Приглашаем на доклад Александра Хоменко «Красные бригады: соло для революции», который будет посвящен красным бригадам, действовавшим в Италии.

Это будет рестроспективный доклад с выводом на современные проблемы.

Время и место проведения: Воскресенье , 10 февраля, в 15-00; кафе театра «Браво» , Ул. Гончара 79 ( пл. Победы, возле Цирка)

Тезисы выступления.

«Червоні бригади» можуть правити за найхарактерніший приклад того, як у пізньокапіталістичному «суспільстві видовища» бренди тотально анексують сутності. Бо про цю спільноту чули, певно, усі, натомість уявлення про неї загал – у тому числі й інтелігентний – формує або на основі фільмів на кшталт «Року зброї» із сексапільною Шерон Стоун у головній ролі, де ЧБ постає всуціль дегуманізованою «машиною вбивств», єдина мета якої – абсолютна влада, або (якщо ходить за людей старшого віку) на спогадах про статті в брежнєвській «Правді», де таврувалися «зловещие Красные бригады».

Натомість про засадничі концепти політико-революційного дискурсу ЧБ – «воюючу комуністичну партію», «пропаганду зброєю», класову боротьбу як соціальний еквівалент війни та політику як фронтальну атаку без резервів – той-таки загал має знає приблизно так, як мешканці Екваторіальної Гвінеї знають про північне сяйво.

З огляду на це, а також аби з’ясувати, хто в Італії 70-х був справді «зловещим», промовець, який виступатиме з доповіддю «Червоні бригади: соло для революції», пропонує застановитись на таких напрямних:
– незавершена фаза Опору як чинник легітимізації збройної боротьби в Італії поч. 70-х;
– войовничі профспілки і студентська контестація, або з яких «інгредієнтів» утворилися ЧБ;
– фабрики і підпілля; концепція Ренато Курчо; «масовий фронт» як перша фаза боротьби;
– вихід з логіки боротьби всередині фабрик: Маріо Моретті як ініціатор «другого народження» ЧБ;
– атаки на «серце Держави»; викрадення і вбивство Альдо Моро;
– розрив ЧБ з профспілками; критика гомогенізації руху іншими лівими групами; «абсолютне замилування дзеркалом влади»;
– розпад організації, дисидентські групи в ЧБ, стратегія міланської «Колони Вальтер Аласія»;
– Ренато Курчо про «коротке замикання у збройній боротьбі».

Насамкінець – кілька цитат:

Умберто Еко, 1978 р.
«Лише Червоні Бригади – ці останні, невиліковні романтики католицько-папського походження – ще вважають, що держава має серце і це серце можна поранити; і зазнають поразки, оскільки викрадення одного, десятьох, сотні таких, як Моро, не послаблює системи, а навпаки: відтворює згоду навколо символічного привида її [держави] зраненого й оскверненого серця»;

Фанні Ардан (інтерв’ю італійському журналу «А»). 2007 р.
«Червоні Бригади – хвилюючий і дивовижний феномен»

У розгортанні діалектики цих антитез – виклик і відповідь історичної тотальності ЧБ