Новий інструмент лобіювання політики агресора: фейкові «рейтинги експертів»

Агентство моделювання ситуацій чергове дослідження вирішило присвятити новому феномену у вітчизняному інформаційному полі: фейковим рейтингам політичних експертів.

Фахове середовище України вже давно знайоме з маніпулятивною соціологією: навмисним заниженням чи завищенням цифр підтримки виборцями того чи іншого політика або партії задля певного впливу на потенційних та наявних партнерів, суперників, електорат всіх груп (зміцнити наміри свого електорату, послабити – не свого і схилити до потрібної поведінки невизначених, щоби як мінімум не проголосували в останній момент за суперників). Подібна тенденція позначилась і в блогосфері: деякі суспільні діячі подбали про штучне збільшення чисельності підписників, щоби вивести власний блог в топ (50+ тисяч підписників). Однак тут зазвичай ініціатива була приватною, йшла від самого блогера і охопила дуже вузький сегмент, ще й фрагментований – кожен сам за себе.

І з початку 2015 року ми мали змогу спостерігати формування нового типу маніпуляцій: маніпуляції репутацією. При тому чужою. Дослідження і розробки, зокрема, пана Андрія Кашпура у сфері репутаційного менеджменту не минули дарма: щонайменше в групі аналітиків пулу В.Медведчука вирішили, що дотепер безпідставно ігнорували дуже перспективний ресурс.

Технологія доволі проста, в технічному виконанні за бодай мінімально прискіпливого аналізу – примітивна. Спочатку було сформовано на підставі загальних списків експертів, що їх має кожна соціологічна служба та ЗМІ (база для експертних опитувань та збирання коментарів), первинний список тих, на кого найчастіше посилаються та до кого звертаються по експертний супровід. Їх було розбавлено представниками пулу В.Медведчука. Тоді помалу в кожному наступному «рейтингу» почали перетасовувати прізвища, піднімаючи потрібних за рахунок зменшення показників решти. Просто, наочно і зручно для звітів перед спонсором.

Винахід належить «Українському інституту аналізу і менеджменту політики» – відносно нещодавно створеній структурі з молодих «фахівців» (за всіма ознаками, випускників курсів серії «Політтехнолог за 3 дні і скромну суму», засновників котрих ми всі чудово знаємо), нарощених на кістяк з кількох давніше відомих спеціалістів з виборчих технологій з відверто від’ємною власною репутацією – через нерозбірливість як в методах роботи, так і в клієнтах. Все ж вітчизняний цех політтехнологів, виборчих технологів та піарників намагається дотримуватись певної професійної етики і не співпрацювати з відверто антидержавними та антиукраїнськими структурами та діячами, і порушників піддає свідомій обструкції.

Технологія маніпуляцій дійсно проста. Перший рядок рейтингу практично закріплено за Володимиром Фесенком – оскільки його постійна і висока активність поза сумнівом для всіх і є очевидною навіть для нефахівців, його репутація працює індульгенцією для «рейтингу» в цілому. В більш ранніх «рейтингах», окрім В.Фесенка, власною репутацією та активністю «підтримували парасольку» над нереальними цифрами біля невідомих чи маловідомих прізвищ з проросійського пулу ще кілька відомих експертів з тривалим досвідом роботи в політичній сфері: зокрема, крім директора АМС Віталія Бали, використовували Тараса Березовця, Олексія Гараня, Євгена Магду, Віктора Небоженка, а також Костя Бондаренка та Вадима Карасьова.

Під цією «репутаційною парасолькою» з перших рейтингів було вміщено передусім директора Українського інституту аналізу і менеджменту політики – Руслана Бортника. Перебування в першій п’ятірці мало і додати ваги в публічному середовищі самому Р. Бортнику як експерту, і підтримати його акції перед спонсором. Надалі Р. Бортник тримається на 2-3 позиції, одразу за В. Фесенком і далеко над не тільки експертами АМС (однієї з найстаріших структур, що працюють на українському ринку політтехнологій та виборчих технологій, — АМС серед політиків та в експертному середовищі знають з 2002 року, при тому в професії експерти Агентства з 1996 р.), але й над такими фахівцями як Ірина Бєкєшкіна, Олексій Голобуцький, Володимир Горбач, Тарас Загородній, Віталій Кулик, Сергій Таран, Володимир Цибулько, Олеся Яхно та багатьма іншими.

