомо створили небезпечні для життя умови.

Руйнування життєво важливої ​​інфраструктури

Російські війська дотримуються аналогічної моделі при облозі українських міст, в першу чергу наносячи удари по системах водо- та енергозабезпечення, по медичним закладам, складам з продовольством тощо.

Ці скоординовані дії російських військових позбавлять українців предметів першої необхідності та затискують їх у пастці.

Наведені обставини демонструють, що такі облоги розраховані саме на те, щоб призвести до фізичного знищення українців.

Напади на заклади охорони здоров'я

Станом на 25 травня 2022 р. Всесвітня організація охорони здоров’я задокументувала 248 атак на систему охорони здоров’я України.

Знищення та вилучення предметів першої необхідності,

гуманітарної допомоги та зерна

Російські війська знищили та захопили величезні запаси зерна, в т.ч вивезли сотні тисяч тон в Росію, і неодноразово блокували або захоплювали гуманітарну допомогу та волонтерів, які прагнули евакуювати мирних жителів, використовуючи голод як зброю у війни.

Утримання в небезпечних для життя місцях

Російські війська утримують українських мирних жителів на об’єктах, де їх позбавляють предметів першої необхідності, що призводить до смерті від задухи або голодування.

Зґвалтування та сексуальне насильство

Повідомлення про сексуальне насильство та зґвалтування в окупованих Росією районах України містять вказівку на поширену та систематичну закономірність. Це, зокрема, групові зґвалтування, зґвалтування у будинках чи притулках, зґвалтування батьків на очах у дітей і навпаки.

Примусове переселення українців

Росія повідомила про переселення понад мільйона людей з України до Росії з початку вторгнення, в тому числі понад 180 000 дітей. Біженці та чиновники повідомляють, що їх переміщали силою або загрозою застосування сили.

За словами українських чиновників, російське законодавство реформується для прискорення усиновлення дітей з Донбасу, яких примусово відправили до Росії.

Примусове перевезення українських дітей до Росії є актом геноциду за ст. II(e) Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.

Намір частково знищити Українську національну групу

Намір частково знищити групу вимагає орієнтації на значну чи помітну частину групи.

Однак, щоб оцінити цей поріг, необхідно розглянути масштаби звірств, спрямованих на українців, що опинилися під контролем Росії.

Російські війська здійснювали фізичне знищення українців при відступі з окупованих районів, включаючи масові страти з близької дистанції, катування, руйнування життєво важливої ​​інфраструктури, зґвалтування та сексуальне насильство. Вибіркова спрямованість насильства на українських лідерів та активістів, їх насильницькі зникнення та вбивства є ще одним доказом наміру частково знищити українську національну групу, оскільки ці фігури є символом групи та важливі для її виживання.

Обов'язок запобігати геноциду

Держави мають юридичне зобов'язання запобігати геноциду за межами їхніх кордонів, як тільки вони усвідомлюють серйозну загрозу геноциду.

Опублікований звіт чітко встановлює, що необхідний для існування серйозного ризику геноциду поріг було досягнуто, і що жодна держава зараз не може заперечувати що вона знає про це.

Конвенція накладає на держави мінімальний юридичний обов'язок вживати розумних заходів для запобігання геноциду та захисту вразливих громадян України від неминучої небезпеки геноциду.