Маніфест глобальної трансформації буквально на два місяці випередив світовий мейнстрім у політичній оцінці кількох тенденцій, які прямо на наших очах реалізуються на рівні подій:

  • явна глибока криза дієздатності міжнародних інституцій;
  • на світові процеси починають надавати вирішальний вплив політичні, а чи не економічні чинники;
  • політичні чинники, своєю чергою визначаються світоглядними цінностями;
  • відбувається швидка консолідація відверто деспотичних (а тепер і терористичних режимів);
  • широке усвідомлення факту, що результати російсько-української війни визначать майбутнє світу на наступні 80 років;
  • система світової безпеки, яку будує Захід, буде мережевою, багатоконтурною та багаторівневою

***

Російська агресія не тільки вкотре показала неефективність міжнародних інституцій, що склалися після 1945 року, а й породила парадокс – держава, яка виправила глобальну систему безпеки, є членом органу, покликаного безпеку забезпечувати.

У свою чергу, під час створення нової системи безпеки міжнародне співтовариство стикається з чотирма серйозними викликами.

Перший виклик – будь-які спроби реформувати Раду Безпеки натраплять на протидію Росії та Китаю.

Другий – Рада безпеки неможливо реформувати – її можна лише перезаснувати. Тобто потрібен новий базовий документ – 1945 року це був Статут ООН.

Але переустановити можна тільки за результатами сильного струсу усталеної системи. Тоді це була Друга світова, зараз – російськоукраїнська війна.

Третій – Не тільки Рада безпеки перебуває в кризі ефективності, а й ООН загалом та її структури (ЮНЕСКО, Офіс ООН з гуманітарних питань тощо), а також МВФ, МБРР, СОТ, ОБСЄ та ін.

Ревізії підлягає вся система міжнародної взаємодії!

Четвертий – новостворені чи реформовані міжнародні інституції спіткає участь їхніх попередників, якщо не буде впроваджено дієві виконавчі механізми.

Тому, незважаючи на публічну риторику світових лідерів про необхідність реформування Ради безпеки ООН та інших міжнародних інституцій, логіка невідворотно нагадує, що таке реформування навряд чи можливе.

***

Можна констатувати, що світопорядок, побудований за результатами Другої світової війни і 80 років, що сяк-так протримався, звалився, і прямо на наших очах активно формується новий.

Популярні новини зараз

В Україні вводять нові правила для шкіл, вузів та наукових організацій через проблеми в енергетиці

В одеському ТЦК відреагували на інцидент із працівниками швидкої допомоги

10800 гривень на особу: українцям у чотирьох областях виплатять нову грошову допомогу

Пенсій для всіх не буде: кому можуть урізати чи скасувати виплати

Показати ще

І, як і 80 років тому, США поклали на себе лідерство у переформатуванні світопорядку та інститутів, які його уособлюватимуть.

У вересні-жовтні 2023 року вийшло три програмні матеріали, які багато в чому вторять Маніфесту :

  • 13 вересня Держсекретар США Е. Блінкен виступав із лекцією у Школі перспективних міжнародних досліджень Дж. Хопкінса;
  • 19 жовтня Президент США Дж. Байден звернувся до нації, коментуючи події в Ізраїлі та Україні;
  • 24 жовтня вийшла стаття Радника Президента США з національної безпеки Дж. Саллівана «Джерела американської могутності Зовнішня політика для світу, що змінився».

Всі троє спікерів єдині в тому, що лідерство США спиратиметься на певні ролі та функціонал партнерів та союзників.

Е.Блінкен заявив, що «…Сполучені Штати лідирують у цей вирішальний період із позиції сили… тому що ми стикаємося з проблемами, з якими жодна країна не може впоратися поодинці…»

У той же час Дж.Салліван написав: «…вони (альянси) мали на увазі, що Вашингтону ніколи не доведеться діяти поодинці».