В останньому опублікованому рейтингу за вересень 2016 Р.Бортник благополучно і недосяжно обігнав навіть визнаних лідерів: його «рейтинг» чи не в півтора рази перевищив подібні дані щодо і В.Фесенка, і Т.Березовця. От тільки В.Фесенко та Т.Березовець не зникають з екранів телевізорів, мають дуже напружений графік чи не щоденної участі в телеефірах, мінімум по кілька (а іноді і по кількадесят, залежно від напруженості ситуації дня) коментарів для ЗМІ телефоном. А прізвище Р.Бортника, крім його роботодавців, відомо дуже вузькому колу соратників, а тепер і ширшому колу недоброзичливо налаштованих справжніх фахівців.

Спонсори «рейтингу» УІАМП долучили до маніпуляцій і Центр контент-аналізу – щоправда, їхнє партнерство (сподіваємось, тимчасове) з Міністерством інформаційної політики України не додає правдоподібності результатам, публікованим як «рейтинги медійної активності експертів».

Питання до цифр виникають не на порожньому місці. Багато хто з експертів веде власний облік і звітність або ефірів, або публікацій, або і того, і іншого. При тому рідко коли відслідковуючи передруки і цитування – котрі нібито відслідковують партнери-автори «рейтингу». Однак власні цифри експертів завжди менші (іноді на десяток, іноді більш як на сотню позицій), ніж подаються в «рейтингу» — це нібито з додаванням цитувань і передруків.

При тому УІАМП посилається на нібито цілковито коректні алгоритми збирання даних (далі цит. за Р. Бортником):

«Рейтингів фактично 2 — якісний та кількісний і, відповідно, алгортитмів також.

1.Якісний варіант рейтингу готується УІАМП (тобто нами). Команда, яка займається підготовкою рейтингу змінюється кожні 3 місяці. «Этот рейтинг отображает количество цитирований, упоминаний перечисленных политологов и их высказываний, имеющихся в сети видео с их выступлениями, аудиозаписей на сайтах радиостанций с их выступлениями. Каждая цифра была выведена путем подсчета результатов на запрос в Google (с ограничением «за месяц», Интернет-браузер Google Chrome). Результаты, которые отображали только тег с фамилией политолога или эксперта, но не имели непосредственного упоминания данного политолога, или его цитирования, не были взяты в расчет. Также не учитываются публикации в собственных блогах экспертов (их можно за месяц написать миллион), форумах и на собственных сайтах (своих аналитических центров и организаций). Одна и та же публикация на разных языках берется за единицу».

2. Кількісний аналіз (друга таблиця) готується не нами, а «Центром контент-аналізу» (партнерами Міністерства інформаційної політики України). «По результатам анализа более 1 300 000 сообщений новостного формата в аналитической системе «Медиатека»: публикаций новостных агентств, интернет и печатных СМИ, сообщений на телевидении, радио и сообщений в Facebook»».

Однак на практиці застосування цих алгоритмів дає і інші цифри, і інші співвідношення – це так само доступно перевірити кожному.

В якості однієї з найбільш наочних ілюстрацій можна взяти порівняльні «рейтинги» від УІАМП директора Агентства моделювання ситуацій Віталія Бали та заступника директора Олексія Голобуцького за серпень та вересень 2016 року (окремо наголошуємо для УІАМП та ЦКА, бо це є однією з важливих ознак фаховості соціологів, – «Голобуцького», а не «Голубицького»; якщо рахувати для неіснуючого прізвища, то і «рейтинги» виходитимуть відповідні). Вони є дуже промовистими, навіть якщо опустити питання правдивості абсолютних цифр і оцінювати тільки відносно. У серпні керівники АМС взяли відпустку і 2 тижні були взагалі поза межами досяжності журналістів та телевізійників, решту 2 тижні активність була мінімальна – буквально по 2-3 коментарі та по 1-2 телеефіри на тиждень. У вересні, з початком політичного сезону, медіаактивність представників АМС повернулась до звичних параметрів. Однак автори «рейтингу» В.Медведчука цього не знали – тому за серпень намалювали 25 і 23 пункти, а за вересень – 28 і 22 відповідно В.Балі і О.Голобуцькому.

