На прискорення деокупації українських територій та справедливе завершення російсько-української війни могла би вплинути Організація Об’єднаних Націй.
Могла би, але не робить цього. Чому? Звісно, що однією з причин є можливість блокування рішень Ради Безпеки ООН з боку РФ як постійного члена Радбезу.
Але це все ж таки не найголовніша причина бездіяльності Організації Об'єднаних Націй у цьому питанні, оскільки Генеральна Асамблея ООН, а також Генеральний Секретар ООН мають досить велику кількість повноважень.
Тож найголовніше тут – відсутність достатніх механізмів для впливу на ситуацію, а також нерозуміння як та небажання ці механізми створювати і знаходити.
То що можливо зробити? Яким чином змінити ситуацію?
Насамперед необхідними є механізми, за рахунок яких ООН посилила би свою роль як у дотриманні міжнародного миру і безпеки в цілому у світі, так і безпосередньо у деокупації українських територій та завершенні російсько-української війни.
Такими механізмами повинні стати:
1. Створення системи превентивної реакції з боку ООН на загрозу конфлікту між будь-якими країнами світу. Реакції як на загрози ідеологічні: пропаганду ненависті і ворожості по відношенню до іншої сторони, так і на загрози військові: розміщення додаткових видів озброєнь і техніки, наближення військових з'єднань до кордонів. Превентивна реакція ООН має здійснюватись у вигляді:
- проведення інформаційних кампаній у світових ЗМІ та соцмережах з метою формування негативної суспільної думки щодо дій, які становлять загрозу міжнародному миру і безпеці;
- попередження органів влади відповідних держав про неприпустимість подібних дій;
- ініціювання накладення дипломатичних, економічних та військових санкцій на винуватців відповідної загрози.
2. Проведення роз’яснювальної роботи серед суспільств країн, уряди яких здійснили збройну агресію проти інших держав, щодо питання неможливості виправдання збройної агресії і загибелі людей будь-якими намірами та міркуваннями.
3. Створення у складі ООН Експертного центру (із наймом кращих у світі спеціалістів у сфері стратегічних досліджень, миротворчості, попередження і припинення конфліктів) з метою напрацювання системи роботи ООН щодо пошуку і подолання кореневих потенційних причин нерозуміння та протиріч між:
У Києві запустять нову систему оплати проїзду – вже без валідаторів
Українцям нагадали, з якого віку потрібно оформляти закордонний паспорт дитині
Українцям назвали варіанти узаконити перебування у Польщі без закордонного паспорту
Мобілізація транспортних засобів: у кого та які авто почнуть вилучати вже у травні
- країнами Західного Світу (або Глобальної Півночі) та країнами Східного Світу (або Глобального Півдня);
- державами, які різняться за домінуючим віросповіданням громадян;
- країнами із капіталістичним та соціалістичним типом соціально-економічного устрою;
- державами з демократичною та автократичною формами політичного режиму.
4. Проведення постійних жорстих переговорів зі сторонами, від початку будь-якого міждержавного конфлікту, із веденням даних переговорів до досягнення результату, тобто до повного припинення конфлікту.
5. Використання всіх, навіть найменших, наявних можливостей для фізичного розведення сторін конфлікту, шляхом введення миротворчого контингенту.
6. Сприяння встановленню фізичних перепон між сторонами конфлікту у вигляді фортифікаційних споруд на всій протяжності кордонів між відповідними державами. Надання допомоги у забезпеченні сторін конфлікту засобами РЕБ, ППО та ПРО, що можуть бути використані лише у діях оборонного характеру.
7. Забезпечення інформаційного контролю прикордонних територій шляхом встановлення камер спостереження, використання дронів і супутникових систем уздовж кордонів між державами (які можуть стати або стали учасниками конфлікту) з метою запобігання провокаціям, фіксації будь-яких порушень кордону, встановлення винуватців інцидентів.
8. Ведення переговорів з відповідними сторонами конфлікту щодо деокупації територій, звільнення полонених і заручників.
9. Під час ведення переговорів щодо деокупації територій, надання гарантій від імені ООН контролю рівного дотримання громадянських прав усіх без винятку людей, які залишаться на деокупованій території (крім випадків скоєння військових злочинів). Забезпечення права отримання людьми, які можуть не виявити бажання залишитись на деокуповних територіях після їх звільнення, компенсації вартості особистого нерухомого майна.
10. Введення тимчасової міжнародної адміністрації на деокупованих територіях.
Тож яким чином можливо вплинути на ООН, щоб такі механізми були запроваджені?
Для того, щоб втілити ці механізми у життя потрібно:
- створити міжнародний громадський рух за посилення ролі ООН у вирішенні світових конфліктів;
- проводити інформаційні кампанії (спрямовані на донесення необхідності посилення ролі ООН) у світових засобах масової інформації і соціальних мережах, а також кампанії з використанням інших інформаційних матеріалів і носіїв;
- організовувати громадські акції (пікети, мітинги, демонстрації) з метою донесення відповідної позиції до представників ООН;
- ініціювати всередині країн-членів ООН здійснення впливу на відповідних представників країн в ООН, з метою зміни їх позиції на більш дієву;
- проводити ці заходи стільки, скільки потрібно, до моменту досягнення результату – посилення ролі ООН у забезпеченні міжнародного миру і безпеки.
І якщо Організація об’єднаних націй під впливом цих заходів не почне реформуватись, то залишається можливість створення нового альтернативного міжнародного органу, який візьме на себе відповідальність за забезпечення миру і безпеки у світі.
Реформування ООН або створення альтернативного органу є вкрай необхідними, оскільки для адекватних людей є очевидним, що планета Земля не може дозволити собі бути безпорадною перед ризиками третьої світової війни.