Президент США Дж. Байден сказав: «Американське лідерство – це те, що поєднує світ. Американські альянси – це те, що забезпечує нам, Америці, безпеку. Американські цінності – це те, що робить нас партнером, із яким хочуть працювати інші країни».

Зокрема, лідерство Америки проявляється і в тому, що Сполучені Штати стали на чолі процесу створення нової мережної (багатоконтурної та багаторівневої) системи глобальної безпеки.

Е. Блінкен цю багатоконтурність назвав " дипломатичною змінною геометрією" (diplomatic variable geometry) і пояснив, як це влаштовано:

«Ми починаємо із проблеми, яку нам потрібно вирішити, і працюємо далі, збираючи групу партнерів. Це правильний розмір та правильна форма для вирішення цієї проблеми. Ми маємо намір визначити комбінацію, яка справді відповідає поставленій меті. …що більше коаліцій ми створюємо, то більше ми можемо знайти нових синергій між ними, у тому числі способами, які ми, можливо, не повністю очікували».

***

Автори цієї статті в Маніфесті глобальної трансформації вказали, що нова мережева система міжнародної безпеки матиме кілька контурів (але не вичерпуватиметься ними):

  • НАТО;
  • Європейського Союзу;
  • G7;
  • G20;
  • «Коаліція Рамштайн»;
  • регіональні спілки;
  • двосторонні договори;
  • узгоджена ситуативна реакція кількох країн на конкретну подію.

Багатоконтурність нової системи глобальної безпеки дає ширину та глибину асортименту інструментів для вирішення конкретних завдань.

При цьому на якомусь етапі ці контури інституалізуються у більш стійкі формати, але навряд чи зіллються в одну організацію на кшталт ООН.

Як написав Дж.Салліван про інститути, створені після 1945 року: «...ці союзи були створені для іншої епохи».

Не дивно, що нова безпекова система будується у відповідь на російську агресію, яка остаточно знищила існуючу систему світової безпеки.

Будуватися нова система не замість старої, а «поверх» неї.

Старі міжнародні інститути ще якийсь час продовжуватимуть бурхливу діяльність, доки остаточно не зачахнуть.

***

Інституалізація нових форматів

У червні 2023 року країни «Групи семи» на Вільнюському саміті НАТО погодили рамковий документ щодо гарантій безпеки для України.

На сьогоднішній день вже 30 країн приєдналися до декларації G7 про довгострокові гарантії безпеки для України.

Крім того, Україна також розпочала переговори про «гарантії безпеки» зі США, Великобританією, Канадою, Францією та Японією.

8 листопада 2023 року державний секретар США Ентоні Блінкен під час міністерської зустрічі країн G7 у Токіо заявив : «Щоб поставити Україну на міцний фундамент наступного року, ми маємо допомогти Україні зробити чотири речі одночасно:

-необхідно забезпечити Україну можливостями продовжити її боротьбу та відвоювати свою територію;

-допомогти створити їй Збройні сили світового рівня;

-дати старт економічному відновленню та зростанню;

-прискорити процес реформ, щоб прискорити шлях України до ЄС та залучити інвестиції».

У рамках формату «Рамштайн» країни-учасниці домовилися започаткувати ініціативу створення Capabilities Coalition – Коаліції здібностей. Головна мета – підготовка сил оборони майбутнього України.

Для цього Міністерство оборони визначило п'ять кластерів, які потребують першочергової уваги:

  • протиповітряна оборона;
  • артилерія;
  • авіація;
  • ВМС;
  • Бронетехніка.

Також у рамках «Рамштайну» Україна, Естонія та Люксембург запустили ІТ-коаліцію. Країни-партнери будуть надавати підтримку Силам оборони у сфері ІТ, зв'язку та кібербезпеки.

28-29 жовтня 2023 року на Мальті проходила Третя зустріч з української «формули світу», яка зосереджувалась на питаннях ядерної, продовольчої та енергетичної безпеки, а також звільнення полонених та депортованих та відновлення територіальної цілісності України.

