Фактчекінг матеріалу Бігуса про “Дзвін-АС”: 10 епізодів спецоперації проти ЗСУ

Не лягайте спати, сьогодні черговий ба-бах. Цей журналістський мем став для фб-спільноти хітом 2020-року. Сьогодні я розповім історію, як один з мартівських ба-бахів 2021, що цілився по корупції, влучив собі у груди – точніше в обороноздатність української армії. На bihus.info вийшов матеріал, який спричинив безпрецедентні за безглуздістю наслідки. ЗСУ добровільно склала свою найпотужнішу зброю перед російським агресором. Йдеться про рішення міністра оборони відмовитися від електронної системи управління військом ДЗВІН-АС. Поки що тимчасово.

В чому ж підступ? По-перше, оприлюднений Бігусом документ (аудит), який цими днями так обурив міністра оборони, був відомий А. Тарану ще з грудня 2020. На той час ніхто й не думав відмовлятися від головної зброї ЗСУ через зауваження в документі. Бо аудит – це штатна процедура виявлення документованих недоліків в кожній організації з метою їх усунення. Прикметно, в цьому аудиті радять ухилятися податків і кваліфікують сплату ПДВ як “небажану”.

По-друге, в матеріалі Бігуса присутня настільки велика кількість неточностей і припущень, що їм я вирішив присвятити час. Нижче розбирається 10 епізодів, які ставлять під сумнів не лише якість аудиту, продуманість рішення міністра оборони, але й точність медійного матеріалу з дотриманням журналістських стандартів.

Якщо зовсім коротко, історія така. Один замовник найняв двох виконавців для виготовлення двох різних продуктів, які мали б захистити країну. Перший працював, розробляючи документацію, ескізний проєкт, технічне завдання, проводив дослідно-конструкторську роботу, другий щось там майстрував на табуретці та піарився. А коли настав час звітувати про результати, в останнього не виявилося нічого, окрім дослідного зразка. А перший із практично готовим продуктом вийшов на етап тестування та усунення недоліків. Та усунуто було зовсім не недоліки продукту, а першого виконавця разом з усім проєктом. Один конкурент ліквідував другого за допомогою журналістів. У підсумку армія (читай – країна) опинилася беззахисною перед ворогом.

Тепер про те саме вже в деталях.

З початком війни на сході українська армія постала перед агресором, ніби у середині 20-го сторіччя. Паперові карти, кур’єри, візуальне спостереження лише вдень, маскування у зелених заростях. У ворога ж – сучасна електронна система управління військом, безпілотники, тепловізори, РЕБ, цілодобове спостереження та активні бойові дії.

Перший час ми встояли завдяки героїзму добровольців, високій армійській злагодженості, волонтерським ініціативам і активній допомозі простих людей. Окремі волонтерські ініціативи дали армії очі. Наприклад безпілотна розвідка – десятки волонтерських груп купляли армійцям коптери та літаки. Так, частина з них була іграшковими, однак це було краще, ніж нічого. Армія користувалася аматорськими саморобками – власноруч прошитими планшетами, “на колінках” написаними програмами, аматорськими пристроями тощо. Все це працювало розрізнено і не давало інтегрованого бачення ситуації. Військове командування не могло використовувати дані системи з низки об’єктивних причин.

Час диктував свої вимоги – на заміну українському аматорству мали прийти високопрофесійні технологічні та управлінські рішення. Хай для когось це звучить смішно, однак у нашої армії впродовж відносно невеликого часу її існування було створено власний науковий та технічний потенціал. Якому просто не давали реалізуватись, навмисне знищуючи розробки та ініціативи за наказами з Москви.

Починаючи з 1992 року, НДІ ЗС України, установами НАН України та промисловості з тематики ЄАСУ ЗС виконувалося понад 140 наукових та технічних проєктів, однак усі вони були зупинені на початкових етапах виконання: ескізного та технічного проєктування, розробки конструкторської документації тощо. Однак при цьому були офіцери та науковці, які вивчали та розуміли проблематику, переймали досвід СРСР, ЕС та США у створенні автоматизованих систем управління військами (АСУВ) та розуміли, як можна реалізувати подібний проєкт в Україні.

Не зайве відзначити, що в Україні не існувало жодної компанії (IT-розробника) із багаторічним досвідом у розробці військових цифрових систем. Було розуміння, що це – складний інтеграційний процес, у якому українським військовим знадобиться надійний постачальник техніки (системний інтегратор) та ІТ-компанія, спеціалізована на розробці софту національного масштабу.

