Є чудова російська традиція – царевбивства та повалення монархів у березні (Павло І, Олександр ІІ, Микола ІІ).

Але, судячи з насиченості подій, Путін до березня може не дотягнути. Його персональний «березень» може настати будь-якої миті.

Але усунення від влади Путіна – це не самоціль, а лише необхідний етап на шляху до Смути.

***

"Що це, дурість чи зрада?" - Заявив думський ліберал і лідер кадетської партії Павло Мілюков у листопаді 1916 року.

У 1916 році російські думські ліберали активно збирали та прокачували чутки про спроби російського уряду піти на сепаратний мир із Німеччиною.

Вони вже відкрито «качали» царя, оскільки відчули слабину.

Російський народ через свої ментальні «особливості» міг би легко пробачити цареві і дурість, і навіть зраду.

Але чого він пробачити неспроможна, то це слабкості.

Росіяни поважають лише грубу силу. Ось чому вони вважають хамство чеснотою, а хамство від найвищого політичного керівництва країни (президента чи міністра закордонних справ) вони вважають цілком прийнятним у міжнародних відносинах.

Це не Путін прищепив смак росіянам на хамство, нахабство та зневагу до норм права, це росіяни «створили» Путіна.

Його образ сконструйований «на запит» самих росіян. Їм далекі ліберальні цінності, свобода, зокрема й економічна.

Їм потрібний був лідер, який подумає про них. Ось чому багато росіян на запитання журналістів відповідають, що ніби війна — це погано, але там (у Кремлі) краще знають.

Популярні новини зараз

Київстар дасть заощадити: оператор запустив нові тарифи

Перевірки розпочнуться з 1 січня: кому з українців загрожують штрафи у 17 тисяч гривень

Гроші змусять повернути, а виплату пільг припинять: що потрібно зробити пенсіонерам

Це найдурніша річ: Трамп висловився про війну та підтримку України

Показати ще

Звідси ж і фото з голим торсом, на ведмеді, на риболовлі, на винищувачі, в пілотці підводника, під час тренувань дзюдо, з амфорами під водою біля свіжого анексованого Криму.

У росіян це все викликало захоплення! Маскулінний самець, на відміну від пухких європейських політиків, а тим більше політиків-жінок, або українських політичних лідерів у незмінно м'ятих піджаках (донедавна).

24 лютого 2022 року росіяни вкотре захоплювалися своїм лідером. Тому що груба сила! Чхати вони хотіли на Статут ООН, на законність і навіть справедливість.

Це правильно, тому що ми так хочемо!

До речі, саме так пояснювали російські обивателі необхідність Україні здатися і не чинити опору, тобто підкоритися чужій волі, відмовляючи при цьому мати можливість волю свою власну.

***

24 лютого 2022 року для Росії було немов 2 серпня 1914 року (оголошення війни Німеччини), коли люди зібралися на Палацовій площі та співали «Боже, царя бережи!» і перебували у стані крайньої ейфорії.

Тому що це був вияв сили.

Але з того часу «справжнього» царя ні «ті» росіяни, ні «ці» не бачили.

Миколу ІІ занапастила слабкість. Незважаючи на те, що в історіографії він часто згадується як «Кривавий», але пам'ятають його як «Слабого» царя.

Річ у тім, що надмірне насильство (у цьому разі розстріл маніфестацій 1905 року) є ознакою несформованої особистості, а особливо незрілості чоловіка.

Микола ІІ ніяк не виявив себе, коли від нього це вимагалося.

9(22) червня 1915 року російські війська залишили Львів. Микола ІІ написав у своєму щоденнику: "… Потім повернувся до намету, де були зібрані міністри та посли. Через ¼ години (!!!) плавно і велично спустився величезний «Ізмаїл» і став на два якорі посередині річки. …Пограв у теніс і покатався на ставках. …Ввечері посиділи з Григорієм. Займався після чаю. День простояв чудовий".

Навіть зречення влади Миколи ІІ – це дуже промовистий жест, що показує всю м'якотілість правителя. Він зрікся престолу, добровільно пішовши під домашній арешт, а потім і на місце своєї смерті.

Але ліберали також не втримали влади. Їх теж занапастила слабкість.

Тому що ліберали - це був тонкий прошарок європеїзованих росіян, вихованих французькими вчителями, які отримали досвід на основі німецького держуправління, які користуються благами англійської науки і техніки.

Вони однаково діяли у межах старої системи. Народу вони все одно були не зрозумілі, а тим більше перемоги на фронті так і не сталося.

Тому народу і «зайшла» червона ідея – проста та зрозуміла неосвіченому російському мужику.

***

У тваринному світі сила – найважливіша якість. Тому що від лідерських якостей ватажка зграї залежить життя та добробут самої зграї та всіх окремих її членів.

Те саме стосується і варварських суспільств, яким російське безумовно є.

На 9 травня 2022 року всі чекали від Путіна якогось армагеддону – «Вставай країна величезна!..», загальна мобілізація, переведення економіки на військові рейки, цензури, війни до переможного кінця…

Але ні, нічого такого!

Росіян вибили з Ізюма - Путін відкриває оглядове колесо.

Вибухнули Північні потоки – реакція Путіна лише на 3-й день.

Підірвано Кримський міст – слабка реакція лише на 2-й день.

Втратили Херсон – мовчки!

Атака Сенатського палацу (між іншим, президентської резиденції) – та й що!

