Європейські країни ведуть попередні переговори щодо можливості відправки військового контингенту в Україну в разі досягнення перемир'я або мирної угоди.
Про це повідомляє Reuters із посиланням на офіційних осіб та дипломатів.
Ініціатором обговорень виступає президент Франції Емманюель Макрон. Дискусії розпочалися після того, як новообраний президент США Дональд Трамп чітко заявив, що не направлятиме американських військових для гарантування безпеки в Україні.
За інформацією видання, європейські лідери намагаються уникнути враження, що вони вважають час для переговорів з Росією настав, особливо враховуючи складну ситуацію України на полі бою. Вони наголошують на пріоритетності військової та економічної допомоги Києву та відсутності ознак готовності Путіна до переговорів.
Проте за лаштунками вже розглядається можливість надання безпекових гарантій Україні, включаючи розміщення десятків тисяч військових на українській території. Під час переговорів у Парижі 7 грудня за участю Макрона та президента України Володимира Зеленського Трамп виключив участь американських військ у забезпеченні перемир'я.
За словами високопоставленого європейського чиновника, навіть якщо Україна отримає гарантії безпеки через членство в НАТО, основне навантаження ляже на європейські країни. Очікується, що основу контингенту можуть скласти військові з Франції, Німеччини, Італії, Польщі та Великої Британії.
Ініціатива викликала неоднозначну реакцію. Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що Варшава не планує приєднуватися до такої місії. Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус зазначив, що Берлін, імовірно, відіграватиме роль у забезпеченні перемир'я, але зарано говорити про конкретний формат.
За оцінками аналітиків та офіційних осіб, для стримування подальшої російської агресії може знадобитися до 100 000 військових, враховуючи ротацію. Франц-Штефан Гаді, колишній військовий планувальник, а нині експерт Міжнародного інституту стратегічних досліджень, зазначає, що це серйозно навантажить європейські сухопутні сили.
Серед невирішених питань залишаються: склад міжнародних сил, який має бути прийнятним для обох сторін; мандат місії; можлива роль ООН; необхідність певної участі США, принаймні у сфері розвідки та операційної підтримки; правила застосування сили.