2015 рік дав надії на перспективу реальної та незворотної цифровізації ЗСУ. На той час один з волонтерських проєктів – АСУ «МАРС» – вже реалізував ключову задачу: інтегрувати людей і техніку в єдиний інформаційний простір, в якому всі бойові одиниці бачать ситуацію на полі бою в режимі реального часу, а командири приймають рішення, спираючись на точні оперативні дані. Це і був один з ескізів майбутньої системи Дзвін-АС. Нижче – архівне фото з 2015-го, зроблене на виставці “Народна оборона”.

А такою була електронна карта, якою оперував волонтерський проєкт системи з 2015.

Нинішні електронні карти, з якими працює ДЗВІН-АС, більш досконалі.

Тому одразу виникає питання: що мала на увазі авторка, коли заявила, що система має працювати з цифровою картою, але “Голівуду не буде”?

З чим тоді, як не з електронними картами працює система “Дзвін”?

Для сил НАТО автоматизація – теж відносно нова тема. Але й Україна робила перші кроки, намацуючи під ногами твердий ґрунт, щоби зробити технологічний стрибок уперед. Відтоді минуло якихось 2-3 роки й Генштаб у 2019 вже демонстрував готові до використання АСУ, збудовані за принципами натівської концепції. Це, окрім вищезгаданої системи оперативного «Дзвін-АС», АС бойового управління «Ореанда ПС» та окремі елементи АСУ тактичного рівня «Простір». Я вже робив огляд цих систем у публікації під назвою “Цифрова армія України: попереджений – значить озброєний”.

З 2015 року у ЗСУ, наряду з артилерійськими системами автоматизації (АртОС, Кропива та її попередні версії), розроблялась волонтерська система "Дельта", яка була компіляцією системи відеонагляду та системи роботи з електронною картою (на базі ліцензії на закордонний комерційний продукт ArcGIS), а мала стати інструментом для ситуаційної обізнаності (як вже вищезгадана АСУ Марс, також волонтерська). Розробляв її колектив авторів, до якого входять як військовослужбовці, так і волонтери-айтішники. Проте використання “Дельти” прив'язане до надійного та стабільного інтернет-каналу, який у бойових умовах буває лише в теорії; запропоноване рішення з розгортанням супутникового інтернету військовими не витримувало критики.

Павло Павленко, начальник моніторингу оперативної обстановки та АСУ однієї з бойових частин ЗСУ, вважає «Дельту» рішенням, у яке вкладена велика праця. «Однак у разі бойових дій у неї є суттєвий недолік. А саме – архітектурне рішення за моделлю «клієнт-сервер». Тобто, вона розгорнута на центральному сервері та повністю залежить від якості каналу. Якщо канал падає, офіцер залишається без нічого», – констатує Павленко.

Перенесемося у теперішній час. При виконанні проєкту Дзвін-АС документація постійно дороблялася і вдосконалювалася щоразу після проведення чергових випробувань, навчань та зборів. Це є звичайною практикою під час розробки. Ось деякі посилання на несекретні матеріали, більшість з яких розробники системи АСУ Дзвін надали Івановій для того, аби вона сама розібралась у темі, яку взялася висвітлювати, замість того, аби механічно ретранслювати чиїсь слова:

1. Масштабні навчання Збройних Сил України: нові технології бою у бою
2. Автоматизована система управління військами: цифровий "Дзвін" для ЗСУ
3. Автоматизація за наказом
4. Нова система управління військами «Дзвін» успішно застосована під час командно-штабних навчань
5. Протистояння армій (Дзеркало тижня, 10.07.2020)
6. ЦИФРОВИЙ ВИМІР ЗСУ. ЗА ЯКИХ УМОВ ЦЕ МОЖЛИВО? (ОПК. Оборонно-промисловий кур’єр, 25.11.2019)

Візьмемо з джерела №5 цитату директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, Валентина Бадрака. “Дзвін-АС є базовою частиною єдиної автоматизованої системи управління ЗСУ. Вона охоплює управління та контроль бойовими діями стратегічного, оперативного і частково тактичного рівня. Дозволяє в напівавтоматичному й автоматичному режимах генерувати документи бойового управління, створювати і відстежувати карти, отримувати вичерпні дані про свої війська, наявні розвіддані, дані про війська противника, їх поточне та перспективне забезпечення, а також проводити розрахунки співвідношення сил і засобів, оптимальності їх застосування в різних сценаріях. Важливо, що «Дзвін-АС» — децентралізована система (побудована на безсерверній технології) і продовжує працювати навіть тоді, коли немає каналу зв’язку або він надто слабкий”.