Якщо порівнювати з «цифрами», скажімо, за січень 2015 – фахівці в курсі, що суцільно святковий місяць є «мертвим сезоном» як для роботи експертів зі ЗМІ, так і для телеефірів (і новин, і політичних шоу) – то тодішній 171 пункт В.Бали, звісно, є ближчим до реалій. Однак тим більше контрастними стають пізніші цифри, коли знадобилось витягти нагору пул В.Медведчука. В.Балу, як і В.Фесенка та Т.Березовця, вже легко впізнає в обличчя практично кожен українець, що має телевізор і дивиться новини та політичні шоу. О.Голобуцького, як і В.Цибулька, Т.Загороднього та Є.Магду, знає не набагато менша аудиторія. Прихильникам радіо також вже знайомі голоси перелічених фахівців.

Так само очевидно дивні однакові цифри для Ірини Бєкєшкіної – чи не найбільш знаного в Україні соціолога, котра відома більшості пересічних виборців та регулярно публікується з коментарями до соцопитувань, — і Олександри Решмеділової з Центру «Россия-Украина», реальних цитувань котрої не набереться і двох десятків за вдалий місяць. Настільки безпардонно використовувати репутацію найдосвідченішого соціолога країни для демонстрації «досягнень» потрібних «експертів», для підсвічування їхніх високих позицій – як мінімум неморально. Це поза тим, що такі «рейтинги» не тільки не є правдивими, але навіть виглядають надзвичайно неправдоподібно (а фахівцям відомо, що це – зовсім різні і часто взаємонезалежні величини).

Однак це в жоден спосіб не відбилось на «малюванні» УІАМП. Оскільки за їхніми «рейтингами» значно краще українці знають Владіміра Корнілова («российский публицист и политолог, экс-диретор украинского филиала Института стран СНГ»), Міхаіла Павліва (автора Проекта политико-административного деления федеративной Украины, котрий він піарив у 2012 р.), Алєксандра Дудчака (номінально «економіст», відносно популярний на Росії «антіфашист», до відома тих, хто бачить це прізвище вперше, як ми) чи Андрєя Бузарова (публікуться як «експерт-міжнародник» і частий гість Дмитра Джангірова). А також такий аксакал роботи на ворога як Михайло Погребинський. Ну і, звісно, чи не кожен український виборець, згідно з цифрами «рейтингу», знає Руслана Бортника (до речі, колишнього помічника нардепа Вадима Колєснічєнка – того самого, що нині є громадянином РФ).

Між іншим, ті «кількісні підходи» щонайменше варто було би скоригувати щодо джерел – публікація та цитування нібито «українських експертів» інформаційними ресурсами ворога в жоден спосіб не визначають рейтингу активності в Україні. З іншого боку, під такий ценз підпадають і «Вести», і «Страна.ру», і «РИА Новости» — отже, значна частина пулу, що його просувають структури «Українського вибору» через «рейтинг» УІАМП, просто автоматично вилетить за межі переліку.

Крім того, практично всі з пулу, промоційованого УІАМП, набирають публікації для «українського рейтингу» на сайтах терористичних утворень – таких як News-Front.info. І якщо співпраця зі ЗМІ країни-агресора під час війни – це колабораціонізм, однак формально покаранню поки не підлягає, просто є непристойністю, то співпраця з терористами якраз цілком підпадає під статті ККУ і мала би припинятись СБУ. Натомість Український інститут аналізу та менеджменту політики враховує цю співпрацю як підставу для вищого рейтингу «експертів».

Загалом, «рейтинг» можна доволі легко поділити на 4 частини:
— «репутаційні парасольки» — визнані й дійсно відомі експерти, на репутації яких паразитують автори «рейтингу» та до реальної високої медіа-активності котрих «чіпляють» решту цифр «рейтингу»;
— більш та менш відомі діячі з від’ємною репутацією, нерукоподавані в цеху вітчизняних політтехнологів і політологів через співпрацю зі структурами країни-агресора та відверто антиукраїнськими силами, — задля яких, власне, і створювався сам проект «Рейтингу медіа-активності»;
— реальні спеціалісти сфери політтехнологій з більшою чи меншою поточною активністю, що «заповнюють об’єм списку» (набір довільний, жодної залежності від реального досвіду й активності);
— невідомі прізвища без особистої репутації (або з невеликою від’ємною, якщо засвітились більшою мірою), котрі в пошукових агентах світяться хіба на російських ресурсах та на сайті «Українського вибору», і котрі також є більшими чи меншими бенефіціарами функціонування «Рейтингу…», оскільки потрібні замовнику для формування певної штучної картинки та для використання як «голосу українських експертів» безпосередньо в РФ.

