Фактичний керівник Камбоджі — голова королівської ради Хун Сен — привів збройні сили країни у повну бойову готовність на тлі конфлікту з Таїландом. Місцеві пабліки пишуть про ймовірність нових військових сутичок на кордоні. Обидві країни підвищують градус пропаганди та підтягують важку техніку.
Джерела конфлікту
Напруга на кордоні Таїланду та Камбоджі триває досить давно, і збройні сутички там є звичним явищем. Загалом двосторонні відносини мають ознаки конкуренції та зберігають чимало «скелетів у шафах».
Кхмери (камбоджійці) не можуть забути тайцям захоплення Ангкор-Тхому за часів Бороммарачатирата II у 1431 році, а також завоювання у 1594 році нової столиці Ловек, що означало для Камбоджі занепад та втрату залишків суб’єктності у боротьбі за вплив між двома могутнішими сусідами — Сіамом і династією Нгуєн у В’єтнамі.
У наступні століття відбувалися численні вторгнення сіамців. Протягом більшої частини ХІХ століття північною Камбоджею, включаючи Ангкор, керував Сіам. У 1907 році Сіам поступився Франції північною Камбоджею. У 1930-х роках це стало основою реваншистських настроїв націоналістичного уряду Таїланду, який вважав ці території «втраченими землями», що нібито належали Таїланду. У 1941 році, після війни з Францією Віші, Таїланд ненадовго повернув території, передані Франції в 1907 році. Ці претензії були остаточно відкинуті лише в 1950-х роках.
Порівняно з Камбоджею, Таїланд має значно більше населення і більш відкритий до західних впливів. Ці фактори надали Таїланду значний культурний вплив на камбоджійську музику та телебачення. Це сприяє сприйняттю багатьма камбоджійцями тайців як зарозумілих і расистських по відношенню до кхмерів. І, якщо бути відвертим, це дійсно помітно навіть на побутовому рівні. Той, хто подорожував Таїландом і Камбоджею, може підтвердити, що сіамці та кхмери мають безліч історичних травм щодо один одного, а політика історичної пам’яті Бангкоку та Пномпеня не сприяє порозумінню. Це незважаючи на те, що культури Таїланду та Камбоджі надзвичайно схожі.
Причина кхмерського обурення пов’язана з почуттям травми за втрачену велич та занепад Кхмерської імперії, тоді як тайці залишалися домінуючими в регіоні, незважаючи на їхній (на думку кхмерів) нижчий рівень культурного розвитку. Кхмери кажуть, що сіамці були «дикунами», коли вони будували храми в Ангкор-Ваті та Ангкор-Томі.
У той же час у Таїланді серед еліти та правлячого класу можна почути версію, що за часів Ангкорської цивілізації існували так звані «хоми», які нібито не мають нічого спільного з сучасними кхмерами — і це два різні етноси. Цей термін широко використовувався в тайській історіографії ХХ століття, частково як спосіб відокремити історичну ангкорську цивілізацію (багато пам’яток якої розкидані по сучасному Таїланду) від сучасних кхмерів Камбоджі, яких багато тайців досі вважають «нижчою расою», не пов’язаною з народом стародавньої імперії.
Цей дискурс популяризував тайський мислитель Луанг Вічітватакан, який і ввів термін «хом» (походить від стародавнього тайського терміну «кхмер-кром» — «низинні кхмери»). Вічітватакан намагався створити нову етнічну приналежність, щоб підкреслити поділ між Ангкором і Камбоджею. Він писав, що «саме хоми, а не кхмери, побудували величні храми в Ангкор-Ваті та Ангкор-Томі і заснували одну з найвеличніших стародавніх імперій світу».
Як історія повертається
Після виходу з Камбоджі в’єтнамців та реставрації монархії, вже в новітній час — у 2003 році — між Таїландом і Камбоджею спалахнув потужний історичний конфлікт.
18 січня 2003 року камбоджійська газета Rasmei Angkor («Світло Ангкору») опублікувала статтю, де процитувала слова тайської актриси Суванант Конгін, яка стверджувала, що Ангкор-Ват належить Таїланду, повторюючи тези Вічітватакана.
Інші камбоджійські ЗМІ підхопили цю тему, що призвело до заворушень у Пномпені 29 січня: було спалено посольство Таїланду, а тайські підприємства пограбовано.