Після історичного екскурсу давайте пройдемся по фактчекінгу матеріалу бігус.інфо.

ФАКТ №1. СБУ НЕ ПРОВОДИТЬ АУДИТІВ.

Цитата бігус.інфо: “Влітку 2020, за кілька місяців до здачі проєкту, СБУ ініціювало аудиторську перевірку, спочатку фінансову, а потім восени – комплексний аудит по проєкту в цілому. Загальний висновок аудиту такий: софт – не відповідає поставленому завданню, відтак подальше використання «Дзвону» може бути взагалі недоцільним, а закупівля аж 12 комплексів нічим не обґрунтована, тож відповідно переплата в 255 мільйонів могла взагалі бути зайвою.

Насправді: Аудит – це звичайний рутинний виробничий процес, під час якого досліджують документи на відповідність регламентам. Така перевірка не є випробуваннями із відповідними експертизами. Як зазначено у відповіді Івановій, яку вона скоріш за все навіть не взяла до уваги, напередодні аудиту відбувалась процедура технічної перевірки з боку спеціальної Комісії, яку призначив Головнокомандувач ЗСУ. Технічна перевірка завершилася позитивно і в цілому комісія прийняла роботи відповідного етапу. Дані обставини відображено в підписаному комісією Акті, який є в наявності у Замовника робіт. В Акті за змістом взагалі не зазначено недоліків, а переважна більшість наявних побажань і пропозицій стосуються подальшого обліку і модернізації результатів виконання Роботи. Згідно адміністративної процедури цей Акт повинен був бути погодженим уповноваженим представником Замовника – керівником управління автоматизації, який мав би належно його затвердити в разі позитивного висновку комісії, на підставі вимог ДСТУ і повноважень за довіреністю від міністра оборони України. Але означений керівник належним чином не виконав встановлених вимог законодавства, як і безпосередньо своїх посадових обов’язків.

ФАКТ №2. АУДИТ НЕ МОЖЕ ПРОВОДИТИ ТЕХНІЧНІ ВИПРОБУВАННЯ ТА ТЕХНОЛОГІЧНІ ЕКСПЕРТИЗИ, АУДИТОР НЕ ВТРУЧАЄТЬСЯ У КОДИ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ.

Цитата бігус.інфо: “Згідно з даними аудиту, «ДЗВІН» мав стати головним елементом Єдиної автоматизованої системи управління ЗСУ. Він мав би забезпечувати автоматизований збір і обробку інформації, оперативний обмін даними, таке ж оперативне прийняття рішень і виконання завдань, роботу з цифровою картою, захищені контури безпеки, сумісність з НАТО і багато іншого. Однак, за результатами аналізу програмного забезпечення, частина цих речей не реалізована, частина виконана так, що не забезпечить ефективного і оперативного управління армією.”

Насправді: Аудитори не аналізують код програмного забезпечення. Вони не мають компетенції та права без визначеної та легалізованої методології й відповідної нормативки самовільно дати експертизу якості програмного забезпечення обладнання чи, навіть, системи в цілому.

ФАКТ №3. ДЗВІН-АС НЕ ЛИШЕ СУМІСНИЙ З АНАЛОГІЧНИМИ СИСТЕМАМИ КРАЇН-ЧЛЕНІВ НАТО, АЛЕ Й НАДАЄ РОЗШИРЕНІ МОЖЛИВОСТІ КООРДИНАЦІЇ ІЗ ГУМАНІТАРНИМИ МІСІЯМИ ТА ПОЛІЦЕЙСЬКИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ.

Цитата бігус.інфо: “«ДЗВІН» несумісний з аналогічними системами країн-членів НАТО. Сумісність на рівні систем управління військами – необхідна для злагодженої роботи союзників під час бойових дій, вона забезпечує оперативний обмін інформацією. Для сумісності з НАТО достатньо використовувати затверджені в НАТО протоколи обміну інформацією. Але з невідомих причин «ДЗВІН» написали з використанням експериментального протоколу, не ратифікованого як стандарт НАТО.”