Штучні показники спочатку застосовувались хіба для останньої категорії – їх активно розкручували вже самим тим, що вміщували прізвища поряд з відомими фахівцями. Поступово для них цифри нарощувались – аж до цілковито нереальних співвідношень. Для чого, відповідно, почали занижуватись спочатку цифри третьої групи, а тоді й першої (щоби зробити «топ-експерта» з того ж Р.Бортника).

Насправді не тільки «кінцеві споживачі» — читачі й слухачі політичних статей і телепрограм, але й представники ЗМІ матимуть утруднення з ідентифікацією в якості «відомого і популярного експерта» тої ж Олександри Решмеділової з Центру «Росія-Україна». Бо просто не знають, хто це така. Однак, згідно «рейтингу» УІАМП, вона обігнала за активністю не тільки Олексія Голобуцького і Віталія Балу з Володимиром Цибульком. Далеко за бортом О.Решмеділової зі смішними цифрами від 29 до 18 лишились і Андрій Єрмолаєв, і Віктор Таран, і Олесь Доній, і Карл Волох з Юрієм Романенком. «Нові популярні експерти» прискіпливі у підкресленні своєї «популярності» до анекдотичності: «рейтинг» вказує однакові цифри у 29 пунктів для тої ж О.Решмеділової та для Ірини Бєкєшкіної. Суто формально «Б» в алфавіті стоїть перед «Р». Але ж чи не поставили демонстративно пані Ірину нижче? Бо то принципово – триматись за місце, нехай і безжально мальоване.

Власне в такий дивний і не надто пристойний спосіб у «топ-30 відомих експертів» опинились прізвища цілого пулу, активно цитованого хіба на сайті «Українського вибору», «РИА Новості», «Вести», «Украина.ру», «Федеральное агентство новостей», «Страна.ру» (або «.уа», що не міняє фактичної приналежності), а також «Горловка» та на решті дрібних регіональних сепаратистських ресурсів: Міхаіла Павліва, Руслана Бортника, Владіміра Корнілова, Олександри Решмеділової, Володимира Волі, Ніколая Спірідонова і ще двох десятків невідомих ані журналістам України, ані вітчизняному експертному середовищу прізвищ. Що цікаво, на «своїх» ресурсах (на кшталт РИА НОВОСТИ) запроваджено просту і невибагливу схему коментування тої чи іншої проблеми «експертами»: першим іде коментар Р.Бортника, тоді – когось рівня А.Решмеділової, тоді – О.Дудчака, А.Бузарова, В.Волі, А.Кучухідзе або П.Карназицького. Всі – в одному ключі, отже, маніпульована аудиторія ЗМІ агресора отримує цілісну картинку «єдиної оцінки подій цілим експертним середовищем України». І лише реальному експертному середовищу України відомо, наскільки це далеко від реалій – і від реальної експертної думки.

Найпростіше, мабуть, з Н.Спірідоновим: так, за вересень 2016 «Рейтинг…» УІАМП вказує, що він був активний в медіа-просторі аж на 41 пункт. Перегнав і АМС, і Т.Загороднього (який у вересні, та й зараз, бере участь в десятках ефірів політичних шоу та новинних і аналітичних програм). По факту задаємо відповідні параметри в Гугл – і отримуємо лише 9 посилань, при тому на українських ресурсах – лише 2 передруки з тих же «РИА Новости» («Комментарии» та «Новостное агентство Харьков»). Тобто, за застосування жорсткішого політико-географічного цензу можна сказати, що Н.Спірідонов мовчав, як в класичному англійському анекдоті.

