На початку 2016 року для України розпочався важливий період. Наша держава як непостійний член Ради Безпеки ООН почала брати участь у засіданнях цього найважливішого органу ООН. У 2015 році РБ ООН, що покликана забезпечувати міжнародний мир та безпеку, ухвалила більше 60 резолюцій. Вона провела велику кількість засідань щодо: а) африканської тематики (Бурунді, ДР Конго, Сомалі, Судан і Південний Судан, ЦАР, Малі, Ліберія, Гвінея-Бісау, Кот-Д’івуар, Західна Сахара); б) близькосхідної тематики (загальні процеси, Палестина, Лівія, Ірак); в) загальних питань підтримання миру та безпеки (нерозповсюдження зброї, тероризм, постконфліктне миробудівництво, миротворчі операції ООН).
Завдяки своєму новому статусу Україна може не лише підвищити свій загальний міжнародний авторитет і позначити власні позиції з приводу ключових міжнародних конфліктних зон та ситуацій, але й зробити своє перебування у РБ ООН: 1) інструментом реалізації основних цілей зовнішньої політики України (особливо африканського та близькосхідного напрямків); 2) форумом для узгодження позицій із провідними міжнародними партнерами.
Особливо важливим це стає в умовах здійснення збройної агресії проти України Російською Федерацією, що є постійним членом Ради Безпеки ООН, і що неодноразово «криваво» користувалася своїм правом вето на рішення РБ ООН.
Трактуючи (в образному контексті і перефразовуючи Ліну Костенко) Раду Безпеки як своєрідний Колізей – де наявні і арена, і леви, та раз за разом відбуваються гладіаторські бої – ми несвідомо завищуємо свої очікування від цього органу. Право постійних членів Радбезу перетворило політичну арену на вправляння в ораторстві. Своєрідний «вербальний, але важливий Колізей». Ми проаналізуємо як з своїми завданнями у січні та лютому впоралась Україна.
Позиція України з приводу порядку денного сучасної Ради Безпеки
Однією з можливостей для держави, що є непостійним членом РБ ООН, є виголошення позицій із загальних питань міжнародного права та реформування окремих процесів/органів ООН та організації в цілому.
У рамках цієї можливості Україна позначала важливість дотримання норм міжнародного права та підтвердила свою міжнародну гуманітарну позицію. На 7605-му засіданні під назвою «Становище на Близькому Сході» делегація України заявила про неприпустимість жорстокого поводження з населенням сирійського міста Мадая та закликала усі сторони забезпечити безперешкодний доступ до захоплених міст згідно з нормами міжнародного права.
На засіданні 7606 «Захист цивільних осіб у збройному конфлікті» Україна заявила про необхідність «активізувати міжнародне співробітництво з метою введення більш строгих норм у сфері захисту цивільних осіб від наслідків застосування зброї вибухової дії… суворе проведення політики абсолютної нетерпимості стосовно правопорушень із числа миротворців».
На тому ж засіданні Україна позначила свою лінію щодо реформування ООН, зокрема щодо «підвищення ефективності операцій із підтримки миру». На засіданні 7616 наша делегація відзначила, що збільшення кількості питань порядку денного не означає покращення якості роботи РБ ООН, і що це питання потребує покращення. На засіданні 7620 «Загальні питання, що стосуються санкцій» Україна наголошує вже на реформуванні методів роботи РБ ООН, зокрема шляхом: 1) підвищення уваги до процесу вибору керівних допоміжних органів («у цей час його навряд чи можна назвати збалансованим, прозорим, ефективним або інклюзивним»); 2) покращення підготовки нових керівних допоміжних органів; 3) посилення діалогу та співпраці органів.
Апелюючи до свого досвіду з попереднього перебування на посту постійного представника, В. Ю. Єльченко критикує надмірну зосередженість на постійних обговореннях (мимохідь пропонуючи приказку «деколи мовчання говорить більше, аніж всі слова світу») і відсутність оперативного реагування та політичної волі.
Заяви України у РБ ООН є також елементом її зовнішньополітичної діяльності, а тому варто проаналізувати заяви щодо кейсів різних регіонів світу.
Близький Схід. На засіданні 7610 «Положення на Близькому Сході, включаючи палестинське питання» Україна відзначила важливість близькосхідного мирного врегулювання у своїй зовнішній політиці та те, що жодна країна не може дистанціюватися від регіону Близького Сходу. Конкретизуючи свою позицію ми позначили підтримку концепції існування «двох незалежних держав», а саме Ізраїлю та Палестини. Таку підтримку ми аргументували необхідністю поважати права народів на самовизначення та створення власної демократичної держави у міжнародно визнаних кордонах. Поруч з тим Україна відзначила низку Резолюцій РБ ООН та окремих домовленостей як основи для врегулювання конфлікту.