Аудиторський звіт: “... реалізовано функцію обміну за специфікацією ADEM, який не є ратифікованим стандартом НАТО...”

Насправді: «Дзвін-АС» цілком відповідає ТЗ та вимогам, стандартам та принципам системи C4ISR країн-членів НАТО. Він створювався за стандартами НАТО і є сумісним з аналогами країн Альянсу, розробками за програмою MIP (США), всіма необхідними протоколами передачі даних – першоджерело. Абревіатура MIP (JC3IEDM) означає вимогу: шлюз повинен бути розроблений з дотриманням рекомендацій організації Multilateral In-teroperability Programme (MIP) відповідно до спільної моделі даних обміну інформацією JC3IEDM. Своєю чергою ця вимога не передбачає повної та всеосяжної реалізації абсолютно всіх MIP протоколів і створення монструозної суперсистеми, яка все на світі підключає до всього на світі. Модель даних JC3IEDM використовується в специфікації обміну інформацією MIP Baseline 3.1 та в специфікації ADEM (переконливо прошу пройтися за усіма наведеними посиланнями). Згадана в аудиторському звіті ADEM (специфікація обміну даними, яка використовує натівську семантику JC3IEDM), дозволяє обмін інформацією між підрозділами різних країн світу, в єдиній системі, без додаткових доопрацювань. На сайті MIP розтлумачено, що таке ADEM і як це взаємодіє з середовищем.

Відповідно до публічної інформації, розміщеної на сайті mip.army.gr специфікація ADEM не лише сумісна з MIP, котрий зв’язує в єдиний ситуаційний, інформаційний та управлінський простір. ADEM додає нові опції та можливості до вже наявних у системі управління військами. Йдеться про наступне: “Специфікація ADEM надає засоби для розширення обміну інформацією для партнерів місії та сприяє з’єднанню спільнот (COIs) за допомогою таргетованого обміну інформацією. ADEM орієнтований на простоту впровадження та відкриває можливість підключення до коаліції більше недорогих комплексів, заохочуючи партнерів вибрати ті рішення, які найкраще відповідають їхнім потребам. Більш спрощено, то ADEM – це унікальна можливість під’єднатися до спільної операції більш широкими засобами. Якщо авторка, Леся Іванова порівнює ці протоколи із перехідниками до смартфону, то продовжу розповідь її мовою. Щоби обмінятися інформацією вона раніше купувала за 30 баксів перехідник для свого смартфону, а з появою ADEM їй перехідник не потрібен, бо на смартфон прилетіло безкоштовне оновлення прошивки з функцією бездротової передачі даних. Разом з оновленням Леся отримала ще десяток нових корисних функцій.

Відповідно до схеми вище із White Paper, ADEM дає можливість простого та розширеного обміну інформацією з використанням наявних відкритих стандартів (веб-сервісів), гарантовано зберігаючи при цьому сумісність із JC3IEDM, яку чомусь заперечує група дельтівців і вся редакція бігус.інфо. Можливо їм відомо те, про що не знає навіть НАТО?

Що дає ADEM, окрім підключення до спільного ситуаційно-командного простору військової коаліції?

1. Глобальна координація адресних гуманітарних конвоїв із забезпеченням повної секретності
2. Нарощування військового потенціалу через взаємодію зі службами поліції
3. Взаємодія з неурядовими гуманітарними місіями ООН через OGD (відкриті урядові дані)
   1. зі штаб-квартирою управління Верховного комісара ООН у справах біженців
   2. зі штаб-квартирами інших неурядових гуманітарних місій

ADEM загалом – це не лише про війну, але й про скоординовані гуманітарні місії на подолання наслідків військових операцій.

Зокрема в частині протоколів ADEM, реалізованих в Дзвоні, спецификація призначена для організації обміну даними АСУ країн членів НАТО з іншими АСУ.

Тож Бігус з Івановою обурюються: як ви посміли реалізувати ці служби? Бо нам таке про них розповіли Гончар із дельтівцями, а ці хлопці не брешуть!

Зовсім не зрозуміла мотивація, по якій автори програми бігус.інфо не знайшли можливості дослідити відповіді розробника та відкриті джерела, в яких є і термінологія, і перелік стандартів, на які посилаються у матеріалі, особливості інформаційної системи. Тож надаю технічну коротку довідку нижче.