Це продовження конференцій у Копенгагені (брало участь 15 країн) та Джідде (43 країни). На Мальті кількість учасників становила 66, і стало відомо, що у зустрічі вперше брала участь Вірменія.

Незважаючи на те, що у цій зустрічі не брали участі Китай та Єгипет, загалом – це дуже ефективний майданчик для залучення країн Глобального півдня до української «формули світу».

В рамках інституалізації нових форматів вже створено:

- Європейський фонд миру;

22 березня 2023 року Європейська рада створила Європейський фонд миру (EPF) із бюджетом близько 5 млрд євро на період 2021-2027 років. Заявлена ​​мета EPF – підвищити здатність ЄС запобігати конфліктам, підтримувати мир та зміцнювати міжнародну стабільність та безпеку.

- Союз оборонних індустрій;

Створено за підсумками першого Міжнародного Форуму Оборонних Індустрій (DFNC1), який 29 вересня об'єднав у Києві 252 компанії з більш ніж 30 країн, які виробляють повний спектр озброєння, військової техніки та оборонних систем. На даний момент приєдналися 38 компаній із 19 країн світу.

Єдина держава, яка братиме участь у всіх контурах – Сполучені Штати Америки.

За словами Дж. Саллівана, «Альянси та партнерство Сполучених Штатів з іншими демократичними країнами були їхньою найбільшою міжнародною перевагою».

«В основі нашої стратегії лежить повторне залучення, пожвавлення та переосмислення нашого найбільшого стратегічного активу — американських альянсів та партнерств». Е. Блінкен.

У новій системі безпеки проглядається кілька ідей:

  1. Найчастіше відбивати агресію повинна, насамперед, сама жертва агресії.

Завдання партнерів і гарантів: забезпечити країну, що захищається, всім необхідним для відображення агресії, а також завдати агресору за допомогою колективних зусиль максимальних економічних і політичних збитків.

Тобто зробити розв'язану агресію свідомо програшною.

  1. У особливих випадках, передбачених багатосторонніми та двосторонніми договорами, взяти безпосередню участь у відображенні агресії.
  2. Країнам, які перебувають у зоні підвищеного ризику стати жертвою агресії, допомогти превентивно створити військові можливості, які роблять потенційну агресію безглуздою.

***

Економічний аспект глобальних змін.

Найгостріша криза відчуває система світової торгівлі - Світова організація торгівлі почала стагнувати ще до повномасштабного російського вторгнення, і причиною тому стала низка факторів:

  • Зниженням торгових бар'єрів сповна скористався Китай, внаслідок чого США все частіше вдаються до протекціоністських заходів;
  • Вільна торгівля не враховує фактора цінностей, зокрема дотримання «універсальних прав людини». Глобальний розворот від примату економіки до примату раціонального управління скасовує класичний підхід, що домінував раніше, А.Сміта і К.Маркса.
  • СОТ виявилася неспроможною привести весь світ до укладання глобальних торгових угод і перешкодити збільшенню кількості регіональних.

Виходячи з цих факторів можна спрогнозувати, що архітектура міжнародної торгівлі також буде багатоконтурною та різнорівневою.

Глава дипломатії ЄС Ж. Боррель заявив The Guardian, що через 20 років, за нинішньої тенденції, у світі буде три великі держави – Китай, Індія та США. Кожна з них буде економікою обсягом 50 трлн. доларів, ЄС – приблизно 30 трлн. доларів .

Ці економіки становитимуть верхній рівень міжнародної торгівлі – макрорегіональні кластери:

- Умовно Західний – найбільш високотехнологічний, куди увійдуть США, Канада, Великобританія, Нова Зеландія, ЄС деякі європейські країни, які не входять до ЄС, а також Японія та Південна Корея.

Якщо у випадку з глобальною безпекою як критерій взято фактор цінностей, то у разі торгівлі цей критерій буде доповнений технологічністю та екологічністю укладу.