Le Monde розкрила секретні переговори щодо європейської військової місії в Україні
Залужний сказав, коли Росія вдарить із новою силою
В Україні посилили правила броні від мобілізації: зарплата 20000 гривень і не тільки
АЗС знизили ціни на бензин та дизель на початку тижня: автогаз продовжив дорожчати
На цьому ж засіданні Україна висловилася щодо «сирійської кризи» та інших зон нестабільності в регіоні: «Сирійська криза, імовірно, є найсерйознішою регіональною проблемою і однією з найбільших глобальних проблем… Україна незмінно прихильна до збереження суверенітету і територіальної цілісності Республіки Ірак, яка зіштовхується з серйозними проблемами в сфері безпеки. Криза з біженцями у Європі є ще одним нагадуванням про те, що не можна закривати очі на катастрофічні гуманітарні кризи в Сирії, Лівії, Іраку та Ємені».
На засіданні 7633 «Здійснення положень записки Голови Ради Безпеки» вона загальними фразами доповнила свою позицію щодо Сирії: «Незважаючи на численні обговорення сирійської проблеми в Раді, на практиці було зроблено зовсім небагато для того, щоб полегшити страждання сирійського народу, покласти край кривавому конфлікту і зосередити зусилля та ресурси на боротьбу проти загрози в особі « Ісламської держави Іраку і Шама».
Азія. Також Україна позначила свою позицію щодо ситуації навколо ядерної програми КНДР: «Після проведення в січні ядерного випробування ми рішуче засудили дії Пхеньяна, що створюють загрозу міжнародному миру і безпеці. Після запуску ракети в лютому ми підтвердили свою позицію щодо того, що Рада повинна рішуче реагувати на такі кричущі порушення численних резолюцій Ради Безпеки. Хотіли б висловити вдячність Сполученим Штатам Америки та Китаю за вжиті ними зусилля». На засіданні 7616 «Здійснення положень записки Голови Ради Безпеки» Україна додала: «Проведення Північною Кореєю ядерного випробування підриває самі основи глобального режиму нерозповсюдження».
Латинська Америка. На засіданні 7609 «Ідентичні листи Постійного представника Колумбії при Організації Об’єднаних Націй від 19 січня 2016 року на ім’я Генерального секретаря і Голови Ради Безпеки» Україна позначила свою позицію щодо ситуації в Колумбії: «Мирні переговори в Гавані дозволили досягти історичного прогресу в напрямку укладення остаточної мирної угоди з тим щоб покласти край понад 50-річному збройному конфлікту в Колумбії. Ми також наголошуємо важливу роль, яку відіграють Норвегія і Куба в якості гарантів мирного процесу, а також Чилі і Венесуела як супровідних країн».
Європа. На засіданні 7637 «Доповідь Генерального секретаря щодo Місії Організації Об’єднаних Націй у справах тимчасової адміністрації в Косово» Україна позначила свої погляди щодо ситуації в Косово. На цьому засіданні вона: 1) схвалила процес переговорів та досягнуті домовленості між Белградом та Приштиною, а також між Косово та ЄС; 2) схвалила угоду про створення асоціації спільнот із сербською більшістю в Косово; 3) схвалила створення спеціального суду і згоду уряду Нідерландів прийняти його в Гаазі; 4) наголосила на «необхідності подальшого прогресу в справі інтеграції в державні установи Косово колишніх сербських співробітників системи цивільної оборони».
Висновки. Якщо оцінювати виступи України щодо ключових питань порядку денного, то можна відзначити високий дипломатичний стиль виступів української делегації. Поруч з тим можна помітити очевидну відмінність у характері заяв, що стосуються загальних питань реформування ООН та окремих конфліктних ситуацій. Наприклад, якщо щодо реформи ООН Україна виступає з більш конкретними і наполегливими пропозиціями, то у своїх виступах з приводу конфліктних ситуацій наша делегація виявляє значну обережність. Намагання зайняти нейтральну позицію робить окремі виступи України занадто загальними та відносить нашу позицію до «посередніх держав загальної риторики», що не бажають висловлювати, або не мають ґрунтовної позиції з тих чи інших питань порядку денного РБ ООН. Окремо варто відзначити побоювання, які викликають коментарі щодо ситуації в Косово. Враховуючи, що ситуації в Криму та в Косово можуть помилково сприйматися державами як аналогічні, варто звернути особливу увагу на коментування цього питання. Слід також відзначити, що Україна не завжди користується своїм правом виступу і втрачає можливість для позначення власної позиції (наприклад, засідання 7626 «Ситуація в Сомалі»).