MIP. Багатостороння програма взаємодії (Multilateral Interoperability Programme) – організація взаємодії, створена національними розробниками інформаційних систем управління та контролю військами (C2IS) з метою інтероперабельності національних систем категорії C2IS в багатонаціональному середовищі або коаліції. Мета МІП - взаємна підтримка всіх рівнів - від корпусу до батальйону. MIP – це консорціум з 29 країн-членів НАТО та інших країн, які щокварталу збираються для визначення специфікацій взаємодії для обміну інформацією між своїми національними системами управління військами.

JC3IEDM (Joint Command, Control and Consultation Information Exchange Data Model) – модель даних інформаційного обміну управління та контролю, підвідомча адміністрації MIP. Ця модель розроблена за участі експертів з різних країн-партнерів НАТО з Партнерства заради миру і представлена в якості стандарту для обміну інформацією.

ADEM (Alternate Development and Exchange Method) – альтернативний метод розробки та обміну. Специфікація MIP, що надає засоби для обміну поточною ситуацією, використовуючи семантику JC3IEDM

ФАКТ №4. ДЗВІН-АС ОБРОБЛЯЄ І КАРТИ, І ДОКУМЕНТИ

Цитата бігус.інфо: “Робота з цифровими картами реалізована так, що ефективної роботи під час бойових дій “ДЗВІН” забезпечити не зможе. Карта є одним з найважливіших інструментів для військових, вона має забезпечувати ситуаційну обізнаність, тобто розуміння актуальної поточної ситуації на полі бою, а відтак інформація на ній має оновлюватися оперативно. Натомість виявилося, що в основі «ДЗВОНУ» лежить система документообігу, відтак і робота з картами відбувається – як робота з документами. За висновками аудиторів, така система спрощує роботу з документами, тому може бути ефективною для планування чи підготовки – але під час активних бойових дій забезпечити ситуаційної обізнаності армії не зможе.”

Насправді: «Дзвін-АС» дозволяє в напівавтоматичному й автоматичному режимах генерувати документи бойового управління, створювати та відстежувати карти, отримувати вичерпні дані про свої війська, наявні розвіддані, дані про війська супротивника, їх поточне та перспективне забезпечення, а також проводити розрахунки співвідношення сил і засобів, оптимальності їх застосування в різних сценаріях.

Чи є карта документом? Так. Однак це взагалі не заважає їй бути інтерактивною та електронною.

ФАКТ №5. РЕАЛІЗОВАНІ ПРОТОКОЛИ ОБМІНУ СЕКРЕТНИМИ ДАНИМИ – НЕ НЕДОЛІК, А ПЕРЕВАГА

Цитата бігус.інфо: Грифи таємності в системі присвоюються не окремим документам/даним, а цілим пунктам управління, що унеможливлює оперативний і автоматичний обміни даними. Зі штабу з рівнем «ДСК» до вищого штабу з рівнем «таємно»/«цілком таємно» (тобто нагору) інформація автоматично ще передається, а навпаки (вниз) – уже ні, тільки мануально. Для цього в штабі стоїть три різні сервери, по одному на кожен рівень доступу, і окрема людина, т.з. «адміністратор безпеки», має на флешці перенести дані з одного на інший і тільки так вони потраплять до «нижчого» штабу. В умовах активних бойових дій темпи передачі інформації та прийняття рішень – по суті залежать від того, як швидко перетикати флешки. Нагадаємо, «ДЗВІН» мав бути автоматизованою системою управління.

Насправді: У більшості випадків так і має бути. Секретна інформація як правило не повинна передаватися зверху вниз в автоматичному режимі. Це є вимогою замовника. Виняток з правила – дані у вигляді бойових наказів, розпоряджень тощо. Які завдяки системі Дзвін-АС доносяться до виконавців у законній формі.

ФАКТ №6. ВЕСЬ СОФТ «ДЗВОНУ» УСПІШНО ПРОЙШОВ ПЕРЕВІРКУ НА КСЗІ

Цитата бігус.інфо: Частина софту в складі «ДЗВОНУ» – це придбане «Еверестом» ліцензійне програмне забезпечення сторонніх виробників. В цілому використання в нових розробках готових базових рішень – це нормальна практика, однак в ході аудиту виявилося, що одна з закуплених програм, пакет ліцензій котрої ліг в кошторис 15 млн грн, по фіналу не використовується. Ще одна не проходила спецперевірку на предмет захисту інформації (– ред. КСЗІ) – при тому, що ця програма відповідає за передачу даних між пунктами управління. Крім того, невирішеним лишається питання з подальшим використанням стороннього ліцензійного софту – адже якщо систему таки захочуть запровадити в армії, то за кожну наступну ліцензію на кожен наступний комп’ютер знову доведеться платити.