Таким чином, «умовно Західний» макрокластер отримає інструменти для протекціонізму внутрішнього контуру, обкладаючи митами товари з макрокластерів, де товари виробляються з використанням «брудної енергії», або не дотримуються прав людини, або це взагалі недружня країна.

«Наступна ера конкуренції буде несхожа ні на що, що відбувалося раніше… Ми не вибачатимемося за відмову від несправедливої ​​торгової практики, яка шкодить американським працівникам» , - написав у своїй статті Дж. Салліван.

Реіндустріалізація США та ЄС не означає повернення умовного «важмашу», або масового виробництва ширвжитку, а навпаки – будівництво максимально високотехнологічних підприємств із мінімальною кількістю шкідливих викидів.

У свою чергу, виробничі потужності нинішнього технологічного устрою виводитимуться за межі кластера. Це якраз та можливість, за яку може схопитися Україна.

- Китайський – претендент, який намагається наздогнати Західний кластер, чому останній намагатиметься всіляко перешкодити.

- Індійський – з найбільшою ймовірністю реанімує та очолить у політичному плані «рух неприєднання» до жодного з вищезгаданих кластерів, однак намагатиметься заробити на торгівлі з обома та на протиріччях між ними. В силу об'єктивних причин тяжітиме до тіснішої взаємодії з «західним» кластером.

Середній рівень – регіональні торговельні та економічні спілки: USMCA (США, Канада, Мексика), Європейський Союз та ін.

На нижньому рівні – двосторонні торгові угоди.

Російська агресія проти України – тригер радикальних змін

Як написав Дж. Салліван у своїй статті: «…Сполучені Штати не були зобов’язані за договором захищати Україну, але якщо російська агресія залишиться без відповіді, то буде знищено суверенну державу, а автократам у всьому світі буде надіслано послання про те, що сила дає право ».

Слід особливо відзначити, що у разі «неураження» Росії у війні проти України неминуче формалізується «деспотично-терористичний» кластер, до якого вже тяжіють усі диктаторські та терористичні режими та організації. І центром цього кластера ізгоїв буде Росія, на що відверто націлена її нинішня поведінка на світовій арені, включаючи економічні та дипломатичні зусилля.

Знову ж таки, через об'єктивні тенденції, «деспотично-терористичний» кластер виступатиме як проксі сила китайського, і використовуватиметься останнім як засіб боротьби з конкурентами на світовій арені.

Щодня зволікання у наданні військової допомоги Україні дає деспотичним та терористичним режимам необхідну фору. Об'єднані спільними цілями, завданнями, методами їх вирішення, сповідуваними «цінностями», вони діють як єдина структура (поки що чітко не формалізуючи, але це питання часу).

***

Автори цієї статті підготували петицію до Конгресу США з проханням до світової громадськості підтримати терміновий бюджетний запит президента Дж. Байдена щодо фінансування потреб національної безпеки Америки для підтримки її найважливіших партнерів, включаючи Ізраїль та Україну.

Нерозуміння того, що російська агресія – це не локальний конфлікт, а подія, що визначає напрямок світової історії, неминуче призведе до розгрому демократії в усьому світі та до незворотної втрати лідерства США та Заходу (у найширшому розумінні) як сили, яка спрямовує розвиток людської цивілізації.

Як висловився Дж. Байден, «дрібна, партійна і зла політика» навколо питання допомоги Україні можуть підірвати американське лідерство перед екзистенційною небезпекою.

Об'єктивний погляд описані вище процеси дозволяє розраховувати, що американський істеблішмент, т.зв. «глибинна американська та світова еліта» зовсім не зацікавлена ​​у своєму самогубстві, і допомогу Україні буде продовжено.

Від України ж потрібні рішучі кроки у бік побудови сучасної цивілізованої держави.

Автор:

Володимир Шевченко , політолог, доктор філософських наук

Андрій Саварець , аналітик, юрист, автор телеграм каналу « Особлива думка »