Українцям з 1 липня виплатять нову соцдопомогу: хто та скільки отримає
В Україні обвалилися ціни на популярний овоч: його вартість впала відразу вдвічі
В Україну завезли заражений салат: небезпечний не лише для людей
Без прав та реєстрації: за кермо якого транспорту можна "безкарно" сідати водіям
Тайці історично домінують у бізнесі Камбоджі, вони багатші та успішніші за кхмерів. Тому тайська спільнота в Пномпені завжди страждає під час заворушень. У 2003 році сотні тайців тікали з країни. Камбоджійці спалювали фотографії короля Таїланду Пхуміпона Адульядета, а тайландці протестували перед посольством Камбоджі, палючи її прапори. У результаті Таїланд тимчасово розірвав дипломатичні відносини, а тодішній прем’єр Камбоджі Хун Сен заборонив трансляцію тайських шоу та фільмів.
Але ненадовго. Кхмерська кіноіндустрія так і не змогла конкурувати з тайською. Ще десять років тому, коли я подорожував Камбоджею, місцева молодь залишалася фанатами тайських серіалів та кліпів.
Збройне протистояння
У 2008 році конфлікт перейшов у військову фазу через суперечку щодо храмового комплексу Преахвіхеа. Після того, як 7 липня 2008 року ЮНЕСКО включила його до списку світової спадщини (він розташований на кордоні між тайською провінцією Сісакет і камбоджійською Оддармеантьєй), Таїланд заявив, що кордони в цій зоні не визначені остаточно, незважаючи на рішення Міжнародного суду ООН 1962 року.
Потім суперечка поширилася на храм Та Моан Тхом (між провінціями Сурін і Оддармеантьей). Історики очікують, що конфлікт може торкнутися й храму Сдок Как Том, який нині знаходиться в Таїланді (провінція Сакео).
Бої між тайськими та камбоджійськими військами тривали влітку-восени 2008 року. 15 жовтня сталася перестрілка: загинули 2 камбоджійських солдати, ще 5 тайців були поранені. Таїланд привів у бойову готовність ВПС і ВМС.
Конфлікт продовжився у 2009 році — з використанням артилерії та мін. Загинуло ще 5 осіб. Камбоджійські війська взяли під контроль спірну територію.
Третє загострення відбулося у лютому 2011 року, коли сторони застосували артилерію та авіацію.
АСЕАН запропонувала посередництво, але Таїланд наполіг на двосторонніх переговорах. У червні 2011 року ЮНЕСКО підтримала пропозицію Камбоджі щодо управління храмом, і Таїланд вийшов із переговорів. Міжнародний суд ООН у листопаді 2013 року постановив, що територія навколо храму належить Камбоджі, і наказав Таїланду вивести свої сили.
Нове загострення (2025 рік)
У квітні 2025 року Таїланд на тиждень закрив кордон із Камбоджею. У травні Пномпень перекинув війська до прикордоння, включно із генералом Хінг Бун Хенгом.
28 травня 2025 року сталася перестрілка біля перевалу Чонг Бок (між провінціями Преахвіхеа та Убонратчатхані). Загинув камбоджійський солдат. Камбоджа звинуватила Таїланд у першому пострілі, тайці стверджували, що це «непорозуміння».
У червні 2025 року Таїланд посилив перевірки на кордоні та заборонив туристам їздити до Камбоджі.
Політичний контекст
Обидві країни можуть бути зацікавлені в «локальній переможній війні» для відвернення уваги від внутрішніх проблем.
В Таїланді політична турбулентність. Попри диктатуру військових, нинішній уряд прем'єр-міністра Петонгтарн Чинавату (дочки колишнього прем'єр-міністра Таксіна Чинавати) потерпає від атак опозиції у вигляді різних правих націоналістичних груп,
Руху колишніх «жовтих сорочок», мережі «Студенти і народ за реформу Таїланду».
Вони стверджують, що відновлення діалогу з Камбоджею призведе до втрати території і конфлікту інтересів.
Ситуація ще більш загострилася після витоку аудіозапису розмови прем’єрки Таїланду Петонгтарн з Хун Сеном, датованої 15 червня 2025 року, що стосувалася напруженості на тайсько-камбоджійському кордоні.
Цікаво, що Петонгтарн дала зрозуміти Хун Сену, що між політичним керівництвом Таїланду та військовими є протиріччя щодо замирення з Камбоджею. Так Петонгтарн сказала, що командувач Другим армійським регіоном Таїланду генерал-лейтенант Бунсін Пхаткланг не був «одним з нас» під час переговорів. Ця заява була сприйнята деякими як натяк на розрив між урядом і військовими, що викликало суспільне обурення і звинувачення в підриві національної безпеки.