Насправді: На всі системи Дзвону є відповідні КСЗІ. Неможивість отримати про них публічну інформацію зумовлена обмеженнями секретності. Чим поки що успішно і користується група дельтівців, розуміючи, що на подібні публічні звинувачення в принципі неможливо дати публічні деталізовані спростування.

ФАКТ №7. ЖУРНАЛІСТИ СПЛУТАЛИ ЧИНОВНИКІВ З ВІЙСЬКОВИМИ І ВСТАНОВИЛИ, ЩО АБСОЛЮТНО УНІКАЛЬНІ СИСТЕМИ ШТАМПУЮТЬ КОНВЕЄРНИМ СПОСОБОМ

Цитата бігус.інфо: Офіційно замовником виступало МОУ, воно ж платило гроші по контракту. Однак від початку керували проєктом чиновники Генштабу. Підписав контракт з компанією без досвіду розробки таких систем – генерал Володимир Рапко, тодішній начальник військ зв’язку ГШ ЗСУ.

Насправді: Все навпаки. В Генштабі не чиновники, а військові. Чиновники – у Міноборони. Досвіду розробки таких систем в Україні взагалі немає ні у кого. Тому ще вона унікальна. Більш детально – на початку цього матеріалу в історичному екскурсі.

ФАКТ №8. РЕАЛЬНА ВІЙСЬКОВА СИТУАЦІЯ ПОТРЕБУЄ БІЛЬШОЇ КІЛЬКОСТІ КОМПЛЕКТІВ

Цитата бігус.інфо (подається як зловживання): Ідея потроїти кількість комплектів і роздути кошторис на зайві 255 млн грн походить із доповіді, яку підготували в Управлінні розвитку автоматизації (тоді під командуванням полковника Віктора Артиховича), доповів її в Генштабі замначальника ГШ ЗСУ генерал Радіон Тимошенко, а погодив – тодішній начальник ГШ ЗСУ Віктор Муженко.

Насправді: Додаткові командно-штабні машини та пункти управління – це те, чого не вистачає наразі в умовах бойових дій, особливо, якщо їх кількість та масштаби будуть зростати (а це не виключено, нажаль). Потроєння їх кількості – добре, а не погано. 255 млн зайвими не могли бути, за визначенням, ані для виконавця, ані для замовника. Аналогічно можна написати про потроєння кількості танків або патронів. АСУВ – це також зброя.

ФАКТ №9. ПРИЙОМКА ЧЕРГОВОГО ЕТАПУ РОБІТ ПО “ДЗВОНУ” ПРОЙШЛА ШТАТНО ПОПРИ СПРОБУ ЗРИВУ, АКТИ ПІДПИСАНО КОМІСІЄЮ

Цитата бігус.інфо: Паралельно до аудиту в жовтні 2020 року підійшли строки здачі проєкту в цілому. До Комісії з прийому етапу вперше увійшли кілька програмістів зі спеціалізованої айтішної спецчастини ЗСУ (Центр впровадження та супроводження автоматизованих систем оперативного (бойового) управління Збройних Сил, створений на основі волонтерського проєкту «Аеророзвідка»). Виявивши цілу низку проблем і недоліків, вони відмовилися підписувати загальний протокол і склали окремі думки. Через це процес прийому зірвався і питання стало на гальма на цілих півроку. «Еверест» уже подав до суду з вимогою прийняти роботу.

Насправді: Комісія склала позитивний акт, а розробники “Дельти” – окремі думки. Акт підписано керівником комісії. Однак процес взяття на озброєння зірвався не через “окремі думки”, а з причини саботажу з боку окремих посадовців. Саме це і є предметом судової суперечки.

ФАКТ №10. УХИЛЕННЯ ВІД ПОДАТКІВ – ЦЕ ПОГАНО, А СПЛАТА – ДОБРЕ

Аудиторський звіт: “... було створено умови, за яких Замовнику довелося сплатити додаткові видатки у вигляді ПДВ в обсязі 86,9 млн. грн”

Коротше, аудит каже: “Проклятые расхитители социалистической собственности, мерзавцы, навіщо ви заплатити податки? Могли б й ухилитися!” Група аудиторів просто обурена тим, що державна установа сплатила самій державі ПДВ на суму майже 87 млн гривень, що призвело до втрат бюджету. Іншими словами, наповнення бюджету податками на переконання аудиторів дорівнюється шахрайству. Ти ба, яким має бути раціональне використання бюджетних коштів!