Атакована Москва і Рубльовка - «Путін не планує виступати зі зверненням після атаки БПЛА», - відразу встряє його прес-секретар Пєсков.

Обстріляли Шебекіно – знову Пєсков: «Обстріли міста Шебекіно в Білгородській області не можуть вплинути на перебіг військової операції».

Людина (Путін) майже 35 років так чи інакше у політиці. Хіба він не розуміє, як на такі ситуації має реагувати лідер?

Все ж таки твердять про те, що він виходить суто з інтересів збереження особистої влади.

Якщо лідер виходить з інтересів збереження особистої влади, після будь-якої з перерахованих ситуацій він повинен прийти до люті. Показної чи справжньої – не важливо!

Він повинен рвати, метати та висікати іскри.

Гітлер би влаштував формену істерику! Ну або якщо Путіна порівнюють зі Сталіним (хоча це смішно), мали почати «зникати» люди, відповідальні за такі промахи. Але ні, нічого такого. Навіть жодних відставок немає. І публічної реакції, окрім чергового метушні про підступи Заходу.

Втомився? Мовляв, вік позначається. Є така версія… Але подивіться на Джозефа Байдена! Дядько раз у раз грюкається, не впізнає родичів, розмовляє з невидимими людьми, і при цьому рухає світовий порядок денний. Причому рухає її дуже ефективно. А йому вже 80 років!

Це ж йому Путін із глузуванням бажав здоров'я. Так от Байден Путіна точно переживе.

***

А тепер дивіться, як «красиво» відіграє Пєсков! Слідкуйте за руками та вусами!

Пісків або одразу «відрізає» - Путін не планує виступати зі зверненням, або робить відтяжку кілька днів.

Тобто або усуває Путіна від можливого коментаря по гарячих слідах, або дає час у 2–3 дні, щоб інформаційний вакуум заповнився сам собою – чутками, плітками, аналітикою, пересудами…

Щоб за 2–3 дні вже нікого офіційний коментар від першої особи нікого не цікавив.

У звичайній ситуації прес-секретар глави держави потрібен для прес-релізів, організації звітних прес-конференцій та їхньої модерації.

А Пєсков – найважливіший елемент капсулювання Путіна.

Якщо президентський апарат, який повністю керується з ФСБ, покликаний формувати щільність порядку денного глави держави, щоб не було часу на дурниці (наприклад, пошукати якусь альтернативну інформацію), то Пєсков регулює мікрофон, тобто доступ до медіа.

Суб'єктний політик у разі кризової ситуації викликав би до себе «пескова» і накрутив би йому вуса, щоб за півгодини була пресуха, тези виступу та медійне покриття.

А тут навпаки – речник виляє президентом!

***

І ось для реконструкції 1917 року – найсильнішого соціального та психологічного потрясіння, крім програної війни та економічного провалу потрібен ще один необхідний елемент. Слабкий цар!..

В ідеалі – дурень, зрадник та слабак! Три в одному.

Але як із могутнього імператора зробити слабкого?

Легко! Потрібно лише злегка ввести поведінку Путіна в дисонанс зі сформованим іміджем.

Трохи притримати коментар, зробити його менш емоційним, десь від коментаря відмовитись, виїхати на розважальний захід під час трагедії.

Але хіба ж Путін не розуміє, що його розводять?

Насправді влада Путіна – це симуляція, створена ФСБ спеціально для однієї людини, щоб забезпечити чітке виконання поставлених завдань та виключити будь-яку непередбачуваність.

Прихід Путіна до влади, а точніше його приведення до влади, і не передбачав його суб'єктність спочатку.

Хтось може заперечити, мовляв, спочатку Путіна привела до влади ФСБ, але потім він сперся і взяв владу в свої руки.

Скажіть, будь ласка, коли цей момент настав? Чим він ознаменувався?

Путін - це автоматон, лялька з механічним приводом, що виконує дії за заданою програмою.

Для ФСБ Путін – ідеальний кандидат для виконання всіх завдань.

Він не користується інтернетом та мобільним телефоном, і навіть не поривається отримати альтернативну інформацію. Та й навіщо, адже Путін переконаний, що найправильніша інформація міститься якраз у знаменитих «папочках».

Путін – це в'язень золотої клітки. Але він також і її вартовий.

***

Мілюков у своїй знаменитій промові скаже: «Ми втратили віру в те, що ця влада може нас призвести до перемоги...».

Йому через 100 років вторить Гіркін-Стрєлков.

Звичайно, шукатимуть винних, і таки знайдуть! І вкажуть пальцем!

На Путіна...

Путін, як і буква «Z» – символи, на яких заякорені як попередні успіхи, так і сьогоднішні поразки.

Схоже, що пригожинська кувалда як символ «справедливості» (кримінальної, але нібито за поняттями правильною) обрушиться на головушку головного винуватця військової катастрофи…

А що Путін не розуміє, що йде на забій?

Схоже, Путін уже все зрозумів. Він знаходиться в глибокій депресії, і вона вже помітна. На обличчі витіснений у підсвідомість страх.

Але питати його ніхто не буде. Ідеологів російської революції не зупиняють ні тисячі жертв в Україні, ні сотні тисяч жертв у росармії, і тим більше їх не зупинить якийсь веселий дідусь дивак на букву «м».

Тим більше що на кону абсолютна влада в новій тоталітарній Росії…

Автор:

Володимир Шевченко , політолог, доктор філософських наук

Андрій Саварець, аналітик, юрист, автор телеграм каналу «Особлива думка»