Український контекст офіційних заяв України на засіданнях РБ ООН
Як непостійний член РБ ООН Україна може і має використовувати окремі засідання як майданчик для наголошення на важливих для себе викликах. Зрозуміло, що для нас двома ключовими питаннями у цьому сенсі є заяви щодо окупації Росією Криму та російської агресії на сході України. В. Ю. Єльченко використовує трибуну ООН як черговий спосіб донести світу інформацію про напруженість та драматичність подій, які відбуваються в Україні.
На засіданні 7633 «Здійснення положень записки Голови Ради Безпеки» Україна позначила свою магістральну позицію щодо конфлікту на сході України: «Будь-яке порушення будь-якого з принципів Статуту підриває основи Організації і применшує її законність в очах всього світу. Небезпечні прецеденти, створені недобросовісними керівниками, що не мають моральних орієнтирів, стурбованими уявленнями про їхню особисту велич і осліпленими імперськими амбіціями, можуть спонукати деяких прийти до висновку про те, що, можливо тлумачити Статут відповідно до своїх інтересів і постійно, зухвало брехати».
На засіданні 7606 «Захист цивільних осіб у збройному конфлікті» Україна позначила загальне бачення російської агресії в Україні: «Ось уже майже два роки делегація країни-агресора щосили спробує переконати всіх нас, тих, хто сидить у цьому залі, що Росія не є учасником конфлікту в Україні. Ми вже бачили такий підхід щодо окупованій частині України — Автономної Республіки Крим. Я абсолютно впевнений, що всі ми пам’ятаємо, як цей самий постійний член Ради Безпеки всіляко заперечував присутність російських збройних сил в Криму. А після цього ми почули відверті зізнання російського президента щодо безпосередньої участі російських збройних сил в окупації частини суверенної української території. 17 грудня 2015 року пан Путін визнав присутність російських військовослужбовців на Донбасі. Я процитую вислів із веб-сайту російського президента: «Ми ніколи не говорили, що там немає наших людей, які займаються вирішенням питань, у тому числі й у військовій сфері».
Комплексне бачення подій в Україні і дій Росії наша делегація висловила на засіданні 7621 «Підтримка міжнародного миру і безпеки». На ньому Україна позначила небезпечність дій Росії спочатку в Грузії у 2008 році, а згодом під час окупації Криму та агресії на сході України. Наша делегація відзначила, що дії Росії порушують основоположні принципи міжнародного права, а неоімперіалістичні амбіції та військові авантюри Росії створили найгострішу кризу безпеки у Європі з часів Другої світової війни. Це є свідченням того, що Росія не дотримується власних зобов’язань згідно з міжнародним правом та Статутом ООН. Окрім того, наша делегація відзначила факт зловживання Росією «правом вето» у РБ ООН.
Наша делегація зазначила, що дії Росії підпадають під визначення акту агресії та підпадають під пряму заборону статті 2 Статуту ООН, що забороняє застосування сили проти територіальної цілісності іншої держави. Свою позицію Україна аргументує окремими фактами щодо етапів російської агресії в Криму та на Донбасі. Окремо відзначено, що Володимир Путін визнав наявність «операції» з анексії Криму й участь у ньому російських військових. До того ж, Путін відверто відмовився виконувати Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України», що була підтримана 100 державами світу.
Україна наводить факти, що підтверджують участь російських військових, техніки та проросійських найманців у конфлікті на сході України, їхню роль у підтримці тероризму. Акцентує Україна і на результаті агресії – забраних життях більше 9000 українців. На цій основі Україна апелює до підтримки міжнародної відповідальності Росії. Для цього вона запропонувала розгляд справи в Міжнародному суді ООН, або спеціальному арбітражі.
У РБ ООН Україна нагадала світу і про Голодомор українського народу. На 7605-му засіданні «Становище на Близькому Сході» делегація України заявила: «Як країна, яка на початку 1930-х років пережила штучно викликаний голод, Україна закликає Раду зробити так, щоб його заяви про неприйнятність використання голоду як способу ведення війни однієї зі сторін були почуті». На засіданні 7616 «Здійснення положень записки Голови Ради Безпеки» Україна позначила питання Голодомору ще раз: «Я говорю як представник країни, що постраждала від голоду, штучно викликаного колишнім радянським режимом».
Висновки. Українська делегація ефективно і з ґрунтовною базою аргументів використала можливість для утримання на порядку денному РБ ООН питання окупації Криму та російської агресії на Донбасі. Підтверджуючи свої позиції Україна будує спадкоємну міжнародно-правову позицію, що дозволить при нагоді реалізувати механізми міжнародно-правової відповідальності.
