Спостерігаючи за тим як українці реагували на обрання президентом США Джозефа Байдена, можна зробити висновок, що громадяни нашої країни в своїй переважній більшості є продуктом постколоніалізму, що проявляється в бажанні українців знайти для себе більш культурного, щедрого, добрішого, заможнішого господаря. Сучасна Україна дуже сильно нагадує красиву, молоду, малоосвічену панянку, яка шукає для себе заможного спонсора не розуміючи, що тільки власна суб’єктність може дозволити їй досягнути успіху.

Незважаючи на міф, який поширений в Україні про те, що США, Польща, Туреччина є нашими союзниками, українцям дуже важливо усвідомити, що у України немає жодної письмово підтвердженої угоди про взаємодопомогу, ані з США і Польщею, ані з Туреччиною і де – юре і де – факто Україна не має союзників, які були б зобов’язанні надавати нам допомогу.

Для США Україна в її нинішньому стані є лише інструментом тиску на Російську Федерацію для досягнення більш вигідних для американців домовленостей. Американська ж військова та безпекова допомога Україні є крихтами з барського столу на фоні того, що з 2014 до 2019 року Україна отримала військову допомогу на 447 мільйонів доларів, в той час коли Єгипет отримав 7 мільярдів 734,3 млн доларів, Йорданія – 2 мільярди 450 млн доларів, Ірак – 1 мільярд 450 млн доларів, Пакистан 1 мільярд – 42,2 млн доларів. Навіть курди, які не мають власної держави, отримали від США більш масштабну військову допомогу в порівнянні з Україною і це притому, що збитки України від російської агресії міжнародні експерти оцінили більш ніж у 100 мільярдів доларів. Нажаль, американці своїм головним пріоритетом в Україні обрали боротьбу з корупцією не розуміючи того, що корупція для українців це цілий соціальний інститут, який покликаний компенсувати власнику брак захисту його власності з боку держави і суспільства. Україна досі є природньою державою де власники малі та великі інвестують в корупцію державних інституцій для збереження своєї власності та збільшення привілейованого доступу до ренти, фактично, корупція в Україні є лише наслідком існування системи неопатримоніалізму, що сформувала патронажно – клієнтарні відносини в українському суспільстві. Дії ж українських антикорупціонерів, які працюють на західні гранти, лише дискредитують прозахідний вектор розвитку зважаючи на те, що більшість відомих антикорупціонерів використовуються фінансово – промисловими групами для дискредитації за рахунок компромату конкурентів по бізнесу та політиків, дії яких загрожують їхнім інтересам.

Туреччина, де відроджується пантюркізм, не зважаючи на ілюзії українців про її антиросійськість, є єдиною країною НАТО яка не приєдналась до санкцій введених за агресію Росії проти України. По даних останніх соціологічних опитувань проведених в Туреччині більшість турків вважають, що головною загрозою для їхньої країни є США. Дуже прикметно, що в Туреччині прибічників розвитку співпраці з Росією більше ніж із США, НАТО та ЄС. Не можна оминути увагою і вплив прокремлівського ідеолога Олександра Дугіна на частину турецьких націоналістів, які прихильно ставляться до ідеї Дугіна про відродження Турану прадавньої єдності турків разом з Москвою.

З точки зору представників польської еліти, Україна є фронтиром який був перенесений з Польщі до України, що відповідає інтересам поляків, бо саме за рахунок українців відбувається стримування імперіалістичної Росії. Навіть Єжи Гедройць, один із найбільш відомих польських інтелектуалів, котрий був активним прихильником польсько – української співпраці вважав, що Польща і Україна повинні разом інтригувати проти Росії, але в разі посилення України вже Польща з Росією повинні разом інтригувати проти України. Тож варто зрозуміти, що ніхто з сусідів нашої країни не зацікавлений в успіху України, бо кожен геополітичний гравець дбає лише про свої егоїстичні інтереси і нікому з цих гравців не потрібна сильна і заможна Україна, особливо Росії для якої зі слів вже померлого відомого російського провладного журналіста Сергія Доренка: <<Успіх України – найстрашніший сценарій для Росії, одвічно самодержавної, імперської, з покірним і традиційно злиденним населенням. Успіх України зруйнує Росію>>.

Дуже небезпечною є також ілюзія українців про геополітичну перемогу України в тому випадку якщо розпадеться Росія, насправді, розпад РФ лише б створив великі проблеми для нашої країни, оскільки крах Росії дозволить Туреччині, Польщі, Угорщині, Румунії, які позбудуться спільного для всіх геополітичного конкурента, розширити сферу свого впливу в тому числі і за рахунок України, яка стане жертвою нової геополітичної реальності << раю для браконьєрів>> про який писав Джордж Фрідман засновник Stratfor.

Дуже прикро, що в Україні немає розуміння того, що саме зараз для неї відкрилось вікно можливостей пов’язане з економічним ослабленням Росії, чим неодмінно потрібно скористатися поки це вікно не зачинилося. Варто пам’ятати, що польські інтелектуали ще на початку 90 – х років писали про те, що Росія лише тимчасово ослабла і це створює сприятливі геополітичні умови Польщі для приєднання до НАТО і ЄС, нажаль, Україна не скористалась ослабленням Росії після розпаду Радянського Союзу, тому нинішнє вікно можливостей для України може бути її останнім шансом.

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook, страницу «Хвилі» в Instagram.