Цікаво також, що через внутрішню «табель про ранги» УІАМП можна зауважити і ускладнення у взаєминах всередині російського пулу «експертів». Візьмемо останній «рейтинг» за вересень 2016: скажімо, той же Н.Спірідонов з неліквідними (бо з джерел агресора) 9 реальними пунктами (і 41 номінальним) натягнутий вище на 2 рядки (16 місце), ніж Володимир Воля (18 місце) – з номінальних 36 пунктів котрого 25 є цілком реальними, при тому мінімум половина – з українських джерел. А 28 місце О.Решмеділової (номінально – 29 пунктів, фактично – 18, з котрих навіть 10, на кшталт «Обозревателя», «Подробностей» та «2000», можна вважати українськими) відносно інших медведчуковських соратників виглядає знущанням і навіть натякає на гендерну нерівноправність.

Міхаіл Павлів, звісно, цілком справедливо обігнав майже всіх колег по пулу, однак все одно 39 реальних пунктів далекі від 68 номінальних, навіть якщо рахувати з усіма джерелами агресора (а в нього так само тотально переважають «РИА Новости» та інші подібні ЗМІ). Рейтинг українських експертів до цього має дуже віддалений стосунок, проте замовників Р.Бортника такі дрібниці не цікавлять.

До речі, як не прикро констатувати, але 8 місце і 68 пунктів Михайла Погребинського також є натягнутими (ну і, само собою, переважно нерелевантними, бо російськими) – в реальності переважно російські джерела процитували його хіба 49 разів. А буквально кілька років тому він був всюди.

Отже, підсумуємо: т.зв. «Рейтинг українських політологів і політичних експертів» Українського інституту аналізу та менеджменту політики разом з Центром контент-аналізу не може бути визнаний як джерело об’єктивних даних. Це неможливо як з причини некоректного відбору фігурантів «Рейтингу…» (значна кількість невідомих прізвищ і відсутність тих, хто реально формує більшою чи меншою мірою ландшафт політичної експертизи в Україні), так і з причини невідповідності (в бік як зменшення, так і збільшення) підрахунків реаліям. Крім того, не враховано один з базових критеріїв підрахунку: враховано як релевантні цитування «українських політологів і політичних експертів» у ЗМІ країни-агресора, навіть за цілковитої відсутності цитувань у вітчизняних джерелах. Оскільки йдеться не про медицину чи фізику, а про політику – це є значущим чинником, ігнорувати котрий недопустимо.

Аналіз відхилень – як за цифрами, так і за прізвищами – дозволив зробити висновок щодо користувача і спонсора «Рейтингу…» як інструменту в інформаційній війні з РФ: явним бенефіціаром є проросійський експертний (умовно) пул В.Медведчука.

Так, це війна, і мало хто стримується у виборі інструментів дії. Однак українські експерти навряд давали згоду на брутальне використання свого роками і важкою працею формованого репутаційного капіталу задля політичних інтересів і хворих амбіцій конкретної проросійської сили. І тим більше ніхто з нас не погоджувався на роль тяглової сили для невідомих та маловідомих осіб, аби підтягнути чиюсь популярність та впливовість, нехай і суто віртуальні.

Ця прес-конференція – також і для офіційної заяви поки що від В.Бали, О.Голобуцького та В.Цибулька: ми категорично заперечуємо, щоби Український інститут аналізу та менеджменту політики в особі Р.Бортника разом з Центром контент-аналізу продовжували використовувати наші прізвища та репутацію у своєму «рейтингу». Вимагаємо прибрати всі згадування наших прізвищ як з майбутніх, так і з попередніх випусків цього інструменту маніпуляцій. Зловживайте надмірною довірливістю ЗМІ без нашої участі.

Так само звертаємось до представників ЗМІ: намагайтесь більш критично підходити до вибору джерел. Ви пам’ятаєте, як з кожними виборами додавалось «нерукоподаваних» нібито «соціологічних служб», котрі не мали власного «поля» і займались виключно публікацією замовних маніпулятивних «досліджень». Їх швидко викривали і більше їхнім даним не довіряв ніхто. Рейтинги УІАМП – достатній привід, щоби і цей Інститут аналізу й менеджменту політики разом з Центром контент-аналізу додати до того ж переліку.

Всі джерела відкриті, ви самі працюєте з експертним середовищем – тому можете легко виокремити реальні та нереальні показники. І зробити власні незалежні висновки щодо якості згаданого «Рейтингу…».

Джерело: Агенство моделювання ситуацій