Навіщо Порошенко хоче позбавити виборчих прав українців закордоння?

Віолета Москалу, доктор філософії Лотаринзького Університету, активістка української громади Лотарингії (Франція)

петр порошенко2121

Незважаючи на катастрофічну демографічну ситуацію в Україні, український уряд продовжує робити спроби позбавити велику частину українських громадян українського громадянства, не визнаючи, що принаймні 10% українців сьогодні є дво- або багато-національні.

19 квітня 2018 року Президент Петро Порошенко вніс до Верховної Ради Проект закону № 8297 про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо удосконалення окремих положень. Законопроект визначений Президентом як невідкладний та станом на зараз опрацьовується в комітеті з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

Одразу цього ж дня українські ЗМІ розмістили чимало публікацій стосовно однієї зі змін, які пропонує даний законопроект. Зокрема, у ст. 19 «Підстави для втрати громадянства України» йдеться, що підставою для втрати громадянства України стане «(…)якщо повнолітній громадянин України скористався виборчим або іншим правом, яке йому надає іноземне громадянство, чи виконав обов’язки, які на нього покладає іноземне громадянство, що може підтверджуватися даними публічних реєстрів державних органів, органів місцевого самоврядування іноземних держав, інформацією, розміщеною на офіційних веб-сайтах, в офіційних друкованих виданнях державними органами, органами місцевого самоврядування іноземних держав, та/або документами, наданими такими органами, чи отримав або на території України скористався чи скористався під час виїзду з України, в’їзду в Україну паспортним документом іноземної держави, що зафіксовано посадовою чи службовою особою Державної прикордонної служби України або іншого державного органу України».

Дискусія розгорнулася в ключі Криму та громадянства українців на півострові, які вимушені залишатися під окупаційною владою, частина яких прийняла участь у незаконних президентських виборах Російської Федерації на окупованій кримській території. Попри цитування політиків, варто зазначити, що в самому законопроекті № 8297 зазначається, що «набуття громадянства Російської Федерації в результаті здійснення протиправних та недобросовісних дій на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя окупаційною адміністрацією Російської Федерації» не класифікуватиметься як добровільне набуття громадянства, отже через участь у виборах в Криму воно не втрачатиметься.

Та в світлі цього виникає новий аспект, на який зверталося увагу значно менше: даний законопроект ставить під ризик численну групу українців, які проживають за кордоном та мають множинне громадянство. Досить невизначеними виглядають факти, які служитимуть на підтвердження наявності в особи другого чи множинного громадянства: окрім виборчого права, законопроект має формулювання «іншим правом, яке йому надає іноземне громадянство», яке не встановлює точного предмету.

Паралельно 02.05.2018 був поданий альтернативний законопроект 8297-1 про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо удосконалення окремих положень міграційного законодавства, від політичної партії Народного Фронту.

В вищезгаданому контексті, важливо підмітити, що законопроект 8297-1 не містить п. 4. ст. 19, де визначається підставою для втрати «використання повнолітньою особою, яка набула громадянство України, виборчого або іншого права, яке їй надає іноземне громадянство, або виконання обов’язків, які на неї покладає іноземне громадянство, (…)». Таким чином цей законопроект не передбачає позбавлення у випадку, якщо громадянство України отримано за народженням.

Це вже не перша спроба Президента України позбавляти громадянства мільйони українських громадян. У березні 2017 року схожий законопроект 6175 був внесений до Верховної Ради, але завдяки зусиллям української діаспори та українських експатів той законопроект був заморожений. В світлі згаданої кампанії у 2017р. було проведено кілька прес-конференцій (УКМЦУНІАН), підготовлено аналітику, проведені дискусії в Комітетах Верховної Ради. Власне, повторна спроба прийняття законопроекту виглядає ще більш загрозливою, адже цю повторну політичну помилку експерти трактують як свідоме бажання позбавлення виборчих прав українців закордоння, без жодного розуміння їх ролі та вкладу у розвиток української держави.

Українці закордоння насправді є найкращими лобістами та інформаційними воїнами, які захищають українські інтереси у часи гібридної війни, більше того – вони де-факто найкращі інвестори, які тримають фінансово Україну на своїх плечах, як ті міфологічні давньогрецькі титани.

Дані Нацбанку і Державної служби статистики свідчать, що Українці закордоння перераховують на Батьківщину в кілька разів більше ніж іноземні інвестори. Наприклад, у 2017 році українці закордоння перерахували в Україну 9,3 млрд доларів. Для порівняння, за цей же період зарубіжні чисті надходження прямих іноземних інвестицій склали 1,8 млрд доларів. Обсяг фінансових перерахувань від українців закордоння зростає, до речі, щороку ( 7 млрд у 2015р., 7,5 млрд – в 2016р.). Таким чином, відносна стабільність національної валюти, яка спостерігається в останній час, досягнута завдяки саме українським заробітчанам. Тим часом, через те, що біля 10 млн українців працюють закордоном, в Україні менший рівень безробіття, а їхні фінансові перекази дозволяють зменшити рівень бідності в країні.

Уважний аналіз міжнародної практики показує, що загально світова тенденція – не заборона і не позбавлення громадянства. З 1960 року глобальний тренд кардинально змінився та переважна кількість держав світу не застосовує норми автоматичного позбавлення громадянства. Міжнародний досвід з питань дозволу множинного громадянства показує: 55% країн дозволяють множинне громадянство без обмежень, 19% держав – з певними обмеженнями, а лише 26% країн вимагають відмову від попередніх громадянств і то – переважно найменш розвинені країни світу.