Українські позиції з приводу резолюцій РБ ООН 2016 року
Обговорюючи та підтримуючи резолюції, що приймалися на засіданнях РБ ООН 2016 року, українська сторона демонструвала лояльність та конструктивність. Так, зокрема, на засіданні 7609 («Ідентичні листи Постійного представника Колумбії при Організації Об’єднаних Націй від 19 січня 2016 року на ім’я Генерального секретаря і Голови Ради Безпеки») Україна підтримала резолюцію стосовно Колумбії: «Україна вітає прийняту сьогодні резолюцію 2261 (2016) і рада стати співавтором цього історичного документу. Ми також висловлюємо свою вдячність делегації Великобританії за її керівну роль у підготовці проекту і в проведенні переговорів, які призвели до його успішного прийняття».
Також українська делегація продемонструвала свою солідарність із іншими членами Ради Безпеки ООН, які одноголосно на 7613 засіданні 28 січня 2016 р. схвалили резолюцію 2263 стосовно ситуації на Кіпрі. Конфліктна зона протистояння зумовила продовження мандату Збройних сил ООН із підтримки миру на Кіпрі. Слід зазначити, що для України можливість уведення миротворчих військ у зону конфлікту на Донбасі час від часу обговорюється на різних рівнях.
Пов’язані географічно ще однією гарячою точкою земної кулі є резолюції стосовно ситуації на Близькому Сході. Це прийнята на 7630-му засіданні резолюція 2266 щодо Ємену, яка наполягає на дотриманні єдності, суверенітету, незалежності й територіальної цілісності Ємену.
Очевидно, що найбільші баталії розгорілися на засіданні 7634 «Положення на Близькому Сході», на якому відбувалося голосування стосовно Сирії. Представник України окреслив паралелі між ситуацією в Сирії та в Україні, де одним із суб’єктів політичної гри є Росія. «Делегація України підтримала тільки що прийняту Радою Безпеки резолюцію 2268 (2016) і щиро сподівається, що вона послужить меті припинення небезпечної ескалації конфлікту в Сирії і його остаточного завершення. У той же час ми хотіли б заявити про свою незгоду з формулюванням пункту 4 резолюції в тій її частині, де визнаються зусилля Російської Федерації. В реальності саме підтримка Російською Федерацією урядових сил в Сирії призвела до виходу насильства на новий рівень в останні місяці. Зараз Росія намагається нав’язати себе в якості посередника в процесі врегулювання конфлікту в Сирії. Тактика Росії в Сирії схожа на її тактику на сході України. Як і в Україні, Росія підживлює насильство в Сирії, у тому числі направляє військовий персонал, поставляє зброю і боєприпаси, проводить бойові операції і поширює брехливу пропаганду». Виникають сумніви стосовно того, чи не перебільшила Україна з лояльністю у випадку з резолюцією Радбезу стосовно Сирії, що схвалює діяльність Росії в Сирії. Поруч з цим заявляючи на 7634 засіданні РБ про незгоду з формулюванням пункту 4 Резолюції ми не мали можливості активніше наполягати на зміні тексту резолюції, що була узгоджена у РБ ООН.
Висновки. Обговорення та підтримка резолюцій у РБ ООН 2016 року демонструють лояльність та конструктивність позиції української делегації щодо конфліктних подій у світі. На жаль, окремі суперечливі дебати засвідчують слабкість України як політичного гравця: попри рішучість виступів, представникам України не вдається впливати на текст окремих резолюцій.
Епілог. Попри складність та суперечливість діяльності України як непостійного члена Ради Безпеки ООН, можна стверджувати, що завдяки перебуванню в складі цього органу наша держава зможе: більше утвердитися як суб’єкт міжнародного політичного простору; чіткіше окреслити та консолідувати напрямки своєї зовнішньої політики; використати трибуну ООН як засіб своєї боротьби із зовнішньою агресією дипломатичними способами.
Для покращення реалізації цих завдань Україні варто: а) посилити свою взаємодію з іншими державами-членами РБ ООН задля посилення «антиросійської коаліції», організації заходів з метою утримання на порядку денному ООН питань окупації Криму та агресії на сході України; б) систематизувати свою позицію щодо реформи ООН, зокрема з тих питань, що мають найбільше значення для протидії агресії Росії; в) сповна використовувати можливості для більш аргументованих виступів на всіх засіданнях щодо порядку денного всіх регіонів світу; г) посилити взаємодію з постійними членами РБ ООН заради збільшення свого впливу при розробці та прийнятті текстів резолюцій, що стосуються порядку денного РБ ООН.