Насправді: Компетенція здійснювати перевірку раціональності використання коштів належить спеціальному органу – рахунковій палаті. А сплата Замовником податків (ПДВ) створює не ризики, а додаткові можливості, зокрема для фінансового забезпечення тієї ж армії.

ЩО В АУДИТІ І КОМУ ВИГІДНЕ “РОЗСЛІДУВАННЯ”

За великим галасом, здійнятим програмою бігус.інфо можна пропустити важливі деталі:

1. Аудиторський звіт побудовано на окремих думках ангажованих людей, які входять до групи продукту “Дельта”
2. Експертність цих осіб нічим не підтверджена. Освіта, міжнародна сертифікація, портфоліо готових проектів? Де знайти хоча б щось із цього?
3. В репортажі відсутні військові, котрі безпосередньо обкатували систему у навчаннях та в реальних бойових умовах, і могли б скласти більш об’єктивну картину для журналістів та глядачів.
4. В аудиторському звіті йдеться про ризики, а не факти. Ризики – це не фактичні, а потенційні загрози. Тобто несприятливі ситуації, які можуть настати, а може і ні, з певною долею вірогідності. А подача потенційних ситуацій як доконаних фактів – це щось далеке від експертності і журналістики
5. В тому ж звіті дається негативна оцінка будь-яким змінам в ТЗ до розробки, навіть якщо ці зміни вдосконалюють функціональність системи. Заявляти це без незалежної експертної думки принаймні є ознакою технічної некомпетентності.

Лонгрід спростувань журналістських неточностей припущень, поданих як беззаперечні факти, міг би продовжуватися й далі. Але питання в іншому. Колеги, вас часом в темну використали проти обороноздатності ЗСУ? Хіба факт схвалення публікації з боку підсанкційного агента Кремля Шарія нічого не говорить про вигодонабувачів вашого медіапродукту?

ЩО РОБИТИ

Для розв’язання вочевидь штучно створеної проблеми я зв’язався не лише із розробником системи, але й з автором статті, Лесею Івановою, запропонував їм між собою зустрітися, аби розставити всі крапки над і, розібравшись у матеріалі більш глибоко. Вона відкинула мою пропозицію, пославшись на вже отриману відписку розробника (не піду, нехай особисто запрошують, а я тоді буду вирішувати). Мовляв, розробнику раніше давала запит, а той уникнув розкриття деталей системи.

Зрозуміти позицію розробника можна. Система – секретна, і зайвий витік небажаної технічної інформації може заподіяти шкоди обороноздатності країни та особистій свободі (кримінальна відповідальність за порушення державної таємниці та закону про інформацію). Також зрозуміло, що емоційно відчуває розробник, який понад 5 років життя присвятив розробці системи, яку оббрехали і “дельтівці”, і журналісти, призвівши до паралічу не лише цього проєкту, а всіх інших на глобальному рівні.

З усім тим хочеться конструктиву, глибокого і адекватного розуміння журналістами об’єктивної ситуації та виправлення зроблених ними помилок. Просто варто пам’ятати, вашими недоліками та хайпами скористається ворог, а ціна, якою заплатять за демонтаж системи управління війська – тисячі життів, десятки тисяч, не дай боже, мільйони.

Наостанок пораджу прочитати аналітичний звіт на цю тему, авторства офіцера управління автоматизації ЗСУ, Юрія Радченка, а також матеріал підполковника Тараса Поручника "Чув «Дзвін» та не знаю де він", где на детально пояснюється хибність "розлідування" команди Бігуса.

Друзі, колеги журналісти, просто знайдіть можливість розібратися у темі перед тим, як виходити з гучними заголовками, які штовхають цілого міністра на імпульсивні рішення. Щоправда, разом з цим виникають питання до його адекватності та відповідності займаній посаді. Що далі? Відведення військ за наказом колективного фейсбуку? Здача територій через публікації на сайті Шарія?

--------------------------------------------------------------------------------------------------------

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook, страницу «Хвилі» в Instagram.