В той час як Ізраїль, Китай, навіть Росія, борються за своїх громадян, які проживають за межами країни, в Німеччині або в Канаді діють спеціальні інтеграційні програми, – Україна воліє не просто забути про закордонних українців, а розірвати навіть ідентифікаційні маркери з цими людьми, забираючи в них український паспорт. Паралельно українська влада не створює можливостей для повернення талановитих спеціалістів до України, які можуть допомогти у реформуванні країни, ментальній модернізації, інноваційному розвитку, тощо.

«Україна має створити сприятливі умови для того, щоб громадяни України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, та іноземці українського походження мали можливість і мотивацію повертатися в Україну. В умовах, коли зараз лиш починається процес державного творення по-справжньому незалежної суверенної України, кадрове питання набуває надзвичайно важливого значення. Україні потрібні потужні державні менеджери, особливо з досвідом успішних проектів за кордоном. Тому ухвалення змін до Закону «Про громадянство України», які штовхатимуть українців до відмови від паспорту України і відповідно унеможливлять залучення кращих кадрів до органів державної влади та місцевого самоврядування України з-за кордону, не припустиме. Фактично, йдеться про диверсію проти України», – зазначає Вадим Трюхан, аналітик, екс-дипломат.

Частою тезою на захист жорсткої позиції щодо громадянства є те, що українські політики не матимуть двох чи трьох паспортів. «На жаль, вчергове, посилаючись на популістські упередження, а не факти, у Верховній Раді намагаються провести зміни до «Закону про громадянство». В пояснювальних записках до обох проектів 8297 і 8297-1 читаємо про те що «перебування громадян України також і в громадянстві іноземної держави (…) створює певні ризики для національної безпеки України». При цьому які саме ризики несуть для Україні, для прикладу, громадяни країн ЄС та НАТО не уточнюється. Якщо вже говорити про ризики, то авторами подібних законопроектів, схоже, повністю ігноруються ризики від втрати внаслідок їх прийняття державою сотень тисяч її громадян і це в ті часи коли її населення і так невпинно зменшується. Зрозуміло, в країні діють агенти Кремля, але ж шкода, яку вони завдають не в тому, що в них декілька паспортів, а в інших їх протиправних діях. От за останні їх і треба карати і в цьому наявність в них громадянства України навпаки спрощує притягнення їх до відповідальності», – коментує законопроект Ігор Решетняк, активіст української громади у Франції та у Швейцарії.

Варто додати, що в світлі близьких президентських виборів законопроект виглядає як спроба позбавлення виборчих прав українців закордоння, які можуть мати інше бачення на дії теперішньої влади, критикувати її, тощо. «Влада, як завжди, ігнорує інтереси мільйонів закордонних українців. Замість того, щоб передбачити відновлення виборчих конституційних прав та забезпечити повноцінне представлення інтересів українців закордоння в українському парламенті (бо сьогодні не має народних депутатів від закордонного округу у ВРУ), влада робить численні спроби звуження їхніх виборчих прав. Треба також звернути увагу на інші дискримінаційні законодавчі норми, як щодо не можливості працювати на державній службі», – зазначає Таміла Карпик, представниця Open World Learning у Торонто, активістка української діаспори в Канаді.

Попри масштабну минулорічну суспільну адвокаційну кампанію, українські посадовці знову діють у звичній манері – спочатку законотворчість, потім аналітика та виправлення помилок. Такий непрофесійний політичний підхід до питань громадянства та ігнорування міграційних та демографічних ризиків викликає повне розчарування у здатність української влади до усвідомлення того, що потрібно берегти, захищати та максимально залучати потенціал українців закордоння. Маємо тут прекрасну ілюстрацію саме того «як не треба робити публічну політику», ініціатори та автори цього законопроекту мають всі шанси стати «зірками» для студентів світових університетів, що вивчають базові принципи якісної державної політики.

Варто зазначити, деякі народні депутати усвідомлюють необхідність масштабної публічної дискусії та професійного підходу до творення публічної політики, але їх голос слабо чутний у медійному просторі. Оксана Сироїд, народний депутат від Самопомочі, підкреслює ризики «феодальності» теперішньої влади: «З громадянством не можна влаштовувати політичні ігрища. Громадянство не може бути ані свaвільним даром, ані свавільною карою «царя». У світі глобалізації і «безвізу», в умовах негативної трудової міграції і окупації політика стосовно громадянства має бути змінена. Громадянство має розглядатися не лише як ідентичність і привілей «підданства». Громадянство – це передовсім взаємна відповідальність. З боку держави – за безпеку і добробут. А з боку людей – не лише за участь в управлінні державою через вибори, але і за сплату податків чи службу у війську. В будь-якому разі зміна політики стосовно громадянства потребує публічного консенсусу, а не свавільних рішень».

За часів Сталіна українську інтелігенцію та дисидентів знищувало радянське НКВД, а у ХХІ сторіччі Президент Порошенко вдруге пробує продовжити незакінчену справу та позбавити українського паспорта тих українців, які досягли успіху у глобальному світі. Чи буде ця його друга спроба успішною ?

Джерело: Global Ukraine

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, страницу «Хвилі» в Facebook


Загрузка...


Ответить