Лідер опозиції Натхапхонг Руангпанявут закликав Петонгтарн «взяти на себе політичну відповідальність» і розпустити Палату представників, стверджуючи, що інцидент підірвав її легітимність.
Аналітики, такі як доцент доктор Панітан Ватанайакорн, описали інцидент як велику дипломатичну помилку, яка може дестабілізувати політичну ситуацію в Таїланді.
Прем'єр-міністр Петонгтарн підкреслила, що аудіозапис був дипломатичною помилкою, принесла вибачення і назвала інцидент «загрозою національній безпеці», що вимагає колективної відповіді. «Зараз не час для внутрішнього конфлікту. Уряд і військові єдині у своїй рішучості захистити суверенітет Тайланду. Я закликаю тайський народ стати з нами як один», — заявила вона.
Приховані мотиви
Є версія, що показне змагання Таїланду та Камбоджі за святині ангкорських часів насправді приховують загострення конкуренції за енергоресурси.
Мова йде про врегулювання морського спору в зоні перекриваючихся претензій (Overlapping Claims Area, OCA) в Сіамській затоці. Площа спірного континентального шельфу: близько 26 000 кв. км. Потенціал ресурсів: природний газ - до 11 трлн куб. Нафта - 300–500 млн барелів. Загальна оцінка: ≈ 300 млрд доларів США.
Ця зона лежить на тому ж геологічному поясі, що і газове родовище Ераван — найважливіший енергетичний актив Таїланду. Розробка ресурсів гальмується через невизначеність кордонів.
Ставки зростають, оскільки Таїланд стикається з вичерпанням існуючих родовищ газу і збільшенням залежності від дорогого скрапленого природного газу (СПГ).
Перспективи загострення
Напруга між Таїландом та Камбоджею вже іскрить. Камбоджійські військово-морські сили з 11 по 13 червня провели навчання з бойовими стрільбами неподалік від тайського острова Ко Кут (провінція Трат). Такі дії не проводилися Камбоджею вже довгий час, і їх відновлення викликає занепокоєння у Бангкоці.
Таїланд також проводить планові наземні навчання в Наратхіваті і морські стрільби в Андаманському морі.
Обидві країни збільшують військові витрати, нарощують військову присутність у прикордонних районах і активно закуповують сучасне озброєння, включаючи танки, артилерію, системи ППО і бойові літаки. Це демонструє прагнення обох країн зміцнити свої військові можливості і підготуватися до потенційного конфлікту.
Міністерство внутрішніх справ Таїланду випустило директиву для губернаторів провінцій уздовж кордону з Камбоджею. Директива наказує місцевим керівникам підготуватися до евакуації, позначити безпечні зони і підготувати групи реагування на випадок загострення ситуації.
У прикордонних районах, особливо поблизу храму Преахвіхеар, значно збільшилася кількість військовослужбовців і військової техніки з обох сторін. Це створює атмосферу напруженості і підвищує ризик випадкових інцидентів.
Таїланд має довгий кордон з Камбоджею — від провінції Чантхабурі до Трат. Командувачі в цих зонах вже завершили перевірку боєготовності підлеглих частин. «Якщо ситуація загостриться і уряд накаже, у нас є чіткі плани на різних рівнях — від прикордонного захисту до повномасштабної оборони. Наш флот готовий негайно підтримати дії армії і ВПС», — заявив тайський адмірал Джирапол.
Бангкок показує, що здатний захистити свої кордони, але при цьому прагне уникнути конфлікту. Попри слабкість камбоджійської армії за нею стоїть Китай, у той час як Таїланд не має того рівня взаємин зі США, щоб отримати підтримку від Вашингтону у випадку маштабування конфлікту.
Поки керівництво Тайланду підтвердило прихильність до вирішення прикордонних суперечок шляхом мирних двосторонніх переговорів. Спільний прикордонний комітет (JBC) і Регіональний прикордонний комітет (RBC) беруть активну участь в обговореннях щодо врегулювання ситуації.
Попри це, кхмерські друзі вважають, що на відміну від попередніх років, коли у світових потуг не було інтересу до початку війни в регіоні, сьогодні це не очевидно. Китай та США порушили баланс сил. Сьогодні будь-хто може почати ризиковану гру.
